«Напевно, Кичак думав, що після промаху з Минаєм я битиму в інший кут»: Степанюк ‒ про вирішальний пенальті Оболоні

Востаннє Ворскла здобувала перемогу в матчі 9-туру у Львові, над Шахтарем (2:1). Відтоді впродовж п’яти турів команда тричі грала унічию, хоча за грою могла розраховувати на більше. Матч 14-туру Оболонь – Ворскла розпочався з більш ніж з трьохгодинною затримкою, причина –повітряна тривога. Ворскла переважала в атаці, але забити змогла лише один раз, і то – з пенальті. 

Автор переможного голу Руслан Степанюк у мікст-зоні постійно посміхався. Що не дивно Ворскла надто довго – майже півтора місяці ‒ йшла до цієї перемоги у чемпіонаті. Степанюк в ексклюзивному інтерв’ю для сайту «Український футбол» розповів про те,

• як команда, провівши у бомбосховищі більше трьох годин, здобувала цю перемогу
• хто у Ворсклі вирішує кому у грі бити пенальті
• що відчував, коли йшов до 11-метрової позначки
• чому важко грати проти Оболоні
• які причини нестабільної гри Ворскли

«Щасливий, що не схибив і забив цей пенальті»

– Ох, ну й важко гралося, – зітхає Руслан Степанюк. – У таку погоду, на важкому полі… Але ми цілком заслужили цю перемогу, тому що створили дуже багато моментів, награли точно більше ніж на один гол. Звісно, трохи підвела реалізація. В обох таймах були непогані моменти. Загалом провели хороший матч. Хочу висловити подяку команді за самовіддачу. Ми сьогодні билися один за одного. Давно не вигравали у чемпіонаті (з 30 вересня, прим, ‒ О.П.). Тому вітаю Полтаву з перемогою. 

Руслан Степанюк. Фото: Ворскла

– Руслане, ключовий момент у матчі – 11-метровий. В минулому турі ти пенальті не реалізував, і твоя команда втратила два очка в Минаї. Коли цього разу поставив м’яч на 11-метрову позначку, що відчував?

– Що заб’ю. У нас перед матчем усе прописано – хто б’є пенальті, якщо його призначать. Скрипник довірив цю місію мені. Не хотілося повторювати помилку у матчі з Минаєм. Щасливий, що не схибив, забив цей 11-метровий.

– Чому з Минаєм у попередньому турі ти не забив 11-метровий? 

– Не буду шукати відмовки. Так, не забив – пробив неправильно, поквапився. Осад залишився. Але ми усі – люди, всі помиляємося. Наступна гра є для того, щоб реабілітуватися. Вважаю, що сьогодні я виправдався перед командою за той промах.

– Ти не міняв кут, бив так, як і з Минаєм. 

– Але в цьому матчі я бив, враховуючи рух воротаря. Перед цим я двічі виконував пенальті та бив у правий від воротаря кут. З Минаєм не забив, напевно, воротар Оболоні Кичак, думав, що я стану бити в інший кут, тому і кинувся у протилежний. 

«Ключовим стало те, що в захисті ми виграли єдиноборства»

– Пенальті був стовідсотковим?

– Раз арбітриня (дебютантка Крістіна Козорог із Київщини, ‒ прим. «УФ») призначила його, і є ВАР на грі, то я вважаю, що він був. Хоча, чесно зізнаюсь, не бачив той момент. 

– Що скажеш по грі суперника?

– Проти Оболоні дуже важко грати. На мою думку, це дуже хороша команда. Хлопці грають у силовий футбол – швидкість, контратаки, б’ють м’яч уперед на захисників. Ключовим у матчі стало те, що ми в захисті виграли дуже багато єдиноборств. 

– На що тренери звертали увагу? 

– На те, що у Оболоні швидкі нападники: б’ються, чіпляються за м’яч, тому треба вигравати у них дуелі й у своїх атаках добре розпорядитися моментами. 

«Тепер можна спокійно в місто вийти»

– До своєї гри маєш претензії? 

– Про це краще розпитайте у Скрипника. 

Віктор Скрипник. Фото: Ворскла

– Ця перемога позначиться на психологічному стані команди? Чи можна казати, що Ворскла набирає хід?

– Я не можу сказати, що ми набрали хід. Востаннє у чемпіонаті ми вигравали на виїзді у Шахтаря, та й удома нечасто перемагаємо. Результат у голові сидить і тисне. У нас коротка лава, хтось із хлопців постійно вилітає. Тож нема стабільності у складі. Для нас ця перемога ‒ як ковток свіжого повітря. Тепер можна спокійно в місто вийти. 

– Гра була призначена на 13:00, а свисток про початок арбітриня дала о 16:15. Де перебували, що робили? 

– Було ухвалено рішення– зіграти матч сьогодні. Знаходилися в бомбосховищі. Ми всі – адекватні люди, розуміємо, яка у нас ситуація в країні. Тому терпіли: хто сидів, хто розминався.