«Ти був найкращим, але я поставлю інших»: В’юнник — про відхід із Лехії, зірваний трансфер і Лупашка

Богдан В’юнник входить у міжсезоння з чітким наміром змінити клубну прописку. Після вильоту Лехії з Екстракляси форвард поговорив із президентом, однак відхід із гданського клубу перетворився на складну трансферну історію із заблокованими пропозиціями та тривалими перемовинами.

У відвертій розмові з журналістом сайту «Український футбол» Романом Придибою нападник розповів, на якому етапі перебуває діалог із Краковією, чому керівництво не погодило його перехід до Торреенсе та як судова справа із Шахтарем вплинула на можливі переходи. Окремо В’юнник висловився про рішення Джона Карвера щодо нього та інших українців, оцінив призначення Владислава Лупашка й пояснив, чому після сильного сезону очікував на виклик до національної збірної.

«Я вже повідомив президента про своє бажання піти»

— Богдане, почнімо зі здоров’я. Як зараз почуваєтеся після травми й коли плануєте повернутися до загальної групи?

— Уже значно краще. Сподіваюся, за тиждень буду тренуватися із командою. Від моменту ушкодження минуло чимало часу.

— Що це взагалі була за травма? Наскільки складною виявилася ситуація?

— Спочатку лікарі говорили, що, найімовірніше, знадобиться операція. Гомілка просто не повинна розвертатися під таким кутом — її дуже сильно вивернуло, були надірвані зв’язки.

— Після відновлення плануєте залишитися в Лехії чи вже налаштовані на зміну клубної прописки?

— Я вже повідомив президента про своє бажання піти. Ми все обговорили, і він сказав, що відпустить мене, якщо інший клуб зробить гідну пропозицію.

Богдан В’юнник. Фото: Лехія

— У пресі активно циркулювали чутки про інтерес з боку Шльонська та Краковії. Наскільки предметним був цей інтерес і чи дійшло вже до конкретних переговорів?

— Краковія виходила на зв’язок із батьком, який є моїм агентом. Щодо Шльонська, то безпосередніх перемовин не було, однак спілкувалися через посередників. 

Була також приваблива можливість перейти до Торреенсе. Команда гратиме в ліговому етапі Ліги Європи та побореться за Суперкубок Португалії, тому цей варіант мене справді зацікавив. Однак президент уже двічі відмовив їм. Зрештою португальці дали зрозуміти, що більше чекати не можуть, тому цей трансфер неактуальний.

«Краковія зараз готує ще вигіднішу пропозицію»

— Отже, трансфер до Торреенсе зайшов у глухий кут саме через фінансові апетити Лехії? І яка ситуація із Краковією?

— Наскільки я знаю, Краковія зараз готує ще вигіднішу пропозицію. Тому крапку поки не поставлено: можливо, усе проясниться найближчими днями.

— Особисті умови контракту з Торреенсе вже були узгоджені?

— Португальці пропонували чудовий контракт. Мені також імпонував їхній спортивний проєкт: там мене бачили гравцем основного складу, хотіли дати стабільну ігрову практику, а згодом продати до сильнішої команди. З огляду на участь у єврокубках це була приваблива перспектива.

— Минулого літа кілька ваших переходів зірвалися через розбіжності між Лехією та іншими клубами щодо суми трансферу. Цього разу позиція керівництва стала гнучкішою?

— Так. Торік інтерес до мене був доволі серйозний, але керівництво наголошувало, що офіційних пропозицій на клубну пошту не надходило. До того ж я й сам хотів провести в Польщі ще один сезон. 

Після цього я відверто поговорив із президентом і сказав, що більше не бачу себе тут. Водночас хочу піти так, щоб Лехія отримала гідну компенсацію. Для мене важливо, аби ці кошти допомогли клубу стабільно функціонувати й якнайшвидше повернутися до Екстракляси.

«Через суд із Шахтарем клуби відмовлялися від трансферу»

— На якому етапі перебуває ваша судова епопея з Шахтарем? І чи правда, що ця невизначеність коштувала вам конкретних трансферів?

— Рішення я вже знаю, але справа в CAS є конфіденційною, тому не можу розкривати деталей. Дуже сподіваюся, що ця неприємна історія нарешті залишиться позаду.

Водночас вона справді вплинула на мої можливі переходи. Були клуби, які контактували, але, дізнавшись про судовий процес із Шахтарем, не захотіли втручатися в цю ситуацію. Дехто говорив, що може повернутися до діалогу уже після остаточного завершення справи.

Богдан В’юнник. Фото: ФК Шахтар

— Чи були цього літа пропозиції з України? І наскільки реально зараз ваше повернення в УПЛ?

— Так, інтерес був. Однак повернення до українського чемпіонату поки не розглядаю. З дитинства мріяв пограти в Європі, уже четвертий рік виступаю за кордоном і хочу продовжити цей шлях.

— Лехія розпочала сезон із п’ятиочковим штрафом і в підсумку вилетіла з Екстракляси. Наскільки цей тягар психологічно тиснув на команду й чи вдалося абстрагуватися від турнірної таблиці?

— Дуже сильно. Після попереднього сезону ми вже добре зігралися й були впевнені, що кілька перемог швидко повернуть нас у верхню частину таблиці. Однак стартовий дефіцит очок чинив неабиякий тиск, особливо в перших шести турах.

Згодом ми набрали форму, перестали постійно озиратися на турнірне становище й просто рухалися від матчу до матчу. Пам’ятаю, після домашньої перемоги над Ягеллонією з рахунком 3:0 навіть з’явилося відчуття, що можемо поборотися за єврокубки й цей штраф уже не стане на заваді.

— Клуб досі називає санкції несправедливими й продовжує апеляційну боротьбу. Як ви вважаєте, без цього штрафу Лехія гарантувала б собі прописку в Екстраклясі?

— Так. Якщо дивитися суто на підсумкову таблицю, то без цього покарання ми фінішували б 12-ми й залишилися в елітному дивізіоні. 

Щодо апеляції, то тут усе значно складніше. Уявімо, що я виступав би за іншу команду, яка зберегла місце в лізі, а потім через суд один із клубів повернув би собі втрачені бали — і зрештою вилетіла б твоя команда. На мою думку, це виглядало б не зовсім справедливо.

«За останні чотири гри я нарахував епізоди, після яких міг мати сім результативних передач»

— Якщо абстрагуватися від штрафів та судів, що стало ключовим фактором вильоту?

— Упродовж сезону нам дуже бракувало стабільності. Команда не отримала достатнього підсилення, були й певні внутрішні обставини, про які я не хотів би говорити. До того ж у нас був наймолодший склад в Екстраклясі, тому все це давалося особливо важко.

У футболі дрібниць не буває, і проблеми поступово накопичувалися. Але в ключові моменти нам бракувало футбольного щастя. Бували зустрічі, які ми нормально контролювали майже до фінального свистка, а потім пропускали на останніх секундах. Значить, ми просто не заслужили на цей фарт.

— Колишній керманич команди Джон Карвер після одного з матчів розповідав про дуже жорстку розмову в роздягальні й казав, що дехто з футболістів був шокований. Що тоді сталося?

— Таких розмов було чимало. Останні сім-вісім поєдинків нас серйозно виснажили. Та й загалом ці два з половиною роки тут були для мене психологічно непростими. Нам із групою гравців доводилося зосереджуватися не лише на грі, а й на інших речах, і це забирало чимало сил.

— Які враження залишив по собі британець? І наскільки вам імпонувала ця англійська школа?

— Відчувався типовий англійський стиль. Карвер працював у тандемі з Кевіном Блеквеллом, і спостерігати за їхньою синергією було цікаво: вони мали своє розуміння футболу та принципи роботи. Певний час ця модель давала результат, однак згодом втратила ефективність.

— Три голи у 28 матчах — наскільки вас особисто бентежить така статистика? Є відчуття, що вона не відображає вашої гри?

— Насамперед у мене не було чітко визначеної ролі. За сезон я зіграв на п’яти різних позиціях, а в таких умовах важко бути стабільним: ти не знаєш, де діятимеш наступного разу й чи взагалі вийдеш на поле. Водночас я дуже вимогливий до себе й можу сам себе «з’їсти» швидше за будь-якого тренера, експерта чи скаута. Переглядав свої матчі й не можу сказати, що змарнував багато нагод, з яких мав забивати більше.

Наприклад, за останні чотири гри я нарахував епізоди, після яких міг мати сім результативних передач, але партнери не реалізували ці моменти. Треба рухатися далі.

Богдан В’юнник. Фото: Лехія

«Цього сезону чимало людей заважали мені нормально функціонувати як футболісту»

— У другій частині сезону ви стали значно рідше виходити на поле. Чим самі пояснюєте втрату місця в основі й чи справді причина була суто футбольною?

— Важко говорити про це без емоцій. Люди часто дивляться інтерв’ю гравців і думають, що, коли в когось щось не складається, він одразу шукає винних навколо. Я так не вважаю: передусім спортсмен має дивитися на себе й брати відповідальність за власну гру.

Але водночас можу чесно сказати, що цього сезону чимало людей заважали мені нормально функціонувати як футболісту. І йшлося не про мою майстерність на полі. Загалом цей рік став для мене дуже невдалим.

— Карвер бодай раз прямо пояснив, чим саме незадоволений і що вам потрібно змінити, аби знову отримати місце в основі?

— У тому й річ, що весь сезон я намагався з’ясувати причину. Постійно говорив із наставником. На зимових зборах я мав бездоганні показники за всіма тестами. Хлопці, з якими товаришую, та й не лише вони, казали, що я маю повернутися в основу.

Але перед першим матчем з познанським Лехом Карвер підійшов до мене й сказав: «Ти найбільше заслуговуєш вийти в основі, ти був найкращим на зборах. Але я поставлю склад, який грав у попередньому сезоні, а ти чекатимеш свого шансу».

Для мене це було шоком. Вважаю таку ситуацію непрофесійною: гравець доводить на тренуваннях і тестах, що заслуговує на місце в складі, але так і не отримує можливості зіграти. І я говорю не лише про себе. Схожі моменти були в Антона Царенка та Максима Дячука — деякі рішення щодо ігрового часу, на мій погляд, були несправедливими.

Коли тобі прямо кажуть, що ти був лідером, але все одно не ставлять, ти вже просто не розумієш, що ще маєш зробити. Я змалку звик багато працювати самостійно. Щодня приїжджав на базу зранку й залишався до вечора, але він не хотів зі мною говорити.

«Я б назвав Лупашка революціонером у футболі»

— Лехію очолив Владислав Лупашко. Чого очікуєте від цього призначення й наскільки може змінитися ігрова модель?

— Я вже розмовляв із Владиславом Вікторовичем і сказав йому, що шкодую лише про одне: що він не прийшов до Лехії ще минулого сезону. За словами моїх колег, які з ним працювали, це сильний, молодий і амбітний тренер. Я б навіть назвав його революціонером у футболі. Зараз чимало фахівців орієнтуються один на одного, через що команди часто грають доволі одноманітно. У Лупашка ж є власне бачення.

Мені дуже імпонував стиль його Карпат, тому справді цікаво, як зміниться команда під його керівництвом. Щиро бажаю, щоб усе вдалося і йому, і хлопцям.

Владислав Лупашко. Фото: ФК Лехія

— Чи намагався Лупашко переконати вас залишитися?

— Так, ми багато про це говорили. Але маю такий характер: якщо вже ухвалив рішення, то від нього не відступаю. 

«Після сильного сезону я очікував на виклик до збірної»

— Молодіжна збірна для вас уже позаду. Чи був бодай один контакт зі штабом національної команди? І чи самі розраховували отримати шанс?

— Ні, жодного контакту не було. Після сильного сезону я очікував на виклик до збірної. Провів рік у європейському чемпіонаті, чув позитивні відгуки про свою гру від інших клубів. До того ж я все життя виступав за збірні різних вікових категорій і думав, що залишаюся на радарах. Але склалося інакше. На цьому точно не зупиняюся: хтось дебютує за національну команду у 24–25 років, хтось — у 30. Тож побачимо, що буде далі.