Ви думаєте, що в Іспанії не працювали українські тренери? Помиляєтесь. А ще в цій історії є президент Ла-Ліги Тебас
Європа б стояла на вухах, а нам це звучить навіть не дуже дивно – цілком по-нашому. Кого в Україні здивуєш тим, що президент клубу може вказувати головному тренеру, кого випускати на поле, а то й напряму керувати грою замість нього? А от Іспанія 15-20-літньої давнини була шокована безпосередністю управлінського стилю уродженця Одеси.
Громадянин США Дмитро Пітерман встиг поочолювати як президент (і, ймовірно, як головний тренер без офіційної посади) низку іспанських клубів, у тому числі в Ла-Лізі. В спеціальній статті сайту «Український футбол» розповідаємо, як:
Пітерман купував акції низки іспанських клубів
- кого при ньому розкрили Расинг і Алавес
- навіщо йому був Чучі Кос
- кого Дмитро називав «клоунами, тарганами та пінгвінами з джунглів»
- чим закінчилася історія першого президента, тренера та власника іспанського клубу українського походження
Потрійний стрибок не вивів Пітермана на Олімпіаду. Надалі на великі турніри він відбирався «своїм ходом»
...Він був спритним і кмітливим учнем, але все хотів робити по-своєму. Суворо кажучи, підпорядкування протипоказане Дмитрові Пітерману – він сам собі господар, не звик виконувати вказівки й на будь-яке «роби ось так» міг відреагувати черговим «а чому?».
Тож не дивно, що всіма способами герой нашої публікації пробивався в керівники. Він бачив ціль, не помічав перешкод і хотів не просто успіху – а успіху в свій спосіб. Ви не здивуєтеся, якщо я скажу, що, коли Королівська іспанська федерація футболу почала погрожувати санкціями Пітерману, який хотів керувати своїми командами з тренерської лави, не маючи необхідної ліцензії, Діма знайшов спосіб туди пробратися: то як акредитований журналіст із фотоапаратом, то як тимчасовий радник, а коли припекло – офіційно оформив себе в якості президента клубу.
Втім, це апогей нашої історії.
Дмитро Пітерман, фото: з відкритих джерел
Давайте до витоків.
Діма Пітерман народився 18 грудня 1963 року в Одесі. Велика частина його родини загинула під час Холокосту. Ті, хто залишилися, обов'язково хотіли бачити своїх дітей і внуків здоровими та сильними. Ще в рідному місті Діма почав займатися різними видами спорту, встиг показати непогані перспективи в легкій атлетиці та щиро полюбити футбол. В Одесі він був гарячим, як ніде – завдяки постійним очним і заочним дербі "моряків" і "мобутівців". Футбольні клуби Чорноморець і СКА дали важливі перші уроки юному спортсмену Пітерману.
Коли Дмитрові виповнилося 15 років, його родина емігрувала за кордон. Осіла за океаном – у Брукліні. А от Діму доля занесла на протилежний бік США – завдяки хорошим результатам у легкій атлетиці, він отримав стипендію у коледжі Берклі, знаменитого Університету Каліфорнії, через який пройшло багато знаменитих спортсменів. Пітерман займався легкою атлетикою, зокрема, потрійним стрибком. Конкуренції земляку з України та ровеснику Бубці не створив – його найкращі результати не дозволяли кваліфікуватися на Олімпіаду 1992 року в Барселоні, проте в Іспанію Пітерман потрапив "своїм ходом".
Для Бубки Пітерман, можливо, й не суперник, але стільки нерухомості та картин Далі в Сергія Назаровича, напевно, нема
Ще будучи студентом, Діма Пітерман інвестував свої кошти в нерухомість. «Золотий штат» Каліфорнія розвивалася великими темпами – вже через кілька вдалих продажів недавній студент зміг придбати хороше житло для своєї родини, потім досягнув успіху в кількох масштабніших будівництвах і в підсумку зібрав достатньо коштів, щоб перебратися на протилежний бік Атлантичного океану.
Десь у 1991 році з дружиною Міланендрою Пітерман переїхав в Іспанію – в ту саму каталонську Жирону, де зараз сяють його земляки Циганков і Довбик. Там його до глибини душі вразили дві речі – соккер і мистецтво Далі. Про Сальвадора – пізніше, а от футбол відразу ж став об’єктом значної та пильної уваги американського бізнесмена українського походження.
Із дев’ятої ранку до п’ятої вечора Дімітрі займався пересічним, прозаїчним бізнесом – інвестував зароблене в США в мережу фешенебельних готелів побережжя Коста-Брава. Справи йшли так добре, що Пітерман знаходив час і на приємне дозвілля. Вже невдовзі після переїзду в Іспанію він придбав відразу два футбольних клуби – аматорський Тосса Спорт і нижчоліговий Паламос, а також відразу кілька картин свого улюбленця Сальвадора Далі (тепер їх у нього сотні).
Дмитро Пітерман, фото: з відкритих джерел
«Я така ж рідкісна риба», – пояснював Діма журналістам свій інтерес до легендарного каталонця. Втім, у футболі Пітерман досягнув значно більших успіхів у інших регіонах Іспанії. Потренувавшись на Тосса Спорт, вивівши скромний Паламос у третій дивізіон, Пітерман захотів більшого. Значно більшого. Ще будучи президентом Паламоса, він придбав 24,6% акцій клубу Ла-Ліги за 3,6 млн. євро, підвищившись у класі «своїм ходом».
Ла-Ліга познайомилася з ним швидко й полюбила за ексцентричність. У 2003 році в іспанської футбольної преси не було улюбленішого персонажа, аніж президент-тренер Пітерман
18 січня 2003 року була субота. Саме тоді Дмитро Пітерман офіційно став президентом ФК Расинг (Сантадер). Після розгромної поразки від Еспаньолу Расинг готувався на наступний день приймати одного з лідерів – Бетіс із Віктором Фернандесом на чолі. Пізній гол тоді ще молодого Хоакіна приніс мінімальну перемогу севільцям. Серед 14 тисяч вболівальників, які сумували в недільний вечір на стадіоні «Ель-Сардинеро», був і новопризначений співвласник і президент клубу.
Пітерман хотів придбати спершу Еспаньол, але торги зайшли в безвихідь. Тож йому довелося виходити зі своєї зони комфорту – Каліфорнії – вище по географічній карті Іспанії. Біля Біскайської затоки розташоване досить важливе портове місто Сантадер, якому не дуже пощастило з футболом. На відміну від більш успішних сусідів із Більбао, скромний Расинг ніколи не ставав чемпіоном. Але якраз тоді, коли американський бізнесмен Дімітрі провалив спробу придбати Еспаньол, цей клуб вийшов у Ла-Лігу та боровся там за виживання.
«Своїм шляхом», пам’ятаєте? Пітерман не став використовувати перевірені методи порятунку. Він спробував зробити все по-своєму. Із Паламоса він привів тренера Чучі Гомеса Коса – свого багаторічного «аватара», який був його офіційним «прикриттям» ще в попередньому клубі. Річ у тім, що Пітерману було мало ролі співвласника чи президента – він хотів повного управління процесами. Тож ще в Паламосі Дімітрі спробував покерувати командою в якості головного тренера, а офіційно на цю посаду виставив добротного нижчолігового бомбардира Коса, який погодився виконувати ці обов’язки в подвійній підлеглості боссу.
Натомість новий керівник Расинга спровадив у відставку головного тренера Маноло Пресіадо та спортивного директора Кіке Сетьєна – того самого, який пізніше волею долі попрацює (недовго) навіть головним тренером Барси.
І Пітерман взявся за роботу. Із Паламоса привів низку гравців – захисника Коромінаса, півзахисника Еду Агілар, а нападників Коллантеса і Сарабію. Із них жоден не став зіркою, хоча слідом за Косом і президентом їздив за маршрутом Паламос-Расинг-Алавес. Зате в Расингу були 22-річний вінгер Йоссі Бенаюн, більш досвідчений нападник Мунітіс і майбутній головний тренер Валенсії Алонсо. А ще – відразу кілька збірників різних країн, від Тунісу до юнацької команди Іспанії.
Дмитро Пітерман, фото: з відкритих джерел
«У мене добротна команда, їй трішки не вистачає везіння, – говорив на інаугураційній прес-конференції Дмитро Пітерман. – Я здійснив свою мрію, очоливши клуб Ла-Ліги. Тепер хочу зробити Расинг одним із найкращих клубів Іспанії».
Очолив? Це як президент чи як головний тренер? Було багато питань. Але це саме при Пітермані Расинг перервав 5-матчеву програшну серію, обігравши Алавес 2:0 завдяки голам двох збірників – тунісця Мехді Нафті та уругвайця Маріо Регейро. До кінця сезону Чучі Кос, чітко виконуючи побажання та настанови Дмитра Пітермана, здобув 7 перемог при трьох нічиїх і 10 поразках. До найкращих команд Іспанії було далеко, проте Расинг обійшов Еспаньол і достроково зберіг собі прописку в Примері. А чого ще бажати в дебютному сезоні?
Пітерману в футболі бувало тісно. Це мало прикрі наслідки для його клубів
Зі сторони дивлячись, у Расинга були свої успіхи. Чого варті вдалі придбання, коли слідом за Бенаюном у Расингу опинився (за безкоштовно!) інший ізраїльський збірник - воротар Дуду Ават. Расинг сенсаційно розгромив Барсу Райкарда з Роналдіньо, Іньєстою та Хаві (3:0), потім відібрав очки в Реалу Кейруша з Зіданом, Роналдо, Фігу та Бекхемом (1:1).
Але коли перше захоплення минуло, виявилося, що в Расингу душі одесита тісно. Розгромні поразки від Реала та Барси, місце прямо над аутсайдерами та не успішніший наступний сезон переконали Пітермана, що чверть власності клубу не дозволяє йому повною мірою втілити свої задуми – весь час треба радитися з іншими співвласниками, і хоча пакет Дмитра майже на 25% акцій був найбільшим, але ж – не контрольним.
До того ж, преса піддавала нищівній критиці практику, коли президент одночасно активно втручається в тренувальний процес. Коли Пітермана намагалися не пустити в технічну зону, він виробив собі акредитацію як журналіст. У відповідь на їдкі зауваження преси, мовляв, куди він лізе тренувати, не маючи досвіду, Дімітрі парирував: «У нас в США Джордж Буш став президентом, не маючи досвіду та кваліфікації».
В липні 2004 року Пітерман оголосив про придбання 51% акцій клубу Сегунди Депортиво Алавес, миттєво призначивши Чучі Коса в якості нового головного тренера клубу. Посівши третє місце за очкової рівності з Кадісом і Сельтою, Алавес здобув путівку в Ла-Лігу після дворічної відсутності на вищому рівні. Воротар збірної Аргентини Бонано, важливий опорник збірної Сенегалу Папе Сарр і нападник «левів» Папе Тіав, російський ветеран Мостовой, бразильський бомбардир Маріо Жардел – барвиста компанія зібралася в Алавесі. Звісно, небагато там уже було від розкішної команди кількарічної давнини, яка давала бій Ліверпулю в фіналі Кубка УЄФА (легендарні 4:5 у 2001 році).
Дмитро Пітерман, фото: з відкритих джерел
Початок у Алавеса видався таким, що 17 тисяч глядачів на стадіоні "Мендісорроса" готові були аплодувати стоячи. Із Бонано в воротах господарі дали бій Барселоні, не пропустивши ні від Роналдіньо, ні від Ето'О, ні від Ларссона - взагалі ні від кого. 0:0 на старті привернули увагу до новачка ліги, але п’ять перших турів перемог все не було й не було.
Коли Реал із Роналдо, Робіньо та Баптістою за посильної допомоги Рауля, Бекхема та Гуті розгромив Депор Алавес на його полі, Пітерман опинився в центрі расистського скандалу. Цитуємо, «Димитрію Пітерману, українському президенту Депортіво Алавес, CSD висунула звинувачення через його расистські коментарі. Він обізвав бразильських гравців Мадрида як клоунів, тарганів і пінгвінів, які прийшли з джунглів». Зате після поразки 0:3 від Реалу Алавес струсонувся і виграв у Сантадері особливо важливий для свого босса матч. Расинг, навіть повернувши Маноло Пресіадо, нічого не зміг вдіяти з новачками дивізіону - 1:2.
Втім, у другому колі Расинг двічі відігрався в Алавесі, видавши вольову нічию 2:2. У листопаді та квітні 2005 року Депортиво був у затяжній кризі, в підсумку поступившись попередньому клубу Пітермана чотирма очками та вилетівши з Ла-Ліги. Відразу трьох тренерів наймав і звільняв босс під час сезону 2004/05, отримуючи звинувачення у втручанні в тренерську роботу. Але якщо в попередніх клубах захисником сумісництва ставав результат, то Алавес, на відміну від Расинга, вилетів.
Тебас, напевно, тому успішно керує та переобирається як керівник Ла-Ліги, що багато набачився, працюючи з Пітерманом
Коли справи у компанії йдуть не дуже добре, з цього мають зиск банкіри та юристи. Вічне правило працює і в футболі. Поки Пітерман вірив у успіх Алавеса, він мотивував команду шаленими призовими. Так, кожен із гравців клубу навесні 2007-го отримав повідомлення, що отримає 100 тисяч євро, якщо за підсумками сезону клуб повернеться в Ла-Лігу. Не вийшло. Натомість, Пітерман відправив у відставку п’ятого (!) тренера за той сезон. Того ж року Дімітрі покинув Алавес.
Тренерське питання звучало гостро: звільнені ним фахівці скаржилися на порушення субординації та втручання в свою роботу. Пітерман в оточенні охоронців міг прямо в перерві зайти в роздягальню й дати рекомендації, кого замінити, а кого випустити. Хтось слухався, хтось – ні. Перші працювали трішки довше, от і вся різниця.
Дмитро Пітерман, фото: з відкритих джерел
А тут ще скандал довкола одного з бразильських легіонерів, якого нібито придбав не клуб, а компанія Пітермана (таким чином, за Веллінгтона Паулісту сам Алавес нібито заборгував боссу 1,5 млн. євро). Пішли тривалі судові розбірки. Адвокат Пітермана Хав’єр Тебас, оцінивши масштаби претензій, порадив своєму клієнту залишити Алавес. І це, напевно, той рідкісний випадок, коли всі вдячні йому – і Пітерман, і Алавес-клуб, і місто Віторія-Гастейс. Напевно, багато практичного досвіду отримав майбутній президент Ла-Ліги, працюючи в такій заплутаній справі…
Як би там не було, в підсумку Пітерман залишив Алавес із боргами в понад 25 мільйонів євро (сім із них Дімітрі мав повернути через шість років за рішенням суду), і сам клуб невдовзі завалився в Сегунду Б. Лише через 10 років після скандального періоду Пітермана Депортіво Алавес повернувся в Ла-Лігу. У семи з восьми останніх сезонів він грає в найвищому дивізіоні.
А що ж сам Пітерман?
Втомившись від судових переслідувань і нерозуміння зі сторони іспанських вболівальників, преси, футболістів, тренерів і чиновників, наш герой повернувся в США. В USL – американському аналогу нашої Першої ліги – Пітерман заснував команду Каліфорнія Вікторі, проте вона проіснувала в Сан-Франциско лише один рік. Відтоді Дімітрі мало занурений у соккер. Лише раз, майже два роки тому, він дав велике інтерв’ю іспанській пресі.
А дарма.
Футбольна спадщина Пітермана по-своєму дивовижна
Дует Пітерман-Кос провів 126 матчів у офіційних змаганнях Іспанії на чолі Паламоса, Расинга та Алавеса: 63 матчі виграли, 29 звели внічию, 34 програли. Ці двоє так чи інакше зіграли свою роль в житті таких футболістів, як воротар Роберто Бонано (аргентинець пережив другу молодість в Алаваесі), захисник Маурісіо Пеллегріно (багаторічний помічник Бенітеса зараз уже сам очолює клуб Ла-Ліги), австралійський нападник Джон Алоїзі (також в Алавесі провів непогані зрілі роки).
Чучі Кос після Пітермана ніколи більше не працював головним тренером – навіть лише номінально. Іспанський футбол не мав більше президентів, які настільки багато ролей зациклювали б на собі.
Спорт відпочиває від Пітермана. Мистецтво та нерухомість перейняли на себе інтерес колишнього тренера та президента
Нині наш герой проживає в місцевості Ранчо-Санта-Фе в штаті Каліфорнія. Спортом займається меншою мірою – більше для себе, футболом (той, що соккер) – взагалі ні. Захоплення Дмитра Пітермана прямо зараз – бізнес і мистецтво. У місті Монтерей штату Каліфорнія він утримує музей Dali17, присвячений творчості Сальвадора Далі (сотнями картин якого володіє). Часто цей експо-центр стає прихистком для поетів, художників, сучасних митців, тож постійно завантажений увагою та імпрезами.
Дмитро Пітерман, фото: з відкритих джерел
А ще Пітерман заробляє на нерухомості. Як інвестор, він причетний до багатьох новобудов і давніх історичних міст «золотого штату». Зі спортом Дмитра пов’язує вже мало що. Знайти його прямі контакти нам поки не вдалося ні в Іспанії, ні в США. Більше того, один із його перших – ще одеських – тренерів, який також багато років проживає в Каліфорнії, в останні роки судився зі своїм учнем, тож, наскільки можна зрозуміти, через нього шукати бесіди з колишнім футболістом, легкоатлетом і спортивним функціонером трішечки неетично та недоречно:)
Тим не менш, самодіяльний спортсмен і бізнесмен залишив по собі дуже різний, але дуже яскравий слід по обидва боки океану. І зараз, аналізуючи скільки грошей він інвестував у ті ж Расинг і Алавес, але й як закінчилися ці історії, не знаєш, чи й шкодувати, що земляк із Америки так і не зацікавився Чорноморцем.