Герой серпня в ААФУ Пастухов: «Більшість моїх ударів Лунін, звичайно, тягнув, але одного разу був безсилим»
Така вже особливість змагань ААФУ, що їхні переможці, здебільшого, забирають медалі та кубки, дякують і підвищуються в класі – а от Агротех (Тишківка) не просто залишився захищати свій титул чемпіона України серед аматорів, а й заявився на Кубок нашої держави.
І в серпні, коли чемпіон розпочав виступи в новому сезоні, його найяскравішим і найефективнішим гравцем став півзахисник Пастухов. У двох стартових матчах чемпіонату Павло забив чотири м’ячі, а його команда забрала всі шість очок у київського Rebel’а та одеського Титану.
В інтерв’ю сайту «Український футбол» півзахисник тишківського Агротеху Павло Пастухов розповів про:
- свої чотири голи на старті нового чемпіонату України серед аматорів
- гол Луніну та виступи проти Миколенка, Попова та Булеци
- травми, які завадили заграти в Олександрії
- «зелений коридор» в окупованому Тростянці
- скільки шампанського входить у чемпіонський трофей
«Над дальніми ударами працював весь сезон, тому що зазвичай м’яч летить куди завгодно, тільки не у ворота»
– Агротех стартував із семи очок у трьох стартових турах, але навряд чи можна сказати, що чемпіону було легко. Які ваші перші враження від нового сезону, адже вже встигли зіграти як і з новачком турніру (Rebel'ом), так і зі старожилами (Титаном і Олімпією)?
– Кожна гра була по-своєму важкою, насамперед, через погодні умови – дуже спекотно. Та на початку сезону намагаєшся прийти в оптимальну фізичну форму, тому більше треба змушувати себе рухатися і більше витрачати сил.
Rebel – молода команда яка намагається грати у непоганий футбол, було нелегко, а з Титаном та Олімпією в нас завжди непрості матчі, якщо дивитись результати минулого.
– Перший гол Агротеху в новому чемпіонаті провели саме ви. Голи дальніми ударами, з підбирання, дальнім темпом – ваш "хліб"? Тренерський штаб вимагає відпрацьовувати в цій зоні, демонструвати вміння пробити?
– Радий, що зміг знову забити перший м’яч команди у новому сезоні (рік тому гол Пастухова не допоміг Агротеху уникнути поразки від Титану в дебютному матчі в ААФУ, – прим. «УФ»).
Тренер і товариші по команді постійно кажуть, щоб я бив здалеку, і шукав позиції для удару. Я намагався робити це увесь минулий сезон, проте, якщо по силі питань нема, над точністю та підходом до м’яча мені ще треба багато працювати, тому що зазвичай м’яч летить куди завгодно, тільки не у ворота.
– Драматургія стартових матчів чемпіонату для вашої команди досить цікава. У Київській області – перемога з мінімальним рахунком, досить напружений матч. В Одесі – вели в рахунку, проте господарі залишали певну інтригу. В Миргороді – вели в рахунку, а в підсумку в кінцівці врятувалися від поразки. Для вас особисто який із матчів був найважчим?
– Взагалі, кожна гра – це особлива драматургія, особливо коли граєш з сильним суперником. Коли ведеш у матчі з мінімальним рахунком, завжди є тривога, що суперник зможе все ж таки відігратися.
Гравці Агротеху, фото: ФК Агротех
У матчі в Одесі почував себе спокійніше коли подвоювали перевагу, але треба продовжувати бути сконцентрованим, тому що може статися все що завгодно, особливо з такою командою, як Титан, у якої є непогані виконавці.
Олімпія особисто для мене поки що найважчий суперник в аматорському чемпіонаті, тому і цей матч, звичайно, не став виключенням, в був дуже важкий.
– Як почувалися в протистояннях із такими гравцями, як Балашов, Бичков, Бринько? А це ж неповний перелік знаменитостей, присутніх у чемпіонаті України серед аматорів…
– З Бичковим я грав за СК Полтава у Першій лізі, знаю його сильні якості. Стосовно Балашова та Бринька – не слідкував за ними і раніше не чув, тому єдине, що можу сказати з приводу цього – коли в команді суперника є виконавці, які грали на хорошому рівні, завжди треба приділяти їм особливу увагу.
«Завдання Агротеху – перемагати в усіх турнірах, в яких беремо участь»
– Щодо вашої позиції та оточення. Ви граєте поряд із Загальським з однієї сторони та поряд і з Сурженком – з іншої. Як працюється з такими різними футболістами, наскільки швидко знайшли взаєморозуміння?
– Загальський – дуже розумний футболіст з досвідом, тому, звичайно, було нескладно навчитися розуміти його дії на футбольному полі, та спостерігати протягом матчу за його баченням гри. З Сурженком ми друзі поза футбольним полем, тому вочевидь, коли люди проводять спільний час за межами футбольного поля, знайти взаємодію під час гри легше.
– Агротех – чинний чемпіон. Це щось змінило у ставленні до вашої команди зі сторони суперників? Відчувається, що налаштовуються на вас особливо, закриваються, "ставлять автобус"?
– Після перших ігор не помітив якогось особливого ставлення, та й його не може бути, тому що всі команди приблизно одного рівня, і все це розуміють. Могло здатися, що в матчі з Rebel’ом під час нашого володіння м’ячем команда сідала досить низько, та в нас не було можливості знаходити вільні зони, а потім вони намагались вибігти у контратаки. Стосовно інших двох ігор, там була гра на зустрічних курсах.
– Які завдання стоять перед вашою командою в цьому сезоні? І як ідуть справи в усіх турнірах, де ви граєте?
– Завдання прості – перемагати у кожній грі та намагатися виграти в усіх турнірах, в яких беремо участь, особливо після успішного минулого сезону. В чемпіонаті області йдемо на першому місці, також будемо брати участь у Кубку України з аматорів. Ми дуже відповідально ставимося до всіх турнірів, де граємо, тож постараємося видати з себе максимум.
- Читайте також: Герой серпня у Першій лізі Войтіховський – про лідерство, Довбика та захисника в атаці: «Агробізнес поки не дивиться в таблицю»
– Як розподіляєте сили між обласними та всеукраїнськими змаганнями? Багато матчів за сезон доводиться відіграти?
– Сили розподіляти нелегко, але в нас є глибина составу, тому на область можуть грати хлопці, які отримують менше хвилин у всеукраїнському чемпіонаті. В середньому, я гадаю, відіграється близько 30 офіційних матчів (чемпіонат аматорів, область та кубок області), це не рахуючи контрольних і товариських у міжсезоння.
«Більшість моїх ударів Лунін, звичайно, тягнув, але одного разу був безсилим»
– Розкажіть про себе: як потрапили в футбол? Хто за професією ваші батьки? Були в роду спортсмени?
– Любив грати у футбол з дитинства, та зміг переконати батьків віддати мене у секцію приблизно у 10-11 років. Батько за професією лікар швидкої медичної допомоги, а мама домогосподарка. В роду спортсменів ніколи не було, хоча двоє рідних братів футбол любили, але не займались, вже потім спонукали мене продовжувати розвиватися у цьому.
– І де ж ви починали? Хто ваші перші тренери?
– Займався у ДЮСШ №2 в Кропивницькому, у тренера Володимира Валентиновича Терешонка, який зіграв велику роль у моєму становленні. Насамперед, через постійну підтримку та зв’язок, особливо після того, як відправив мене у ДВУФК, і хоча під його керівництвом я тренувався невеликий час, але то був приємний час в досвід.
Павло Пастухов, фото: ФК Агротех
– Знаю, що в 13 років із рідного міста ви перебралися в Дніпро. В кого займалися в ДВУФК? Як гралося в ДЮФЛУ?
– У ДВУФК займався під керівництвом двох тренерів: Лаша Гелаєвич Глонті і Максим Станіславович Лізавенко. Це був цікавий час, особливо після розгромних поразок, що траплялись час від часу, та покарань за це:) Моментами було дуже важко, але згадую це з посмішкою.
У ДЮФЛУ моя команда була приблизно середнього рівня, тому ми мали легкі матчі проти аутсайдерів, але й дуже важкі – проти лідерів.
– Пробігся очима по вашій кар'єрі в ДЮФЛУ. Ви грали проти тих же Луніна (Реал), Миколенка (Евертон), Попова (Динамо), Булеци (Польща), Різника, Коноплі та Бондаря (Шахтар), Бескоровайного та Сарапія (Полісся), Кулакова (Олександрія), Кащука (Карабах), Янакова та Мусолітіна (Чорноморець), Підлепенця (Карпати) та Вовченка (Верес), Врешті-решт з вами грав нинішній новачок Зорі Вакула. Хто в вашому поколінні був найбільшим топом у плані швидкості, тактики, витривалості, техніки? Проти кого гралося з таким відчуттям, що "вау"?
– Майже всіх людей, про яких ви запитали, я можу відмітити як футболістів, які виділялися у юнацькій лізі. Тому й не дивно, що саме вони зараз грають хто на високому рівні, а хто – на найвищому.
Для себе особисто виділив би захисника Бондаря з Шахтаря за його спокій, розуміння гри та лідерські якості, Булецу – за техніку та швидкість роботи з м’ячем, і динамівця Попова – за фізичну силу та неможливість нав’язати йому боротьбу під час гри саме через це.
З Вакулою я грав не так довго разом, але можу сказати, що він дуже виділявся своєю технікою.
– Ви безпосередньо грали проти того ж Луніна. Бувало, що Андрій тягнув ваші удари? Могли б повірити, що він опиниться в Реалі та збірній?
– Так, проти Луніна зустрічався на юнацькому рівні не один раз. Більшість моїх ударів, звичайно, тягнув, але одного разу був безсилим, та в такому віці це сприймається як звичайно діло. Що Андрій опиниться в Реалі, я би ніколи не зміг подумати. Звичайно, було зрозуміло, що він може досягти успіху, проте про такий шалений не думав.
– Взагалі, ДВУФК дружило з Дніпром? Ви перетиналися поза полем з дніпрянами чи це було дербі-дербі?
– Ми грали матчі перший час на одному стадіоні, тоді, звичайно, постійно перетиналися з хлопцями з Дніпра різного віку. Також хлопці з УФК, яких забирали у Дніпро, продовжували жити з нами, і загалом декілька хлопців з академії постійно базувались в училищі. Ми багато грали один проти одного, тому знали кожного в лице.
– Ваше покоління – це збірна призову Петракова. У вас був момент, коли вас переглядали б у збірну чи йшлося про запрошення?
– У юнацьку збірну не кликали, чув лише чутки про те, що таке могло бути в першому сезоні в ФК Олександрії, але то були лише чутки.
– Здивувалися, що ці хлопці стали чемпіонами світу?
– Звичайно, там зібралась дуже сильна команда, перш за все колективом, командним духом. Коли вони стали чемпіонами, я дуже здивувався, тому що це найсолідніший статус, і приємно думати, що це люди проти яких я також грав у юності.
«Найбільший спогад, пов’язаний із Тростянцем, – це два тижні окупації та виїзд з міста через зелений коридор»
– Чому після ДЮФЛУ опинилися саме в Олександрії? Які ще були варіанти та чи не пошкодували в підсумку?
– Після передостанньої гри на ДЮФЛ перед закінченням школи на грі був другий тренер U-19. Після матчу покликав мене і ще 4-5 хлопців і запропонував поїхати на перегляд під час тренувальних зборів.
Варіантів я більше й не шукав, і скажу що це був перший і найкращий вибір, загалом перші два роки в юнацькій команді були найкращими для мене у футболі. В першому моєму сезоні ми зайняли друге місце в чемпіонаті України U-19.
Павло Пастухов, фото: ФК Агротех
– З якими тренерами довелося попрацювати в цьому клубі?
– Було 3-4 головних тренерів за цей час, якщо брати U-19 та U-21. Хтось дав більше, хтось дав менше від себе.
– Коли ви були найближчим до основного складу Олександрії?
– Гадаю, що найближче всього до основного складу я був на кінець другого сезону в команді. Після цього на початку нового сезону у першому матчі я отримав перелом двох кісток гомілки і наступні два з половиною роки, враховуючи коронавірусну пандемію, займався відновленням, зокрема, через одну невдалу операцію по видаленню металевого штифта з гомілки. Потім вже про основний склад і не думав.
– У змаганнях ПФЛ ви дебютували в складі ФК Тростянець. Кажуть, сам мер міста підтримує команду, а її спорткомплекс напередодні повномасштабного вторгнення розвивався на дуже хорошому рівні. Яким запам'ятався цей клуб?
– Гарні спогади, гарний колектив, гарні умови. Дійсно, мер міста, Юрій Анатолійович Бова, є й президентом команди, забезпечує підтримку. Це взагалі порядна, чесна та чемна людина. Завжди був на матчах та у роздягальні разом з командою.
Звичайно, найбільший спогад, пов’язаний із Тростянцем, – це два тижні окупації та виїзд з міста через зелений коридор, то був важкий день.
– Ваш перехід у СК Полтава дещо здивував – там же на той час підбирався дуже серйозний півзахист із вихованцями Динамо, Ворскли, Шахтаря та інших топових клубів. Як гралося в Першій лізі та чому в підсумку вирішили перейти в аматори?
– Напевно, тому я там і не грав, що були кращі виконавці. Про Першу лігу також особливо нічого сказати не можу, тому що грав мало – тренер не бачив мене в основному складі. В підсумку я йому вдячний, тому що рішення прибрати мене з команди було кращим та найбільш бажаним для мене в той момент. Після СК Полтава, на фоні війни в Україні та інших обставин, я подумав про закінчення професійного спорту.
«Чемпіонський трофей сам по собі не важкий, але шампанського у роздягальні кожному вистачило випити»
– І тут – перехід в команду, яка перерозкрила вас на хорошому рівні. Хто запропонував вам перейти в Агротех і чи довго сумнівалися?
– Незабаром після мого приїзду до Кропивницького мені подзвонив головний тренер Агротеха Олександр Вікторович Мизенко, та запропонував приєднатися до команди. Він знав мене, тому що я грав за Агротех декілька матчів на область перед поїздкою до Полтави.
Звичайно, я не сумнівався, тому що це була краща команда в області, також я чув про думки заявитися на чемпіонат України серед аматорів. Тому я взяв час на відновлення після ще одного непростого пошкодження у минулій команді, і потім одразу прийшов у Агротех.
– Як живе клуб? Хто його заснував і підтримує?
– Взагалі наш склад команди розкиданий по різних містах: хто з Олександрії, хто з Кривого Рогу, хтось живе у Тишківці, та переважна частина – у Кропивницькому. Кожен тренується, як може, по мірі своїх можливостей та часу. Точно не знаю, хто мав ідею заснування команди: напевно, наш президент клубу Сергій Іванович Саусь, який і відіграє головну роль в утриманні клубу на достойному рівні.
– Як добираєтеся до Тишківки та як розвивається місцева ОТГ?
– Перед кожною грою до Кропивницького приїжджає командний автобус із Тишківки, тим часом хлопці з інших міст та ми, хто живе у Кропивницькому, збираємося в одному місці та потім разом їдемо на гру. З приводу розвитку місцевої ОТГ, нічого сказати не зможу, тому що не цікавився цим питанням. Село виглядає непогано, футболістів ФК Агротех всі знають, багато хто з місцевих ходить на матчі, тому й атмосфера достатньо сімейна.
– Ви працюєте на якійсь звичайній роботі й поєднуєте з футболом чи графік Агротеху повністю займає ваш час? Яку освіту здобули/здобуваєте?
– Футбол поки що займає весь мій основний час, адже постійно так чи інакше намагаюсь приділяти достатньо уваги фізичній формі та відновленню після ігор, тому що через відсутність постійного тренувального процесу вірогідність отримання ушкодження підвищується. Зараз навчаюсь на факультеті фізичного виховання у ЦДПУ ім. В. Винниченка.
– Які відчуття – грати з гравцями рівня Чичикова, Ковальова, Загальського та інших найдосвідченіших футболістів клубу?
– Відчуття хороші, тому що досвідчені гравці є лідерами нашої команди, додають впевненості під час матчу та можуть підказати, як діяти у тій чи іншій ситуації на футбольному полі.
Максим Ковальов, фото: ФК Агротех
– На фото бачив, що на фіналі ви були з особливим вболівальником. Хтось із рідних вас підтримував на матчі проти Пробою?
– Мабуть, йдеться про фото з моїм близьким другом, він постійно підтримує мене на матчах, які відбуваються у Києві. З членів родини на матч ніхто не приїжджав, проте було достатньо наших тишківських уболівальників, було голосно та приємно чути підтримку.
– Наскільки важкий чемпіонський трофей? Багато шампанського входить?:)
– Чемпіонський трофей сам по собі не важкий, але шампанського у роздягальні кожному вистачило випити.
– Дивлюся, з якими рахунками Агротех іноді виграє на обласному рівні, й розумію, що в своїй області ви вже утвердилися в званні гранда. Які в вас є досягнення, титули та трофеї?
– Так, на обласному рівні звичайно ми виділяємося і є тригером для кожної з команд. Суперники звичайно намагаються нав’язати боротьбу, проте у більшості випадків це зробити складно. У минулому році ми стали чемпіонами області, у цьому виграли кубок області та зимовий чемпіонат з футзалу у Кропивницькому. Особистими нагородами я не відмічався, граю на команду й вважаю, що моя робота – допомогти їй виконувати завдання.
– Які ваші цілі в футболі? Чи збирається Агротех іти в Другу лігу? Чи ви, можливо, "своїм ходом" прагнете повернутися в професіонали?
– На даний момент ціль – продовжувати виступи за Агротех та намагатися здобути всі можливі трофеї з командою у цьому сезоні. Поки що про Другу лігу мова не йде, як буде далі – побачимо. Повернення до професіоналів я поки не розглядаю, почуваю себе добре на нинішньому місці та дійсно отримую задоволення від футболу.