«У суперників на стоянці 11 «мерсів» і «бмв». У нас – «жигулі»: Чорний – про єдиного представника Житомирщини в ААФУ

Більшість учасників чемпіонату України серед аматорів у поточному сезоні – це новачки (вісім команд із 15-ти). І вони успішні. Ось, наприклад, VIVAD у західній групі посідає дев'яте місце серед 11 учасників, а від другого місця відстає всього лише на два очка. При такій вражаючій щільності в Групі 1 боротьба навесні очікується просто вражаючою – і скромну романівську команду, дебютанта турніру та єдиного представника Житомирщини в цьому турнірі, ніхто не буде скидати з рахунків. 

Тож головний тренер VIVAD’у (Романів), колишній нападник Системи-КХП (Черняхів), Системи-Борекс (Бородянка) та Геліосу (Харків) і ветеран російсько-української війни Віктор Чорний, в інтерв’ю сайту «Український футбол» представив свою команду й розповів про:

• дебют його клубу в аматорських всеукраїнських змаганнях
• матч, який мав початися в Романові, пройшов у Житомирі і підніс головну сенсацію осені
• відчуття від статусу «найстарший футболіст чемпіонату»
• матчі проти Малиновського та Андрієвського
• школу від Жиліна, Томаха, Школьникова та Надєїна

«Зіграємо з клубом Другої ліги та візьмемо участь у Меморіалі Сосюри»

– Давайте, Вікторе Миколайовичу, почнемо зі свіжих новин із табору VIVAD’у. Як проводите зимову перерву?

– Встигли зіграти два спаринги з юнацькими командами Полісся: U-19 (1:1) та U-17 (4:0). Далі відбудеться Відкритий зимовий Кубок міста Житомир пам’яті Миколи Сюсюри. Очікується шість учасників, а це означає, що в нас буде п’ять турів. Фактично, це й дасть основну ігрову практику на час перерви в чемпіонаті України. Ще на 11 березня є домовленість зіграти товариський матч із представником Другої ліги – вінницькою Нивою – на її новій клубній базі. 

Ну, а вже 24 березня у нас перший офіційний матч року – їдемо на Закарпаття, щоб зіграти перенос із СК Вільхівці.

VIVAD. Фото: VIVAD

– Чи змінився VIVAD за цю зиму – і в яку сторону?

– Наразі в нас нема змін – ні серед тих, хто прийшов, ні серед тих, хто б пішов. Хочемо підсилитися воротарем і в кожну лінію, проте, звісно, є нюанс. У нас в області є флагман футболу – Полісся, тож найкращі місцеві вихованці грають там, як старші, так і юні. Плюс ПФК Звягель серед лідерів Другої ліги, там також за два сезони пройшло немало вихованців футболу Житомирщини.

Інша справа, що наразі є в нас травмовані. Це проблема. Будемо старатися її вирішити. 

– Але ж є вихованці житомирського футболу в інших клубах. Із того ж ПФК Звягель до вас переходив захисник Ващенко, вже взимку вони попрощалися з Лавренюком. Далеко не всі гравці потягнуть Другу лігу, у вас є й ті, хто за Полісся в перші сезони після відродження грав…

– Тут є своя специфіка. У того ж Ващенка є своя робота, плюс у нього власна футбольна школа. Йому не до далеких виїздів, якщо й гратиме – то десь суто на область. Інші хлопці також будуть затребувані – в нашій області за кожного таланта конкуренція, не так багато молодих, а зараз іще ж вони матимуть шанс у юнацькій команді Полісся, а, може, й Полісся-2 на Другу лігу заявиться. 

– А який у вас, скажімо так, географічний розріз складу?

– Всі свої – з Житомирської області, максимум – з обласного центру. 

– Брати «легіонерів» – говоримо не стільки про іноземців, як про гравців з інших областей, – не варіант?

– Це вже для команд під завдання. Ми – дебютанти на всеукраїнському рівні. Нам доречно зараз дати своїм хлопцям зрозуміти, що таке тутешній футбол. 

– І є такі, кому вдається?

– У нас це воротар Олексій Дворнін, захисник Петро Кучерчук та півзахисник Дмитро Швець. Оце якраз вони (плюс Патуляк, – прим. «УФ») у нас пограли серед професіоналів. Це лідери нашої команди, їм можна подякувати за те, що вони допомогли VIVAD’у з цим переходом із області в Україну.

– А в чемпіонаті України цього сезону кого б відзначили? 

– Та десь десять гравців із ФК Куликів-Юність назву, а далі вже можна по командах по 1-2 гравцеві назвати. Різниця дуже велика між досвідом і класом футболістів із команди-лідера та всіх інших.

«Спершу називалися Зоря, VIVAD – назва деревообробного підприємства, яке є нашим спонсором»

– Давайте, власне, про ваш клуб. Звідки назва VIVAD та яка історія клубу?

– Коли років п’ять тому я починав роботу в клубі, він під назвою Зоря (Романів) виступав у Першій обласній лізі. Наш президент – людина амбітна, він ставить перед футболістами серйозні завдання й не задовольняється суто титулами, медалями. Його цікавить гра, рівень конкуренції та переваги нашої команди. 

От коли ми обласну Першу лігу виграли, не зазнавши поразок, отримали «добро» на те, щоб заявитися на Вищу лігу Житомирщини. Далі вже там зіграли й здобули звання чемпіонів області, хоча до останнього туру йшла конкуренція з коростенським Малом. 

Зараз пробуємо грати в чемпіонаті України. Саме пробуємо, тому що, звичайно, тут уже зовсім інший рівень, є дуже якісно вкомплектовані суперники з індивідуально сильними, досвідченими футболістами. 

– Тепер щодо назви.

– VIVAD – так називається деревообробне підприємство нашого президента. Величезне підприємство, біля 800 працівників. Якісну продукцію відправляють у 25 країн Європи. Якість така, що фактично на експорт і працюють. Жаль тільки, що спершу коронавірус, а потім війна, так сплутали плани. Добре, що за таких обставин, багато допомагаючи ЗСУ та утримуючи таке виробництво, наш президент залишає час і кошти для підтримки команди. 

Ігор Євгенович Ходак – великий шанувальник футболу. Сам виходить на поле в складі команди свого рідного села Врублівка, яке знаходиться неподалік від Романова. До слова, я теж пограв за Зорю (Врублівка), потім – за Зорю (Романів). А вже з 2023 року наш клуб отримав назву VIVAD.

Ігор Ходак. Фото: Google

– Заглянув тут у список відомих уродженців Романова – бачу кількох польських композиторів, колишніх міністрів Бориса Тарасюка та Ігоря Ліхового, низку відомих воїнів, письменників, науковців. А футбол тут де?

– Ну чому ж. Із цього міста вийшло немало хороших футболістів, які пограли й на всеукраїнському навіть рівні. Зоря-Енергія (була раніше така команда) ставала віце-чемпіоном області в 2010 році. VIVAD зараз вийшов на той рівень, коли заслужив право називатися найкращим аматорським клубом Житомирщини. Відповідні звання та титули є в команди.

«Дивишся на парковку перед матчем з ФК Куликів-Юність: 11 «Мерседесів» і «БМВ». А у нас – «жиги». А якщо де і є «мерс» чи «БМВ», то вже такого віку, що й на розбірку можуть не прийняти»

– Конкретно ваш клуб дебютує в змаганнях ААФУ. І які враження?

– Ну, які можуть бути враження, коли спілкуєшся з колегами-тренерами й чуєш, що вже зараз 4-5 клубів збираються в Другу лігу? Для нас після обласних змагань це якісно новий рівень. Дуже сильні суперники, в складах команд – футболісти з величезним досвідом. 

Спілкуюся з колегами, чиї команди не перший сезон грають на цьому рівні. Вони одностайні – зараз чемпіонат України серед аматорів став настільки сильним, що з Другою лігою минулого сезону спокійно поконкурував би. Та результати й доводять – ви бачите, що в більшості сезонів у трійку відразу вриваються новачки з ААФУ.

Та що я вам буду розповідати? Дивишся на парковку перед матчем з ФК Куликів-Юність: 11 «Мерседесів» і «БМВ». А у нас – «жиги». А якщо де і є «мерс» чи «БМВ», то вже такого віку, що й на розбірку можуть не прийняти. Важко навіть у цьому плані ці команди порівнювати. 

– Чекайте, між тим у турнірній таблиці Групи 1 друге місце має 17 очок, а дев’яте (ваше) – 15-ть. Поясніть цей феномен.

– Тому що є ФК Куликів-Юність і всі інші. Ось нижче нас наразі Сокіл і ФАПФ – то ми з цими командами грали, і я не сказав би, що було легко. Так що вслід за першим місцем інші команди справді рівні за силами та слабкостями, так скажемо. Тому й виходить, як в АПЛ – кожен може обіграти кожного і як таблицю не крути, нічого не ясно. 

– У чому була основна проблема в адаптації для вашої команди?

– У нас мало досвіду на всеукраїнському рівні. Лише пару гравців пограли серед професіоналів, та й на аматорському рівні вище області більшість не виходило. Це дається взнаки, особливо коли така рівна боротьба. Десь хтось не добіг, десь хтось не зрозумів. А проти нас грають такі люди, для яких Перша та Друга ліга ПФЛ – більше 100 матчів. Ну, ось, звідси така різниця. 

– Свого часу ви видали сіль футболу в післяматчевому коментарі про «шість днів крутить арматуру, на сьомий – грати в футбол». У вас є зараз у складі арматурники, чи одні «підсніжники», як колись робилося в «колективах фізкультури» та навіть «командах майстрів»?

– У нас справжні роботяги зібралися. Не тільки арматурники – є поліцейський, вчитель, рятувальник. Є призвані футболісти, от один із наших служить у ССО. У кожного свій графік. 

Ще по області їздити – це одна історія. А коли такий виїзд, як десь у Тернопіль або Закарпаття – то уявіть, як їх збирати! Контрактів немає, ми ж не професіональний футбол. Хлопці працюють, щоб прогодувати свої родини. Тому хто може, той їде. Скільки зберемо – стільки й маємо. 

А ми ж іще на перші виїзди вирушали в день матчу спочатку! Уявіть, 12 годин, умовно, по наших дорогах протрястися на автобусі чи бусику, якими ногами потім на газон ступаєш. Це вже потім, спасибі нашому президенту клубу, почали за день до матчів виїжджати. Це зіграло свою роль у дальніх виїздах, відбилося позитивно на результатах. 

Президент клубу Ігор Ходак спілкується з головним тренером. Фото: VIVAD

«Після сирен поїхали з Романова в обласний центр грати, хоча могли б наполягти на переносі після трьох матчів за 6 днів»

– Вище по тексту ми згадали вже «Мерседес», «БМВ» і ФК Куликів-Юність. Ваш домашній матч з ними мав розпочатися в Романові, але через затяжну повітряну тривогу обидві команди вирушили його догравати в обласному центрі. І таким чином VIVAD став першим, хто зумів відібрати очки в лідера. Найкращий ваш матч?

– Та як тут судити – найкращий чи не найкращий. Важкий матч. Повірте, нікому не в радість було сидіти, чекати завершення сирени. Потім їхати ото в Житомир. Зіграли, як могли. Тим більше, заключна гра осінньої частини сезону. 

– Зіграли 2:2. Причому, суперники не були задоволені тим, що ваша команда забила двічі з пенальті. Щодо тих 11-метрових, маєте питання?

– По-перше, навіщо я буду щось розповідати? Зараз усі матчі транслюються, можна зайти й подивитися, кожен хай складе своє враження. По-друге, суперник у нас такої сили, що, знаючи їхній підбір гравців, ця команда вже навіть не для Другої ліги чемпіонату України. Повище. То тут ще про якісь пенальті говорити? Вони чужі на цьому рівні, бажаю їм пошвидше його пройти й грати далі. Без жартів, без іронії – ФК Куликів-Юність це команда зовсім іншого рівня.

По самій грі що нам говорити – десь пощастило, десь не пощастило. Ми ж у стартовому турі в один м’яч на Львівщині програли. Там не зайшло, тут зайшло. До того ж, хай пенальті – а ми-то який м’яч пропустили!? Здалеку удар, поїхала нога воротаря. Це стихійне лихо, от воно трапилося. А не пропусти такого – хто знає, чим би закінчилося?

Чесно, для мене матчі з цим суперником – це як, буває, клуб із вищих ліг попросить збігати спаринг. Маю на увазі, рівень настільки вищий, що не потрібно порівнювати. Взяли одне очко в двох матчах – ну, добре. Мене хвилює, як потім команду відновлювати, фізично та емоційно, після таких важких ігор.

Наостанок хочу одне додати, просто щоб люди розуміли. Ми ж могли розвести руками: сирена так сирена. Але пішли назустріч ФК Куликів-Юність, щоб вони другий раз через пів України до нас не їхали. Оперативно домовлялися з Житомиром, щоб знайшли «вікно», запустили нас на «Спартак-Арену», дали освітлення. Хоча у нас такий божевільний графік був – ледве не третій матч за шість днів, включаючи «золоту гру», ми ж могли б з чистою совістю наполягти на переносі. Тому нашу команду, як мені здається, в неспортивності ніхто не має права звинуватити.

– Гаразд, інший претендент на найкращий матч півріччя: перемога 5:0 над Соколом. При цьому ваші земляки з ФК Бердичів із цим суперником дуже промучилися (0:1, 2:2) і вилетіли від нього з Кубка України серед аматорів. Тут пощастило чи все закономірно?

– Та, знову ж таки, я не стану нічого поганого про суперників говорити. Той же Сокіл підніс кілька сенсацій, у Нижній Білці дав бій лідеру й два м’ячі Куликову-Юність забив. Всяке трапляється. Це ж футбол. Буває, що з 25 ударів один ледве залітає, а буває – з п’яти всі п’ять. 

У нас, як я говорив, є ця проблема – щільний графік, дальні виїзди, зайнятість гравців на основних роботах. Через це часто буває, що ми ведемо в рахунку, а в другому таймі кнопка «сили» виключається. Соколу забили чотири м’ячі в першому таймі, з таким багажем можна вже якось догравати. Напевно, і сам Сокіл грав після чемпіонату своєї області, як і ми. 

– Ну от ви подивилися на чемпіонат України серед аматорів. Як серед таких суперників виглядає VIVAD і що собі будете думати на наступні сезони?

– Та у нас і на цей сезон стоїть завдання – поборотися за першу п’ятірку та вийти в плей-офф. На наступний сезон, якщо ситуація в країні не погіршиться, звісно, є бажання продовжити грати на Україну та ще й якісь завдання ставити.

«Лише чотири сезони пограв серед професіоналів, але з чотирма заслуженими тренерами України»

– Ви поїздили по Україні, подивилися, як живуть інші клуби. А як справи в самого VIVAD’у зі стадіоном, умовами для роботи?

– Наш президент ще минулого року взявся за стадіон, окрім допомоги ЗСУ та виробництва європейського масштабу. Зробив і трибуни, і газон вирівняв і підкатав. Такі ж роботи виконав у своїй рідній Врублівці. Безмежно вдячні за це, нам не соромно приймати суперників зі всієї України. Грати цілком нормально. Скажу більше, якби не війна, ще більше було в планах. 

– Гаразд. Нарешті до вашої персони. В свої 47 років ви є найстаршим гравцем-учасником чемпіонату України серед аматорів. До граючого президента друголігового Реалу Фарми Миколи Лиховидова в його 57 років далеко, та факт залишається фактом. Ви випускаєте себе від хорошого життя, бо хочеться, чи не від хорошого – що дуже треба?

– Однозначно друга відповідь. Я-то завжди охоче виходжу на поле, але коли я тренер – то приймаю таке рішення тільки тоді, коли справді дуже треба.

Якби весь час наша команда була в оптимальному складі, або ще й десь підкріпилася, я б сидів на лавочці – дивився футбол, насолоджувався. Якщо я виходжу, значить, або зовсім резерву немає, або принаймні гравців атаки в запасі не залишилося. 

Але відкрию секрет – наш президент дуже не схвалює мої виходи на поле і з цього року переконливо попросив мене залишатися в межах тренерської технічної зони.

– Стоп-стоп-стоп. За п’ять хвилин у матчі з ФАПФом ви видали гольову передачу, а VIVAD забив переможний м’яч в Івано-Франківську на 90+4 хвилині. Отже, такого бонусу більше в вашої команди не буде?

– Ну, щось придумаємо. Звичайно, завдання – перш за все знайти й виховати таких гравців, які б не змушували тренера вибігати на поле. 

VIVAD. Фото: VIVAD

– Асист під переможний гол на виїзді в компенсований час другого тайму – переконливе свідчення, що є ще порох у порохівницях. Не набігалися в футбол за десь приблизно 27 років виступів?

– Як вам сказати. Десь до 26 років я працював на звичайній роботі й по вихідних грав на аматорському рівні за Систему-КХП (Черняхів). Зранку – на роботу, ввечері – на тренування. Яка там школа? Які там уроки тактики та розбори ігор? Вибитися з районних і обласних змагань – це один шанс на тисячу.

Далі мені пощастило – Система-Борекс (Бородянка) своєму фарм-клубу посприяла з виходом у Другу лігу, а мене згодом смикнули в Першу лігу в основну команду. Там мені пощастило попрацювати з такими заслуженими тренерами України, як Віктор Жилін, Олександр Томах, Юхим Школьников. Думаю, професіонали мене без слів зрозуміють, що це за школа. Потім потрапив до Надєїна в Геліос (Харків), з ним поїхав у Житичі (Житомир). 

Мені всього чотири сезони пощастило пограти серед професіоналів, інше для себе, для любові до футболу. 

«За Романів грав брат Малиновського»

– Великі ваші земляки Олександр Зінченко з Радомишля, Руслан Малиновський із Житомира, та й рід Олександра Андрієвського, наскільки мені розповідали, походить на якусь частину з вашої області. І, знову ж таки, мені розповідали, що вони не соромилися інколи вийти й побігати десь на першість району чи й навіть Житомирщини…

– Ну, зараз, звісно, ні. Але колись більшість із них справді бачив. Грав проти них, грав на одному турнірі з ними. 

– І?

– Ну що тут говорити.  Талант – це талант. Хоча ті ж Малиновський або Андрієвський приїжджали з «мішками» пограти, а самі мали, там, не знаю, по 17-20 років, але ж бачення поля, удар, пас, це все показувало, що не того польоту птахи. 

– Ви, напевно, з обома Малиновськими перетиналися. Правду кажуть, що брат у Руслана – правша і грає крайнього півзахисника?

– Все вірно. Наче як не схожі, а придивишся – є спільні риси в грі, просто віддзеркалені. Саша за Зорю (Романів) теж грав. 

– Зараз земляки не цураються Житомирщини?

– Та ні. Якщо в юності не забували, то зараз чому? У них там є різдвяний турнір у Житомирі, перший їхній тренер Завалко збирає Малиновського, Ткачука, всю компанію. 

– Найкращий тренер України – житомирянин Вернидуб. Малиновський, Зінченко, Сікан, Хлань, Кащук, Оріховський, Челядін, Близниченко, Наумець, Ткачук, Есеола. Я когось забуваю?

– Та продовжуйте, продовжуйте. У нас хороші вихованці футболу Житомирщини, нам приємно, коли вони грають за збірну, вдало виступають у своїх клубах. Зараз так вийшло, що в чемпіонаті України серед аматорів VIVAD – єдиний представник нашої області. Зате ПФК Звягель у Другій лізі, Полісся вперше в історії дебютувало в УПЛ. Ми задоволені, пишаємося. 

VIVAD (Романів, Житомирська область)

• Рік заснування: 2021 (як Зоря)
• Кольори клубу: білі 
• Стадіон: «Центральний» смт. Романів (1000 місць) 
• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Ходак Ігор Євгенович

Головний тренер: Чорний Віктор Миколайович

Директор футбольного клубу: Ковальчук Вадим Анатолійович

Адміністратор: Кадлубовський Анатолій Антонович

• Досягнення

Чемпіон Чемпіонату Житомирської області з футболу 2022 та 2023 року.

Переможець Першої ліги Житомирської області 2008 та 2021 року. 

Володар Суперкубка Житомирської області 2020 та 2023 року. 

Володар Кубку Житомира пам’яті Миколи Сюсюри 2020 та 2023 року. 

• У змаганнях ААФУ дебютує.