У Кудрівці виступає чемпіон Європи серед біженців, який забивав Металісту 1925: велике інтерв’ю Лєгостаєва

Вже сьогодні, 20 жовтня о 18.00, ФК Кудрівка зіграє проти Металіста 1925 в рамках 9-го туру української Прем’єр-ліги. Ці команди добре знайомі по Першій лізі, де грали минулого сезону. Героєм тієї зустрічі став Артем Лєгостаєв, який зрівняв рахунок у компенсований час. 

Напередодні сьогоднішньої гри Артем Легостаєв побував у гостях сайту «Український футбол». Редактор Андрій Піскун поспілкувався з 23-річним нападником про той гол Металісту 1925, Кудрівку, період у Карпатах, Польщі та Фінляндії, де Лєгостаєв став чемпіоном Європи серед біженців. Також ми склали портрет ідеальної дівчини для Артема. Тож вийшла цікава розмова.

Дзвінок нашого редактора застав Лєгостаєва після завершення матчу Зоря – Динамо (1:1), у якій кияни вп’яте поспіль втратили очки в чемпіонаті. 

«Перед матчем з Металістом 1925 ми жартували з тренером по фізпідготовці, я йому сказав: «Якщо мені дадуть 10 хвилин, то я вийду і заб’ю гол». У підсумку так і вийшло»

– Артеме, як вам матч Зоря – Динамо?

– Спочатку команди створювали не дуже багато моментів, була така в’язка гра. Другий тайм було набагато цікавіше дивитися, з’явилися гострі моменти і Зорі вдалося зрівняти рахунок.

– За кого вболівали? 

– Я вболівав за нічию.

Артем Лєгостаєв. Фото: Кудрівка

– Ви до речі забили дебютний гол в УПЛ як раз у матчі проти Зорі. Чим вам запам’яталася луганська команда? 

– Я не скажу, що проти них було тяжко грати. У Зорі є лідер – це Пилип Будківський, навколо якого будується гра. У нас був момент, щоб зрівняти рахунок, але не пощастило.

– Давайте поговоримо про найближчий матч Кудрівки. Чого очікуєте від гри проти Металіста 1925?

– Я вважаю, що це буде дуже важка гра, тому що три очки потрібні обом командам. Ми зустрічалися з Металістом 1925 у Першій лізі і той матч завершився для нас вдало. Але сьогодні це вже зовсім інший Металіст 1925 і зовсім інший рівень, тому буде цікава гра. 

– У матчі Першої ліги ви забили в компенсований час і принесли Кудрівці нічию.

– Так, чудово пам’ятаю той гол. Перед матчем ми жартували з тренером по фізпідготовці, я йому сказав: «Якщо мені дадуть 10 хвилин, то я вийду і заб’ю гол». У підсумку так і вийшло. 

– У понеділок готові повторити?

– Дай бог. Звісно, хотілося б повторити і забити гол. 

– Що у Кудрівки не вийшло в останньому матчі з Кривбасом (1:3)?

– Я вважаю, що ми програли гру у перехідній фазі. І якщо б ми забили свій момент на перших хвилинах, то гра могла скластися зовсім по іншому. Потім забив Кривбас і нам вже потрібно було відкриватися, а суперник дуже добре грає на контратаках.

– Кудрівка провела в УПЛ вже вісім матчів. Яка гра вам найбільше запам’яталася зі знаком +, а яка зі знаком –?

– Найбільше мені запам’ятався перший матч з Олександрією (3:1). Це була топова гра Кудрівки, мабуть, одна з найкращих у сезоні. А найгірший матч був проти Полісся (0:2), там ми були не схожі самі на себе, не створювали моменти, і повністю не виконали тренерську установку. 

– Якою була тренерська установка?

– Тренер казав, щоб ми не боялися грати у футбол і зустрічали гравців Полісся на їхній половині поля. Але нам це не вдалося, ми дуже багато грали другим номером і помилялися. Напевно, статус Полісся зіграв свою роль і ми трохи перехвилювалися. 

«Лідерами роздягальні є Коркішко, Яшков, Думанюк. Ці гравці з висоти свого досвіду можуть взяти слово і підказати»

– Кудрівка – новачок УПЛ. Яку ціль поставив президент Роман Солодаренко перед командою в елітному дивізіоні?

– Він сказав, що наша ціль – це перемагати в кожному матчі і здобувати якомога більше залікових пунктів. Про зону вильоту навіть розмов ніяких не було. 

Артем Лєгостаєв. Фото: Кудрівка

– Кудрівка після восьми турів займає 11-те місце в УПЛ. Це справедлива позиція для вашої команди?

– Якщо ми займаємо таке місце, то, мабуть, заслуговуємо на нього. Але в деяких матчах ми могли зіграти краще. З тими ж Карпатами вели 2:0, грали у більшості, але втримати переможний рахунок не змогли. Проти Зорі ми могли забивати на останніх хвилинах і зрівнювати рахунок. Звичайно, можна було зіграти краще, але можна було й гірше, тому жалітися немає на що.

– Хто серед гравців Кудрівки є лідером роздягальні і може напхати?

– Я не скажу, що в нас сильно «пхають». Лідерами роздягальні є Коркішко, Яшков, Думанюк. Ці гравці з висоти свого досвіду можуть взяти слово і підказати.

– А Тотовицький?

– Теж, але він більш лояльний.

«Я часто виступаю у ролі перекладача Овусу, бо знаю англійську»

– Давайте поговоримо про Василя Баранова. Який він тренер?

– Він прагне грати в атакувальний футбол зі швидкими переходами у фазу атаки: коли втрачаєш м’яч, потрібно відразу вмикати контрпресинг. У Василя Анатолійовича є власна ідеологія, яку він доносить до гравців. Він хоче, щоб Кудрівка грала у футбол, де буде забивати більше за суперника, а не просто втримувати рахунок.

– А що тренер вимагає від вас, як від нападника?

– Пресинг, бути на вістрі атаки, знаходити моменти і реалізовувати їх – це найголовніші вимоги. 

– У Кудрівці грає лише один легіонер – ганець Раймонд Овусу, і це ваш конкурент по позиції нападника. Як з ним комунікуєте?

– Ми з ним знайомі ще з часів виступів за дубль Зорі, у нас гарні, дружні відносини. Я часто виступаю у ролі перекладача Овусу, бо знаю англійську. А що стосується конкуренції, то все в межах розумного, я тільки за чесну конкуренцію.

– Давайте згадаємо стикові матчі проти Ворскли. Ви забили переможний пенальті у післяматчевій серії. Що тоді відчули?

– Це були одні з найкращих емоцій у моєму житті. У нас була мрія грати в УПЛ і ми її здійснили. Я навіть не можу передати словами, що тоді відчув. Це треба пережити.

– Після першого програного матчу ви вірили, що можете пройти Ворсклу?

– Перший матч ми провели дуже погано, у Ворскли було багато моментів через наш брак, але коли ми перебороли нервозність і забили гол, то всі хлопці повірили, що ми можемо перемогти у другій грі.

– Наскільки змінилися фінансові умові у Кудрівці в УПЛ у порівнянні з Першою лігою?

– Звісно, умови покращилися. Президент виконав все, що обіцяв. 

Артем Лєгостаєв. Фото: Кудрівка

«У Карпатах я не знайшов спільної мови з Маркевичем-молодшим, тому через півроку розірвав контракт»

– Перед Кудрівкою ви перебували у дублі Карпат. Чим вам запам’ятався цей період?

– Це був один із найтяжчих моментів в моїй ігровій кар’єрі. Я повернувся в Україну після важкої травми – розриву паху. До цього я був на перегляді у латвійській Ауді і вже повинен був підписувати контракт, але отримав пошкодження. Сім місяців я лікувався, був рецидив.

Потім через агента у мене з’явився варіант з Карпатами і я повернувся в Україну, щоб грати і здобувати практику. 

– Чи перетиналися в Карпатах з Лупашком і Маркевичем? Яке враження вони на вас справили.

– З Лупашком не перетинався, він прийшов вже після мого відходу, а з Маркевичем так. Мирон Богданович запрошував мене тренуватися з першою командою. 

– Чому не залишилися в Карпатах?

– Я не знайшов спільної мови з Маркевичем-молодшим, тому через півроку розірвав контракт. Він дуже своєрідна людина, у нього постійно були до мене якісь незрозумілі претензії, ми часто сварилися. 

– Що йому не подобалося?

– Маркевич-старший говорив, що я добре працюю на тренуваннях, а молодший казав, що ні, йому щось завжди не подобалось. І так постійно. Тому найкращим варіантом для мене було піти. Так я став гравцем Кудрівки.

«За перемогу на чемпіонаті Європи серед біженців отримав золоту медаль, грамоту і 2000 євро»

– Давайте повернемось ще далі у вашій кар’єрі. Після періоду в юнацькій команді Зорі ви опинилися у Фінляндії. Як це сталося?

– Мені запропонували пограти у Фінляндії і я вирішив спробувати. Через півроку мені надійшло запрошення від відомого фінського клубу ХІК і я поїхав туди на перегляд. Але в той час мені було дуже важко комунікувати, я не знав мови, для мене все нове, тому, напевно, через ці фактори я не зміг себе проявити, щоб закріпитися там. 

Чемпіонат Європи серед біженців. Фото: Х

– Знаю, що під час виступів у Фінляндії ви виступали на чемпіонаті Європи серед біженців*, символічна збірна якої складена з представників інших країн, та ще й виграли той турнір. Як вас туди запросили?

– Взяти участь мені запропонував тренер ХІКу, який запрошував мене на перегляд. Я погодився і не прогадав, турнір у Німеччині став для нас переможним, а я був основним гравцем. Для мене була честь прославляти Україну на міжнародному турнірі. На чемпіонаті Європи серед біженців було багато гравців з країн, де йде війна чи бойові дії, окрім України, це Ізраїль, Сирія, Ємен та інші.

У нас був досить непростий жереб, на шляху до фіналу перемогли команди Німеччини, Італії, а у вирішальному матчі здолали Ірландію 2:1 і я віддав два асисти. Я тоді грав не нападника, а на позиції «десятки». Фінальний матч проходив у Франкфурті на стадіоні бази збірної Німеччини. 

* Примітка: Чемпіонат Європи серед біженців – це не окремий офіційний турнір, а радше загальна назва для ініціатив, таких як Unity EURO Cup. Це футбольний турнір для біженців, який організовують УЄФА та Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Учасники: Команди, сформовані з біженців з різних європейських країн.

– Ви були єдиним професійним гравцем у команді?

– Ні. Були ще футболісти з Першої і Другої ліги Фінляндії, а один навіть з вищого дивізіону. 

– Який приз ви отримали за перемогу у турнірі?

– Золоту медаль, грамоту і грошову винагороду – 2000 євро. 

– Розкажіть, що собою являє клуб Кемі, де ви грали?

– Колись цей клуб виступав у Вищій лізі, але через фінансові труднощі опустився до третього дивізіону. Період у Кемі став для мене найкращим сезоном по результативним діям. У той час по мені надійшла пропозиція від португальського Нансьоналю. Тренер Кемі вже бажав мені успіху у новій команді, але клуби не домовилися по фінансам. Яку суму хотів отримати за мене Кемі, я не знаю, бо не брав участі у процесі перемовин.

«З’явилася пропозиція від Ауди, я поїхав у Латвію і отримав травму на передігровому тренуванні»

– Де ви жили у Фінляндії?

– Клуб винайняв будинок, де жили я, двоє бразильців і американець. Саме завдяки футболісту із США я почав вчити англійську мову, бо було з ким практикуватись. Також Кемі виділив машину, щоб можна було їздити на тренування.

– Дивився на Transfermarkt, що з вами в Кемі виступав російський воротар Міхаіл Пономаренко. Як з ним комунікували і що він говорив про війну?

– Так, ми спілкувалися. Він втік з Росії від путінської агресії і не хоче, щоб його мобілізували. Він повністю підтримує Україну, засуджує Росію і не розуміє, чому на нашу країну підступно напали. 

– Цікаво, яку зарплату платять у Третій лізі Фінляндії? Скільки ви отримували в Кемі?

– З преміальними виходило десь 1200-1500 євро. Плюс клуб оплачував харчування, проживання і авто.

– Чому не залишилися у Фінляндії, а перейшли у польський Сокол (Оструда)?

– Мені пропонували підписати контракт клуби із Першої та Другої ліги Фінляндії, але я вирішив спробувати щось нове. Фінляндія – це дуже гарна країна для життя, але не для футболу. Тому я захотів поїхати у більш футбольну країну, щоб проявити себе і піти на підвищення. 

Варіант із польським клубом мені порадив друг, у якого були контакти в цій країні. Сокол запропонував мені контракт на півроку, щоб я допоміг клубу зберегти прописку у Третій лізі. Ми завдання виконали і контракт закінчився. 

Якраз тоді з’явилася пропозиція від Ауди, я поїхав у Латвію і отримав травму на передігровому тренуванні. Зробили МРТ і виявилося, що там дуже великий розрив паху. Після цього мені сказали: «Вибач, але ми не можемо підписати з тобою контракт, бо у тебе важка травма». Ну а далі ви вже знаєте.

Артем Лєгостаєв. Фото: Кудрівка

– Не шкодуєте про те, що не вийшло побудувати кар’єру у Європі?

– Звісно, прикро. Ауда тоді виступала у єврокубках, але це життя. Якщо сталася ця травма, то для чогось вона була потрібна. Потрібно починати новий шлях. Зараз я повністю задоволений у Кудрівці, у нас підібралася чудова команда. 

Ідеальний образ дівчини за версією Артема Лєгостаєва

– Розкажіть про ваше особисте життя, чи є у вас дівчина?

– Ні, на даний момент дівчини немає.

– Давайте тоді складемо ідеальний образ для дівчини Артема Лєгостаєва. Для цього візьмемо частини тіла від зірок українського шоу-бізнесу.

– Цікаво. Давайте спробуємо (сміється, – прим. А.П.).

– Обличчя.

– Надя Дорофєєва.

– Груди і талія.

– Тіна Кароль.

– Попа.

– Настя Каменських.

– Ноги.

– Оля Полякова. 

Бліц

– Хто із нападників є для вас прикладом?

– Роберт Левандовський і Ерлінг Холанд.

– Проти якого найсильнішого захисника грали?

– В стикових матчах важко було грати проти Павлюка, а в УПЛ відзначу Сарапія і Чоботенка.

– Як ви налаштовуєтеся на матчі?

– Намагаюся не думати про ігри, бо коли зациклений на чомусь, то не все виходить. Зазвичай, слухаю музику, дивлюся фільми та серіали. 

– Яку музику слухаєте?

– Я слухаю багато іспанського та англійського хіп-хопу, наприклад, Central Cee.

– Улюблений фільм?

– «Вовк з Уолл-стріт» з Ді Капріо.

«Вовк з Уолл-стріт». Фото: Universal Pictures

– Улюблений серіал?

– Ну от зараз дивлюся в оригіналі «From», в українському дубляжу назва «Ззовні».

– Хто виграє УПЛ цього сезону?

– На мою думку, є три претенденти: Шахтар, Динамо і Полісся. 

– Якби із цих трьох клубів вам надійшли пропозиції, і Кудрівка вас відпустила, то яку б ви обрали?

– Мабуть, Полісся. Там у мене більше шансів заграти, ніж у Шахтарі і Динамо, а просто сидіти на лавці не хочеться. 

– Пам’ятаєте свою першу зарплату і на що ви її витратили?

– У Зорі я отримав 3400 гривень, а взагалі перші преміальні були у мене в аматорах – 500 гривень. Я тоді ще вчився у школі і витратив ці гроші у їдальні, пригощаючи друзів смаколиками. 

– Яка у вас спортивна мрія?

– Хочу досягнути вершин у футболі, грати на високому рівні і отримати запрошення у збірну України. 

– У якому б європейському клубі хотіли грати років через сім?

– Хочеться пограти в АПЛ. Якщо обирати клуб, то назву Арсенал та Ліверпуль.