«Аль-Неймех в Лівані – це як Динамо в Україні»: вихованець Шахтаря Білоног – про свій несподіваний трансфер

Востаннє ми спілкувалися із Дмитром Білоногом в червні, ще в статусі футболіста команди другого польського дивізіону Хробри (Глогув). 28-річний вінгер тоді дав розлоге інтерв’ю, в якому відверто розповів свою футбольну історію.

Великим здивуванням для української футбольної громадськості було дізнатися за місяць, що талановитий гравець переїхав до Лівану та став гравцем столичного Аль-Неймеха.

Таким чином, він поповнив поки що невеличкий список українських футболістів, які раніше виступали в Лівані. Місцевий легіонерський хліб колись пробували на смак Роман Ленський, Арсен Мелікян, Василь Мокан та Іван Малимон.

І перші тижні в новій команді склалися для Білонога напрочуд вдало. Він вже встиг відіграти в трьох офіційних матчах, забити гол та навіть «зачепити» місцевий Суперкубок.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Білоног розповів, чим його заманив Близький Схід, чому Аль-Неймех – це «ліванське Динамо (Київ)», та чи збирається він повертатися до Європи.

«Зарплати в Аль-Неймех на рівні топ-6 УПЛ, може навіть й вище»

– Дмитро, буквально три тижні тому ви стали футболістом ліванського клубу Аль-Неймех. Як взагалі виник цей варіант?

– Мені подзвонили одні знайомі, які контактували із представниками клубу. Вони запитали, чи цікаво мені спробувати свої сили в Лівані? Я відповів, що якщо надійде офіційна пропозиція, то будемо розмовляти. Після цього мою кандидатуру запропонували клубу.

Через пару днів мені повідомили, що я зацікавив Аль-Неймех. Розпочали спілкуватися про умови. В принципі, мене все влаштувало. Коли я вже приїхав на місце, то умови виявилися навіть кращими, аніж я очікував.

– Ви якісь інші варіанти розглядали?

– Варіанти були, проте без особливої конкретики. Де була конкретика, то це навіть смішно було розглядати. Як у плані спортивних амбіцій клубу, так і в плані фінансів.

– Що вам конкретно сподобалося в пропозиції Аль-Неймеха?

– Це найбільш статусний та популярний клуб Лівану. Це народний клуб. Як Динамо в Україні. 

Задачі тут також максимальні. Команда хоче боротися за чемпіонство та буде виступати в Кубку АФК, оскільки в минулому сезоні посіла друге місце в місцевій першості.

Звичайно, привабили й умови. Маю на увазі побут та фінанси. Взагалі все на дуже непоганому рівні.

– На який термін ви підписали контракт?

– На один сезон.

– Які фінансові умови вам запропонували?

– Якщо говорити за мірками УПЛ, то це точно перша шістка. Можливо, навіть і вище.

«Тренувальний процес? Футбол – він і в Африці футбол»

– Які ваші перші враження від клубу в плані організації та побуту?

– Враження позитивні. З першого дня перемовин все було солідно. Вони виконували все, що обіцяли. Коли я вже прилетів до Лівану, то мене дуже добре зустріли, прийняли, заселили. Усі ці дрібниці підкупляють. Для футболіста важливо розуміти, що в ньому зацікавлені. На наступний день мене возили на стадіон, базу, показували місто.

Дмитро Білоног, фото: СК Аль-Неймех

Потім я вже почав знайомитися із командою та всією спортивною складовою. Також був приємно здивований. Тут велику увагу приділяють відновленню. В цьому плані все є. Починаючи від якихось процедур, закінчуючи масажем. Це важливо для футболіста.

– Як вам тренувальний процес?

– Рівень хороший. Тренер тут португалець Паулу Менезес. Нічого нового. Футбол – він і в Африці футбол. Всі вправи одні й ті ж самі.

– Як вас партнери прийняли в команді?

– Все гаразд. Колектив хороший. Ліванці самі по собі дуже товариські та добрі люди. Всі підтримують. Я взагалі не відчув якогось дискомфорту. Грубо кажучи, 24/7 я можу звернутися, й мені все привезуть, допоможуть та повезуть куди потрібно.

– Чи була посвята?

– Коридор був, по потиличці трохи отримав (сміється – прим. Д.В.).

– Ви найбільш статусний гравець своєї команди зараз?

– Мабуть, так.

– До переходу в чемпіонат Лівану ви знали хоча б одного футболіста звідси?

– Ні, не знав. Я ж не стикався ніколи. Вже потім почав дивитися, що і як. Особливо не заглиблювався. Мені люди більше просто розповідали про клуб, до якого безпосередньо я переходив.

– Якою мовою спілкуєтеся в команді?

– Англійською. В принципі, більш ніж половина гравців команди знають англійську. Увесь тренерський штаб – також.

– Ви англійською добре володієте?

– Не скажу, що ідеально, проте розмову підтримати можу.

«Вболівальники тут специфічні. Таксист мене відвіз до торговельного центру за селфі»

– Яка ситуація з інфраструктурою? 

– Ось це, мабуть, єдиний мінус, який тут є. Ми граємо на натуральному газоні, але є команди, в яких штучне покриття на стадіонах. В деяких команд такі поля нормальної якості, а в одної чи двох – не дуже. Перед переїздом сюди мене це бентежило. Мені синтетика взагалі не підходить. Я все ж таки пішов на цей крок. Поки не шкодую.

– Ви вже встигли відіграти три офіційних матчі за Аль-Неймех та навіть забити гол. Розкажіть, що це були за поєдинки?

– Дві гри ми провели проти Аль-Ахеда, який у минулому сезоні став чемпіоном. Спочатку обіграли їх у Суперкубку (0:0, по пен. 4:1), а потім у першості (2:1) ‒ у цьому матчі я відкрив лік своїм голам за нову команду. Також у чемпіонаті обіграли Аль-Сафу (3:0). Цей клуб вважається тут хорошим.

Всі три матчі грав в основному складі. Перші два грав по 65-70 хвилин, а в останній зустрічі мене замінили вже у компенсований час.

– Що можете сказати про рівень суперників?

– Поки по трьох іграх важко сказати, проте рівень точно не слабкий. Я просто не бачив команди другого ешелону. Мені важко судити.

Немає якихось «лівих» футболістів. Впадає в очі, що місцеві футболісти дуже технічні, добре поводяться із м’ячем. Однак я помітив, що тут трохи більше дають часу подумати. Немає такого великого тиску. Це я одразу відчув.

– Як у Лівані із вболівальницьким інтересом до футболу?

– Фанати тут просто неймовірні. Коли раніше команда грала на великому стадіоні (не знаю, чому він зараз не функціонує), то на матчі приходили по 50-60 тисяч вболівальників. З них лише тисяч десять були звичайними відвідувачами, інші – футбольні фанати.

Любов вболівальників тут специфічна. Днів через десять, як я сюди приїхав, мені потрібно було поїхати у торговий центр. Так таксист навіть грошей із мене не взяв. Просто зробили селфі й все.

«Постараюся стати тут найкращим бомбардиром. Чому б і ні?»

– Які ваші перші враження від столиці Лівану Бейрута? 

– Можу сказати, що кожен день я прокидаюся із посмішкою та хорошим настроєм. Тут дуже-дуже багато красивих місць та шикарне море. Можна поїхати покупатися, є ресторани та тераси на березі. Все подобається.

– Як ви вважаєте, чи можливо із цього чемпіонату повернутися до Європи? Чи ви вже налаштовані й надалі грати на Ближньому Сході?

– Я наразі нічого не хочу загадувати. Тут не знаєш, що завтра буде. Поки не маю планів, чи залишатися тут, чи повертатися в Європу. Живу сьогоднішнім днем та буду дивитися по обставинах.

– Де ви зараз проживаєте?

– Я поки знаходжуся ще в готелі. Трохи затягнулося питання із пошуком квартири. Багато туристів у Бейруті, тому хороші квартири зайняті. Мені сказали, що хоч завтра можна заїхати в апартаменти, але вони будуть не дуже. Тому краще почекати до кінця місяця, коли звільняться хороші квартири.

– Хто вам допомагає в усіх цих побутових питаннях?

– Директор клубу. Ще є людина, яка допомагала здійсненню цього трансферу. Він сам ліванець, проте володіє російською.

– Авто вам виділили?

– Чекаю. На цьому тижні повинні видати. Ще не знаю, якою саме буде ця машина.

– Які ваші плани на цей сезон?

– Виграти чемпіонство, звичайно, а також гідно виступити в Кубку АФК. В індивідуальному плані постараюся забити якнайбільше голів. Якщо повезе, дай Боже, стати найкращим бомбардиром. Чому б й ні? Буду на це сподіватися та працювати.