«Вершина єврокубків ще впереді»: як кваліфікація турнірів УЄФА обернулася катастрофою для українського футболу

Київське Динамо поступилося азербайджанському Карабаху у двоматчевому протистоянні третього раунду кваліфікації Ліги конференцій і залишило єврокубки. Після Полісся та ЛНЗ це вже третій український клуб, якому не вдалося подолати відбіркове сито.

Сайт «Український футбол» згадує коротку й дуже болючу кампанію трьох вітчизняних учасників кваліфікації єврокубків, аналізує причини невдач і розмірковує над тим, що чекає на нас далі.

Полісся: 46 ударів по мріях житомирян

Кожен спортсмен знає, що найприкріше місце на Олімпіаді – четверте. Нікого не цікавить, наскільки близьким до медалі ти був і наскільки переважав більшість суперників. За четверте місце нагород не дають.

Так само сталося і цього разу. Якби пересічному вболівальнику перед двома матчами проти Копенгагена сказали, що Полісся завдасть 46 ударів по воротах суперника, він, напевно, не повірив би власним вухам.

Але кількість ударів і домінування на полі самі по собі не гарантують виходу до наступного раунду. Про те, що вирішальним є рахунок на табло, вже сказано чимало, проте в цьому випадку ця істина особливо доречна.

Гравці Полісся і Копенгагена, фото: ФК Полісся

Якщо оцінювати протистояння винятково за показником xG, житомиряни мали перемагати із загальним рахунком 4:2 або 4:3. До того ж у другому матчі суперник цілий тайм грав у меншості. У разі додаткового часу чисельна перевага Полісся могла тривати 75 хвилин.

Однак команді забракло досвіду. За катастрофічної ситуації в таблиці коефіцієнтів не проходити суперника, коли обставини складаються на твою користь, – майже злочин. Українські клуби просто зобов’язані хапатися за будь-яку можливість, за кожен шанс пройти бодай когось, аби покращувати свій клубний рейтинг і згодом отримувати вигідніші позиції під час жеребкування.

ЛНЗ: у серії пенальті без голів не пройдеш

Це не вдалося зробити й ЛНЗ. Щоправда, якщо не брати до уваги статистику, саме черкасці були ближчими до успіху.

Команда Віталія Пономарьова обрала кардинально іншу стратегію протистояння з бельгійцями: головним завданням було зберегти ворота недоторканними, а далі діяти за обставинами. Нагоди уникнути серії пенальті все ж виникали, але реалізувати їх українці не змогли.

Якщо Полісся прагнуло перемогти завдяки великій кількості створених моментів, то черкасці передусім намагалися вистояти – і довгий час їм це вдавалося. Бельгійський гранд завдав лише 22 удари в основний час двох матчів – удвічі менше, ніж Полісся.

Та й гру ЛНЗ не можна назвати «автобусом» у класичному розумінні цього поняття. За 210 хвилин підопічні Віталія Пономарьова завдали 19 ударів по воротах. У першому матчі команди взагалі мали рівне володіння м’ячем, а в другому черкасці показали цілком «робочий» 41%.

Гравці Гента та ЛНЗ, фото: ФК ЛНЗ

Українська команда не поступалася іменитому супернику у фізиці. Завдання перебігати та затоптати бельгійців було виконане. Однак у серії пенальті вирішальними стають майстерність і холоднокровність, а іноді – ще й удача.

Динамо: очікування «вершин єврокубків» довжиною у вічність

Цієї майстерності Динамо вистачило, аби пройти Університатю. Щоправда, до післяматчевої серії пенальті цілком можна було не доводити. Увесь короткий шлях киян у цьогорічній єврокубковій кампанії супроводжувала одна й та сама проблема – низька реалізація моментів.

Якщо оцінювати ситуацію тверезо, то лише ПАОК за рівнем гри переважав біло-синіх у цій кваліфікації. Навіть Карабах, учасник минулорічної Ліги чемпіонів, був цілком до снаги команді Ігоря Костюка. І це попри проблеми Динамо в обороні. Однак свої моменти потрібно реалізовувати.

У першому матчі з Університатею кияни завдали 27 ударів проти трьох у суперника. За таких цифр проблема вже не в тренерах, тактиці чи будь-яких інших зовнішніх обставинах. Це питання майстерності, досвіду і, головне, менталітету переможця. Щоправда, у серії пенальті кияни продемонстрували достатньо холоднокровності, аби переграти румунів. Отже, причина невдачі, найімовірніше, саме в психології та нездатності вирішувати долю матчів у потрібний момент.

Нове покоління гравців Динамо зростало в умовах, коли столичну команду вже давно ніхто не боїться. Проти біло-синіх можуть сміливо грати Верес, Карпати й Колос. Втрата очок у матчах із такими суперниками більше не сприймається як щось історичне. Нові вихованці столичної школи вже не знають, що означає грати в ситуації, коли, крім перемоги, іншого результату не існує.

Звісно, дається взнаки і неукомплектованість складу. Якби в команді був футболіст рівня Константеліаса, який оформив дубль у ворота киян у протистоянні з ПАОКом, Буяльський, можливо, уже вирушив би кудись догравати. Натомість йому доводиться виходити на поле в останні хвилини й буквально рятувати матчі.

Гравці Динамо, фото: ФК Динамо

Повернення Кендзьори та підписання Сича додали обороні Динамо надійності. Це яскраво продемонстрував перший матч проти Карабаха. Саме таке поєднання дозволило киянам уперше перемогти в єврокубках цього сезону. Однак поляк вибув через травму – і команда одразу пропустила два м’ячі та попрощалася з євроосінню.

Хоча навіть за таких обставин Динамо було зобов’язане проходити Карабах. Якщо суперник фактично дарує тобі виходи віч-на-віч, не скористатися ними – неприпустиме марнотратство. Саме тому виступ киян серед усіх трьох українських клубів виглядає найтрагічніше.

Перед очима вболівальників ще довго стоятимуть удар Пономаренка у стійку в матчі з ПАОКом, його вихід майже сам на сам із Карабахом, а також моменти Волошина, Шапаренка і Бражка.

Одразу згадується фраза Буяльського наприкінці чемпіонського сезону-2024/25, яка стала справжнім мемом: «Вершина єврокубків ще впереді». Складається враження, ніби Віталій сам наврочив команді: як сказав, так вона й грає останні два сезони. А найцікавіше, що сам Буяльський у цих результатах винен чи не найменше…

Що ж далі?

Вже зрозуміло, що для нашої асоціації сезон фактично провалено, а про повторення минулорічного набору очок до таблиці коефіцієнтів залишається лише мріяти. Щоб бодай наблизитися до такого результату, Шахтарю доведеться провести історичну кампанію в Лізі чемпіонів.

У найближчому майбутньому нам, схоже, і надалі доведеться плентатися в третьому десятку таблиці коефіцієнтів. Через це українські команди рано стартуватимуть у єврокубках і регулярно отримуватимуть одних із найскладніших можливих суперників.

Гравці Динамо, фото: ФК Динамо

Це окрема болюча тема, адже проблема, вочевидь, не обмежується низькими клубними рейтингами наших команд. Коли під час жеребкування їм майже завжди випадає чи не найгірший із можливих варіантів, виникають сумніви щодо прозорості процедур УЄФА. Єдиним винятком можна назвати Шахтар, якому пощастило із жеребкуванням на загальному етапі Ліги конференцій.

В інших випадках складається враження, що нас не надто хочуть бачити на «вершині єврокубків». Аби тільки не виявилося, що ця вершина вже «позаді».