«Ось за що пацани мене прозвали Вальверде»: Крушинський – про трансформацію Полісся і топ-матч із Олександрією

Борис Крушинський – один із найбільш прогресуючих гравців Полісся. В поточному сезоні універсал у 30 матчах забив п'ять м'ячів при одному асисті – це крутий показник для центрального півзахисника, навіть якщо поруч поставити напрацювання вінгерів Гуцуляка та Назаренка. 

Полісся у цьому турі чекає домашній поєдинок УПЛ з Олександрією, який є центральним у 27 турі. Підопічні Імада Ашура не забули гру першого кола, в якій все вирішилось на останніх хвилинах (перемогу підопічним Ротаня приніс Смирний). Щоб залишати вовчу на зручній відстані від конкурентів за місце в топ-4, їм треба дати бій навіть головній сенсації футболу.

Сайт «Український футбол» напередодні матчу УПЛ Полісся – ФК Олександрія поспілкувався з півзахисником Полісся та молодіжної збірної України Борисом Крушинським, який у відповідальний момент сезону допомагає лідерам команди тримати планку.

«120 хвилин проти Шахтаря (0:1) в Кубку України не могли пройти безслідно»

– У цьому турі Полісся прийматиме Олександрію. Яку характеристику можеш дати вашому опоненту?

– Дуже сильну роботу проробив тренерський штаб Руслана Ротаня (найкращий тренер України 2024 року за результатами референдуму «УФ», – прим. О.К.). Підібрані кваліфіковані футболісти, мають власний малюнок гри.

– Бажання повернути борг за поразку в першому колі присутнє?

– Можливо, воно і сидить десь, але фокус тримаємо на своїй грі. Ми розуміємо, яким суперником є ФК Олександрія і за підтримки рідної публіки спробуємо досягти потрібного результату.

Гравці Полісся, фото: ФК Полісся

– Карпати та Кривбас не полишають надій посунути вас із топ-4. Тиск із боку опонентів впливає на Полісся?

– Все залежить виключно від нас. 

– Марафон з трьох матчів виснажив вашу команду?

– 120 хвилин проти Шахтаря (0:1) в Кубку України не могли пройти безслідно. Це частина футболу. Всі хочуть грати і перемагати. Необов'язковий гол не відміняє того, що суперник так само не хотів все вирішити до серії пенальті. 

Коли Колос по ходу матчу в Ковалівці (1:1) додав обертів, нам стало важкувато. Проблеми виникли в Лукаса. У нас є ще 4 гри і невирішені задачі. 

– Вашому календарю не позаздриш...

– Легко не буде точно.

«За універсалізм пацани в команді прозвали Вальверде»

– Візуально може скластися враження, що Полісся забуксувало і лише втрати конкурентів залишають вас в топ-4...

– Ми виходимо на кожну гру показувати максимум. Десь може не пощастити, своє не забили. Мотивації нам не бракує. В останніх турах битимемося за клуб, за місто, вболівальників, наших близьких.

– По душах всередині команди не говорили?

– У колективі йде постійна комунікація, тренерський штаб на теоріях все ретельно розбирає. Нас просять дати свою оцінку тому чи іншому епізоду. Потрібно просто перетерпіти і все налагодиться.

– В останніх 5 матчах тобі вдалось відзначитись трьома голами. Що посприяло?

– Я дуже радий допомагати команді. Для мене важливіше, аби команда перемагала, ніж моя результативність, але якщо все разом – це здорово. Дякувати Богу, треба продовжувати в тому ж ключі. 

Борис Крушинський, фото: ФК Полісся

– Здається, що для тебе нема складнощів закрити будь-яку позицію...

– Пацани в команді за це прозвали Вальверде😊. Все пішло змалку: починав захисником, потім ставили на фланг. Для мене це великий плюс, що можу приносити користь команді і в сучасному футболі дуже важливо грати всюди.

– Універсалів треба шукати в Самбірському районі, звідки ти родом?

– Не тільки я звідти вийшов. Писко (Воля Баранецька), з яким я добре знаюся. Ковталюк (Колос) теж з наших. Я ще тільки на початку свого шляху. Потрібно ще багато працювати, якщо хочеш дотягти більшого. 

«В ДЮСШ Львів взяли не з першого разу»

– Хто підсадив тебе на футбол?

– Нас було троє братів. У Садковичах наш дім неподалік стадіону і цілими днями ми могли ганяти м'яча з друзями. Багато чув від оточення, аби не кидав футбол, бо це може перерости у більше, ніж захоплення.

Спочатку ходив в ДЮСШ у Бісковичах до тренера Михайла Цимбрила, але після кількох років зрозумів, що там не прогресує академія, а Мостиська нас постійно обігрувала. Там я пробув 2 роки і далі потрапив в ДЮСШ Львів, але не з першого разу.

– Що далі?

– Спочатку мене не взяли, але на другий рік я прийшов і залишився. Я тренерам згадував цю історію, а вони стверджували, що мене не запам'ятали. Або я не показав себе досить добре… Коли пройшов відбір, то за кілька днів була гра з Карпатами. Досить непогано грав 30 хвилин до травми гомілкостопу. Я сподобався тренерам і мене взяли в U-17.

– Роман Михайлів та Олег Дулуб велику роль зіграли на старті кар'єри?

– З Романом Євгеновичем підтримую зв'язок і до сьогодні. Він побачив, що я з середини поля можу опуститися в центр оборони і там грати. Олег Анатолійович дав можливість дебютувати в УПЛ, закріпитися в ФК Львів і звідти перейти до Полісся.

Олег Дулуб, фото: ПФК Львів

– У братів як футбольна доля склалася?

– Віталій [найстарший] за Мостиську грає на область. Із Назаром, який народився в один день зі мною, разом потрапили в ФК Львів, але здоров'я не дозволило йому заграти в футбол – проблеми з серцем. 

– Твій відхід з ФК Львів співпав з крахом проекту в подальшому. Проблеми почалися ще раніше?

– У нас зібралися індивідуально хороші футболісти, але не було на полі цього відчуття. За межами поля класна атмосфера, разом проводили час, ходили десь посидіти. Я залишив клуб, вони набрали футболістів, перемогли Минай і далі пішов спад. 

Неправильний посил ішов від керівництва, коли Львів обіграв Шахтар (3:2). Я дебютував при Безсмертному у той відрізок і керівництво обіцяло одну премію. Ми зробили свою справу, а по факту не доплачували. Це дуже било по бразильських легіонерах. Їх теж можна зрозуміти. Альваро, Ренан, Бруно Дуарте робили різницю в команді.

«Ковід не дав мені дебютувати за збірну при Єзерському»

– З часів виграшу Першої ліги в Поліссі залишилися ти з Олегом Кудриком. Як змінили тебе 2 роки в Житомирі?

– Кожна команда, яка хоче боротися за вищі місця перебудовується. Полісся не є винятком.

– За цей час ти встиг попрацювати з трьома тренерами житомирян – Калитвинцевим, Шищенком, Ашуром. Підхід кардинально різнився?

– Кожен з тренерів вплинув на моє становлення. Я своєю грою стараюсь відплачувати за довіру до мене.

– Приклад Артема Смолякова для тебе показовий в плані наступного кроку в кар'єрі?

– Артем розповідав, наскільки там люди живуть футболом. Для нього це стало справжнім відкриттям, як там зараз ставляться до спорту. Забиті стадіони на кожен матч.

– Своєю грою ти привернув увагу тренерського штабу молодіжки. Тренувальний процес у Мельгоси відрізняється від клубного?

– Робота в клубі ще краще допомогла сприйняти вимоги Унаї. До речі, я міг опинитися в юнацькій збірній ще раніше. Єзерський хотів мене викликати, але я підхопив ковід і почав викликатися вже до молодіжки.

Борис Крушинський, фото: УАФ

– У березні ти брав участь у турецькому зборі команди України U-21. Чим запам'яталися спаринги з словенцями та поляками?

– Я би відзначив польську команду. Маю визнати, що вони нас перебігали. В тих поєдинках у нас були свої завдання. Перед Євро буде можливість підтягнути слабкі сторони. 

– Успішна гра за клуб дає підстави розраховувати поїхати на турнір в Словаччину?

– Унаї на останньому зборі говорив, що кожен із нас перебуває в полі зору тренерського штабу молодіжної збірної. Навіть ті пацани, які мало грають в своїх клубах, викликалися і мали практику. Моя справа – добре робити свою роботу і сподіватися, що потраплю до заявки.

– Класно пройдений відбір дозволяє сподіватися на хороший результат?

– Всі команди на Євро гідні там бути. Нам цілком під силу вийти з групи, якщо правильно поставимося до кожного з суперників. 

– Як любиш проводити час поза полем?

– За можливості, провідувати свою родину, поїхати на кілька днів з нареченою провести час. Риболовлю теж люблю, але не фанатію, як Саня [Назаренко].