«Це робоча машина!»: Леоненко, Кварцяний і Калиниченко сказали, кому б віддали Золотий м’яч-2026

Кейн, Ямаль чи Мбаппе — кому має дістатися «Золотий м’яч»-2026? І чи змінився б розклад сил, якби з ними за нагороду змагався Шевченко на піку кар’єри?

Головний редактор сайту «Український футбол» Андрій Піскун поставив п’ять однакових запитань трьом співрозмовникам:

• Віктору Леоненку (колишньому нападнику Динамо та збірної України);
• Віталію Кварцяному (заслуженому тренеру України, багаторічному наставнику Волині);
• Максиму Калиниченку (колишньому півзахиснику збірної України, чвертьфіналісту ЧС-2006).

Поговорили про фаворитів і переоцінених претендентів, а також про те, чому українці залишаються осторонь боротьби за нагороду та хто з наших футболістів має перспективи це змінити.

Топ-10 фаворитів на «Золотий м’яч-2026» за букмекерськими коефіцієнтами

За котируваннями, опублікованими БК України, десятка головних претендентів має такий вигляд:

1. Гаррі Кейн — 1,25
2. Ламін Ямаль — 5,00
3. Кіліан Мбаппе — 15,00
4. Ліонель Мессі — 26,00
5. Родрі — 67,00
6. Майкл Олісе — 67,00
7. Хвіча Кварацхелія — 67,00
8. Фабіан Руїс — 67,00
9. Усман Дембеле — 67,00
10. Джуд Беллінгем — 81,00

«До його рівня багатьом ще рости й рости»: кому віддати «Золотий м’яч-2026»

— Кейн — фаворит букмекерів, але якби вирішальним був ваш голос, кому б ви віддали «Золотий м’яч»-2026 і чому?

Віктор Леоненко: Для мене однозначно Кейн. По-перше, він стабільний. По-друге, дофіга голів за Баварію забив. Думаю, це відповідь. Тому я б віддав Кейну, але взагалі треба віддавати комусь із ПСЖ. Ліга чемпіонів — це пріоритет. Проте Дембеле вже отримував нагороду торік, тож двічі поспіль йому не дадуть.

Віктор Леоненко, фото: УНІАН

У Баварії забивати легше: вона всіх ганяє в Німеччині, постійно виграє чемпіонат. Коли граєш у сильній команді, голи даються простіше. Але великий плюс Кейна в тому, що він забиває ще й за збірну. Що стосується інших претендентів, то Ямаль ще молодий, а в Мбаппе погана преса. Хоча француз теж забиває дуже багато.

Віталій Кварцяний: Я б віддав Кейну. До його рівня багатьом ще рости й рости. Це робоча машина! Скільки років він на божевільному рівні виручав Тоттенгем. Коли травмувався, команда взагалі сипалася. Відновлювався — і знову тягнув її.

Зараз у Баварії грає прекрасно: найвищий рівень, стабільність у кожному матчі. За збірну на чемпіонаті світу забиває найважливіші голи. Мессі вже всього досяг, Мбаппе був чемпіоном світу. А Кейну довго не щастило з командними трофеями. Добре, що в Баварії нарешті став чемпіоном.

І через тренерські помилки він страждав. Якби не німець Тухель з його неправильними рішеннями, то Кейн міг би і чемпіоном світу стати! Якщо хочеш бути чемпіоном, грай у футбол! Правильно обороняйся, правильно атакуй. Не можна забирати у футболу одну з його функцій. А коли тренер переляканий і думає лише про оборону, Кейн бігає по всьому полю. Він же на Мундіалі міг забивати ще більше.

Треба враховувати не тільки кількість голів, а й можливості клубу, збірної, умови, в яких футболіст грає. Для мене Кейн заслужив цю нагороду найбільше.

Максим Калиниченко: Я б віддав Кейну — за сукупністю заслуг. Думаю, основна боротьба буде між ним, Ямалем і Мбаппе. Кейн — дуже розумний футболіст, який за кар’єру багато разів перебудовував свою гру й продовжує це робити. Номінально він дев’ятка, але під час матчу може грати фактично на будь-якій позиції.

Максим Калиниченко, фото: Instagram

Ямаль молодий, у нього все попереду. Хоча йому можуть дати нагороду саме тому, що він стане наймолодшим її володарем. Зробити таке шоу.

Родрі вже має цей приз. Гіршим він не став, а може, навіть став кращим. Але не думаю, що півзахисникові дадуть «Золотий м’яч» удруге. Тому я б узагалі не розглядав його серед головних претендентів. Не тому, що він гірший за інших, — просто не дадуть. Дембеле теж не дадуть: він не яскравіший за головних конкурентів.

«Вінісіуса в цій десятці немає? Слава богу»: кого з претендентів переоцінюють

— Кого з цьогорічних номінантів на «Золотий м’яч» найбільше переоцінюють і чому?

Віктор Леоненко: Усі кандидати, в принципі, гідні. Відверто слабких, яких незрозуміло навіщо додали до списку, я не бачу. Напевно, найменше на нагороду заслуговує Беллінгем. Він не так багато забиває. А тим, хто не забиває, зазвичай не дають. Хоча Родрі отримував. Але Родрі чемпіоном Європи був на той момент.

Віталій Кварцяний: Нікого не назву переоціненим. Це все футболісти дуже високого рівня й великого таланту. Але для мене найвищий показник — чемпіонат світу. Кажуть: найкращий у світі Мессі, Роналду, Марадона. Але тільки Пеле тричі ставав чемпіоном світу! Це найвище досягнення. Клубні титули, перемоги в Лізі чемпіонів — усе це важливо, але чемпіонат світу стоїть окремо.

Мессі вже на 77-му диханні, а ледь знову не став чемпіоном світу. Ямаль — сильний футболіст, унікальний. Але він ще не Пеле. Побачимо, скільки чемпіонатів світу виграє далі.

Максим Калиниченко: Серед названої десятки фаворитів переоцінених немає. Усі по-своєму оцінені, просто є більш і менш зрозумілі речі. Вінісіуса в десятці фаворитів немає? Слава богу (сміється).

«Однозначно міг би претендувати на «Золотий м’яч»: Шевченко проти Кейна, Ямаля та Мбаппе

— Якби Шевченко на піку кар’єри грав сьогодні, він виграв би «Золотий м’яч» у Кейна, Ямаля та Мбаппе?

Віктор Леоненко: Звісно, ні. Шевченко зараз не виграв би «Золотий м’яч». Він не забивав стільки, скільки зараз забивають Кейн і Мбаппе. У Мілані в нього все йшло, але ж ми пам’ятаємо, що потім було в Челсі: там із голами вже було туго. А зараз забивають набагато більше.

Подивися, скільки Шева забив випадкових голів, скільки таких «дурнів» було. Згадай гол Ювентусу: біг біля кутового прапорця, вирішив прострелити — і влучив у дев’ятку. Ще й сказав, що так і хотів.

Андрій Шевченко, фото: Getty Images

А гол у ворота Філімонова? Думаєте, Шевченко такі удари тренував? Пригадайте, скільки таких м’ячів у нього було. Випадкових голів — дуже багато. Хоча справа навіть не в цьому. Голи, як гроші, не пахнуть. Головне — вигравати. Якщо нічого не виграєш, нічого й не отримуєш.

І про стабільність не забувай. Чому Мессі та Роналду стільки разів отримували «Золотий м’яч»? Бо забивали стільки, що вже під тисячу голів у кожного.

Віталій Кварцяний: Думаю, шанси були б. Він потрапив би до числа тих футболістів, яких ти назвав, а далі вже рішення за комісією. У нього були прекрасні матчі, унікальні голи Барселоні, Реалу — найсильнішим суперникам. Саме такі ігри характеризували його як нападника найвищого рівня.

Шевченко ще в київському Динамо був нестандартним футболістом і людиною, з харизмою. А люди з харизмою завжди можуть чогось досягнути. Тому я не виключаю, що він міг би виграти й сьогодні.

Максим Калиниченко: Однозначно міг би претендувати. Його якості були б актуальними й зараз. Я впевнений, що він адаптувався б до нинішніх реалій і вимог футболу.

Тоді футбол був більш вертикальним, простішим, без настільки довгих розіграшів. Шевченку потрібен був простір. Але, думаю, він і сьогодні знаходив би цей простір та забивав багато м’ячів.

Інша справа — нинішній Мілан. Може, у такий Мілан він би й у склад не потрапляв, бо команда досить специфічна. Жартую, звісно. Але до «Золотого м’яча» в такій команді справді тяжкувато дістатися.

Андрій Шевченко і «Золотий м’яч», фото: Getty Images

Команда теж має відповідати рівню цієї нагороди. Подивіться на головних претендентів: вони представляють найсильніші клуби світу. Багато залежить від клубу й партнерів навколо тебе. Самотужки таке не витягнеш.

«У нас це якийсь кам’яний вік»: що заважає розвитку українських талантів

— Чому українські футболісти зараз так далеко від боротьби за «Золотий м’яч» — у нас поменшало талантів чи ми не вміємо розвивати їх до найвищого рівня?

Віктор Леоненко: У нас узагалі всього меншає. Подивися хоча б на те, що наших футболістів не купують. Мені здається, далі вже й пояснювати не треба.

Трубін, Забарний, Миколенко, Мудрик? Так на цьому список майже й закінчується! По-перше, подивися, які це клуби. По-друге, серед них воротар і захисники, якщо не брати до уваги Мудрика. Миколенко й «Золотий м’яч»? Ти що?

Чому Блохін, Бєланов і Шевченко отримували нагороду? Так вони ж нападники! І не забувай, за яку збірну грав Блохін: вона тоді була на ходу. І за клуб, який вигравав єврокубки.

Шева, якби не поїхав у Мілан, теж нічого не отримав би. Динамо тоді в єврокубках нічого не вигравало. Тут, у принципі, все просто. Треба дивитися, хто й куди їде. Наших не купують навіть у середні клуби. Ось тобі й пояснення, чому до цієї нагороди навіть близько немає.

Віталій Кварцяний: Таланти в Україні завжди були, є і будуть. Питання в тому, як із ними працюють. Багато клубів УПЛ нормальної школи не мають. У Динамо й Шахтаря хороші школи, але своїм футболістам теж приділяють недостатньо уваги. Немає індивідуальної і диференційованої роботи. Деякі тренери взагалі не знають, що це таке.

Треба бачити недоліки конкретного футболіста, давати завдання, виправляти й вимагати: «Чому ти цього не зробив? Ти ж талановитий. Ось над цим працюй!». Одному потрібне плавання, іншому — удари по воротах, подачі, обіграш чи відбір. Так і розвивають майбутніх зірок.

Віталій Кварцяний, фото: ФК Волинь

А в нас як? Провів тренер двогодинне заняття — і пішов додому. Над футболістом треба працювати постійно, думати, чого йому бракує. Самого загального тренування недостатньо.

Подивіться на Іспанію: немає кого особливо виділити — ні воротаря, ні захисника, ні півзахисника, ні нападника. А вони стали чемпіонами світу без зірок у складі! Бо там у футбол грають цілий рік, клімат дозволяє. А в нас вулиці немає: пройдися подвір’ями — де діти грають? Побудували багато штучних полів, а хто на них займається? Податківці, різні структури — усе за розкладом. Дітям залишається дев’ята вечора і п’ята ранку. Нормального часу для підготовки немає.

Додай коронавірус, війну — усе це сильно вдарило по нас і психологічно тисне. Футболісти їдуть шукати щастя за кордон. А я знаю хлопців, які там хочуть додатково тренуватися, а їм не дають: потрібен лікар, експерт, ще якийсь консультант. Людина хоче працювати — а де? Доводиться їхати на край міста, шукати поле, домовлятися зі сторожем.

У клубах наплодили купу посад. Один по плечу плескає, другий обіймає, третій бутси зашнуровує, четвертий укол робить. А тренувати ніхто не хоче, бо це складна справа! Футболістові треба вказати на помилки, іноді й прочухана дати, допомогти стати зіркою. А не шукати причини, чому він не так грає.

І тактика відповідна. У нас розташування гравців на полі на 70% підпорядковане обороні. Усі йдуть на свою половину поля. Якого чорта? Нападник має відкриватися, отримувати м’яч, бути активним попереду. А його змушують бігти назад і робити підкати біля своєї штрафної. Ось і маємо цілий комплекс недопрацювань.

Максим Калиниченко: У нас як не було повноцінної системи, розрахованої на багато років, так і немає. Її мають розробити й прийняти на всіх рівнях футбольного керівництва.

Максим Калиниченко, фото: СЭ/Федір Успенський

А в нас то в академії ставлять тільки «наших», тільки «своїх легенд» — так званих хранителів духу, і більше нікого не підпускають. То курс змінюється — і починають запрошувати іспанців, португальців, голландців, усіх на світі. Ось така система.

Потім настав день Х: у 2014 році почалася війна, і поступово все стало згортатися. А після початку повномасштабної вже, звісно, не до розвитку академій. Коли тренуватися ніде, коли ракети летять на поля, коли б’ють по мостах — у таких умовах важко говорити про повноцінний розвиток.

Але загалом треба реформувати всю систему дитячо-юнацького футболу. У нас це якийсь кам’яний вік. Судячи з того, що я чув і чую про роботу академій, там, м’яко кажучи, багато що відбувається неправильно. Це тема окремої розмови, але потреба в реформі очевидна.

«Грай і продавай себе в хороший європейський клуб»: перспективи Пономаренка й Краснопіра

— Хто із українських футболістів у перспективі найближчий до «Золотого м’яча»?

Віктор Леоненко: Думаю, зараз усі скажуть: «Пономаренко». Але він поки далекий навіть від єврокубків. Пономаренко молодий, час ще є — далі подивимося. Я ж не проти. Просто знову ж таки: дивіться, у які клуби їдуть наші футболісти.

Шева куди поїхав? У Мілан, який тоді був на ходу. Сьогодні навіть у Мілан поїдеш — і «Золотого м’яча» не отримаєш, бо Мілан зараз не грає, а ригає.

Віталій Кварцяний: Можна я промовчу? Ще якась зірка на мене образиться (сміється).

Є один футболіст, але прізвище називати не буду. Ні в клубі, ні в збірних не бачать його потенціалу. Тренери не розуміють, що з ним робити, як його використовувати на полі, як враховувати фізичні можливості. А він уже багато втрачає через це.

Віталій Кварцяний, фото: В. Раснер/ФК Динамо

Я зустрічався з людьми, пояснював, що для нього треба зробити. Це як в армії: якщо солдат двометровий, йому дають подвійну порцію. А цьому футболістові дають одну порцію тренування — і він залишається голодним.

Йому потрібні дві порції навантаження, а відповідно — більше відпочинку, масажу, відновлення. Він має працювати набагато більше. А грає 20 хвилин, тайм — і все. Так він не розвиватиметься.

У нього є габарити, координація, рух, швидкість, техніка, стартовий ривок. Але цього не використовують. У футбол же грають не тільки внизу, а й у повітрі. Хто вміє все це поєднати, той і отримує сильного нападника, як Голанд.

Максим Калиниченко: Це абсолютне гадання на кавовій гущі. Талановитих хлопців справді багато, але як вони розвиватимуться?

Одразу згадуються Пономаренко й Краснопір. Краснопір цього сезону стабільно добре грає. Пономаренко ще торік почав клепати голи. В обох є ігрова практика, тому грай і продавай себе в хороший європейський клуб. А там доводь, що ти суперзірка — не просто зірка рівня київського Динамо чи житомирського Полісся, а саме зірка в Європі.

Ніхто зараз не отримає «Золотий м’яч», залишаючись гравцем українського клубу. Це утопія. Стовідсоткова утопія. На жаль, їхати треба, і якомога раніше. Розвиватися в умовах війни важче, ніж там, де є всі можливості правильно вибудувати цей процес.

Але важливо знайти клуб, який поступово підводитиме футболіста до своїх вимог. Не брати Краснопіра чи Пономаренка як готову зірку, що має одразу забивати по 40 м’ячів за сезон. Треба адекватно оцінювати їхні можливості й молодість.

Матвій Пономаренко, фото: ФК Динамо

Це ж не Ямаль і не Роналдо, який у 18 років у ПСВ усіх рвав. Потрібен клуб, де не вимагатимуть миттєвого результату й дадуть пройти адаптацію. Почнуть одразу забивати — питань немає. Не почнуть — треба почекати.

В АПЛ ще в середняк спробуй потрапити! Там така конкуренція, що ух. Ярмолюк поїхав молодим і пройшов досить довгий шлях через молодіжні команди до основи клубу АПЛ. Миколенко переходив уже готовим футболістом, але неадаптованим. Адаптацію пройшов нормально, і зараз це міцний гравець основи Евертона.

Якщо обирати чемпіонат за стилем, то до ворожки не ходи — Іспанія. Довбик показав, Ванат показав: нашим нападникам цей чемпіонат підходить для початку кар’єри за кордоном. В Англії їм важкувато.

А конкретний клуб назвати складно. Чесно, не знаю, чи можуть Пономаренко та Краснопір стати гравцями Барселони. Знаю, що в такій Барселоні, як зараз, може заграти будь-хто. А в такому Реалі може «померти» будь-хто.

Жирона для наших ніби стала трампліном, а потім сама покотилася вниз. А все так добре починалося...

Коли відбудеться вручення «Золотого м’яча-2026»

• Церемонія вручення «Золотого м’яча-2026» відбудеться 26 жовтня в Лондоні. Це буде 70-те вручення нагороди, заснованої журналом France Football у 1956 році.
• Торік «Золотий м’яч» уперше отримав нападник ПСЖ та збірної Франції Усман Дембеле. У голосуванні він випередив Ламіна Ямаля та свого одноклубника Вітінью.