«Підписався на Кривбас в Інстаграмі, а потім мені написав Баєнко»: Бізімана – про Руанду, Бельгію та матч із ПСЖ Неймара

Автор: Ігор Дмитрієнко

Бізімана провів у цьому сезоні 28 матчів за Кривбас та забив 2 голи – й обидва переможні. В останні 15 хвилин у ворота Олександрії та Колосу. Має неабияку довіру від Юрія Вернидуба, який завжди відзначає важливість гравця для команди. А  як інакше? Адже Джихад є капітаном збірної Руанди та гравцем зі значним стажем виступів у європейських чемпіонатах! Одного з провідних гравців нового бронзового призера чемпіонату України ми представили його ж словами.

Півзахисник Кривбасу Джихад Бізімана в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» розповів про:

• те, коли зрозумів, що хоче займатись виключно футболом
• куди одразу їде, коли приїжджає до рідної Руанди
• те, як виник варіант з Кривбасом
• що означає його ім’я та чим займаються його батьки
• матч проти зіркового ПСЖ

«Спершу став фаном Кривбасу, а потім – його гравцем»

– Ви досить багато грали в Бельгії. Як вийшло, що опинилися в статусі вільного агента й почали розглядати й український вектор? 

– В Дейнзе ситуація повторилась, як і у Беверені. На другий рік мого перебування тамтешній президент продав клуб японцям, і для Бельгії це типова ситуація. Після приходу нового керівництва я втратив місце у складі, зовсім не грав. Прикро, адже команда прогресувала: ми були на третьому місці та боролись за вихід у елітний дивізіон. 

Вибору не було, тим більше, моя дружина була вагітною на той момент, і я залишався там через це ще деякий час. Щось змінювати у той момент навіть за таких обставин не хотілось. Але практику я все ж отримував, адже у збірну Руанди я викликався регулярно. Наш тренер мене любить та цінить мою працьовитість.

– Як виник варіант з Кривбасом? 

– Після закінчення сезону я підшукував собі новий клуб в Бельгії, в той час у мене була відпустка з родиною в Руанді. Подзвонив агент та сказав про варіант в Україні з Кривбасом. Я чув, що в Україні йде війна, тому були деякі сумніви щодо переходу. Я взяв час на роздуми, а потім повернувся до Бельгії. Все ж Кривбас не йшов у мене з голови і я вирішив дізнатись про нього більше. Я зайшов на Інстаграм-сторінку клубу. В той же день мені написав генеральний директор Кривбасу Володимир Баєнко.

Володимир Баєнко. Фото: ФК Кривбас

– Чим Баєнко привабив вас в Україну? 

– Він писав, що у Кривому Розі на мене чекають. Така зацікавленість мене приємно здивувала, і я підписався на Інстаграм-акаунт клубу. Почав пильно слідкувати, як команда живе, тренується, грає. Можна сказати, я став фаном Кривбас. До того ж, мене вразила робота медіа-відділу клубу, особливо сторінка в Інстаграм: я побачив професіоналізм їх журналістів та їх ексклюзивний підхід до висвітлення життя клубу. З часом ми зв’язались з керівництвом Кривбасу, та ось я тут:)

– Які ще були пропозиції на той момент? З яких країн, яких клубів?

– Також були пропозиції з Туреччини, але мене зацікавив саме Кривбас, адже я побачив амбітність клубу.

– У Кривбасі наразі заробляєш більше, ніж в Бельгії?

– Відповім так: в Бельгії я заробляв більше, ніж зараз в Україні.

– Кривбас – топ-клуб України зараз?

– Я в цьому навіть не сумніваюсь. Це очевидно: усі суперники нас дуже поважають. Впевнений, надалі Кривбас буде ставати дедалі сильнішим.

«Окрім футболу, в Руанді дуже популярним є велоспорт»

– Джихаде, наше інтерв’ю хотілось би розпочати з питання про твою родину. Хто твої батьки, чим зараз займаються? Чи є у тебе ще брати та сестри?

– Моя мати – бізнесвумен, вона займається продажем одягу. Щодо батька, то наразі він не працює, проте в минулому також був футболістом, грав виключно в Руанді, позиція – лівий півзахисник. Після завершення кар’єри працював водієм. Всього в родині нас восьмеро: у мене три брати та чотири сестри, я з ними дуже близький. Я є старшою дитиною в сім’ї. Так, звісно, постійно на зв’язку з родиною.

– Руанда – аграрна країна, де розвинено переважно сільське господарство. У тебе були варіанти займатись саме цим, а не футболом?

– У мене навіть ніколи не було думок, що я можу займатись чимось іншим, окрім футболу. З самого дитинства я розумів, що хочу займатись футболом. Тим більше, моя родина тісно пов’язана з грою номер один. Повторюсь, батько грав у футбол, також дядько.

– Футбол в Руанді – спорт номер один. Якщо ні, то який спорт номер один в Руанді?

– Мені здається, що в кожній країні світу футбол на першому місці. Щодо Руанди, то також у нас на батьківщині популярним є велоспорт. В Руанді часто проводяться велозмагання, і спортсмени об’їжджають усю країну заради перемоги. Ми дуже полюбляємо велоспорт. Проте особисто я ніколи не брав участь у цих змаганнях, для мене на першому плані завжди був тільки футбол.

Джихад Бізімана. Фото: ФК Кривбас

«Футбол був у мене в крові з дитинства»

– Хто привів тебе на перше тренування? Як ти зацікавився футболом?

– В Руанді такого нема, щоб хтось тебе приводив на тренування. Цим Африка відрізняється від Європи. У нас дуже багато футбольних майданчиків, де можна пограти у футбол. Тому я просто виходив з дому та грав з друзями. Я зацікавився футболом завдяки батьку та дядьку, які були футболістами. Також завжди пильно слідкував за виступами нашої національної збірної. В дитинстві вболівав за Манчестер Юнайтед, Арсенал, тому футбол у мене був в крові з дитинства.

– Твій перший клуб – Етінселлес. Потім був Район Спорт. Який рівень цих клубів, у яких лігах вони зараз грають?

– Вони грають у Першій лізі Руанди (аналог УПЛ в Україні, – прим. І.Д.). Я почав грати в Етінселлесі, адже він представляв моє рідне місто, там де я народився. Там пробув півтора сезони, після чого перейшов до Район Спорт, цей клуб дуже популярний в Руанді та завжди бореться за чемпіонство. Після цього був АПР, це взагалі найкрутіший ФК в моїй країні.

– Хто з відомих нині футболістів був вихованцем цих футбольних клубів, крім тебе?

– Так, хотів би відзначити Джиммі Гатете та Олів’є Карекезі. Це топ-гравці руандійського футболу, колишні нападники нашої збірної.

– Охарактеризуй свою країну трьома ключовими словами.

– Єдність, праця, патріотизм.

– Коли приїжджаєш до Руанди, то куди одразу їдеш?

– Одразу з аеропорту я їду додому, до родини, до мого рідного міста Гісеньї. Вдома я відпочиваю та можу перезавантажитись. Якщо ви натякаєте, куди їдуть туристи, коли приїжджають до Руанди, то багато з них обирають наш національний парк та дивляться на горил.

– Чи знаєш, що твоє ім’я у перекладі на українську означає священна війна?

– Не знав, але в Руанді сенс такий же. Коли я народився, в моїй країні були важкі часи, йшла війна. Тому, думаю, батьки дали мені таке незвичайне ім’я саме з приводу цього факту. 

«Бельгійський футбол наразі все ж сильніший за український»

– У 2018 році ти опинився у Бельгії, у Беверені. Як це сталось? 

– Хочу сказати, що до Бельгії я ще був в Німеччині. У 2016 році я поїхав на перегляд до Дюссельдорфу, до місцевої Фортуни. Я тренувався два тижні, але не підійшов. Не дивлячись на це, я не опустив рук. Для мене це був переломний момент. Повернувся до Руанди в АПР. Через деякий час мене запросили на перегляд в Бельгію. На той час я вже грав у збірній, і мої фізичні кондиції були набагато кращі, тому вже там все вийшло і я залишився. Мені дали випробувальний строк два тижні, але вже за три дні запропонували підписати контракт.

– У тебе є агент, який веде твої справи? Які ще тоді були варіанти продовження кар’єри, окрім Бельгії?

– Так, звісно. Як я вже сказав: була Німеччина, а потім Бельгія. Більше пропозицій на той час в мене не було.

– Беверен – клуб, за який протягом останніх років виступало ну дуже багато африканських футболістів. Наприклад, легендарний Яя Туре. Можна сказати, що тобі було легко адаптуватись до нової команди?

– Так було раніше. Адже коли я приїхав політика клубу вже змінювалась, і африканців ставало все менше. Не можу сказати, що мені було легко там адаптуватись. Дякую тренеру, який в мене повірив та надав шанс.

– Футбол в Бельгії схожий на український? Якщо так, то чим? Якщо ні, то в чому різниця?

– Вважаю, бельгійський футбол наразі трохи сильніший за український. Не забувайте, що з чемпіонату Бельгії дуже багато гравців згодом переходять в топ-клуби Європи. В Україні теж є топові виконавці, але все ж в Бельгії їх набагато більше.

«Грав проти Яремчука, коли він був у Генті. Протистояв Маліновському в Генку. Це дуже сильні гравці»

– Три роки у Беверені. Потім Дейнзе. Чому вирішив змінити клуб, які причини?

– Три роки в Беверені були чудовими, але за три роки я відчув, що хочу все змінити. Це звично для мене. Щоправда, керівництво та тренер Беверену дуже хотіли мене залишити ще хоча б на один рік та робили все для цього. Я погодився. Але через два місяці президент продав клуб. 

Керівництво змінилось, тренери також, і я вже не був так потрібен, як раніше. Прийшли й нові футболісти. Тому провів всього шість матчів у тому сезоні. Зрозумів, що зміни конче необхідні. Тому обрав Дейнзе. Так, вони були на Лігу нижче, але там я гарантовано отримував би ігрову практику. Так і сталось.

– Ти грав у Першій лізі Бельгії. Чи не було у той час запрошень від клубів елітного дивізіону?

– Не було. Тим більше, Дейнзе мене повністю влаштовував. У клубу були амбіції щодо підвищення в класі. Умови, зарплатня – все було на рівні. Але, зізнаюсь, пропозиції все ж були, щоправда, з інших країн.

– За останні роки чимало українських футболістів пограло в Бельгії. Михайліченко – у Андерлехті, Соболь і Яремчук – в Брюгге, Швед – в Мехелені. З кимось з українців там перетинався?

– Так, я грав проти Яремчука, коли він був у Генті. Протистояв Маліновському в Генку. Це дуже сильні гравці, недарма вони зараз продовжують грати в Європі та захищають кольори збірної України.

Руслан Маліновський. Фото: УАФ

«Юрію Вернидубу повністю довіряю, ціную та поважаю. Він – дуже крутий»

– Кривбас у цьому сезоні мав реальні шанси на чемпіонство?

– Сто відсотків. Але, на жаль, не вийшло завоювати золоті нагороди. Що ж, це досвід для нас. Я вважаю, у наступному сезоні Кривбас покаже ще кращий футбол та буде знову боротись за перше місце.

– Юрій Вернидуб – наставник для усіх легіонерів Кривбасу. Яка він людина у твоїх очах?

– Юрій Миколайович – надзвичайно сильний тренер та хороша людина. Для кожного з нас він – другий батько. Іноді він може бути суворий з нами, але це нормально. Коли ми спілкуємось не про футбол, то розумію, він дає поради, як батько. Я йому повністю довіряю, ціную та поважаю. Він – дуже крутий.

– Ти – перший руандієць в чемпіонаті України. Пишаєшся цим фактом?

– Так, і я цим дуже пишаюсь. Вважаю, я зробив історію. Адже усі наступні руандійці тут в Україні вже ніколи не будуть першими. Я неймовірно щасливий цьому факту.

– Хто найсильніший опонент, проти кого ти грав в чемпіонаті України?

– Не можу виділити якогось окремого гравця, так, щоб я сказав, вау… Але можу виокремити матч. Це домашня гра першого кола проти Руху (поразка 1:3, – прим. І.Д.). Дійсно важкий матч для мене та для команди. Суперник сподобався.

– Кого вважаєш найсильнішим футболістом Кривбасу?

– Усі мають високий рівень. Сила Кривбасу в тому, що всі ми – різні. Але ми – одна команда і разом досягаємо спільної мети.

«Грав проти Неймара, Мбаппе, Ікарді. Тоді зрозумів, що рівень ПСЖ – це просто космос»

– Чим тебе в цілому здивував чемпіонат України? 

– Здивувало ставлення до футболістів. Тут їх дуже поважають та цінують. Також відзначу відмінні умови для тренувань. Вони у Кривбасу шикарні. Чесно, коли був в Бельгії очікував, що тут гірші умови, але зараз точно можу сказати, що ні. Все зовсім інакше, ніж я очікував.

– Колись ти розповідав, що грав проти Неймара. Розкажи про той матч.

– Це було у товариському матчі Беверена з ПСЖ. Проти нас грали такі зірки світового футболу, як Неймар, Мбаппе, Ікарді, інші (Беверен поступився у 2020 році 0:7, – прим. І.Д.). Я досі дуже вдячний керівництву Беверена, який організував нам такий зірковий спаринг. Це було дуже круто, рівень гравців ПСЖ – просто космос. Тим більше, на той пам’ятний матч я вивів Беверен з капітанською пов’язкою.

– Ти – капітан збірної Руанди. Вважаєш себе найзірковішим футболістом команди?

– Не можу сказати, що в Руанді взагалі є зіркові футболісти. Все ж рівень нашого футболу нижчий, ніж, скажімо, в Англії чи Іспанії. Руанда сильна саме командою. У нас дуже зіграний колектив, адже багато футболістів вже давно грають за національну команду. Я, наприклад, з 15 років. Я – один з найдосвідченіших на даний момент в збірній, але не можу сказати про себе, що я – зірка. Джихад Бізімана – просто один з елементів одного механізму.