«Краще синиця в руках, ніж журавель у небі»: Демченко – про повернення до Грузії та амбіції Іберії 1999
Андрій Демченко нещодавно покинув Азербайджан, де очолював Араз-Нахчівань, однак довго без роботи не просидів. У середині червня український фахівець прийняв пропозицію стати головним тренером столичної Іберії 1999. Таким чином 49-річний спеціаліст повернувся до Грузії, де вже досягав успіхів з Ділою (Горі) та Динамо (Батумі).
Оглядач видання «Український футбол» Владислав Лютостанський поспілкувався з Андрієм Демченком про новий кар’єрний виклик у Сакартвело.
«Мною цікавилися три клуби з Казахстану, але конкретика надійшла саме від Іберії»
– Пане Андрію, розкажіть, як у вас виник варіант з продовженням кар’єри в Іберії?
– Пропозиція надійшла досить швидко. Після того, як завершився чемпіонат в Азербайджані, 31 травня я приїхав додому. І буквально протягом десяти днів з'явився цей варіант. Ми з моїм агентом його розглянули: проєкт виявився для нас привабливим. Це чемпіон Грузії, у перспективі влітку – матчі за Суперкубок та єврокубки, а саме кваліфікація Ліги чемпіонів. Нас це зацікавило, ми прийняли пропозицію, і зараз я – головний тренер Іберії.
– Чи надходили вам інші пропозиції, чи варіант з Іберією був першим і ви одразу погодилися через зацікавленість проєктом?
– Конкретика була тільки від Іберії. Був поверхневий інтерес із чемпіонату Казахстану – там мною цікавилися у трьох клубах. Проте до конкретних розмов, розгляду умов чи надсилання офіційного офферу справа не дійшла. Оскільки на руках була реальна пропозиція від грузинського клубу, ми вирішили: краще синиця в руках, ніж журавель у небі.
– З якими емоціями повертаєтеся до Грузії? Ви там тривалий час працювали, здобували золоті нагороди разом з Динамо (Батумі).
– Грузія для мене – не чужа країна. Тут я, по суті, починав свою професійну тренерську кар'єру і досяг хороших результатів. З командою Діла (Горі) ми ставали бронзовими призерами чемпіонату, а з Динамо (Батумі) я став чемпіоном країни. Для клубу це було історичне досягнення – чемпіонство на їхнє століття. До того ж, у цей період мене визнали найкращим тренером Грузії. Тому в мене залишилися виключно приємні асоціації та враження від грузинського етапу кар'єри.
– Ми раніше говорили про вашу роботу в Араз-Нахчівані, і ви відзначали, що там команда була дуже вікова, через що було важко прищепити свої принципи гри. Зараз ситуація інша, враховуючи склад Іберії?
– Так, ситуація кардинально інша. В Іберії функціонує одна з найкращих академій у Грузії, тому до нас приходить багато молодих вихованців. Минулого року клуб став чемпіоном, після чого склад оновився десь на 80-90%. Когось продали, на комусь заробили гроші. Зараз у команді є кілька вікових хлопців за 30, але основа – це молодь. Бізнес-модель Іберії саме в цьому і полягає: вирощувати гравців, продавати їх і за рахунок цього існувати.
– За даними Transfermarkt, найдорожчим гравцем Іберії є 17-річний атакувальний хавбек Андріа Бартішвілі (1,5 млн євро). Що це за хлопчина і чому він вже вважається головним активом клубу?
– Це один із найперспективніших і провідних наших футболістів. Але він не єдиний. Є ціла група молодих гравців, які готові увірватися в еліту грузинського футболу та потрапити на радари сильніших клубів. Це вихованці академії, і я вважаю, що у цих хлопців дуже великий потенціал.
Андрій Демченко. Фото: ФК Женіс
«За вектором розвитку клубу я б порівняв Іберію з ЛНЗ»
– Я так розумію, головне завдання Іберії на сезон – це чемпіонство?
– Так. Нас привабило саме те, що тут ставляться максимальні завдання. Амбіції клубу помітні й за комплектацією команди. Керівництво хоче підтвердити результати попередніх років – вони ставали чемпіонами два роки поспіль. Тому цілі чіткі: захистити титул та якомога далі просунутися в Лізі чемпіонів і єврокубках загалом.
– З яким клубом української Прем'єр-ліги ви могли б порівняти Іберію за моделлю розвитку?
– Звичайно, чемпіонати важко порівнювати. Україна потужніша фінансово і може запрошувати більш статусних футболістів. Але за вектором розвитку я б, напевно, порівняв із ЛНЗ. Це молода команда, яка зараз виходить на якісно новий рівень. Помітно, що там ведеться системна та фахова робота клубу.
Іберія також має чудову молодь, розвиває її, даючи хлопцям ігрову практику. Гравці дорожчають, і якщо надходить хороша фінансова пропозиція з-за кордону – клуб не перешкоджає трансферам.
– Розкажіть про ваші особисті умови: на який термін розрахований контракт і за якою схемою домовлялися?
– Ми підписали контракт за схемою «6 місяців + 1 рік». Якщо все буде добре і результати задовольнять обидві сторони, ми сядемо за стіл переговорів та обговоримо нові умови.
– Як оціните інфраструктурні умови в Іберії? Чи задоволені тим, що зараз має клуб, зокрема тренувальними полями та базою?
– Ми тренуємося на базі сучасного спортивного комплексу, який має футбольне спрямування. Він розташований фактично біля води, на Тбіліському морі. Умови там чудові: якісні поля, сучасні роздягальні, тренажерний зал, кабінети для теоретичних занять. Окрім того, дитяча академія знаходиться у центрі району Сабуртало (мікрорайон на півночі Тбілісі, що в перекладі з грузинського означає «місце для гри в м’яч» – прим. «УФ»).
Сьогодні я був на матчі команди U-19 – чудові хлопці, грають у центрі міста. Двох гравців ми навіть забрали до першої команди на завтрашнє тренування.
Андрій Демченко. Фото: ФК Динамо Батумі
«Було неприємно програти Руставі, прямому конкуренту, проте...»
– На статистичних порталах є певна плутанина: ви вже провели свій перший матч на чолі Іберії проти Руставі, але той-таки Flashscore вказує, що командою керував ваш попередник...
– Це помилкова інформація у них на порталі, командою керував уже я. Я підписав контракт 15-го червня, 16-го приступив до роботи, а вже 17-го у нас була гра. Тобто на знайомство з колективом я мав лише добу. 18-го хлопці отримали вихідний, 19-го (сьогодні) було відновлення. Тож фактично я працюю з командою лише чотири дні.
– Руставі – ваш прямий конкурент. Як оціните цю дебютну зустріч, хоч вона і відбулася фактично «з корабля на бал»?
– Нас зараз найбільше цікавить зміст гри та те, як хлопці сприймають мої вимоги й тактичний матеріал. Так, ми програли 1:2. Пропустили конкурента вперед у таблиці на одне очко: зараз вони перші (32 бали), ми – другі (31 бал). Сталося трохи футбольне нещастя: ми пропустили гол майже з центрального кола. Людина просто вдарила вперед зі штрафного, наш воротар втратив м'яч з поля зору і не впорався.
Але змістом гри я дуже задоволений. Навіть за один день нам вдалося дещо виправити та правильно налаштувати гравців. Відсотків 90 ігрового часу ми контролювали хід поєдинку. Просто спрацювало старе футбольне правило: не забиваєш ти – забивають тобі. Звісно, програвати завжди неприємно, тим більше прямому конкуренту – це 100%.
Проте якість гри заряджає мене позитивними емоціями: ми на правильному шляху і в майбутньому таких помилок не припускатимемося.
– Наостанок не можу вас запитати про ЧС-2026. Чи вдається зараз слідкувати за перебігом мундіалю? Маєте власних фаворитів?
– Через дуже щільний графік у клубі я поки не можу приділяти чемпіонату світу багато уваги. Роботи вистачає, дуже втомлююся. Вдалося подивитися матч Англія – Хорватія (4:2), хоча він і був пізно ввечері. Гра виявилася дуже цікавою. Інші матчі здебільшого дивлюся в оглядах, якщо є час. Аргентина непогано виступила з Алжиром (3:0). Бачив, як Колумбія обіграла Узбекистан (3:1). Поки що важко виділити явних фаворитів. Здивували іспанці: зіграли 0:0 з Кабо-Верде. Я думав, вони зараз на підйомі і мають зробити фурор, а вийшло ось так. Португальці якимось чином зіграли внічию 1:1 з ДР Конго.
Робити прогнози ще зарано. Футболісти щойно приїхали зі своїх чемпіонатів, процес переходу до збірних іде важкувато, всі ще «вкочуються» в турнір. Ми прогнозуємо, що Португалія виграє, а Іспанія винесе Кабо-Верде вперед ногами, але на полі все інакше. Ось німці, наприклад, відіграли якісно і добре, рознесли Кюрасао (7:1).
– Тобто конкретної команди, за яку ви вболіваєте на мундіалі, поки немає?
– Поки що немає. Турнір має трохи вирівнятися. Пройдуть другі-треті тури групового етапу – тоді вже картина буде яснішою. За першими матчами дуже складно визначити, хто справжній фаворит і за кого цікавіше вболівати.