«У Зорі точно не засмутилися, коли він пішов»: Владислав Бугай – щиро про тренера, при якому залишив Шахтар

Вихованець Динамо та Шахтаря Владислав Бугай, відомий своїми виступами за ФК Маріуполь, Чорноморець, ПФК Львів та Металіст 1925, в цьому сезоні не потрапив до заявки Зорі, якій належить, й несподівано залишився поза футболом найвищого рівня.

Редакція сайту «Український футбол» вирішила скористатися творчою паузою гравця та в ексклюзивному інтерв’ю поговорити про нинішні перипетії у його житті, а також пригадати ключові моменти у кар’єрі.

Куди пропав Бугай? «Попросився тренуватися хоча б з U-19 Зорі»

– Владе, як успіхи? Де та в якому статусі нині перебуваєш?

– В мене ще рік контракту із Зорею. Поки підтримую форму з командою U-19 та працюю в залі з персональним тренером. Ось така ситуація.

– Чому ти не з першою командою Зорі? Не підійшов головному тренеру Віктору Скрипнику?

– Напевно. Не знаю. В мене до 30 червня була оренда у Металісті 1925. Після чекав на якісь варіанти, але на мене керівництво Зорі навіть не виходило. Я просто в інтернеті побачив, що команда зібралася, але мене у списку на збори немає:)

Потім я сам зв’язався й попросився тренуватися хоча б з U-19. Все. З тренером в мене ніяких розмов не було.

Віктор Скрипник, фото: ФК Зоря

– Чи мав ти якісь альтернативи цього літа?

– Було незрозуміло, у якому статусі шукати собі команду. Спілкувалися з агентом, й він також не міг отримати відповідь, що ми взагалі можемо вирішити із Зорею.

Спочатку, як я розумію, ми пробували шукати оренду, але мало хто погоджувався на це. Нормальних варіантів не знайшли. Вже наприкінці літа за десять днів до завершення трансферного вікна мені повідомили, якщо я щось знайду, то, вірогідно, можна буде розірвати контракт. Команди були укомплектовані й зіграли пару турів, тому домовитися не вдалося.

Як розпочинав кар’єру? «Циганкова, здається, з першого разу в Динамо не взяли»

– Ти сам киянин й розпочинав свій спортивний шлях у Динамо. Як це було?

– Я змалечку захоплювався футболом й мені дуже подобалося. Просив тата відвести мене на футбол ледве не у чотири роки. Пам’ятаю, ми якось поїхали на Оболонь до знайомих, й вони сказали, що ще зарано.

Коли мені вже було майже шість, то тато мене привіз на Нивки до Динамо. Там проходив якийсь відбір. Прийшло близько ста дітей, точно не пам’ятаю. Хлопців кожні пару днів поступово відсіювали й у підсумку сказали, що мене беруть.

– Чи перетинався ти у Динамо за своїм 1997 роком народження з Віктором Циганковим?

– Так. Я ще пам’ятаю, як він приїхав на відбір. Здається, з першого разу його не взяли. Потім за рік повернувся й, не знаю, що він робив, але почав дуже сильно виділятися серед однолітків.

– Чим саме виділявся?

– Там усім одразу:) За рік він мав усі якості: швидкість, удар, завершення, дуже світла голова, дриблінг. Якщо траплялися якісь важкі матчі, то питань не виникало – просто били у його зону, він вбігав та робив результат у віці 15-16 років.

Віктор Циганков, фото: ФК Динамо (Київ)

– Циганков – це суперталант?

– Ну, на рахунок таланту не знаю. Бачив, що він дуже багато працював та працює. Тато дуже багато його тренував. Так, є якийсь відсоток таланту, але, мені здається, усе це праця.

– Чому довелося піти з Динамо?

– Останні два роки академії я вже провів у київському Локомотиві. Усе як і завжди: прийшов новий тренер й сказав, що в мене буде мало ігрової практики, а у моєму віці потрібно грати. Так і завершилося.

Чим запам’ятався період у Шахтарі? «Зарплати були 200-300 доларів. В Динамо – 500-1000 й навіть 2000 доларів»

– Через декілька років ти потрапив до Шахтаря. Як це сталося?

– В мене тоді вже був агент. Я грав у Локомотиві й влітку після випуску, коли усі потрапляли до U-19, отримав травму. Випав десь на місяць-два через меніск. Таким чином, сезон просто підтримував форму у Локомотиві, виступаючи на область та в чемпіонаті Києва.

Далі агент спитав, куди я хочу поїхати на перегляд. Я тоді чомусь дуже хотів потрапити до Дніпра. Мені сказали, що команда буде збиратися за два-три тижні, а поки є можливість потренуватися з командою U-19 Шахтаря, яка переїхала до Щасливого. Я доєднався до них, і вже за тиждень мені запропонували контракт. Відмовлятися не став. Тим більше, команда грала в Юнацькій лізі УЄФА.

– Які на той момент були зарплати та премії в U-19 Шахтаря?

– В U-19 зарплати були доволі скромними – 200-300 доларів. Хтось трохи більше міг отримувати. В хлопців з Динамо, наприклад, зарплати складали 500-1000 доларів й могли навіть доходити до 2000 доларів й вище. Премії нам платили по 100 доларів за перемогу.

– У Шахтарі ти пограв з Миколою Матвієнком. Це гравець рівня топ-5 європейських чемпіонатів?

– Так, я вважаю, що це топовий захисник: розумний, ліва нога феноменальна. Просто така в нього кар’єра. Думаю, що в Шахтарі буде до кінця:) Вчасно не продали. Можливо, ще якісь нюанси. Він був гарним гравцем ще у мої часи в Шахтарі.

Микола Матвієнко, фото: ФК Шахтар (Донецьк)

– А чи можна сказати, що Олександр Піхальонок, з яким ти також перетинався у Шахтарі, є однією з найбільших втрат клубу за останні роки?

– 100%. Я навіть не розумію, як його могли відпустити. Напевно, це був найбільший талант нашого року. Також вже тоді бачив його дуже гарним гравцем.

Потім ми й у Маріуполі перетиналися, й він показав свою якісь на рівні УПЛ. Не знаю, чому в нього не вийшло у Шахтарі. Дай Боже, у Динамо все буде добре. Стартував він вдало.

– А хто був найбільшим талантом вашого покоління у Шахтарі, який не розкрився?

– Думаю, грузин Георгій Арабідзе. Він був на рік молодшим й дуже талановитим. Усі очікували, що він стане топом, однак кар’єра склалася трохи не так, як йому усі бажали.

– А що йому завадило?

– Навіть не знаю. Можливо, щось з дисципліною. У якихось моментах він міг не бігати на зборах чи ще щось. Тренери на нього ображалися за небажання виконувати усе разом з командою. Однак він виходив на поле й міг самотужки зробити результат: забити зі штрафного або обіграти багатьох та забити гол.

Як фанати Чорноморця страйкували проти співпраці з Динамо? «Зустрічали каміннями в автобус, яйця жбурляли, петарди»

– Після оренд у Буковині та Маріуполі ти осів у Чорноморці, з яким вийшов до УПЛ. Після підвищення у класі команда різко змінила вектор, перетворившись де-факто на фарм-клуб Динамо на чолі з Юрієм Морозом. З чим були пов’язані такі різкі зміни?

– Коли я прийшов до Чорноморця, то фінансів там особливо не було. Після нового року нам навіть сказали, що команди зовсім не буде, хоча ми йшли вгорі.

– В якому сенсі? Тобто казали, що Чорноморець розформують?

– Так-так. Мені вже агент телефонував та казав, що поїдемо в іншу команду, бо немає грошей навіть поїхати на збори.

Далі в один момент зателефонували й сказали збиратися. Мовляв, усе буде добре. Затримки по зарплаті були вже три-чотири місяці. При цьому отримували ми небагато. Команді дали вибір: або їдемо на місяць на збори до Туреччини або нам віддають одну зарплату й залишаємося в Одесі.

Владислав Бугай, фото: instagram.com/vladyslav_bugai/

– То що вирішили?

– Було багато старших хлопців, й капітан прийшов порадитися: «Що робити?». Усі відповіли, що потрібно знімати квартири, годувати сім’ї й так далі. Поїдемо до Туреччини й що? Краще вже хоча б одну зарплату отримати, аби закрити борги.

Таким чином, нашими зборами була поїздка до Києва, де ми тиждень потренувалися у манежі та провели пару спарингів. В інший час в залі в Одесі грали у баскетбол й бігали на вулиці по снігу. З такою підготовкою вийшли до УПЛ:)

– То завдяки чому Чорноморець все ж вирулив фінансово?

– Я думаю, що усі футбольні люди розуміли, звідки взялися гроші в Одесі. Було вирішено, хто зайде в команду, якщо ми підвищимося у класі. Це не сильно приховувалося.

– Тобто Суркіси врятували Чорноморець?

– Ну, це моє припущення, що клуб завдяки цьому вижив на той час:) Можливо, це було так.

– Фанати Чорноморця, як відомо, були радикально проти зміни вектора й усіма засобами давали це зрозуміти.

– Так, моменти були веселі. На кожну домашню гру ми їздили різними дорогами:) Нас зустрічали й каміннями в автобус, яйця жбурляли, петарди, дими... Якось камінь прилетів у заднє скло автобуса, де сидів Абдул Мохаммед Кадірі та хтось ще з легіонерів.

Чи кваліфікований футболіст Біловар? «Можуть казати про якісь зв’язки...»

– Попри все, великим плюсом твого періоду у Чорноморці можна вважати виступи разом з великою кількістю іменитих гравців. Як вважаєш, чи зможе Максим Брагару після невпевненого періоду у Динамо заграти в оренді у Поліссі Руслна Ротаня?

– В Динамо інші вимоги. Це дуже великий клуб, в якому усім тяжко заграти одразу. Там потрібно з першого матчу показувати результат. Якщо щось не виходить, то на ніхто не буде чекати.

Сподіваюся, що в Брагару все вийде у Поліссі. Це якісний й талановитий футболіст, який багато працює над собою. В нього гарний дриблінг, світла голова.

Максим Брагару, фото: ФК Полісся

– Владислав Ванат – нині найкращий форвард України?

– Так. За результатами видно, скільки він забив за останні два сезони. Перейшов до Жирони й одразу відзначився голом – молодець. Якісний швидкий нападник. В нього є усе, щоб Жирона стала для нього трампліном.

– У Миколи Михайленка шлях до основи Динамо був тернистим, але людина дійшла до цього рівня.

– Він не одразу заграв у Динамо. Мав нелегкий шлях й рухався поступово. У Чорноморці він розпочав грати зі старту. Був ще молодим та не надто міцним, але усі побачили задатки. Запам’ятався креативом та якісними гострими передачами. Не дивно, що зі своїм ставленням до роботи він виріс у якісного футболіста.

– Чому, на твій погляд, у Динамо не заграв Георгій Цитаїшвілі? Наскільки це талановитий гравець?

– Гіо за своїм роком був одним з найкращих талантів Динамо. Таких футболістів не надто багато. Однак, я ж кажу, що в Динамо не усім вдається заграти. Все ж це не кінцева. Якщо не вийшло у Києві, то це не означає, що ти не футболіст.

В цього дуже гарний дриблінг, завершення. Він показував це в останній сезон у Гранаді. Дуже якісний гравець. Думаю, в нього також усе попереду.

– Крістіан Біловар – кваліфікований футболіст?

– Ну, в Динамо не можуть довіряти регулярно грати некваліфікованому футболісту. І хоча можуть казати про якісь зв’язки чи ще щось, в нього є якості. Напевно, потрібно просто добрати м’язової маси й буде грати на дуже високому рівні.

Як загинув ПФК Львів? «Нам сказали: «Хлопці, хто хоче – тікайте»

– Ти був гравцем ПФК Львів, коли у сезоні 2022/23 команда з останнього місця вилетіла з УПЛ та була розформована. Що за треш у вас там відбувався?

– З Олегом Дулубом ми грали у непоганий футбол. В нього був дуже якісний тренувальний процес, й усім це подобалося.

Олег Дулуб, фото: ПФК Львів

Взимку прийшли, як-то кажуть, нові керівники й розпочали прямим текстом казати: «Я тут вирішую, будуть грати ось ці». Тобто, крутили своє кіно. Везли багато легіонерів не надто якісних. Були й непогані хлопці, але не усі. Це призвело до внутрішніх розладів у колективі й відповідних результатів у підсумку:)

– Як ви примудрилися за Анатолія Безсмертного, який прийшов до команди у ролі антикризового менеджера, програти 12 матчів поспіль?

– Я скажу так, що Безсмертний, як на мене, поліз не в ту авантюру:) Не думаю, що він собі зіпсував репутацію чи ще щось, але тяжко було щось зробити у тому випадку.

– Коли стало зрозуміло, що клубу не буде?

– Та вже, напевно, у березні, після якогось туру. Нам сказали: «Хлопці, хто хоче – тікайте». Була можливість забрати документи та навіть одну зарплату. Однак трансферне вікно вже закрилося, й ніхто не мав варіантів десь влаштуватися. Ми зрозуміли, що пахне смаженим.

Зрештою хтось забрав одну зарплату та пішов, а більшість, яка залишилася, ніяких грошей вже не побачила. По ходу другої частини сезону люди ще поступово розходилися, бо не бачили сенсу. Я ухвалив рішення залишатися до кінця. Пів року виживали як могли.

Наскільки було важко конкурувати з Герреро? «В нього у Динамо склалася така ж сама ситуація, як у мене в Зорі»

– Після невдалого старту Зорі у сезоні з Ненадом Лалатовичем команду прийняв Валерій Кривенцов, за якого ти не зіграв жодної хвилини. Чому так склалося?

– Це тренер, за якого я покинув Шахтар, тому мені «дуже пощастило», що він прийшов:) В нас були ненайкращі відносини. З усім тим я змирився із ситуацією.

– Коли після домашніх 1:3 від Маккабі Тель-Авів в третьому турі Ліги конференцій Кривенцов пішов, то команда засмутилася, чи настало полегшення?

– Не засмутилися – точно, так я скажу.

Валерій Кривенцов, фото: ФК Зоря

– Як тобі було конкурувати з Едуардо Герреро?

– Було важко, бо це якісний нападник, який провів вдалий сезон. На кожному тренуванні я віддавався на усі 100%, аби зачепитися хоча б за якийсь шанс, але він був на ходу та забивав. Тренерам було безглуздо його змінювати та ставити мене або когось іншого. Тим паче на нього існував попит, й клуб мав можливість заробити гроші.

– Чому, на твій погляд, в Герреро так важко йде у Динамо?

– В Динамо у Герреро склалася така ж сама ситуація, як у мене в Зорі. Він прийшов у команду, але що робити тренеру, якщо Ванат забивав та був на ходу? Просто прибрати нападника, який проводить дуже якісний сезон?

Йому треба було працювати, що він і робив. Можливо, десь руки опустив, але в цьому сезоні, дай Боже, буде грати та забивати. Дуже якісний нападник, в якого є швидкість, креативні рухи, й він може придумати гол з нічого.

– А як він поводився у колективі?

– В нього вірила уся команда та керівництво. Він був дуже розкутий, тренувався у кайф, виходив та забивав. Усе виходило. Не було такого тиску, як у Динамо, де потрібно виходити та одразу забивати, щоб закріпитися. Думаю, якщо в нього вірити у Динамо, то також усе вийде.

– Чому тобі довелося піти із Зорі в оренду до Металіста 1925?

– Влітку ми були на заборах і, як я зрозумів, напевно, Юрію Григоровичу [Ковалю] я не сподобався. Ставлення до мене почало змінюватися. Коли я підійшов та спитав про це, то мені відповіли, що можу шукати собі варіанти.

Чому в Металіста 1925 не пішло з ван Леувеном? «Про це багато писали, що тиснуло на команду»

– У Першій лізі з Патріком ван Леувеном ви йшли дуже важко, хоча перед сезону стартом Металіст 1925 усі одностайно вважали головним фаворитом. З чим це було пов’язано?

– Це так комусь може здаватися, якщо ти підпишеш іменитих, як для Першої ліги, футболістів, то пройдеш її на одній нозі. Про це багато писали, що також тиснуло на команду. Мовляв, ми мусимо перемагати.

Владислав Бугай, фото: instagram.com/vladyslav_bugai/

Насправді Перша ліга не така легка. Причин цьому багато: інше суддівство, інші поля, аніж в УПЛ. Кожна гра була тяжкою, й кожне очко ми вигризали.

– У ЗМІ багато говорилося про те, що причиною невиразної гри команди та подальшої відставки ван Леувена було те, що він, начебто загнав команду фізично. Як ти можеш це прокоментувати?

– Я б не сказав, що були якісь прямо надмірні навантаження. Пацани, які раніше грали у Патріка в Зорі, казали, що тренувальний процес був таким самим. Тоді ж їм вистачило, аби посісти третє місце, правильно? Тому вважаю, неправильно казати, що ми були загнані.

Так, спочатку було важко, але через декілька тижнів ти звикаєш до цього. Не бачу проблем. Тим паче ми мали й ряд вдалих ігор з Патріком по ходу сезону.

– Яка атмосфера панувала в команді напередодні звільнення ван Леувена?

– Думаю, що наші невдачі – це скоріше збіг обставин. Я не бачив, щоб хтось розслабився. Потім у стиках за право вийти до УПЛ ми все ж перемогли Лівий Берег (1:0, 1:0) на тому самому багажі. Нічого сильно не змінилося. Неможливо за пару ігор усе кардинально переналаштувати.

– Ок, що далі для тебе?

– В планах знайти команду, у якій я буду грати. Вже сильно засумував за футболом. Напевно, чекатиму вже на зимову паузу.

Бліц

– Найжорсткіший захисник УПЛ?

– Нехай буде Джордан. Часто на тренуваннях з ним грав і ноги були сильно побиті:)

Джордан, фото: ФК Зоря

– Скільки голів має забити форвард, аби вважати, що його кар’єра вдалася?

– А скільки забив Максим Шацьких в чемпіонаті України? 124? Ну, якщо граєш на рівні УПЛ, то понад 100 голів можна вважати хорошим результатом.

– Найбільші преміальні за кар’єру?

– Та невеликі – пара тисяч доларів. Я великих преміальних ніколи не отримував. Це у Металісті 1925 за вихід в УПЛ.

– Найбільший штраф у кар’єрі?

– Десь 17 чи 20 тисяч гривень у ПФК Львів. Оштрафували за діло. Відвернулися з партнером у стінці й через це ми пропустили гол, бо м’яч пролетів між нами.

– Якою була твоя перша машина?

– Volkswagen Golf.

– На якій машині їздиш сьогодні?

– Ford Mustang електричний.

– Чому у твого агента Вадима Шаблія настільки багато клієнтів?

– Ну, напевно, якісний агент:) 

– Футболістам потрібен агент?

– Я вважаю, що так. Бо не усі футболісти юридично підковані, і їм можуть дуже багато чого напарити.

– Яку помилку у житті ти хотів би виправити?

– Та ніяку. Усі помилки йдуть на користь.