«Агрон здобув требл Тернопілля. Це зобов’язує»: екс-одноклубник Леоненка й Несмачного Богородіченко – про успіх в ААФУ

Агрон (Великогаївська ОТГ) – гранд футболу Тернопільщини та один із старожилів всеукраїнських аматорських змагань. Шостий сезон поспіль він бере участь у загальнодержавному чемпіонаті з футболу серед любительських команд і знову претендує на високі місця та вихід у медальний плей-офф. 

Причому з літа 2023 року очолює Агрон новий головний тренер – футболіст цікавої долі, який тінейджером дебютував у Вищій лізі в складі тернопільської Ниви, потім мав шанс проявити себе в київському Динамо, а також спробував сили за кордоном.  

Тож головний тренер Агрону Сергій Богородіченко в інтерв’ю сайту «Український футбол» представив свою команду й розповів про:

• новинку клубу – Агрон Winter Cup з несподіваним найкращим бомбардиром
• іменитих спаринг-партнерів і Зимову першість Тернопільщини
• важливе та оптимістичне повернення 
• втрату двох провідних гравців атаки
• свої виступи в Динамо-2 та Вищій лізі

«Провели внутрішньоклубний турнір і домовилися про спаринги з Нивою та Карпатами»

– Сергію Анатолійовичу, розкажіть, як пройшла зима для Агрону. 

– Ще в перших числах Нового року відбулася зустріч керівництва клубу – президента Юрія Березовського, почесного віце-президента Олега Кохмана, начальника команди Степана Гулі – з тренерським штабом Агрону. Підвели підсумки 2023 та обговорили плани на 2024 рік, а також погодили план підготовки на зборах. Перший етап містив цікаве починання.

Новинкою нашої підготовки став наш внутрішньоклубний Агрон Winter Cup 2024. Зіграли чотири команди: Чемпіони, Galacticos, Жирона, а також наші юні вихованці, Агрон U-16. Грали три тижні на майданчиках зі штучним покриттям нашої ОТГ – в населених пунктах Великі Гаї та Товстолуг. Переможцями турніру стали Чемпіони. Завдяки керівництву клубу, ми мали призи для найкращих за номінаціями: найкращий воротар турніру – Іван Рогаль; найкращий захисник – Юрій Соколовський; найкращий асистент – Володимир Пришнівський; найкращий бомбардир – Дмитро Стриєшин; найкращий гравець – Тарас Гром’як.

– Не маю питань по жодній номінації, крім прізвища найвлучнішого гравця турніру. Що ви робили із захисником Стриєшиним?

– Річ у тім, що Дмитро має такий талант, як дуже потужний удар. Він сповна проявив це на турнірі, тож, сподіваюся, заявить про себе і в чемпіонаті України та області. 

– І що далі, після клубного міні-турніру?

– Ми запланували й виконуємо програму контрольних матчів. Зіграли першу гру з Минаєм U-19 31 січня (1:2). Особливо тішить, що повернувся в гру й забив оборонець Євген Щербатюк, який весь минулий рік пропустив через тяжку хворобу. Я бачу по ньому, що він просто неймовірно скучив за футболом і горить бажанням грати. Що є чудовою новиною для всього колективу Агрону. 

10 лютого ми зіграли двохсторонку на полі Боричівки – це був наш перший матч на великому газоні. А потім, 12-25 лютого, пройшов другий етап підготовки. Під керівництвом тренера з фізпідготовки Олега Данилюка гравці працювали над фізичними якостями та підтягували свою форму. На тлі навантажень приємно було виграти 18 лютого з рахунком 5:0 спаринг із великоберезовицьким Поділлям. 

Ну, а тепер почався заключний етап нашої підготовки – робота над тактичними напрацюваннями та безпосередньо ігровою формою до старту сезону 2024 року. 

– Що запланували на березень?

– У нас буде гарна ігрова підготовка завдяки участі в турнірі Відкрита зимова першість Тернопільської області з футболу 2024 року, який стартував 25 лютого. Тут беруть участь найкращі команди нашої області, а також гості з сусідніх регіонів – як Іскра (Теофіполь). У стартовому матчі ми здолали 6:0 Футбольну академію Тернопіль. 

– Але ж турнір триватиме, напевно, довго, чи зможете дограти його, зважаючи на старт весняної частини сезону?

– Раз взялися – дограємо. Врахували це в нашому графіку. Більше того, на 9 березня маємо домовленість про спаринг із тернопільською Нивою, на 12-те – з львівськими Карпатами. Це клуби Першої ліги ПФЛ чемпіонату України з футболу, ми раді, що Агрон цікавий їм як спаринг-партнер. 

«Двоє провідних атакувальних гравців перейшли в Дністер із Заліщиків»

– Ваша команда традиційно поєднує виступи на всеукраїнському та обласному рівні. Вистачало сил у 2023 році?

– Наша команда в минулому році виграла чемпіонат, кубок і суперкубок області. Требл, як це називають. Гарний рівень футболу продемонстрували Гром’як, Луцик, Білик, Процик, той же Кохман – наш провідний гравець у центрі поля. Стабільність, яку забезпечує керівництво клубу, сприяє тому, що Агрон здобуває ці титули та трофеї. Перелік титулів у клубу дуже поважний, і ми раді, що робота з минулого року дала свої результати.

– Які зміни наразі відбулися в складі команди Агрон?

– Пішли з команди двоє атакувальних гравців – вінгер Червонецький і нападник Процик (обидва поповнили заліщицький Дністер). Натомість переглядаємо низку потенційних новачків, це поки молоді футболісти, чиї імена нічого не скажуть всеукраїнському загалу, проте сподіваємося знайти якісне підсилення. Із тих, кого ми помітили, зараз залишаємо на фінальний етап підготовки трьох: захисник Роман Скородень і півзахисник Віталій Любінський із Вікторії (Великі Бірки), а також гравець середньої лінії Максим Пежинський із Говерли (Дубівці).

Головне – що у нас є такий фундамент, як награна основа, а далі будемо цілеспрямовано працювати над її розвитком і поповненням. 

– Якими будуть завдання на весняну частину сезону?

– Агрон знаходиться у такій групі, де кожен тур може все змінити. Від другого місця до дев’ятого – 1-2 очка різниці. Звісно, ми поборемося за вихід у плей-офф, але гучними словами не станемо розкидатися. Поважаємо суперників і будемо йти крок за кроком, матч за матчем. Агрон – провідний клуб Тернопільщини. Це зобов’язує і на всеукраїнському рівні.

– Як взагалі в вашому житті з’явився Агрон? 

– Зателефонував віце-президент клубу Олег Кохман, ми зустрілися й обговорили можливість співпраці. Він розповів, чого хоче клуб, я розказав, як бачу досягнення цих завдань. Напевно, сказане співпало з баченням керівництва Агрону, тому що в 20-х числах червня я очолив команду. 

– Яким був ваш попередній тренерський досвід?

– Я тренував команду Вікторія (Великі Бірки), з нею ми стали чемпіонами Тернопільського району. Роботу з цією командою згадую з приємністю. До речі, двоє потенційних новачків Агрону – це якраз мої колишні підопічні по Вікторії.

«Леоненко був весь такий неординарний і мав таку різкість, що його тримали кілька суперників»

– У вас в активі виступи в Вищій лізі, а також за Динамо-3 й Динамо-2 часів Лобановського, а ще – легіонерський стаж у Німеччині. Збираючи портрет ідеального тренера, з тих, з ким ви перетиналися, кого б відзначили?

– Я від кожного тренера намагався взяти все краще. Мені дійсно пощастило, що довелося перетинатися зі справжніми легендами. Приміром, володар Кубка кубків і Суперкубка Європи 1975 року Володимир Онищенко: сильний тактик, для якого не існувало дрібниць, дуже детально все розбирав. Його ровесник і одноклубник Валерій Зуєв: фахівець із хорошим баченням гравців, з відчуттям талантів. Віктор Кащей: фахівець, прославлений роботою з юними футболістами. Теж переглядав і давав шанс багатьом, старався в гравцях щось побачити. Це якщо згадувати Динамо. 

Ігор Яворський: мій перший тренер у дорослому футболі, тернопільська легенда. Цілеспрямований і безкомпромісний фахівець, для якого не існувало статусу чи гучного імені суперника. Завжди буду вдячний йому за шанс себе проявити. Ігор Юрченко: легендарний у минулому футболіст також, багато грав і забивав за Прикарпаття, як і Яворський, якийсь час поєднував виступи з тренерською роботою. Приємно було з ним працювати. Валерій Богуславський: його період у Ниві припав на складні для тернополян часи, тим не менш, він старався зробити все, щоб команда гідно пройшла через усі труднощі. 

Моїм першим тренером був Валерій Олексійович Дорошенко. Також згадую його зі вдячністю. 

Ігор Яворський та Сергій Богородіченко

– Кажуть, Лобановський колись прямо зі своєї улюбленої будочки біля поля на базі Динамо вказав рукою на Гусина й сказав помічникам: «А ви кажете, що в команді нема опорника». Вам не поталанило от так потрапити на очі Метра в потрібний момент?

– Валерій Васильович, можливо, міг ось так сказати, проте, знаючи його, спонтанних рішень він не приймав і випадкових людей до першої клубної команди не допускав. Гусин, Несмачний, пізніше – Лисицький. Усі ці хлопці з Динамо-2 пробивалися не через один успішний матч, а треба було гарно проявити себе в резервному складі, потім показати особистий прогрес. Чудес у футболі не буває. 

Особисто в мене розмов із Валерієм Васильовичем не було, але всю молодь, і я в тому числі, дуже надихало, що головний тренер клубу відвідує матчі Першої та Другої ліг, стежить за нами. Якої ще треба мотивації молоді? Тим більше, Динамо досить часто в запас вносило хлопців із резерву на Вищу лігу та Кубок України, на зимових зборах теж на гравців дивилося.

– Ось дивлюся ваш пересічний матч за Динамо-2: 3:2 із Зорею на стадіоні Динамо, дубль Леоненка, грали Несмачний, Волосянко, Слюсар, Онищенко, Шкапенко, Міхаіл Маковський, а Лисицький у запасі лишився. Ваші враження?

– Та як… Для хлопця з провінції потрапити в один із найкращих клубів Європи – це як у космос. На наших очах повертався Лобановський, Динамо перемагало ПСВ, Барселоною, Арсеналом. Це школа на все життя і враження на все життя теж.

Збори з Динамо-2

– Леоненко отримав перших три кришталевих м’ячі від «Українського футболу» як найкращий гравець України. Що видавало в Вікторі часів Динамо-2 того нападника, який домінував у перші роки незалежного чемпіонату нашої держави?

– Він весь був якийсь неординарний: швидкий, рішучий, технічний. При цьому міцної статури, хороший у боротьбі, з ударом обома ногами. Різкість Леоненка була такою, що опікати його доводилося кільком гравцям.

«У Вищій лізі дебютував у 17 років, вийшовши поряд із граючим тренером»

– А між тим ваші земляки старшого покоління кажуть: «Богородіченка погубили в Києві, він був таким цікавим футболістом, а там його перетворили на робота й у захист відправили». Правда чи перебільшення?

– Раз так кажуть, їм видніше. Я грав центрального півзахисника, рідше міг опуститися в захист. Якісь хороші якості були, якщо вже дебютував у Вищій лізі в 17 років і отримав запрошення в Динамо. Проте конкуренція в Києві була божевільною – крім провідних українських талантів, у резервних складах збирали хлопців із Грузії, Білорусі, Молдови. Багато з них уже грали за свої збірні. Тому вийшло так, як вийшло. 

Я пробував сили в донецькому Металурзі, це був цікавий досвід, але в цілому не можу сказати, що повністю реалізувався в Вищій лізі чи, тим більше, в столиці.

– Дебютувати в Вищій лізі відразу після школи – це справді доля великих талантів. Чи якийсь збіг обставин мав місце в Ниві, що вам довірили можливість зіграти в Кропивницькому (тодішній Кіровоград)?

– У Зірки був добротний колектив, вистачало досвідчених футболістів. А у нас на той момент пішло кілька провідних гравців, запас був неповним. Ігор Яворський сам вийшов на поле й мене виставив із перших хвилин. Ми поступилися з мінімальним рахунком. А вже через кілька днів обіграли Таврію. Восени 1996-го я дійсно мав можливість відчути дорослий футбол – шість матчів відіграв у Вищій лізі. Для юніора це значний досвід, можливо, тому й у Динамо звернули на мене увагу. До речі, і в розширених списках юнацьких і молодіжної збірної України я також називався.

– У 1999 році ви поверталися після Динамо та донецького Металурга. Яким застали рідний тернопільський колектив?

– Команда у нас завжди була хорошою. Колектив приймав винятково вольових футболістів, безхарактерних не терпіли. Єдине, на той час у клубу вже намітилися серйозні фінансові проблеми. Ставало не до футболу. Невдовзі Нива втратила місце в Вищій лізі. На жаль, це дійсно ставало питанням часу. 

Дебют Сергія Богородіченка за тернпопільську Ниву

– Чому вирішили поїхати за кордон? Це був пошук кращої футбольної долі чи просто поїздка за кращим життям?

– Я їхав зі сподіванням заграти в німецькому футболі. Підписав договір із клубом Нойштреліц. Пограв також за Варен і Везенберг. Загалом в Оберлізі провів 43 матчі (два голи). 

Сергій Богородіченко у німецькому клубі Нойштреліц

– Для гравця з Вищої ліги України, який був на контракті з Динамо, все ж не найбільш оптимальна кар’єра. 

– Можливо, десь агентської підтримки не вистачило. Та й обставини складалися так, що я їхав за кордон за сімейними обставинами і повертався десь у 2005 році також. Звісно, вже було не до футбольної кар’єри, але все ж пограв за Товтри (Козлів). Працював на основній роботі, але любов до футболу зберігав. Саме тому я й тут – в Агроні. Мені подобається, що в команди максимальні завдання. Імпонує максималізм засновників і спонсорів клубу. Врешті-решт, на Тернопільщині Агрон заслужив справедливе звання гранда. Хочеться й на всеукраїнському рівні гарно представити нашу область.

Агрон (Великі Гаї, Тернопільська область)

• Рік заснування: 2016
• Клубні кольори: біло-червоні
• Стадіон: "Центральний" стадіон с. Великі Гаї (вміщує 1500 глядачів)
• Керівництво та тренерський штаб 

Президент: Березовський Юрій Романович

Почесний віце-президент: Кохман Олег Андрійович 

Головний тренер: Богородіченко Сергій Анатолійович

Начальник команди: Гуля Степан Романович

• Досягнення: 

Чемпіон Тернопільської області 2017, 2018, 2019, 2021, 2022 та 2023 років, віце-чемпіон – 2016 і 2020 років. 

Володар Кубка Тернопільської області 2019, 2021 та 2023 років. 

Володар Суперкубка Тернопільської області 2020, 2022 та 2023 років. 

• Статистика виступів клубу в ААФУ: