«Пенуел – зустріч з Богом лицем до лиця»: Юлій Морозов – про 100 пожертв, футболістів в IT і Зеленського

У вітчизняному футболі – тренд на релігійні команди. Першопроходці із ЮКСА (Українська Християнська Спортивна Академія – Тарасівка, Київська область) уже в Другій лізі та борються там за медалі. В Кубку України серед аматорів дебютувала СХІ (Сім'я Христа Інтернешнл – Ужгород). 

А в чемпіонаті ААФУ грає команда Пенуел із Кривого Рогу. Власне, ще раніше вона почала з аматорського Кубка України, а зараз зробила логічний наступний крок у своєму розвитку. Наразі криворізька команда замикає таблицю Групи 2 під час зимового антракту, проте вона вже здобула свою першу перемогу на новому рівні та сподівається на прогрес свого досить молодого складу.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» президент ФК Пенуел (Кривий Ріг) Юлій Морозов розповів про:

• особливу кадрову філософію клубу
• значення та походження назви Пенуел
• оновлення герба та ексклюзивної форми
• будівельні роботи задля клубної інфраструктури

«На придбання для нас занедбаного стадіону скинулося більше 100 людей зі всього світу»

– Перш за все – типове запитання до представника команди-дебютанта чемпіонату України з футболу серед аматорів. Познайомте, будь ласка, читачів із вашим клубом: коли засновано, хто стояв біля витоків, якою є філософія та ідеологія клубу? 

– В історії Пенуелу було кілька етапів. Перший почався дуже давно, у 2005 році, фактично з однієї людини – Андрія Трипольського. Йому тоді був 21 рік, його багатообіцяюча футбольна кар’єра обірвалася на ранній стадії – через травми і, скажімо так, специфічне керівництво професійних клубів, куди він потрапляв.

І от Андрій повернувся до Кривого Рогу, без освіти, розуміння, куди рухатися, без плану Б, бо в плані А, який не спрацював, мало бути велике футбольне майбутнє. Але тут він серйозно прийшов до віри в Бога, і команда, яку він створив в одній з протестантських церков, відтоді і маркується всюди, як Християнський Футбольний Клуб. Потім були діти, яких Андрій підібрав буквально на вулиці і почав тренувати. Без жодної підтримки і фінансування.

А потім ми познайомилися з ним. Ми – це благодійний фонд «Шелтер Плюс», який вже понад 20 років займається всебічним розвитком дітей і молоді в Кривому Розі. Побачили пристрасть, хист і бажання працювати по-серйозному з боку Трипольського і кількох хлопців, які зростали в команді поруч з ним, і почали їх потихеньку підтримувати. Це призвело до повної інтеграції, і останні 15 років ми йдемо разом, а Пенуел є структурним підрозділом нашого фонду.

– Що це означає – християнство в футболі? 

– Для Андрія завжди принциповим було, щоб клуб не тільки якісно розвивав дітей, як футболістів, а ще й вчив їх будувати життя на християнських цінностях. Це відображено і в назві, яка взята з Біблії і говорить про «зустріч з Богом лицем до лиця». При цьому ми принципово розбудовуємо клуб не як частину конкретної релігійної деномінації. І хоча християнські цінності є фундаментом Пенуелу, жодного примусу чи маніпуляцій до хлопців і дівчат, які займаються в клубі, нема. У нас спокійно тренуються люди, які вважають себе агностиками чи атеїстами, чи, наприклад, мусульмани. 

Ті ж християнські цінності ведуть до того, що прості добрі справи є для клубу природнім явищем. Наприклад, Пенуел активно інтегрує в команди переселенців. Намагається підтримувати юних гравців, чиї батьки на фронті – а таких в клубі вже більше 30. Активно долучає молодих футболістів до допомоги родинам загиблих і дітям з інвалідністю. І деякі з цих напрямків з поодиноких ініціатив переростають в постійно-діючі напрямки діяльності клубу

– Це передбачає велику дитячу школу. А є ще ж доросла команда. Де все це поміщати?

– Кілька років тому, розуміючи, що кожного тижня ми якимись нездоровими зусиллями примудряємося прилаштовувати в різних місцях нашого довжелезного міста 50+ тренувань наших команд, ми зрозуміли, що далі так не можна. Тож зробили крок віри, розпочавши процес придбання занедбаного стадіону в далеко не центральному районі Кривого Рогу. Там місцеві мешканці пасли кіз і жарили шашлики. 

Ми купили той об’єкт у Фонду держмайна, понад 100 людей зі всього світу по суті скинулися грошима. Потихеньку ми його розвиваємо. Власними силами засіяли газон і обладнали систему поливу. Газон виглядає дуже якісно навесні, але до кінця сезону ми зі сльозами на очах вбиваємо його, адже фактично весь тренувальний процес відбувається на цьому полі, яке регулярно ділять між собою кілька команд. Побудували маленький майданчик 20 на 40 метрів, який хоча б трохи розвантажує основне поле, підготували ділянку під поле 40х60. 

Хочемо починати фандрейзингову кампанію, щоб зібрати гроші на якісний штучний газон, але розуміємо, що всі наші партнери, які потенційно могли б пожертвувати серйозні гроші – сконцентровані на допомозі армії, і ми точно не хочемо суперничати з цією шляхетною задачею. 

Також маємо на території стадіону невеличку будівлю, яка була абсолютно занедбаною. Ми привели її до ладу, обладнали цивільні роздягальні. А ремонтуючи дах, який не витримав дощів, перетворили горище на своєрідний хаб, де проводиться безліч різноманітних заходів, які допомагають нашим молодим футболістам розвиватися, як цілісним особистостям.

«Юні футболісти Пенуелу зростають трішки в іншій атмосфері – без булінгу, корупційних моментів, з великою підтримкою з боку тренерів»

– Пенуел підійшов до справи виходу на всеукраїнський рівень виважено. В минулому спробували Кубок України серед аматорів, зараз дійшли до чемпіонату ААФУ. Які загалом завдання ставите перед командою на цьому рівні – як поточні, так і стратегічні?

– Трипольський від початку говорив про те, що Пенуел буде в професійному футболі. Проте це для нас точно не самоціль. Завдяки самовідданій діяльності ключових людей клубу, нам вдалося розбудувати досить потужну вертикаль дитячо-юнацьких команд. Ми багато робимо для того, щоб Пенуел ставав їхньою другою родиною, розвиваємо їх цілісними особистостями – це і про допомогу з навчанням в школі, з курсами англійської, крутими таборами тощо. Але розуміємо, що частина з них буде серйозно налаштована на професійну кар’єру. Особливо, якщо батьки їх в цьому підтримують. 

І от тут відбувається досить сумна річ. 

– Яка саме?

– В 13-15 років вони прагнуть поїхати до інших клубів, де шанси на кар’єру їм видаються більшими. І ми в цілому готові підтримувати і навіть сприяти їм в цьому. Але зазвичай, за рідким виключенням, ці історії завершувалися невдало. Не хочу нікого з футбольної України образити, але діти у нас зростають трішки в іншій атмосфері – без булінгу, корупційних моментів, з великою підтримкою з боку тренерів. І зазвичай атмосфера, в яку вони потрапляють в інших «великих» клубах, дуже відрізняється. Що не дає можливості нашим хлопцям там себе швидко проявити. А вдовгу там мало хто грає. 

І от коли з якоїсь з наших команд кілька найкращих дітей їдуть шукати кращої долі, то у другої ланки втрачається мотивація, адже команда відчутно слабшає. І далі надихати інших вмотивовано тренуватися – дуже важка задача. 

Ми пробували налагодити чесну співпрацю з якимось із професійних клубів, але не зрослося – дуже різні у нас цінності і підходи. Тому незадовго до повномасштабного вторгнення наважилися змінити тактику і вирішили готуватися до запуску професійної дорослої команди, яка б мала стати верхівкою піраміди. Давати чіткий дороговказ нашим дітям, що вони можуть розпочати професійну кар’єру в команді, де пануватимуть ті ж цінності і той же дух, на яких вони виросли. 

Здавалося, що велика війна все зруйнує, але зараз ми розуміємо, що якщо Всевишній і ЗСУ допоможуть Україні встояти і перемогти, це навпаки може дати Пенуелу більше шансів на успіх в реалізації цього плану. Тому рухаємося – без фанатизму, адже впевнені, що зараз основні зусилля мають бути направлені на перемогу у війні і відбудову країни – в бік професійної дорослої команди, яка буде максимально орієнтована на розвиток власних вихованців.

– Підходить до завершення зимова перерва в чемпіонаті України з футболу серед аматорів. Розкажіть, будь ласка, як проводив паузу Пенуел? У яких зимових турнірах ви брали участь, які спаринги (з результатами) встигли провести?

– Беремо участь в Зимовій першості Кривого Рогу, поки що очолюємо турнірну таблицю, хоча хлопці грають на тлі серйозних навантажень. Зіграли товариську гру з Дніпром-1 U-19, де обидві команди назабивали купу голів, але ми в кінцівці не втримали перемогу. Плануємо зіграти як мінімум одну гру з професійною командою, вони самі вийшли на нас і ми вирішили, чому б ні? 

– Наскільки зміниться команда, порівняно з осінньою частиною сезону? Хто вже пішов або прийшов?

– Команда точно глобально не зміниться. Хочу наголосити, що Пенуел – це дійсно аматорська команда. Ми не платимо гравцям грошей, і головною їхньою мотивацією є те, що ми даємо їм шанс на якісний тренувальний процес і входження в професійний футбол в команді, де панує здорова атмосфера і чесні підходи. Тому у нас точно ближчим часом буде лишатися дуже молода команда. Зараз намагаємося залучити кількох більш досвідчених місцевих гравців, які б додали стабільності, але остаточно все буде відомо вже буквально напередодні заявки.

«У складі Пенуелу ВИКЛЮЧНО криворізькі гравці. Значна частина – наші вихованці»

– Ваша команда – друга після Атлету в Групі 2 та третя (враховуючи ФАТ Подоляни з Групи 1) у чемпіонаті в цілому за середнім віком. Не боялися кидати хлопців відразу на всеукраїнський дорослий рівень і коли зрозуміли, що вони, образно кажучи, тримаються вище рівня води та навчилися плавати?

– Наші амбіції, в першу чергу, націлені не на швидкі результати. Пенуел не заявляє, що вже скоро гратиме в єврокубках з Реалом. Попри те, що тренерам і футболістам, зрозуміло, завжди хочеться вигравати, ми ставимося до цієї стадії, як до чергової сходинки, яка може дати нам можливість рухатися до вищої мети. 

Звичайно, було цікаво дивитися, як наші 17-18 річні хлопці виходили на поле проти Хачеріді чи одеського Титану, де майже всі гравці ще лічені роки тому грали в професійному футболі. Чи тримаємося ми вище води – як раз покаже друге коло. І воно, значною мірою, визначатиме і корегуватиме подальші плани.

– Яка загалом філософія комплектації Пенуелу? Говоримо про географічне походження, вік, досвід футболістів.

– На сьогодні у складі Пенуелу ВИКЛЮЧНО криворізькі гравці. Значна частина – наші вихованці. Ще частина – ті, кого, на мою думку, дуже помилково не оцінила головна команда міста. Ми віримо, що в майбутньому команда, що робитиме ставку на місцевих гравців, зможе зайняти особливе місце в серцях криворіжців. 

Іншим вектором комплектації має стати, як це не дивно для футбольної спільноти звучить, ідеологічна складова. Ми знаємо, що в Україні є чимало футболістів, для яких віра в Бога – не порожній звук. Коли Пенуел матиме професійну команду, частина з них уважно розгляне варіант на зорі кар’єри пограти у нас, передаючи безцінний досвід молодому поколінню. Те ж саме має спрацювати і з молодими гравцями, кого батьки виховують на серйозних християнських цінностях. Ми зустрічали не одну таку родину, яка не наважувалася відпускати свою 16-17-річну дитину до професійного клубу в інше місто, бо розуміла, що там панують абсолютно інші принципи і цінності. От для них Пенуел може стати чудовим шансом.

– Наскільки доводилося чути, поряд із першою клубною командою у вас функціонують і юнацькі склади. Скільки їх? Чи є вже вихованці Пенуелу в дорослому складі?

– Як я вже розповів – дитячо-юнацькі команди були і будуть нашим пріоритетом. В принципі, все заради них. Виховуємо тренерів, які будуть любити, поважати і вкладатися в дітей, а не компенсувати на них свої минулі футбольні невдачі й набуті комплекси. Розбудовуємо інфраструктуру. Збираємо інноваційний досвід зі всього світу. На сьогодні в Пенуелі, попри війну, близько 300 гравців у 18 командах, які тренуються постійно й регулярно. В першому колі аматорського чемпіонату грали 6 гравців, які є на 100% вихованцями Пенуелу.

«У нас грають, переважно, студенти – та не тільки. Чому б молодій людині не розвиватися паралельно, скажімо, в IT і у футболі?»

– Хто – найдосвідченіші гравці та лідери Пенуелу?

– Якщо говорити про реально досвідчених – то такий у нас один – Андрій Бичко, воротар, який вже грав на цьому рівні. Ми дуже вдячні Андрію, який старший за всіх своїх товаришів по команді на 13-15 років, але знаходить мотивацію і підхід, щоб бути гармонійною частиною колективу і при цьому своєрідним «дядьком-наставником». І так, це виглядає дивно, але іншим нашим «ветеранам» – Дмитру Чернусі, Владу Солоньку – по 22-24 роки, незмінному в першому колі капітану Глебу Череватому – 21.

Відповідно всі інші – дуже молоді гравці, і я вірю, що саме вони складуть потужний кістяк команди на роки вперед. З іншого боку не здивуюсь, якщо за кілька років, набравшись футбольного і життєвого досвіду з Пенуелом, хтось стане зіркою в топових клубах України чи Європи. 

– Кого з молодих відзначите за найбільш стрімкий прогрес?

– Якщо вам хочеться конкретно про молодих персоналій – то переконаний, що Сергій Матко і Іван Мациюк вже прямо зараз могли б спокійно грати в професійних клубах. Список можу продовжувати довго:)

– Це – любительський футбол, передбачається, що люди працюють чи навчаються, а в вільний час грають для задоволення. Розкажіть, будь ласка, представники яких професій зібралися в Пенуелі? Чи важко було їм усім знайти спільну мову?

– Реальність така, що значна частина наших суперників – не такі вже і аматори, а люди, які мають професійний досвід і заробляють в своїх клубах цілком реальні гроші. Наші ж футболісти дійсно є любителями на сьогодні. Фактично всі вони, як ви здогадуєтесь по віку – студенти. 

Враховуючи, що тренувальний процес в клубі дуже інтенсивний, знаходити час і ресурс, щоб віддаватися йому, переважно можуть ті, кого в цьому підтримують батьки. Чи дають можливість в дуже лояльному режимі «відпрацьовувати» в сімейному бізнесі. Але знаю, що дехто вже робить кроки в напрямку створення своєї справи. І я впевнений, що нова реальність цілком може дати можливість деяким футболістам це поєднувати. Чому б молодій людині не розвиватися паралельно, скажімо, в IT і у футболі? Так, це злам парадигми, але ми рухаємося в цьому плані. Один з наших партнерів – як раз айті-компанія IBVCloud. У нас з її власником великі плани по подібній інтеграції.

Ще один напрямок, який хочемо впроваджувати на перехідному етапі від аматорського клубу до професійного – це залучення діючих гравців до тренерства. Вже маємо гарний досвід, коли долучаємо молодих гравців, що мають до цього хист, допомагати тренувати дітей. Працюємо над тим, щоб вже скоро для когось з них це стало професією, а клуб міг так організовував роботу, щоб людина поєднувала тренування дітей із грою в дорослій команді. Маємо гіпотезу, що це поєднання цілком можливе і на нижніх рівнях професійного футболу.

«Один із наших вихованців пройшов зимові збори з Металістом 1925 у Скрипника»

– Які ваші враження від суперників і рівня конкуренції в чемпіонаті? Хто сподобався найбільше, а що не сподобалося?

– Ми переважно слідкували за своїми хлопцями. Фактично у всіх команд, проти яких ми грали, вистачає гравців з величезною кількістю ігор в професійному футболі, тренерів, які мають за плечима роки досвіду. Є навіть думка, що по суті за середнім рівнем команди чемпіонату ААФУ фактично не поступаються командам Другої ліги і добрій половині Першої. Тож ми намагалися зрозуміти, чи прірва між ними і нашою молоддю критична, чи нам треба лише трохи додати досвіду і ми реально будемо конкурентними. Скажімо так, цей експеримент ще триває.

– Перемога над Атлетом – найкращий матч у сезоні, чи бували ігри, коли вам міліметрів не вистачало до позитивного результату?

– Мабуть, варто виділити ще ігри з командами, де зібрано найбільше статусних гравців – Титаном і Штурмом. Адже 80% часу в обох іграх ми грали фактично на рівних, і примусити таких суперників хвилюватися – було цікавим досвідом. Трішки навіть приємним.

– У вас досить молода команда. Чи є інтерес до провідних гравців зі сторони професіональних клубів або юнацьких складів УПЛ?

– Так, є. У нас з хлопцями була домовленість, що ми – клуб і гравці – чесно даємо друг другу шанс на цей сезон, і якщо розуміємо, що не помилилися один в одному, то йдемо далі. Проте дехто все ж отримував пропозиції, і навіть з нашої згоди їздив на перегляд. Але, що приємно, навіть після отриманих пропозицій, поверталися.

– А хто є найбільш успішним вихованцем Пенуелу? 

– Кількох дуже перспективних наших вихованців війна, на жаль, змусила переїхати до Європи. Наші тренери підтримують з ними зв’язок, і ми віримо, що, діставши там нового досвіду, одного дня вони повернуться. Ну чи стануть помітними гравцями десь в Польщі чи навіть Італії і будуть своєрідними амбасадорами Пенуелу. З тих, хто зараз в Україні, виділив би Іллю Засовицького і Матвія Панченка, які фактично стали лідерами юнацької команди Металіста 1925, а Мотя навіть провів всі збори з головною командою під керівництвом Віктора Скрипника.

«Чи є родичем президента України наймолодший головний тренер чемпіонату України?»

– Очікуване й неминуче питання, коли в команді є людина з прізвищем Зеленський і по-батькові Олександрович, та ще й з того ж міста. Родич?

– Ми б, можливо, і хотіли тримати інтригу і медійно розігрівати «скандали-інтрігі-расслєдованія», але наш Зеленський, попри молодий вік, – дуже серйозна людина. Тому мусимо казати правду без викрутасів: ні, не родич. Олександр дійсно дуже молодий тренер, можливо, наймолодший в турнірі (справді наймолодший – 25 років, тоді як наступному в списку, Хоптовому з ФАТ Подоляни, 31 рік, – прим. А.В.), але ми віримо в його потенціал і в те, що він прогресуватиме разом з командою.

Олександр Зеленський. Фото: ФК Пенуел

– Чого чекаєте від команди та турніру навесні? Чи виправдав себе в цілому експеримент зі стартом у чемпіонаті України серед дорослих?

– Ми вчимося жити одним днем, роблячи в ньому максимум корисного. Для перемоги України в першу чергу. Одночасно, тримаючи в голові велику мету. Просто якщо наше військо не встоїть – все інше буде марним. Двоє людей з наглядової ради нашого клубу воюють з перших місяців повномасштабного вторгнення. Один із наших гравців – в списку бійців, зниклих без вісті. Все це нагадує про те, що футбол – прекрасна, але абсолютно не головна в житті річ. 

Тож ми робимо все залежне від себе, щоб клуб розвивався, але розуміємо, що є більш важливі задачі. Віримо, що настане момент, коли матимемо змогу повернути футбол в головний фокус. Я особисто молюсь, щоб нашим молодим гравцям не довелося замість футбольних полів битися на полях війни. Поки маємо можливість – будемо продовжувати експеримент зі створенням професійної команди з місцевих гравців, яка буде сильно відрізнятися від всього, що є сьогодні в українському футболі.

– Ваш клуб вирізняється також візуальним оформленням. Раніше на гербі красувався такий собі будда, зараз – лев, якому позаздрили б футбольний клуб Селфорд і АПЛ. Звідки брали натхнення для ребрендингу та які ідеї вносили в свій логотип?

– До лева ми мали прийти ще трохи раніше. Війна гальмувала деякі процеси. Лев – важливий символ в Біблії. Там написано, що той, хто за справедливість – впевнений, як лев. Це те, що ми хочемо, щоб наші гравці потихеньку робили своїм девізом. 

Також в наших планах, які теж війна поставила на паузу, масштабна робота з вболівальниками. А враховуючи, що дитячий футбол завжди лишатиметься нашим фокусом – потрібен образ, який буде легко заходити дитячій аудиторії. Веселе і одночасно потужне левеня – потенційно шикарний маскот, який надихатиме і викликатиме правильні емоції.

Що стосується айдентики, то ми над нею працювали разом з дуже перспективним дизайнером Артемом Вашкевичем, який на волонтерських засадах проробив величезний масив роботи – від логотипу до ексклюзивної форми, яку нам на дуже лояльних умовах виробляє молодий український бренд Prizma.

«Пенуел – це не просто дурні гроші, які хтось влив у футбол»

– Чи є у планах співпраця з Кривбасом? 

– Ми майже ніколи не кажемо «ніколи», і якщо будемо бачити, що співпраця може принести користь суспільству, то чому б і ні? Але сьогодні виглядає так, що наші стратегії дуже різні. До того ж у нас є кілька гравців, які були близькі до того, щоб заграти в Кривбасі, але на певному етапі перевагу віддали хлопцям з інших міст. Тож, можливо, одного дня для них буде дуже принципово довести, що то було помилкове рішення, і вони матимуть на це шанси. А поки що ми йдемо своїм шляхом. Можливо, не таким швидким, але ми вважаємо його більш надійним, захищеним і таким, що не змушує нас поступатися своїми принципами.

– Якими хочете бачити вихованців ФК Пенуел? 

– Ми дуже хочемо, щоб сьогоднішній склад дорослої команди – оці 18-20-річні хлопці – зайшли в професійний футбол і закріпилися в ньому саме в складні нашого клубу. Саме такою компанією. Ми повірили в них, вони повірили в нас, і якщо все спрацює – це буде чудова історія. Ми шукаємо непростий баланс, як робити наших гравців справжніми бійцями на футбольному полі, але при цьому, щоб вони ніколи не втрачали людське обличчя, не толерували брехню і шахрайство і зберігали емпатію навіть до противників. 

І головне – щоб вони знайшли своє довгострокове покликання, адже футбол для більшості – то тимчасова основна справа. Якщо говорити про дітей, які у нас займаються, то професіоналами стануть лічені відсотки. Тож наша задача зробити так, щоб заняття футболом допомогло їм розкрити найкраще в собі, і щоб ми збільшили їхні шанси на щасливе життя. Ми маємо в клубі спеціальних працівників, які відповідають за соціально-психологічний розвиток гравців, формуємо освітній відділ, який допомагає дітям в освітньому напрямку, пропонує безкоштовні заняття англійською тощо.

– А яким бачите сам клуб через п'ять років?

– всі наші мрії пов’язані з перемогою України. Ми переконані, що після війни у такого клубу, як наш, буде навіть більше шансів на прогрес. Адже Пенуел – це не просто дурні гроші, які хтось влив у футбол, а через якийсь час історія так само різко закінчується. Ми вибудовуємо модель, коли буде з десяток організацій, які фактично в рівних долях візьмуть відповідальність за розвиток клубу, а ще будуть сотні менших партнерів. Тож навіть якщо хтось із того першого десятка з об’єктивних причин випаде – буде боляче, але не катастрофічно.

Юлій Морозов. фото: ФК Пенуел

А орієнтація на власних вихованців – про що ми не просто говоримо, а чому вже багато років приділяємо основну увагу – робитиме процеси дешевшими, адже ми матимемо постійну підпитку якісними молодими гравцями, які будуть виховані на нашій філософії – і життєвій і футбольній. Андрій Трипольський і хлопці, які з ним поруч від перших років існування клубу, жертовно проробили величезну роботу, щоб закласти підвалини сьогоднішнього Пенуелу. Маємо серйозну надію, що плоди тієї роботи вже досить скоро будуть очевидні всій футбольній Україні.

Християнський футбольний клуб Пенуел (Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

• Рік заснування: 2005
• Кольори клубу: синьо-білі
• Стадіон: «Світло», м. Кривий Ріг (вміщує до 500 глядачів)
• Керівництво та тренерський штаб 

Президент: Морозов Юлій Олександрович

Директор: Трипольський Андрій Вікторович

Головний тренер: Зеленський Олександр Олександрович

Тренер: Переходько Микита Владиславович

Начальник команди: Зеленська Олександра Вадимівна

• Статистика виступів клубу в ААФУ: