«Давно мріяв про цей гол»: захисник Кортрейку Олексій Сич – про Бельгію, Ротаня та молодіжну збірну України
У 19-му турі Ліги Жюпіле Олексій Сич допоміг Кортрейку здобути вольову перемогу над Левеном (3:2). 21-річний українець відзначився асистом та дебютним голом у Бельгії. Статистичний портал SofaScore вніс захисника до символічної збірної туру.
Редактор сайту «Український футбол» зателефонував Олексієві, щоб привітати з досягненням та розпитати про адаптацію у Бельгії.
«Шторк – дуже вимогливий тренер і робить акцент на перемогу у кожному матчі»
– Олексію, вітаємо тебе з дебютним голом у Бельгії. Чи багато привітань вже отримав?
– Так, сам не очікував. Після закінчення гри зайшов у роздягальню, а у телефоні купа смс-повідомлень, дзвінків. З Руху також багато писали: і персонал, і хлопці. На наступний день прокинувся, а зранку також купа повідомлень. Дуже приємно. Дякую всім, що слідкуєте та вболіваєте за мене.
– Згадай позавчорашню гру та свій момент з голом та асистом. Як це все відбулось?
– Це дуже емоційний для мене момент. Скажу чесно – я давно мріяв про цей гол. Він перший в моїй клубній кар’єрі, адже за Рух та Карпати я не забивав. Цей гол став для мене орієнтиром, щоб я досягав ще більших цілей. Буду старатися й надалі, щоб це був не останній мій забитий м’яч, а початком для подальших звершень.
– Що після гри тобі сказав головний тренер?
– Він привітав мене з першим голом і сказав, що я молодець і для 21-річного хлопця цей гол дуже важливий, та ще й у такому серйозному чемпіонаті. Партнери по команді також мене привітали.
– У Кортрейку нещодавно змінився головний тренер. Замість хорвата Аднана Кустовича прийшов німець Берндт Шторк. Розкажи, що змінилося з приходом нового тренера?
– Ми відразу виграли три гри. Обіграли Левен у Кубку Бельгії, чемпіонаті та лідера Ліги Жюпіле – Генк. При новому тренері я можу виділити дві речі – залізна дисципліна і тактика. Тепер кожен футболіст розуміє, що від нього вимагається на полі. Шторк – дуже вимогливий тренер і робить акцент на перемогу у кожному матчі. Перед ним поставлена ціль – щоб Кортрейк не був у зоні вильоту. Наразі він справляється із цією задачею.
– На якій позиції він бачить вас в команді?
– Швидше за все – правим захисником, але ми зараз граємо у три центральних і я знаходжусь на місці правого латераля, тобто закриваю всю бровку – граю і на атаку, і на оборону. Завдяки цьому у мене є багато шансів забити чи віддати гольову передачу.
«Збірної Ротаню було вже замало»
– Якщо мені не зраджує пам'ять, то на правого захисника тебе перекваліфікував Руслан Ротань у молодіжній збірній Україні. Розкажи, як це сталося?
– Так, перший раз мене поставив на цю позицію Руслан Ротань на зборі молодіжки у Туреччині. Руслан Петрович мене запитав, чи дивився я матчі Манчестер Сіті. Вони грають за подібною схемою, коли латералі заходять в опорну зону. Тому під час оборони я грав правого захисника, а під час нападу – опорного. Для мене не було чогось нового у цій схемі.
– Як тобі працюється з Ротанем, що він за тренер?
– Це дуже топовий тренер. Мені подобається його стиль та манера гри. Вихід на Євро-2023 великого вартий. Ми граємо під його керівництвом у класний футбол. Тому хочу подякувати Руслану Петровичу.
– Здивувався, коли дізнався, що Ротань очолив Олександрію?
– Особливого здивування не було. Він вже давно цього хотів, збірної йому було замало. Ми збираємося раз в півроку на два тижні, а Ротань хоче бути в роботі кожен день. Це для нього новий виклик, думаю, йому буде цікаво спробувати себе у клубному футболі.
– Чого очікуєш від молодіжного Євро, де нам в суперники випала Іспанія, Хорватія та Румунія?
– Говорити можна багато, будемо старатись довести все на полі. Головний тренер хорватів говорив, що Україна їм не суперник. Побачимо, хто їм суперник. Група доволі цікава, важко когось виділити. На молодіжному чемпіонаті практично всі команди рівні. Будемо старатися пройти якомога далі.
– У молодіжці ти граєш з Михайлом Мудриком. Він дійсно топ-гравець?
– Так, він топ. Проти нього дуже важко грати. Пам’ятаю, ми зустрічались із Францією і проти мене грав дуже сильний нападник Амін Гуірі, але проти Мудрика ще складніше грати. Зараз він ще більше додав, тому у нього є всі шанси стати провідним гравцем у топ-чемпіонаті.
– Як Мудрик поводив себе у команді, не було зіркової хвороби?
– Ні, він простий, спокійний хлопець. У нас у збірній взагалі дружній колектив. Я спочатку думав, що гравці Шахтаря чи Динамо якісь «блатні». А насправді виявилось, що всі хлопці надзвичайно прості і приємні в спілкуванні.
– Знаю, що Петраков перед матчами останнього туру Ліги націй розглядав твою кандидатуру для національної збірної…
– Я цього не знав. Звичайно, мені дуже приємно. Я буду старатися, щоб мене викликали у збірну якомога швидше. Хочеться спробувати свої сили в одній команді з найкращими гравцями України.
«Думаю, ні в кого в Європі немає такої інфраструктури, як у Руху. У Кортрейка все по-мінімальному»
– Давай повернемось до тебе. Ти вже адаптувався в Бельгії?
– Так, вже все добре. Спочатку було трохи складно: нова країна, нові правила. У Бельгії потрібно сортувати сміття, а у мене з цим були проблеми. Я дуже здивувався, коли у всіх забрали сміття, а мої пакети стояли два-три тижні. Я довго не міг второпати у чому проблема, а потім підказали – що сміття потрібно сортувати. Зате у Бельгії люди дуже привітні, все розкажуть і прояснять.
– Як ти долаєш мовний бар’єр?
– В Україні я вивчав із репетитором футбольну англійську. І коли приїхав у Бельгію, то тренера почав розуміти відразу. У іншомовному колі мозок сам призвичаюється до нової мови і слова самі згадуються. Я здавав ЗНО і дуже добре знав англійську, але просто не було з ким спілкуватись. Зараз я продовжую займатись з репетитором і можу вільно поговорити, звичайно, не на досконалому рівні, але в побуті проблем немає.
– З ким ти в команді найбільше спілкуєшся?
– Найбільше я спілкуюсь з двома хлопцями – хорватом Радовановичем, з яким я живу в одному номері, та португальцем Сілвою. Хорватська мова дуже подібна до української, там багато схожих слів. З Радовановичем ми часто практикуємо: він говорить слова хорватською, а я ‒ українською мовою, і вони дуже схожі. Тому я розумію його, коли він говорить своєю рідною мовою, а він мене – коли я своєю. З іншими спілкуюсь нормально англійською.
– Чи спілкуєшся у Бельгії з Романом Яремчуком та Едуардом Соболем?
– Ні. Я не знайомий з Яремчуком та Соболем і ні разу не бачився з ними. Недалеко від мене живе Сашко Драмбаєв. З ним ми часто спілкуємось та їздимо один до одного в гості.
– Як тобі рівень чемпіонату Бельгії, сильно відрізняється від УПЛ?
– У Бельгії дуже все інтенсивно і вищі швидкості. В Україні навіть коли по телебаченню дивися якийсь матч, то якось все плавно виглядає, а тут можуть грати дві команди з нижньої частини таблиці, але вони видають такі матчі по інтенсивності, що ти думаєш: як це взагалі можливо?! Хоча кадрово деякі українські команди сильніші за бельгійські. Але у Бельгії більшість команд заточені на атаку, а в Україні більше думають про результат.
– Можеш порівняти інфраструктуру Руху та Кортрейка?
– Думаю, ні в кого в Європі немає такої інфраструктури, як у Руху. У львівської команди шикарна академія та умови, за якими я сумую. У Кортрейка все по-мінімальному, але більше нічого й не треба. Звичайно, хочеться трохи кращого, але маємо те, що маємо (сміється, - прим. А.П.).
– Кортрейк вже викупив твій контракт у Руху?
– Ще ні. До кінця сезону я в оренді, а тоді будемо дивитися.
– А ти сам хочеш залишитись тут, все-таки Бельгія – це трамплін в більш сильні чемпіонати?
– Так, я хотів би залишитись.
– У якому топовому чемпіонаті ти хотів би спробувати себе у майбутньому?
– Хочеться ставити перед собою якнайвищу планку, а це – АПЛ. Але, щоб туди потрапити, потрібно докласти дуже багато зусиль і мати немало фарту. Що стосується команди, то Ман Сіті Гвардіоли – це моя мрія. У Пепа топове мислення, ставлення до футболу і гравців. Коли дивися гру його Ман Сіті, то отримуєш задоволення.