«Кварцяний повторив історію Фергюсона з Бекхемом»: Лужний, Сачко, Хачеріді та Шевчук пригадали вогняні байки до ювілею легенди Волині

Щоб згадати всіх вихованців Віталія Кварцяного, не вистачить навіть шпальти, розрахованої для цього матеріалу. Спеціаліст виховав багато гравців, які стали зірками українського та міжнародного футболу. 

У ювілей Кварцяного сайт «Український футбол» поспілкувався з чотирма його експідопічними, щоб дізнатися, яким Віталій Володимирович був тренером та людиною, адже про його емоційність та навантаження ходять легенди.

У нас в гостях побували:

• Олег ЛУЖНИЙ (працював під керівництвом Кварцяного у луцькому Торпедо з 1985 по 1988 рік).
• Василь САЧКО (працював під керівництвом Кварцяного у Волині з 2001 по 2006 рік).
• Євген ХАЧЕРІДІ (працював під керівництвом Кварцяного у Волині з 2006 по 2008 рік).
• В’ячеслав ШЕВЧУК (працював під керівництвом Кварцяного у Ковелі та Поділлі з 1996 по 1998 рік).

«Тренування були серйозні, але у порівнянні з навантаженнями Лобановського – це небо і земля»

– Як ви потрапили до команди Кварцяного?

Лужний: В СРСР існували такі правила, що в командах Другої ліги повинні були грати два молодих гравця у домашньому матчі і один – у виїзному. Таким чином кожен молодий гравець міг себе проявити. Випускники львівського спортінтернату роз’їхались по всій країні. Мене порекомендували у луцьке Торпедо. Так я потрапив до команди Віталія Кварцяного.

Олег Лужний, фото: Google

Сачко: Володимирович примітив мене, коли я грав у куп’янському Осколі. Чимось я йому сподобався і він запросив мене до Волині. Пам’ятаю нашу першу розмову, яка тривала 40 хвилин – я сказав лише «добрий день» і «до побачення», весь інший час говорив Кварцяний. Володимирович переконав мене перейти до Волині, це була амбіційна команда, яка ставила високі задачі. У Луцьку я відбувся як футболіст, завжди грав в основі, став капітаном, багато забивав.

Хачеріді: Якщо чесно, я й сам не зрозумів. Грав у Другій лізі за Олком (Мелітополь) і після матчу із Севастополем мені сказали, щоб я їхав перегляд до Волині. Як виявилось, мене переглядали помічники Кварцяного, напевно, я їм сподобався і мене запросили до команди. Наступного дня я поїхав поїздом до Луцька.

Шевчук: Цей момент я дуже чудово пам’ятаю. Мені тоді було 17 років. На той момент я проживав у Луцькому гуртожитку і Віталій Володимирович приїхав до мене. 

О 8 годині ранку я завжди виходив на ранню пробіжку. Відкриваю двері, дивлюсь – у коридорі Кварцяний стоїть, не може знайти мою квартиру. Побачив мене та каже: «Слава, я прийняв команду і хочу взяти тебе до себе». Спочатку ми були у Ковелі, а потім перейшли у Поділля (Хмельницький). Ми з Кварцяним працювали протягом двох років. 

– Які були тренування у Кварцяного?

Лужний: Навантаження були серйозні, але нам, молодим, все давалось легко. Якщо тренування витримували 35-річні гравці, то мені у 16 років взагалі гріх було скаржитися. У порівнянні з навантаженнями Лобановського – це небо і земля. У Валерія Васильовича було набагато важче.

У Кварцяного я пройшов хорошу школу, яка загартувала мій характер. Наприклад, тренування в нас були за будь-якої погоди. Якось поїхали ми на збори на Закарпаття, дощ ллє як з відра, болото вище кісток, бутс не видно, а ми бігаємо. Тоді було лише два комплекти форми, яку потім доводилось прати. На друге тренування форму здебільшого не міняли, щоб дві не замазувати. Жили у спартанських умовах. Це був хороший досвід для молодих футболістів.

Сачко: Я сам фізично міцний, але тренування у Кварцяного були суворі і цікаві. Бувало, що бігали в бронежилетах кроси та двосторонки, штурмували гірки та смуги перешкод на зборах. Ми ‒ то як ми, а іноземці до такого не звикли, у них інший менталітет. Але Кварцяний їх перероблював, ліпив із Девіча, Гуйє та інших легіонерів українських козаків. 

Хто б що не казав, але ці навантаження у підсумку давали свої плоди. У чемпіонаті Волинь показувала хороший результат. У той час був «бум» на Волинь, ми були потужною командою і відбирали очки у будь-якої команди. 

Хачеріді: Про його вимоги я чув ще до переходу у Волинь. Тренування у Кварцяного були дуже тяжкі – по три на день. Вранці – зарядка, в обід та ввечері – два тренування. Такий самий графік був і на зборах.

Євген Хачеріді, фото: ФК Динамо Брест

Володимирович любить, коли стелишся у підкаті та задом не стаєш. Якщо виконувати ці вимоги, він буде добре до тебе ставитися.

Шевчук: Тренування у Кварцяного – як армійська служба. За добу ми могли тричі займатись. Я вважаю це нормальним, до всього адаптуєшся і стаєш сильнішим. Для молодих гравців було дуже важливим потрапити до Кварцяного. Звичайно, такі навантаження витримували далеко не всі. У Володимировича виживають тільки сильніші (сміється, – прим. А.П.). 

«Якщо тренер на тебе не кричить, не говорить і не підказує, значить, ти йому не цікавий. Це було і з Луческу, і з Кварцяним»

– Кварцяний часто на вас кричав?

Лужний: Володимирович просто так не буде ніколи кричати. Якщо кричить, значить, я щось неправильно зробив, тому образ ніяких нема. Кварцяний відчував кожного гравця – чи буде він прогресувати чи ні. Мені подобаються такі харизматичні люди. Кварцяний завжди говорив те, що думає. 

Сачко: Кварцяний – дуже емоційна людина, але на мене ніколи не кричав, хоча іншим футболістам діставалося часто. Ми з повагою відносилися один до одного.

Хачеріді: Він просто дуже емоційна людина та кричить на всіх. Може матом лаятися, але ми звикли, нічого страшного в цьому немає. Після тренування Володимирович уже інша людина, який до кожного підійде, поговорить.

Шевчук: Звичайно, кричав. Якщо тренер на тебе не кричить, не говорить і не підказує, значить, ти йому не цікавий. Це було і з Луческу, і з Кварцяним. 

– Чим вам запам'ятався Кварцяний?

Лужний: Я прийшов до нього 16-річним юнаком і він показав мені, що таке дорослий футбол – випускав грати з дядьками за 30 років. По-перше, я хочу подякувати Віталію Володимировичу. Кварцяний зіграв дуже велику роль у моїй футбольній кар’єрі та житті. 

Він мені завжди підказував – як треба правильно тренуватись та грати. Я тоді був молодим, міг і загуляти, а Володимирович мені каже: «Загуляти ти ще встигнеш, а зараз треба працювати, і зарекомендувати себе!». 

Мені дуже запам’ятались слова Кварцяного, які у підсумку виявились пророчими: «Ти будеш грати в Динамо (Київ)». Я йому повірив і працював з подвійною енергією. Володимирович ставився до мене як до рідного сина.

Сачко: У Кварцяного – талант. Він міг знайти та розгледіти футболіста там, де інші не бачили потенціалу. При ньому розквітло багато майбутніх збірників: Девич, Гуйє, Хачеріді.

З Кварцяним я міг поговорити на будь яку тему, не тільки футбольну. Він дуже інтелектуальна людина. Ми і зараз спілкуємось і з посмішкою згадуємо часи у Волині.

Хачеріді: Володимирович – адекватна людина. Поза футболом він постійно спілкувався і жартував, завжди постягував руку допомоги. Але в тренувальному процесі він був завжди заведений. Така він людина. Кварцяний допоміг мені відбутися як футболісту, у нього я пройшов школу молодого бійця.

Шевчук: Я йому дуже вдячний. Це людина, яка все життя присвятила українському та волинському футболу. Легенда! Коли кажеш «Кварцяний», то відразу розумієш, що це Волинь. Дуже шкода, що у Луцьку зараз немає професійної команди, але вірю, що Волинь відродиться, тому що у цьому регіоні дуже багато талантів.

В’ячеслав Шевчук, фото: скріншот 

«Кварцяний тримав у руках півлітрову пляшку води і як запустить її в мене – потрапив у коліно, аж синець залишився»

– Розкажіть веселу історію, пов'язану із Кварцяним?

Лужний: У той період я служив в армії в Луцьку та грав за Торпедо. Мені дозволяли жити у гуртожитку з футболістами. Пам’ятаю, один матч я провів не дуже добре. Після гри Кварцяний прийшов до гуртожитку та взяв із собою полковника. Військовий мене одразу кликав до себе і казав: «Лужний, щоб завтра був у частині». 

Я потім підходжу до Кварцяного: «Володимирович, поговоріть із полковником, щоб не забирав мене у частину. Обіцяю, що добре зіграю наступний матч». Кварцяний був тонким психологом. 

Сачко: Грали матч чемпіонату. Йде дощ, на полі багнюка, ми програємо. Після першого тайму заходимо у роздягальню. Всі футболісти у грязюці, як чорти, а один захисник – у чистенькій формі. 

Кварцяний глянув на нього з під лоба та як закричить: «Подивись на своїх товаришів по команді. Всі у багнюці, стеляться в підкатах, не жаліють себе, а ти – у білих гетрах. Не соромно?!». Володимирович на емоціях розігнався ‒ та як скочив у підкаті, не пожалів навіть свій костюм. Потім встав обтрусився та каже: «Ось так треба грати в підкатах!». 

Хлопець на другий тайм вийшов вже зовсім іншою людиною, відпрацював на всі 100, і ми виграли ту гру.

Хачеріді: Багато було цікавого. Пам'ятаю, грали ми з Енергетиком із Бурштина. Був сильний дощ, поле перетворилося на багнюку, а я забув взяти бутси з металевими шипами та грав у копочках, і разів п'ять послизнувся і впав.

У перерві до роздягальні заходить Кварцяний і давай усім пхати. Тут черга доходить до мене. Володимирович тримав у руках півлітрову пляшку води і як запустить її в мене – потрапив у коліно, аж синець залишився. Можна сказати, повторив історію Фергюсона з Бекхемом.

На другий тайм ми вийшли заведені та у підсумку перемогли. Після гри Володимирович уже охолонув і ми нормально поспілкувалися. Я сам винен, що не взяв бутси із залізними шипами.

Також у Кварцяного була вівчарка Роккі. Дуже розумний пес! Він його постійно брав на тренування. Роккі у нас замість футболіста відбирав м'яч, коли ми грали у квадрат. Володимирович нам його постійно у приклад ставив: «Ось як треба м'яч відбирати!». А Роккі, якщо відбирав м'яч, то прокушував його. Тому постійно доводилося міняти м'ячі – як мінімум два за тренування.

«Кварцяний забрав у мене фотоапарат і подарував його водію клубного автобуса, сказавши: «Ти не заслуговуєш на цю нагороду»

Шевчук: Пам’ятаю після поєдинку з Борисфеном, я отримав відзнаку кращому гравцю матчу і в нагороду ‒ фотоапарат. А Кварцяний забрав у мене цей фотоапарат і подарував його водію клубного автобуса. Володимирович мені тоді сказав: «Ти не заслуговуєш на цю нагороду, тому що не був найкращим». 

Я дуже сильно розчарувався. Потім приїжджаю у Поділля після юнацької збірної, а Кварцяний каже: «Знаєш, той фотоапарат був поганенький, а ти заслуговуєш на кращий». Володимирович був дуже тонким психологом, міг заохочувати не тільки батогом, але й пряником. 

Чи брав Кварцяний на тренування собаку? Я чув цю історію у Волині, але в Поділлі такого не було. Пам’ятаю, що Кварцяний із собою зранку на тренування брав тільки мене, чимось я йому сподобався. Інколи ми грали з ветеранами у футбол, іноді бігали разом.

«Сьогодні я бачу Кварцяного не як тренера, а як функціонера. При ньому молоді спеціалісти будуть зростати»

– Чи хотіли б ви, щоб Кварцяний повернувся до тренерської діяльності?

Лужний: Два тижні тому я сказав Володимировичу: «Повертайтесь у футбол». Він відповів: «Я б із задоволенням, але зараз війна, не до футболу». Я двома руками за його повернення до тренерської діяльності. 

Я давно казав, що якщо Кварцяний не буде тренувати, то ніякого футболу на Волині не буде. Так воно і сталося. Він дуже любив свою команду. Пам’ятаю, коли я вже грав у Динамо, Володимирович позичив у мене гроші, щоб купити автобус для ФК Волинь. Справжній патріот!

У волинський футбол взагалі не треба нікому лізти. Там є Кварцяний! 

Сачко: Думаю, Кварцяного всі вболівальники хочуть побачити на тренерському містку, і я не виключення. У нього є ще дуже багато ідей, які він прагне втілити в життя. Футбол Кварцяного завжди був нестандартним емоційним, і цим цікавий.

Василь Сачко, фото: Волинські Новини

Володимирович завжди казав правду в очі, для нього не існувало авторитетів. За команду він завжди стояв горою. Якщо б йому дати ресурси, то Волинь могла ставити вищі задачі перед собою. Але і так – ми завжди давали бій Динамо і Шахтарю

Володимирович ніколи не працював у тепличних умовах. Він завжди займався не тільки футболом, а й полями, стадіоном, вирішував фінансові проблеми. Саме завдяки ньому Волинь трималася і показувала результат. 

Хачеріді: Звісно, хочу. Такі люди потрібні українському футболу.

Шевчук: У нього ще залишились емоції, незважаючи на поважний вік. Думаю, він повинен ділитись своїм досвідом з молодими тренерами. Сьогодні я бачу Володимировича не як тренера, а як функціонера. При ньому молоді спеціалісти будуть зростати. 

– Ваші побажання Кварцяному.

Лужний: Хочу побажати, щоб ми разом відзначили його сторіччя і через 30 років ви знову мені зателефонували, щоб взяти таке ж інтерв’ю про Володимировича. Бажаю, що він повернувся у футбол, знайшов спонсорів, відродив ФК Волинь і досягнув з командою якогось результату.

Віталій Володимирович, дуже Вам дякую за все те, що Ви зробили у моєму житті. Здоров’я Вам, щастя, миру, любові і радості від життя!

Сачко: З величезною повагою ставлюсь до Володимировича. Хочу побажати йому довгих років життя. Нехай його радує сім’я: дружина, діти, онуки. І збудуться всі його бажання. 

Хачеріді: Володимирович уже немолодий, тож бажаю йому міцного здоров'я! Нехай збудуться всі його бажання! Дуже хочу, щоб він повернувся в український футбол, буду його підтримувати.

Шевчук: Бажаю Володимировичу здоров’я, натхнення і повернення у великий футбол в ролі функціонера. Хочу, щоб він зробив усе від себе залежне, щоб у Луцьку знову з’явилась професійна команда, яка буде виступати в УПЛ.

Коли я грав за Шахтар проти Волині Кварцяного було дуже важко, ми вигризали очки у Луцьку. Цей регіон заслуговує на команду в УПЛ.