«Підкупило, що культовий футболіст знає мене»: Максим Хлань змінив клуб у Польщі – його запросив чемпіон світу

Максим Хлань після дворічного перебування в Лехії (Гданськ), маючи варіанти в інших країнах, вирішив залишитись в Екстраклясі. Ексгравець молодіжної та олімпійської збірних України з-поміж фінансово привабливих пропозицій вибрав цікавий легіонерський виклик, опинившись в одній команді з чемпіоном світу-2014 Лукашем Подольським, який посприяв поточному лідерству «гірників» на старті сезону.

Сайт «Український футбол» поспілкувався з півзахисником Гурніка Максимом Хланем, який напередодні оформив дебютний гол+асист за нову команду в поєдинку 1/32 фіналу Кубка Польщі проти Легії II (3:0). Сьогодні Гурнік зіграє зі своїм найближчим переслідувачем – Краковією. 

«Мені є що доводити в Польщі»

– Макс, вітання з України! Дякую, що погодився дати інтерв'ю.

– Всім привіт! Протягом літа багато було запитів від наших медіа і польські журналісти виходили на мене, але про все розповісти я готовий лише зараз, коли я знайшов клуб і повернувся в звичне для себе русло.

– Епопея з твоїм трансфером вийшла затяжною і в підсумку ти обрав залишитись в Польщі. Можеш пролити світла на це?

– Я не хотів, щоб пошук клубу займав так багато часу, адже я був без передсезонки. Так як я не працюю з агентами, то ми з батьком отримали безліч запитів від агентів, які штурмували мій What'sApp, Instagram.

– Особисто я не очікував, що ти залишишся в Екстраклясі, обравши менш силовий чемпіонат.

– Зараз, коли я вже кілька місяців в команді, я дуже щасливий, що обрав саме Гурнік. Мені є що доводити в Польщі, отримавши можливість зробити левел-ап після двох чудових років з Лехією.

– Дефіцит ігрової практики – наслідок пропуску зборів?

– Так. Я розумів, що мені буде потрібен час, аби відновити свої кондиції. Через тренувальний процес і практику в дублі за місяць я повністю готовий.

Максим Хлань (по центру). Фото: Гурнік

– Як проходить інтеграція в нову команду?

– Я обирав Гурнік, тому що команда сповідує той стиль футболу, який вирізняє її на тлі більшості команд Екстракляси. Тебе не ставлять у рамки, заточені єдиній структурі. Наш тренер хоче, аби футболісти не боялись креативно себе показати за рахунок командної дисципліни, створюючі можливості безпосередньо по ходу гри. 

– Чи пам'ятають в Гурніку іншого українця Олександра Шевелюхіна, який 6 сезонів відіграв в клубі?

– Анатолійович великий слід залишив тут. Навіть так співпало, що ми разом приходили в Лехію і цього літа так само залишив посаду асистента.

«Подольський допомагає Гурніку зв’язками в футболі»

– Якби з Гурніка не пішов Ян Урбан працювати в збірну Польщі, то міг не вписатись?

– В Урбана команда грала досить цікаво, згадуючи матчі проти Лехії. Той факт, що наш тренер має подібні принципи гри, показує обраний вектор керівниками клубу.

– Для тих, хто не в темі, який футбол сповідує наставник Гурніка Міхал Гаспарік?

– У нас підібралась індивідуально сильна команда плюс командна дисципліна. Я помітив цікаву штуку, що нова генерація тренерів не «пихають» тобі, якщо десь обрізав або втратив при обіграшах. В Лехії та Гурніку я часто буваю на тренуваннях академії, як тренери працюють з молодими хлопцями. Рівень етики і професіоналізму справді в порядку. Побувши в команді місяць, я зрозумів, що зробив правильний вибір, обравши Гурнік.

– Правда, що в Гурнік тебе запрошував сам Лукаш Подольський?

– Так і було. Мене дуже підкупило, що культовий футболіст свого покоління знає мене і для мене честь пограти з таким майстром в одній команді. Його футбольні зв'язки допомагають залучати Гурніку класних футболістів.

– Яке перше враження справив на тебе Полді на тренуваннях?

– Лукаш – харизматичний чувак. Його робоча етика і ставлення до футболу справляють сильне враження. Дивишся за ним в тренуваннях і відмічаєш собі якісь деталі. 

– Наприклад?

– Полді класно використовує задачу про 9 точок поза квадратом, де потрібно з'єднати його трьома лініями. Вона так само ефективна і в футболі.

Бачення поля і божевільний удар, який все ще при ньому. Нещодавно на передматчевій розминці він настільки сильно зашарашив м'яч у ворота, що сітку порвав і довелось її зашивати.

Лукаш Подольський. Фото: Гурнік

«З Екстракляси лише Легія і Ракув не звертались»

– Твої очікування і реальність співпали при виборі нового клубу?

– Відповім відверто. 

Туди, куди я хотів, мене не дуже хотіли. 

Значить, я десь ще не награв на те, щоб бути першим номером в шорт-листах.

– Як розвивалась епопея з твоїм трансфером?

– Зі всіх клубів Екстракляси лише Легія і Ракув не звертались до мене. Обрати Гурнік мене спонукало те, що це одна з небагатьох команд, яка грає у футбол, де я можу проявити свої сильні сторони. Опинившись у Забже, я усвідомив, що тут досить цікавий проект, який готовий вирішувати серйозні задачі. 

– Так само фігурували Вєчиста і Вісла з Першої ліги, що здійняло галас всередині Польщі..

– Я подякував обом клубам за інтерес до мене. Там з розумінням поставились до моєї відмови, але один з польських журналістів вирішив хайпонути на цьому і це коштувало мені репутаційних наслідків. Потім я на e-mail попросив його спростувати це, але він це подав так, що як можна вести перемовини і не обговорювати фінанси.

Я мовчав, але зараз розумію, що потрібно було один раз вийти на брифінг та все спростувати. І після цього все розкрутилось до того, що я хочу більше грошей, почали хейтити в соцмережах. Якби я думав тільки про гроші, як дехто розповідав, то я б обрав Туреччину і не парився б взагалі. Але не все у футболі вирішують гроші.

– Про які варіанти ми не чули публічно, але можна говорити зараз?

– Ріу Аве, Морейренсе з Португалії, Кадіс з Сегунди. З їхнього боку я не побачив, що вони справді у мені зацікавлені. Були запрошення від Лугано. На початку трансферного вікна виходив Рапід (Відень), але там змінилась керівництво і перемовини поставили на гальма. Так само Хайдук, але потім на Ребича переключились.

«На перемовинах в Туреччині відчув, що це не крок вперед»

– В якомусь інтерв'ю ти проговорювався, що мрієш грати в Іспанії. Західна Європа розглядалась наступним кроком?

– Так, але там потрібно, щоб твоя кандидатура була затверджена на всіх рівнях, перш ніж скинути тобі офер. Та сама історія була з Левеном, навіть з Колею Кухаревичем спілкувались і він добре відгукувався про цей клуб. Я був готовий в чомусь поступитись, якби я розумів, що це наблизить мене до мрії. 

– Турки давали більше?

– Якщо мова про Еюпспор і Газіантеп – так. Я прилітав на перемовини, вболівальники зустрічали в аеропорту. Президент Газіантепа екскурсію по місту проводив, але десь всередині я відчув, що це не буде кроком вперед для мене, хоча там купа суперзірок і наших пацанів грають в Супрелізі.

– Зі Степаненком не радився щодо пропозиції Еюпспора?

– Я зателефонував Тарасу, він розповів мені про клуб. Я і сам на початку позитивно був налаштований.

Тарас Степаненко. Фото: Еюпспор

– Що змінилось?

– Я прилетів в Стамбул на перемовини, нічого ще не було домовлено і почали бомбити повідомленнями, що є трансферний бан, зарплату виплачують з затримками, клуб має борги. Все це в комплексі мене відштовхнуло від переїзду в Туреччину. Люди, які не знають мене як людину, помиляються в оціночних судженнях.

«Любов до Лехії вартувала передсезонки»

– Інформація про інтерес Полісся та Карпат відповідає дійсності?

– Так. Руслан Петрович [Ротань] хотів мене бачити вдома. Мені дуже подобалось з ним працювати. Я дуже його поважаю. З іншого боку, я дуже люблю Карпати, провів же 8 років у Львові. Владислав Лупашко особисто телефонував і в нас була класна бесіда. Його команда хоче грати в небанальний футбол. Я дуже серйозно задумувався повернутись додому, але рівень сьогоднішньої УПЛ бажає кращого.

– Від переходу в Гурнік ти виграв більше фінансово чи в плані стабільності?

– Стабільність. 

– Чого бракувало Лехії?

– Я люблю цей клуб всім серцем і вдячний за те, що вони врятували мою кар'єру після історії із Зорею. Президент тебе поважає, вболівальники просто обожнюють, на тебе розраховує тренер і партнери довіряють. Мою історію можна порівняти з зірваним трансфером Віталіка Романа, вони самі за себе кажуть.

Якщо хтось запитає [президента Лехії] Паоло Урфера, то він підтвердить, що 2 роки тому я пообіцяв дві речі – повернути Лехію в Екстраклясу і втриматись в еліті. До початку трансферного вікна ні з ким за спиною не домовлявся про преконтракт і це вартувало мені передсезонки. 

– Залишити Лехію – найскладніше рішення в кар'єрі?

– Це було найважче рішення в кар'єрі, але водночас правильне. Як свого часу рано поїхати з Житомира до Львова, щоб піти за мрією стати футболістом. 

– На початку грудня Гурнік завітає до Лехії в гості. Чи готовий до того, що частина фанатів може тебе засвистувати на тлі того, як ти йшов?

– Якщо судити, що я зробив для клубу, то я точно не заслуговую, щоб мене освистували. Навіть якщо мене закидають стаканчиками з пивом, але після матчу я обов'язково зроблю коло по всьому стадіону, висловивши вдячність фанатам, які були поруч.

«Не здивуюсь, якщо Желізко перейде в топ-чемпіонат»

– Хто з наших хлопців, які залишились, можуть піти твоїм шляхом? Як на мене, В'юнник надовго точно не затримається.

– Погоджуюсь, але я також відзначу Ваню Желізка, якого я знаю по Карпатах. Я чув, що за ним стежать клуби одного з топ-чемпіонатів. Не здивуюсь, якщо Ваня там незабаром опиниться.

– Твій новий клуб походить з Сілезії, яка вважається найбільш промисловим регіоном Польщі. Контраст після Гданська сильно кинувся в очі?

– Я розумію, про що ти. Промислові регіони часто називають депресивними, але я не помітив, що народ загружений ходить по вулицях. Так, у Гданську багато туристів, більш ярмарковий вайб, але тут прикольно по своєму.

– У Гданську ти активно брав участь у соціальних проектах, зустрічався з нашими переселенцями, відвідував дитячі будинки. Як справи на новому місці?

– Під час паузи на збірні я звертався до кількох фундацій, але не отримав відповіді. Коли грав за Лехію, то відвідував дитячий будинок в Косцежині, що неподалік Гданська. За можливості, хочу більше дослідити це питання.

Це дуже важливо для мене –допомагати тим, хто цього потребує. З самого дитинства, як я в ранньому віці поїхав з Житомира в УФК, мама завжди цікавилась, чи хтось не бідує? Щось передати: солодощі, кишенькові гроші, ніштяки прикольні. Це мені передалося від неї. Я отримую велике задоволення, якщо я можу комусь допомогти і зробити його щасливим. 

Можливо, хтось побачить це інтерв'ю і сконтактує мене з нашими волонтерами, хто опікується соціальними проектами в Сілезії. 

Максим Хлань. Фото: Гурнік

«Поляки в шоці, скільки в Екстраклясі витратили на трансфери»

– Гурнік після стартових турів тримається в групі лідерів. Що підказує тобі досвід попередніх років, аби втриматись надалі?

– Не губити очки не з лідерами. Проблема всіх топових польських команд в тому, що втрачають очки з аутсайдерами. Я це відчув на собі в Лехії, коли ми обігрували команди на горі, а після того не могли прийти до тями. Команда скочується і важко потім повертатись. Навіть лобові матчі між лідерами не грають такої ролі, коли в тебе дистанція в 34 матчі. 

– Хто з команд тобі подобається за грою?

– Лех і Ягеллонія, яка сповідує проатакувальний футбол подібний до Гурніка.

– На твій погляд, рівень Екстракляси виріс за останні кілька років?

– Я спілкувався з місцевими гравцями і вони в приємному шоці від того, скільки було здійснено трансферів на вхід (41 млн. євро за даними TM – один тільки Шахтар за це літо витратив 32 млн. при продажах на 48,5, – прим «УФ»). Клуби за рахунок комерції, телетрансляцій почали отримувати прибуток.

– На цьому етапі ти задоволений, як розвивається твоя кар'єра?

– Все відбувається органічно. Я повинен доводити з нуля, що можу бути приносити користь Гурніку і боротись за високі місця. Я повинен підлаштовуватись під свої можливості. Я не можу фізично вести боротьбу з більш габаритними суперниками. Краще шліфувати свої сильні сторони, фінішинг в межах штрафного.

– Що для тебе буде маркером успішного сезону?

– Досягнення командних цілей і бути корисним для Гурніка. Я знаю свій потенціал і можливості і повністю свій арсенал ще не розкрив. Свій перший сезон в Екстраклясі я не провів так, як цього очікували, хоча 5 голів і 4 асисти в команді-аутсайдері – цілком пристойний показник.