«Могли лишитися в Аравії чи йти в МЛС й ОАЕ»: Юрій Беньо розповів про звільнення з Шахтаря та Лудогорець Йовічевіча
Лудогорець здобув свій перший трофей на чолі з екс-наставником Карпат, Дніпра-1 та Шахтаря Ігорем Йовічевичем – Суперкубок Болгарії, здолавши Ботев 3:2. Разом зі своїм давнім одноклубником приз здобули і його колеги по тренерському штабу болгарського гранда – українці Юрій Беньо та Андрій Ханас, із якими хорват працює вже не в першому клубі.
Юрій Беньо прийняв новий виклик у кар’єрі восени, приєднавшись до болгарського Лудогорця разом із Ігорем Йовічевічем. Чому саме Болгарія? Які ще варіанти розглядалися? Чому Йовічевич і Беньо залишили одну з найбільш трендових країн світового футболу – Саудівську Аравію?
Про це, а також спогади про Дніпро-1, досвід у Шахтарі та перспективи наших футболістів у європейських чемпіонатах, український тренер розповів кореспонденту «УФ» Ігорю Лисенку.
В ексклюзивному інтерв’ю Юрія Беньо сайту «Український футбол» ви дізнаєтесь про таке:
- Чому після Саудівської Аравії вибір тренерського штабу Йовічевіча випав саме на Лудогорець?
- Які ще варіанти були на столі та чим болгарський клуб переважив інші пропозиції?
- Як команда справляється з шаленим графіком у чемпіонаті та єврокубках?
- Чи варто очікувати від Лудогорця нових трансферів взимку та які позиції потребують підсилення?
- Як минуле у Дніпрі-1 та Шахтарі вплинуло на підхід до роботи?
- Чого очікувати від збірної України в матчі проти Бельгії?
- Які перспективи українських футболістів у європейських топ-чемпіонатах?
«В Україні ми теж проходили такий етап, тільки без вбивств»
‒ Юрію Володимировичу, перед тим, як ви почали працювати в арабському Аль-Раєді, чи надходили на той момент пропозиції з інших країн і чи був серед них Лудогорець?
‒ Ні, на той момент Лудогорця на горизонті не було. Крім Саудівської Аравії, варіанти ще пропонували клуби з країн східної Європи.
‒ Чому обрали саме болгарський клуб?
‒ Обрали саме Лудогорець, бо клуб ставить перед собою найвищі завдання. Знову ж таки, це можливість зачепитися за Лігу Чемпіонів. Свого часу в Шахтарі ми вже спробували цей турнір, хотілося б потрапити туди знову. Команда завжди бореться за чемпіонство та бере участь в єврокубках.
‒ Які ще пропонували варіанти, крім Лудогорця?
‒ Могли залишитися в Аравії, розглядали МЛС і Арабські Емірати. Зупинилися на Болгарії, бо хотілося знаходитися у Європі.
‒ Болгарія вважається доволі небезпечною країною для футбольних людей: за минулі 12 років в Болгарії було вбито 15 президентів футбольних клубів, а за останні 20 років загинуло близько 200 людей, так чи інакше пов’язаних з футболом. Чи чули ви щось про це перед тим, як їхати туди? Чи відчували певні побоювання з цього приводу?
‒ Так, про таке чули. У цій команді грав наш давній і хороший знайомий – Ігор Пластун (український захисник, який взимку змінив казахстансьикй Ордабаси на бельгійський Ейпен, – прим. І.Л.), який провів тут багато років. Тому ми з Ігорем спілкувалися стосовно клубу і країни в цілому. Він казав, що раніше таке дійсно мале місце, існувало багато скандалів з букмекерськими конторами та договірними матчами.
Але це не нова ситуація, Україна проходила такий етап, можливо без вбивств, але подібне теж мало своє місце в нашій історії.
Ігор Йовічевіч і його тренерський штаб в Лудогорці. Фото: ФК Лудогорець
«Єврокубкові результати могли бути кращими»
‒ Завершилася перша половина сезону, минули зимові збори, як можете оцінити виступи Лудогорця у чемпіонаті?
‒ Перше коло можна вважати цілком успішним, бо заробили можливо навіть більше очок, ніж планувалося (53 – на 13 очок більше, ніж у найближчого переслідувача Ботева, – прим. «УФ»). Але цей відрив оманливий, бо навесні, коли закінчиться друге коло, команди розбиваються на групи та знову грають між собою, тому варто постійно підтримувати відрив, щоб залишатися у лідерах.
‒ А що стосується єврокубків?
‒ Якщо дивитися на кількість набраних очок, то виступи на міжнародній арені важко назвати успішними, могли бути кращими. Хоча, якщо порівнювати рівень наших суперників та ту гру, яку ми демонстрували, то не можу сказати, що це був провал, або, що ми комусь поступалися.
Троє з наших суперників вийшли напряму до наступного етапу (Лаціо, Атлетік Більбао, Ліон, – прим. І.Л.), чотири потрапили у плей-офф (Вікторія Пльзень, Андерлехт, АЗ Алкмар, Мідтьюлланд, – прим. І.Л.), проте ми змогли поборотися із лідерами за залікові бали. Єдине, що Мідтьюлланду поступилися не за грою: у другому таймі ми могли вирвати нічию, бо вони навіть зі своєї половини поля не виходили. Наприкінці гри вирішили ризикувати, воротар пішов на розіграш, от і пропустили у пусті ворота. Що стосується самовіддачі у кожній грі, то тут треба віддати належне гравцям.
«За пів року Лудогорець зіграв більше матчів, ніж в Україні грають за сезон»
‒ На зимових зборах Лудогорець зустрічався із Шахтарем (результат контрольного матчу – 0:4). Можете розповісти детальніше про цей матч?
‒ Зустріч вийшла дуже теплою, бо знаємо один одного досить давно, підтримуємо спілкування. Можливо, навіть занадто теплою: розслабили нас перед грою, от ми й напропускали 😊.
Ми хотіли на зборах зіграти із сильними суперниками, зустрічалися з Янг Бойз та Шахтарем – командами рівня Ліги Чемпіонів, тому що теж прагнемо туди потрапити, пройшовши кваліфікацію. З такими командами варто грати, щоб зрозуміти чого тобі не вистачає та над чим треба попрацювати. Рахунок був розгромним, але не сказав би, що за грою, бо ми також мали 3-4 стовідсоткові нагоди, які не реалізували.
Треба враховувати, що це збори, усі в різних кондиціях, до того ж, це був наш останній матч, тому гравці знаходились вже на валізах, як-то кажуть.
‒ Ви прийшли до Лудогорця вже після того, як сезон розпочався. З якими труднощами зіткнулися?
‒ Так, на цьому варто зробити акцент. В Болгарії взагалі такий цейтнот, з яким раніше я ніде не зустрічався. Команда за пів року зіграла більше офіційних матчів, ніж у нас в Україні за рік – 34. Це також відіграє свою роль: відчувається фізична й моральна втома, матчі дуже часто, кожен третій день. Але ми працювали в такому ритмі в Шахтарі, тому були готові до цього.
«Кого хочемо запросити з колишніх гравців Дніпра-1? Опція є недоступною...»
‒ До вашої команди 25 січня долучився новачок з Інтер Маямі Емерсон Родрігес. Чи встигли ви вже з ним поспілкуватися?
‒ Так, він вже з нами тренується, його вже заявили, але ця процедура в Болгарії триває доволі довго, тому треба буде почекати певний час, поки він зможе брати участь в іграх. Ми нещодавно продали одного з лідерів, який грав на позиції вінгера, тому на його позицію одразу шукали заміну. Після гри проти Ліона продали ще одного нашого нападника.
‒ Тобто, варто ще очікувати вхідні трансфери цього зимового вікна?
‒ Так, клуб вже придбав нового форварда (івуарієць Ів Ерік Байл із МСК Жиліна, – прим. І.Л.). Думаю, що будемо шукати ще новачків, бо взимку від нас пішло 3-4 гравців, а підписали лише 2.
‒ Лунали чутки, що Лудогорець розглядає Безерру з Олександрії. Це правда?
‒ Офіційно поки що щось казати зарано. У Лудогорця дуже якісна скаутська система, команда цим і відома. Дуже добре працюють на трансферному ринку, запрошують багато кваліфікованих іноземців, тут їх прокачують і пізніше продають за пристойні гроші. У клубу стратегія – не перетримувати гравців. Є якась вигідна пропозиція – їх відпускають.
‒ Чи правда, що розглядається можливість оренди деяких колишніх гравців Дніпра-1 з їхніх нинішніх клубів? Якщо так, то кого хотіли бачити у складі?
‒ Це все чутки. Завжди так відбувається: де не прийде новий тренер, відразу починають сватати якихось гравців за ним. Коли Рубен Аморім прийшов до Манчестер Юнайтед, одразу почали писати, що ще два-три гравці перейдуть разом із ним.
‒ Суто гіпотетично, кого б з гравців колишнього Дніпра-1 хотіли б бачити у складі команди?
‒ Тих, кого б хотіли, запросити не можемо, опція є недоступною (сміється, – прим. І.Л.). Клуб має свій бюджет, який є обмежений.
Хуан Альвіна Безерра. Фото: ФК Олександрія
«Через коронавірус зліг весь тренерський штаб, а пізніше і гравці один за одним»
‒ Якщо вже згадали Дніпро-1, давайте детальніше пригадаємо цей період вашої кар’єри. Розкажіть про ваш прихід в Дніпро-1.
‒ Наш прихід до Дніпра-1 дуже схожий на прихід в Лудогорець. Тоді ми також прийшли після старту сезону, команда перебувала на останньому або передостанньому місці після старту чемпіонату (насправді на 12-му серед 14-ти учасників, – прим. «УФ»). Нам доводилося по ходу перебудовуватися, що, я гадаю, нам вдавалося непогано. Якби не епідемія коронавірусу, ми б завершили ці пів року, посідаючи набагато вищу сходинку, впевнений у цьому (тоді команда пішла на зимову перерву, перебуваючи на останньому місці в УПЛ, – прим. І.Л.).
‒ Як вдалося поступово вибратися з кризи у Дніпрі?
‒ Було помітно, що команда вибирається з кризи. Ми стабілізували склад, встигли запросити Піхальонка та Ігнатенка, які одразу ж зіграли проти Ворскли та Десни. Коронавірус нас суттєво підкосив: спочатку весь тренерський штаб зліг, а пізніше і гравці один за одним.
‒ Після нічиї з Ворсклою та перемогами над Десною та Львовом справи стали значно гіршими?
‒ Останні ігри ми догравали, залучаючи по 5-6 людей з дубля, бо вибули 10-12 гравців основного складу. Просто не мали ресурсів для боротьби, через що й опинилися на останньому місці. Пізніше ми дуже продуктивно провели збори у Туреччини, плідно попрацювали як фізично, так і ментально, тому в другому колі ми побачили вже зовсім іншу команду. За підсумками виключно другої половини ми входили до четвірки найкращих команд, завершивши у підсумку чемпіонат на сьомому місці.
Наступного сезону ми підсилили деякі позиції й уже реально боролися за бронзу. Йдучи на зимову паузу, ми мали серію, здається, з шести перемог поспіль. Але потім почалася війна…
«Гуаль розглядався, як потенційна заміна Довбику»
‒ Прийшли Чуже та Джурасек, інші трансфери. Розкажіть про них детальніше.
‒ Так, Чуже нам сильно допоміг, забив 5 чи 6 голів, віддав декілька асистів за пів року. Пізніше, вже влітку, з’явився Джурасек, який також добре вписався у команду. Дуже вдало підписали воротаря Кожокару. Нельсон Монте, який міг закрити будь-яку позицію від латераля до центрального, на обох флангах.
Взимку 2022 року підписали нападника Гуаля, який так і не встиг пограти через війну, думаю, що він міг би стати відкриттям чемпіонату, на зборах дуже добре себе проявив. Він розглядався як потенційна заміна Довбику.
Бусанелло тоді приїхав з бразильського чемпіонату, йому потрібен був час на адаптацію, але його клас і майстерність було видно неозброєним оком, він доволі непогано проявив себе за часів Кучера.
‒ Який потенційно цікавий трансфер часів Йовічевіча в Дніпрі так і не відбувся?
‒ Скаутська служба завжди пропонувала три опції й основна із них завжди відпадала через фінансові питання. Але другі та треті опції, як бачите, виявилися також дуже непоганими. Взяти того ж Білла: молодий вінгер, якого взяли в оренду. Спочатку бразилець зіштовхнувся з труднощами, але за пів року адаптувався і почав давати результат. Якби не війна, то він би вже стукав до дверей основного складу.
На той момент у нас збудувалась взагалі атомна команда! А ще був Ярмолюк, який перебував у дуже добрій формі, конкурував за потрапляння до основного складу, і Рубчинський після травми форму набирав. Усього тогочасний Дніпро-1 мав 16-17 гравців досить пристойного рівня.
«Про Коломойського говорили, але він не був дотичним до команди»
‒ Вболівальники вважають, що за часів трикутника Русол-Йовічевіч-Платов в Дніпрі-1 вибудували найкращу систему, яка потім була зруйнована приходом Кучера та Краснікова (при яких, власне, команда й стала вперше та востаннє віце-чемпіоном). Як відчувалась ця система зсередини?
‒ Гліб Платов – спортивний директор. До першої команди він особливо близького відношення не мав, лише трансферні питання. Скаутська служба вела гравців, відстежувала їх довго та ретельно, пропонували різні кандидатури на потрібні позиції. Майже з усіма гравцями, яких ми тоді запросили, вони влучили, лише можу пригадати одного вінгера, якого вони дуже добре знали, але він нам не підійшов.
Але ми особливо не спілкувалися, бо вони тоді робили революцію в клубі, реформували академію та молодіжну команду. До тренувального процесу у першій команді вони особливого відношення не мали.
‒ Яка роль Андрія Русола та Юрія Берези у команді?
‒ Кожен виконував свою роль, був на своєму місці. Як Русол, так і Береза мали свій вплив на команду. В успіхах, яких ми досягли, була і їх частка.
‒ Чули щось про Коломойського в той час і його вплив?
‒ Про Коломойського говорили, але він не був дотичним до команди, його ніколи й ніхто не бачив.
«Після першого тайму Логінов мало не вмирав на кушетці»
‒ Повномасштабне вторгнення змусило українські клуби вдаватися до нестандартних рішень. Як влаштовували логістику та збирали гравців?
‒ Коли почалася війна й іноземці почали виїжджати з України, ми зациклились на побудові команди в Дніпрі-1. Скажу навіть більше, логістика, яка використовувалася за Кучера, спланувалась нами за місяць до відновлення чемпіонату, маю на увазі розміщення в Ужгороді та єврокубкові ігри у Кошице. Дніпро-1 у цьому плані був у найкращому становищі, бо Динамо та Шахтар долали набагато більші відстані.
Складна ситуація, бо ніхто не знав, чи буде взагалі продовжуватися чемпіонат і на яких умовах. Розглядали варіанти навіть проводити ігри чемпіонату в Польщі чи Словаччині.
‒ Назвіть найгірший матч за часів Йовічевіча в Дніпрі-1 та поясніть свою думку.
‒ Найгіршим вважаю матч Рух – Дніпро-1 – 4:1. Це якраз була остання гра періоду ковіду, склад просто пошматований, гравці виходили на матчі наполовину хворі. Я пам’ятаю, що після першого тайму Логінов мало не вмирав на кушетці, не міг дихати через наслідки ковіду.
Ця гра ще впливала на місце у турнірній таблиці перед зимовою паузою. Ніхто ж не хоче закінчувати, посідаючи останню сходинку… Це важкий психологічний удар, самі розумієте, але не вийшло достойно зіграти. Ще пам’ятаю, що футболісти перед самою грою здавали тести на коронавірус, якщо результат позитивний – ти не маєш права брати участь. Тож іноді доводилося змінювати перед самою грою склад, який і так не був оптимальним.
Це загартувало команду, тому взимку ми працювали вдвічі активніше, що потім дало свої плоди
‒ А як щодо найкращого?
‒ Найкращий матчем назву Дніпро-1 – Ворскла – 5:1. «Спортклубівці» тоді набрали хід, полтавці – принципові суперники у боротьбі за єврокубки. Ця гра була ідеальною в усіх сенсах. Усе, що ми собі запланували, вдалося та спрацювало. Єдине – що, пропустили необов’язковий м’яч, який трошки змазав враження.
«Припинення співпраці з Шахтарем? Просто розірвали контракт і до побачення»
‒ Як ви бачите історію переходу Йовічевіча з Дніпра-1 до Шахтаря від себе?
‒ Ми до останнього працювали на команду, усе відбулося швидко, десь за два тижні, треба було швидко приймати рішення. Це були непрості роздуми, ми бачили яка ситуація в Шахтарі, розуміли, що Динамо зберегло майже увесь склад, крім Карлоса де Пени та Кендзьори, тому вони будуть фаворитами у боротьбі за чемпіонство. Ми розуміли, що з Дніпром-1 реально могли б боротися з Динамо за перше місце, адже навіть могли зберегти 2-3 легіонерів, але Ігор прийняв рішення очолити Шахтар.
‒ У Дніпра-1 існувала опція пролонгації контракту з тренерським штабом ще на один рік, яка наче була активована. Після цього Береза виступив із нищівною критикою Йовічевича. Що можете сказати з цього приводу?
‒ Дніпро-1 тоді подав позов з цього приводу. Минуло 2 з половиною роки й суд постановив, що Йовічевіч мав рацію у тій ситуації.
‒ Як гадаєте, чому керівництво Шахтаря припинила співпрацю з тренерським штабом Йовічевіча після перемоги у чемпіонаті?
‒ Наш тренерський штаб відпрацював якісно і добросовісно. Зробили все, що від нас залежить, але рішення керівництва клубу також треба поважати.
Шахтар був викликом для нас: за дуже короткий проміжок часу треба було побудувати конкурентоспроможну команду переважно з українців, бо легіонери не хотіли сюди їхати. Ми зіграли у Лізі Чемпіонів, що є мрією будь-якого тренера.
Ініціатива припинити співпрацю походила не від нас, а від керівництва клубу, тому треба їх запитувати, чому вони так вирішили. Можливо, вони бачили, що інший тренер може дати команді більше. Які причини можуть бути? Ми виграли усе, що могли, вийшли у єврокубки, де далеко у підсумку дійшли. Просто розірвали контракт і до побачення, без пояснень причин.
Сергій Палкін, Ігор Йовічевіч та Даріо Срна. Фото: ФК Шахтар
«Гра проти ПСВ стала переломним моментом для Шахтаря»
‒ Нещодавно Шахтар і Динамо завершили свої виступи у єврокубках. Разом із цим завершилася ціла епоха, бо гірники були останньою українською командою, яка потрапляла напряму на міжнародну арену без кваліфікацій. Що думаєте з цього приводу і як можете оцінити виступи українських команд у цих турнірах?
‒ Шахтар боровся до останніх турів, у них ще маячила якась надія. Загалом вони виглядали не дуже стабільно, бо траплялися і відверто провальні матчі, мали місце і досить вдалі. Мені здається, що матч проти ПСВ став переломним моментом, бо за грою мали перемагати. Це стало сильним моральним ударом для команди.
Що стосується Динамо, то видно, що вони зосередилися на внутрішньому чемпіонаті, а в єврокубках грають через ротацію. Це має певний сенс, бо логістика для українських команд наразі не є простою, приходиться відновлюватися в дорозі.
«Забарний – один із найкращих захисників збірної»
‒ Яка ваша думка стосовно жеребкування збірної у перехідних матчах проти Бельгії?
‒ У нас така збірна, що ми можемо грати проти будь-якого супротивника. Тим більше, що «золоте покоління» Бельгії закінчується. Проти них грати можна, головне, щоб у збірної був оптимальний склад, щоб усі були здорові та у формі, зокрема наші легіонери.
‒ Якщо згадали збірну, то можемо і згадати окремих її представників. Ви, як колишній захисник, як можете оцінити прогрес Забарного і Миколенко в АПЛ?
‒ Якщо ти стабільно добре граєш на високому рівні, то ти хороший футболіст, і Забарний цілком це доводить. У нього немає якихось великих провалів – так, може випасти якась гра, коли зіграє не на своєму рівні, але в цілому він грає стабільно та доводить, що на цей момент є одним з найкращих захисників збірної. Я думаю, що у нього велике майбутнє попереду.
Що стосується Миколенка, то він стартував набагато краще, ніж грає зараз, травми та часта зміна тренерів відіграють свою роль у цьому. Зараз він виглядає не дуже переконливо, якщо бути відвертим. Коли Віталій приїжджає в збірну, не відчувається впевненості у його діях. Ми ж знаємо, що він може набагато краще.
‒ Ілля досягнув унікального результату в історії опитувань «УФ», здобувши в 2024 році одночасні перемоги в референдумах «Гравець року» та «Легіонер року». Чи дійсно Забарний зараз може зацікавити Ліверпуль, Реал та інших грандів?
‒ Він виступає в найкращій лізі світу проти одних з найкращих нападників в Європі та світі загалом. Грає стабільно та тривалий час. До того ж він молодий, тому думаю, що так.
‒ Нещодавно зірвався перехід Бражка в Вулверхемптон. Як вважаєте, чи готовий він до такого серйозного чемпіонату, як АПЛ?
‒ Він має всі дані, щоб стати високоякісним гравцем на своїй позиції. Я зустрічався з ним у юнацькій збірній, знаю його можливості, тому впевнений, що він здатний на це.