Українець грав за Рейнджерс і готується дебютувати за збірну, але є нюанс – історія екс-динамівця Шлякотіна

Ви навряд чи чули такого футболіста, як Олексій Шлякотін – ну хіба що займалися з ним на Відрадному або грали за Динамо-3 чи дубль Чорноморця. Але в кількох країнах світу Алекс Шлякотін добре відомий – він грав за польську Корону (Кельце) до Кирила Петрова та Сергія Пилипчука, пробував сили в клубі острову Мадейра – батьківщини Кріштіану Роналду, а зараз проживає в Гонконзі та цього року отримав свій перший виклик у національну збірну азійської країни. 

Україна знала різні історії натуралізації – від крадіжки Онопка, Канчельскіса, Юрана, Цимбаларя та доброго десятка інших талантів нашими нечистими на руку сусідами до переходу тих же Кривоцюка, Нурієва чи Ахмедзаде в збірну Азербайджану, де вони ось недавно зіграли проти національної команди рідної країни. В Шлякотіна особлива історія – цієї весни в ветеранському віці він отримав виклик у збірну країни за майже 8 тисяч кілометрів від батьківщини. 

Що ж, сайт «Український футбол» розповідає про нашого незвичайного земляка. 

Олексій Шлякотін. Фото: instagram

Шлякотін міг би конкурувати з Шовковським і Бойком, але в нього був свій, вибачте за каламбур, шлях

Динамівська школа воротарів – предмет холіварів. Тому що є, ну ясна річ, вічно перший Олександр Шовковський – але при цьому в топових командах 1954-1961, 1975 та 1986 років ворота киян захищали аж ніяк не місцеві футболісти (якщо хтось забув, це були уродженець Алтаю, одесит Макаров, москвич Рудаков, запрошений із миколаївського Суднобудівника, та донеччанин Чанов із Шахтаря). 

Але, якщо подивитися на цю картину очима молодого воротаря з дубля Динамо, ситуація виглядає ще жорсткішою: тобі треба конкурувати не лише з топовими місцевими вихованцями від Шовковського до Бойка з Рудьком, але й із запрошеними талантами – запоріжцями Богушем і Ковалем, одеситом Бущаном і десятками інших, вони прибувають по кілька кожен рік і спробуй усіх переможи. 

Алекс Шлякотін – вихованець футбольної академії Динамо, який сповна зіткнувся з цією конкуренцією, як у загоні космонавтів. Він з дитинства мав хороші воротарські навички, просто чудову антропометрію. Виграв багато дитячою-юнацьких турнірів, де його визнали і найкращим воротарем. Викликався в юнацьку збірну України – правда, в офіційних матчах за неї не грав. Пробився з Відрадного в Динамо, проте ні за Динамо-2, ні за Динамо-3, ні за новостворений дубль він так і не зіграв у офіційних іграх. 

Пробував сили і в дублі Чорноморця, де в 2009-2010 роках конкурував з непоганим місцевим воротарем Геннадієм Ганєвим. Шлякотін відіграв за резервну команду одеситів шість матчів і місцями був дуже в порядку. Навіть у програному Динамо матчі багато виручав, хоча отримав по одному голу від Френка Теміле та Романа Зозулі. Його візаві Рибка в тому матчі м'ячів не пропустив, але чи велике це досягнення в команді, де вийшли на поле Шацьких, Морозюк, Зозуля та навіть "угорський Мессі" Балаж Фаркаш?

Перспективи в Шлякотіна, можливо, й були, проте Чорноморець вилетів із УПЛ, дубль скасували, треба було відважуватися до наступного кроку в кар’єрі. В ті роки ні Ярмоленко, ні Конопоплянка, ні згаданий уже Зозуля за кордон не поспішали. Що вже говорити про численних «манічейзерів», які роками міняли Іллічівець на Металург, Металург на Ворсклу, Ворсклу на Чорноморець, Чорноморець на Карпати і так далі і тому подібне. Так і життя проходило – завдань особливих нема, зарплата на рівні 5-8 чемпіонатів Європи. Таким, як Олексій, не від хорошого життя доводилося їхати за кордон. 

Олексій Шлякотін. Фото: instagram

Шлякотін грав проти Кендзьори, проте став жертвою безладу на батьківщині Кріштіану Роналду

Куди в ті роки їхали українці? В принципі, як і зараз, – у слов’янські західні країни. Величезна діаспора була в Польщі, деякі команди мали навіть більше 5-7 легіонерів з України. Шлякотін пограв за клуб Заґлемб’є (Сосновєц) – той самий, у якому через кілька років не без скандалу недовго попрацює Аляксандр Хацкевіч. 

Шлякотін опинився в середнячку Другої ліги Польщі влітку 2011 року й після всіх бюрократичних процедур зміг дебютувати лише в вересні, але як! Вистояв вдома проти Полонії (Битов) – одного з лідерів турніру (0:0). Надалі українець відіграв 12 матчів, чверть з яких – без пропущених м'ячів. Для скромного клубу це був фурор.

Вже наступного сезону Шлякотіна підписав клуб Екстракляси Корона (Кєльце) – міцний середняк, який періодично виходив у лідери. У 9 матчах за цю команду Олексій пропустив 13 м'ячів, зокрема, класно показав себе в драматичних протистояннях з лідерами – Лехом і Відзевом. Корона там програла, але в один лише м'яч, і воротаря хвалила преса. Зігравши навесні 2014 року в видовищному матчі з Ягеллонією (4:4), Олексій потрапив "під" височезного Сандомєрського: висхідну зірку 196 см зростом, який доріс до збірної Польщі.

Тодішня Екстракляса – це ліга, де ще догравали колишні зірки «кадри», брати Жевлякови та Бонки, куди вже починали приїжджати непогані легіонери з Африки, Бразилії та Іспанії. Ну й молодь була в порядку – Шлякотін грав проти Берешинського (Наполі, Удінезе), Лінетти (Сампдорія, Торіно), Кендзьори (нашого Томека, який пізніше пограє за Динамо). 

Напевно, щось хороше привніс Шлякотін у Корону, тому що в клуб запросили й інших українців – Кирила Петрова після Динамо та виграного Євро-2009 серед юнаків, Сергія Пилипчука після Металіста та молодіжної збірної. А от сам Олексій, переживши в Короні травму меніска та зіткнувшись із конкуренцією 3-4 місцевих воротарів, вирішив конвертувати свій перший європейський досвід у щось суттєво краще. 

Покинувши Корону в кінці 2014 року, Шлякотін довго вибирав новий клуб, відмовившись від переходу до Металурга (Запоріжжя), півроку провів у якості вільного агента й дочекався крутого на перший погляд варіанту. Запрошував клуб Уніан Мадейра із міста Фуншал – батьківщини Кріштіану Роналду. Острів’яни виступали в Примейрі й мали великий досвід розкриття та розвитку футболістів. Із списку тих, хто пробився в великий футбол через Мадейру, можна б скласти хорошу символічну збірну.

Проте Олексію не пощастило – Уніан перебував в управлінській кризі, тому, підписавши українця 3 липня 2015 року, не зміг його навіть нормально заявити. Паперова тяганина тривала до вересня, Шлякотін опинився ні з чим. Нема нічого дивного, що Мадейра за підсумками сезону вилетіла, а через п’ять років взагалі припинила існування як футбольний клуб. 

Олексій Шлякотін. Фото: instagram

Модель, музикант і волонтер Шлякотін – кандидат у азійську збірну

Таке розчарування могло б і зламати, проте Шлякотін використав час із користю. Він знайшов себе на іншій стороні світу. У 2016 році Олексій перебрався до Гонконгу, підписав контракт зі Скай-Блю (стали відомими як Б’ю-Чун Глорі Скай), пізніше пограв за такі клуби, як Шам Шуй По та Рейнджерс. Загалом Шлякотін із своїх 81 матчу на дорослому професіональному рівні 58 провів саме в Азії. 

Особливо успішно Алекс грав за Гонконг Рейнджерс – навіть номінувався на звання найкращого гравця та воротаря сезону, утримуючи середній показник сейвів вище за 75%. У Гонконгу він пройшов шлях від легіонера до натуралізованого гравця, отримавши місцеве громадянство, що дозволило йому офіційно претендувати на виклик до національної збірної. Офіційно отримав гонконгське громадянство й паспорт у травні 2025 року після більш ніж семи років проживання – що дає йому можливість грати за збірну Гонконгу .

Цим місцева федерація вирішила скористатися. Його стабільність, досвід та тривалий період проживання в країні дозволили асоціації футболу Гонконгу включити його до національної заявки на червневі матчі. Згідно з регламентом FIFA, Шлякотін мав право виступати за збірну після отримання громадянства та проживання понад 5 років безперервно.

Коли наприкінці весни цього року МЮ прибув у Азію для традиційного комерційного турне, в списку його суперників у міжнародних товариських матчах опинилася й національна збірна Гонконгу. Шлякотін був викликаний на цей збір, але все ж не дебютував. Хоча збірна Гонконгу в героїчній боротьбі вибила Бутан (4:0, 0:2), кваліфікацію на Чемпіонат світу 2026 року вона провалила – в своїй групі фінішувала нижче за Іран, Туркменістан і Таджикистан. Отже, попереду оновлення. Як не дивно, навіть у 36 років і в статусі вільного агента Шлякотіна місцеві фахівці розцінюють як важливого для збірної воротаря – в трійці він точно опиниться, якщо зараз підпише контракт із новим клубом і продовжить виступи. 

При цьому Шлякотін – різностороння особистість. Серед його сфер діяльності, більших за хобі – моделінг, музика, тренерство. Він в Гонконгу дав чимало інтерв’ю в підтримку України та займався волонтерством. 

Олексій Шлякотін. Фото: instagram

А що думає про це сам Шлякотін?

У своєму Instagram Алекс Шлякотін так прокоментував виклик до збірної: «Щиро вдячний за довіру та честь представляти збірну. Це – велика відповідальність і великий крок для мене особисто. Дякую всім, хто був поруч і підтримував. Далі – лише вперед». Тож ця неординарна історія матиме продовження, і, можливо, під час одного з турне який-небудь ПСЖ із Забарним або Брентфорд із Ярмолюком ще зіграють із збірною Гонконгу з воротарем із дивовижним для місцевих зростом під два метри та іменем 奧力斯·舒利亞高正 (Олексій Шлякотін китайською).