«Бюджет Епіцентру виріс порівняно з Першою лігою»: Нагорняк – про дебют в УПЛ, новачків і Супрягу

Чемпіон Першої ліги проходить класичну обкатку-трансформацію у новому середовищі. Непростий календар і кадровий голод підштовхнув команду з Кам’янця-Подільського шукати шлях до стабільного набору очок – як наслідок, у команді, яка одним злагодженим складом доросла до першолігового чемпіонства, з’явилося кілька легіонерів і великих талантів Динамо та Шахтаря, які привернули до команди додаткову увагу. Як Супряга, який забив вперше за п’ять років в офіційному матчі – й тут же тяжко травмувався.

Сайт «Український футбол» напередодні стартового матчу 7 туру УПЛ ФК Кудрівка – Епіцентр поспілкувався з наставником гостей сьогоднішньої гри Сергієм Нагорняком, який за 5 років побудував команду, що проводить свій перший сезон в елітні нашого футболу.

«Після перемоги над Рухом стало легше дихати»

– Сергію Миколайовичу, давайте з головного розпочнемо. Коли чекати на повернення Супряги?

– Влад не зможе грати 3-4 тижні. Триває процес відновлення. Наш лікар Крістіна Пинзар одразу на місці вправила йому руку. Найголовніше, що вдалося уникнути перелому і після жовтневої паузи збірних чекаємо на повернення Супряги. 

– Останні матчі, включаючи вже легендарні 4:5 від Кривбасу, багато нервів забрали?

– Як сказати... Розпочати чемпіонат проти Шахтаря і Динамо, далі ЛНЗ. Було помітно, що безвиграшна серія тиснула на хлопців. Після перемоги над Рухом, певною мірою, стало легше дихати.

Сергій Нагорняк. Фото: Епіцентр

– Епіцентр відкриватиме новий тур УПЛ грою проти Кудрівки. Яку характеристику могли б дати найближчому опоненту?

– Зараз давати оцінки буде абстрактно, оскільки ми трошки підсилились. Подивіться, скільки нових гравців запросила ФК Кудрівка. Інший рівень відповідальності на обох командах. У них трошки більше очок, нам потрібно своє надолужувати. Цікава гра буде.

– Ви для себе знайшли відповідь, як Епіцентр забиває Кривбасу 4, але поступається Кривбасу в 1 гол?

– Як я говорив вже після гри, не так просто прийняти той факт, що твоя команда забиває 4 і ти програєш. Самі собі наробили біди. Далі нічого було вже втрачати.

– Участь Кривбасу в Кубку України грала вам на руку?

– Не можна сказати, що це перевага, оскільки в таких матчах переважно проводиться ротація.

«Помилки, які пробачали в Першій лізі, можуть стати фатальними в УПЛ»

– Можна говорити про те, що міжнародна пауза стала вашим союзником?

– Використали цей час на покращення фізичних і тактичних можливостей. Плюс додалися Джованні і Кирюханцев. Ми були заточені на те, аби взяти перші очки.

– Наскільки ваша команда вже призвичаїлась до УПЛ після чемпіонства в Першій лізі?

– В нашій команді є гравці, які до цього не мали досвіду гри в УПЛ. Психологічно ми налаштовували їх – і після першої гри з Шахтарем (0:1) вони побачили, що таке топовий рівень. Ми потрапили на команду, яка катком пройшлася по Бешикташу. 

– Для себе маєте просте пояснення різниці між УПЛ і нижчими дивізіонами?

– Інтенсивність з точки зору функціональної готовності, швидкість прийняття рішень – всі ці аспекти в еліті потрібно робити набагато швидше.

– Тернопіль близько 25 років був поза елітним футболом. Грати за такої атмосфери – це привілей чи додаткова відповідальність?

– Однозначно привілей. На кожному матчі у нас класна атмосфера, якщо виносити за дужки перші тури з грандами. Я бачу, що з кожною грою команда додає. З Рухом (1:0) команда вперше змогла забити і не пропустити, створили для себе сприятливі умови на тлі суперника, в якого зовсім не йшла гра. 

На мій погляд, зараз потрібно набрати трохи більше очок, знайти свій ритм, перестраждати цей період – і все стане на свої рейки.

– Епіцентр продемонстрував себе гнучким в тактичному плані. Перші матчі сезону могли наштовхнути подивитись на свою команду під іншим кутом?

– Більше уваги стали приділяти фізиці, щоб команда витримувала ту інтенсивність, яку пропонують суперники по УПЛ. Ті помилки, що пробачали нам в Першій лізі, в еліті можуть стати фатальними. Індивідуальні помилки вони присутні, але це частина.

– Ваш досвід роботи в штабі старого Дніпра стає в нагоді?

– На помічникові завжди відповідальність менша. В Епіцентрі ти відповідаєш практично за все. Окрім тренувального процесу вирішуєш адміністративні питання.

«Кожен має доводити своє право виходити на поле»

– Як футболіст, ви застали буремні 90-ті, а працюючи тренером – воєнні часи. Немає відчуття дежавю, коли ти проходиш знову крізь етап певного становлення зараз?

– Спілкуючись з хлопцями я наводжу власний приклад, коли я починав у вінницькій Ниві і могли по кілька місяців не платити зарплату. Ми ігрову форму з собою брали додому, попрали і знову в ній виходили. Я можу навести приклад Дніпра, коли прийшов Бернд Штанге і повністю змінив уявлення, як повинен функціонувати клуб, взаємодія на всіх ланках. 

Доречним тут буде вислів Лобановського, який сказав, що в футболі нічого нового ти вже не придумаєш. Є циклічність, коли щось старе починає працювати на інших рейках. Згадайте, скільки класних гравців атакувального плану було, що не всім місця на полі вистачало. Візьміть за приклад сьогоднішні збірні Італії та Німеччини, в яких нема суперзірок в нападі, індивідуально сильних гравців. І саме кадровий голод спонукає шукати моделі, аби замаскувати проблемні місця.

Можна в чомусь шукати паралелі, але тоді і зараз були хороші команди, добротні футболісти. Сьогодні, навіть під час війни, клуби продовжують розвивати інфраструктуру. Про свою команду можу тільки сказати, що всі фінансові питання у нас закриваються вчасно. Завдяки Силам Оборони ми четвертий сезон проводимо чемпіонат.

Епіцентр проти Шахтаря. Фото: УПЛ

– Матчі з Шахтарем та Динамо – найбільший ваш виклик за час роботи в Епіцентрі?

– Потрапити під Шахтар в 1 турі (0:1) – непростий виклик для наших гравців. На той момент ми не володіли такою обоймою, яку добрали по ходу. Кожен футболіст має доводити своє право виходити на поле, викладатись на тренуваннях, приносити користь команді і радувати своєю грою вболівальників.

Ми могли по-іншому зіграти з Динамо (1:4) – поставити автобус, але ми отримали більше корисної інформації в цих матчах, зігравши їх в різному ключі.

«Завжди кажу своїм хлопцям – не бійтесь йти в обіграш»

– Епіцентр був помітним гравцем на ринку. Як вам прийшла ідея запросити легіонерів з Іспанії та Бразилії?

– В цьому контексті ми розглядали ринок вільних агентів. Для мене було основним критерієм якісна робота з м'ячем. В нашому футболі є проблема з цим. 

– Поясніть?

– Ви можете назвати когось з українських гравців, хто має високий відсоток обіграшів?

– Велетень, Квасниця...

– Але їх можна порахувати на пальцях однієї руки. У нас це робив Ваня Бендера, який зараз на травмі. Я завжди кажу своїм хлопцям – не бійтесь йти в обіграші. Раз-два не пройде, а на третій може і пройти. Гра 1в1, на мій погляд, наша слабка ланка на сьогодні. 

– Чому в нас проблема з креативними гравцями?

– Все в комплексі. Щось одне виокремити складно. Тут і психологія і вимоги тренерів, які просили шукати передачі і ти не можеш себе змусити знайти цей ритм.

– Той факт, що Епіцентр базується поруч з Молдовою, допомагав вам переконати легіонерів приїхати?

– Іспанці в нас пройшли перегляд, дізнались ситуацію на місці. Тривоги є, але більш-менш спокійно. Потім долучився Себеріо і він вже до нас їхав, розуміючи, що у хлопців все в порядку. Джованні спілкувався з бразильцями Шахтаря. Запросивши чотирьох хлопців з однаковим менталітетом, ми сподіваємося, що це допоможе їм швидше інтегруватись в наш побут і футбол зокрема. 

Ми не можемо вимагати від них повного розуміння наших вимог. Наші хлопці класно допомагають їм освоїтись. Необхідно трошки почекати і вони швидко відчують себе у своїй тарілці. 

– Мовний бар'єр заважає?

– Наш третій воротар Гліб Бушняк володіє іспанською. Хлопці так само непогано володіють англійською. З Джованні складніше, але йому з іспаномовними легше комунікувати. Іспанці допомагають мені з Джованні, перекладаючи з англійської. Доходило до жартів, що я з Джованні індивідуально спілкувався трьома різними мовами:) 

«Супряга, Янаков і Борячук не можуть відпустити минуле»

– Ви взялися за непросту задачу – зможуть Супряга, Янаков і Борячук заграти так, як вони це робили на юнацькому рівні?

– З мого боку є підтримка. На сьогодні важливо донести, що футбольна кар'єра – швидкоплинна. Своє місце під сонцем потрібно виборювати тут і зараз, а не жити спогадами 5-10-річної давнини. Я бачу, що хлопці не можуть відпустити минуле. Вони працюють, але мають вимагати більшого від себе, щоб вийти на кращий рівень. Я не можу за них вийти і зіграти. Хлопці повинні розуміти, що їм не гарантоване місце в складі, бо колись їх вважали мегаперспективними. Я не хочу говорити, що вони загубили свій потенціал. 

Хочеться допомогти Владу і Дену, які ще мають запас часу. Андрію вже 29. Вони повинні захотіти цього втричі більше за мене. Все в їх руках і головах.

– Як вдалося переконати Супрягу обрати Епіцентр?

– Переконувати Влада довго не доводилось. Він сам висловив бажання грати в Епіцентрі. У колективі він поводить себе на топовому рівні. Проте все одно люди сприймають його чемпіоном світу, якому розписали багато авансів – а в Динамо не пішло, якщо говорити відверто. Я з ним працював на старті кар'єри. Дані у нього колосальні: хороша швидкість, гра в завершенні, відчуття моменту. Все це було і ми хочемо йому допомогти в цьому.

У Влада одна проблема, яка лежить в психології. Багато в чому йому попсували кар'єру медіа, які підняли планку, з якою не кожен впорається. До травми він добре працював на тренуваннях. В ігрових моментах, може, не все виходить, але в будь-який момент його може прорвати. Так і сталося з Кривбасом. На щастя, уникнув перелому.

Владислав Супряга. Фото: Епіцентр

– Інтеграція великої групи новачків дається з труднощами?

– Побутові і позафутбольні моменти вирішені. На полі комусь простіше, а декому складніше. Якщо Хоакін одразу відчув себе у своїй тарілці, то Себеріо лише з часом включився. Раніше ми запрошували 3-4 нових гравців, але кістяк залишався. Нині Епіцентр оновився на 60-70%

«Донедавна я в цьому клубі займався абсолютно всім»

– Тиск результату десь заважає в плані побудови гри?

– Наш футбол спонукає нас більше ризикувати, оскільки задача перед нами поставлена закріпитись в УПЛ, на чому суперник може нас підловлювати. 

– Підтримка з боку керівництва та інвесторів присутня?

– Ми в постійному контакті З Іваном Андрійовичем Черноногом та Олександром Володимировичем Герегою. Після серії невдалих результатів нас запевнили, що підтримка залишається. Нам, як тренерському штабу, вперше доводиться проходити побідний досвід, коли багато програшів. Я розумів, що таке може трапитись, особливо після безпрограшного відрізку в Першій лізі з 12 матчів. 

– Родина Герег, яка є головним інвестором Епіцентру, готова більше включатись в футбол?

– Ми розуміємо, що за нашою спиною є потужна компанія, але ми повністю притримуємось нашої стратегії поступового розвитку клубу. Галина Федорівна відвідала матчі проти Динамо і Шахтаря й була вражена атмосферою, яку створили в Тернополі.

– Бюджет Епіцентру виріс, порівняно з Першою лігою?

– Так, але не стану вдаватись в подробиці. Під час війни воно не дуже доречно. Як би ми не хотіли, футбол зараз не на першому місці. Але поступово клуб розвивається. У нас виріс адмінперсонал. Намагаємось вибудувати вертикаль, запрошувати фахових спеціалістів і давати можливість проявити себе в футболі. Ми не обіцяємо золоті гори, працюючи в рамках визначеного бюджету. Наша головна перевага – це стабільність. Повірте мені, не кожна команда, день в день, виконує свої зобов'язання. 

– Поява Епіцентра в УПЛ допомогла залучити фахівців в нішевих напрямках?

– Донедавна я в цьому клубі займався абсолютно всім. Це я не жаліюсь, а констатую факт. Зараз у нас з'явились менеджери, медійники, маркетологи. Епіцентр прагне відповідати статусу клубу УПЛ і бути максимально представленим на всіх рівнях. 

– В Епіцентрі у вас англійський стиль управління командою, чи не так?

– Так воно і є. Це крутий досвід, адже ти розвиваєшся в різних напрямках, перебуваючи в контексті всього, що відбувається в клубі. 

– Специфіка роботи клубним тренером та в збірних вона відчутна?

– В збірній ти більше мотиватор. Так, як футболістів готують в клубах. Обмаль часу на підготовку. Відпрацювати якісь аспекти під суперника – замало по часу. Тут на перший план виходить психологія, створити класну атмосферу. Розставити футболістів, дати установку і пояснити, як треба грати. Не кожен тренер має до цього хист. Це абсолютно інша робота, якщо порівнювати з клубом. 

– Як часто дозволяєте собі зайти в квадрат або в ігрові серії?

– Інколи травмованих підміняв, незважаючи на свій вік. Щоб хлопці відчували себе комфортно. В основному це спілкування, комунікація, обмін досвідом. Яких помилок варто уникати. Намагаюсь життєві речі розповідати. Футбольне життя цікаве, але коротке. 

«На мене не було такого тиску, як на Мудрика, але я став товстошкірішим»

– На тлі останніх новин про допінговий серіал з Мудриком, наскільки історія Михайла подібна до вашої?

– Рік мені довелось пропустити. Але й після цього пограв на хорошому рівні, поїхав в Китай. В таких ситуаціях ти розумієш, хто є хто. Зовнішний тиск у моїй ситуації не був таким, як на Мішу. Але я став товстошкірим до цього всього. Ніхто до цього часу не знає, яке офіційне рішення. Негативний досвід він теж робить тебе сильнішим. 

Михайло Мудрик. Фото: УАФ

– Що необхідно Епіцентру, аби налагодити гру, яку ми бачили в Першій лізі?

– В цих перших матчах нам доведеться багато страждати. Зараз потрібно зосередитись на результаті, набирати очки на постійній основі. Яка б не була гарна гра, оцінюють по результату. 

– Різниця між Першою лігою та УПЛ відчутна?

– Вона досить відчутна: виконавча майстерність, інтенсивність, фізична готовність. Мінімальна помилка може стати фатальною. Більшість наших гравців не мали досвіду гри в еліті. В захисті – всі дебютанти, за винятком Білика, Танчика, Запорожця. Всі інші зараз отримали шанс всього життя, до якого дуже довго йшли. 

– Як ідуть справи з допуском стадіону в Кам’янці-Подільському?

– Не володію достатнім об’ємом інформації. 

З боку міської влади робиться все, щоб весняну частину ми зіграли вдома. 

Все лежить переважно в бюрократичній площині, щоб все було згідно закону. 

Я б хотів подякувати нашим фанам, які витрачають 4 години на дорогу в обидва боки, щоб підтримувати нас в Тернополі, як і місцеві. Деякі хлопці у нас ніколи не грали при великій кількості вболівальників.