«Вийшов на поле, а захисники та воротар здавали гру»: Співаков про договірняки за кордоном, Лівий Берег та роботу в поліції
Єдиний професійний український клуб у кар’єрі 29-річного Андрія Співакова – київський Лівий Берег. Загалом опорний півзахисник провів за «лелек» 65 матчів, забив 18 м’ячів та здійснив 3 асисти. Але наприкінці грудня 2024 року офіційний сайт Лівого Берега повідомив про припинення співпраці за обопільною згодою сторін із трьома гравцями, зокрема і з героєм сьогоднішнього інтерв’ю – недавнім беззаперечним лідером команди, який дуже допоміг їй підвищитися в класі.
Кореспондент «УФ» Ігор Лисенко зв’язався з Андрієм Співаковим та записав ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол», в якому ми обговорили:
- причини розірвання контракту Співакова з Лівим Берегом,
- початок його професійної кар’єри,
- роботу у поліції та на будівництві,
- початок повномасштабної війни,
- скандальний період у Литві,
- договірні матчі й сутички між гравцями,
- та майбутні плани Андрія.
«Знаходжуся в ЮКСА, але є нюанс»
‒ Як у вас справи? Чим зараз займається Андрій Співаков?
‒ Справи нормально. Тренуюсь з командою ЮКСА з Тарасівки вже другий тиждень. Щодо співпраці поки що не розмовляли, можливо, дійдемо згоди, а можливо – й ні. Поки тренуюсь, підтримую форму та знаходжусь в режимі очікування пропозицій.
‒ В ЮКСА ви знаходитесь на перегляді?
‒ Ні, просто домовився потренуватися з ними, щоб підтримувати власну форму. Якщо з боку клубу буде зацікавленість у мені, то можемо обговорити це питання. А взагалі, я відкритий до всіх пропозицій.
‒ Що можете сказати про припинення співпраці з Лівим Берегом?
‒ Нормально розійшлися за спільною згодою. Тренер на мене не розраховував, так у футболі буває. Нічого поганого сказати не можу.
‒ Ініціатором розірвання контракту виступив саме клуб?
‒ Переговорили з керівництвом та головним тренером і всі разом дійшли висновку, щоб нам треба йти різними шляхами.
‒ Яка особисто ваша позиція по цьому питанню? Чи хотіли б продовжити виступи за Лівий Берег?
‒ Звичайно, з задоволенням продовжував би грати за цю команду. Мені все подобалось.
Андрій Співаков, фото: ФК Лівий Берег
«Сподіваюсь, зможу ще попрацювати з Лівим Берегом, але вже в іншому амплуа»
‒ З ким із керівництва ви спілкувались?
‒ На зимовому корпоративі до мене підходив президент Микола Миколайович Лавренко та попередив, що планується певна розмова зі мною. Вже у відпустці утрьох (Співаков, Лавренко та Первак, - прим. І.Л.) зустрілись. Президент, з яким у нас гарні відносини, пропонував залишитись у клубі, якому я віддав багато років. Для себе я вирішив, що хотів би ще пограти у футбол. Тому ми потиснули руки й домовились бути на зв’язку.
До припинення співпраці з “лелеками” ставлюся нормально, тренер на мене не розрахував, тому пішов іншим шляхом та наразі шукаю нову команду.
‒ Яку саме посаду вам пропонував президент Лівого Берега?
‒ Тренерська діяльність, детальніше розкривати карти не буду😊. Повторюсь, ми з президентом спрацювались, у нас повна взаємоповага один до одного. Я не сказав свого останнього слова, як футболіст, і ще хочу пограти. Відчуваю в собі сили й бажання. Колись, сподіваюсь, зможу ще попрацювати з Лівим Берегом, але вже в іншому амплуа.
‒ А щодо грошей, з вами розрахувалися повністю?
‒ Все добре, в ЛБ все на гарному рівні. Не маю жодних претензій до клубу.
‒ Чи не має у вас суму, що мало пограли в УПЛ? Віддали команді багато років, починаючи з аматорів, носили капітанську пов’язку...
‒ Дуже шкода, вважаю, що міг ще принести користь команді, хоча б до кінця поточного сезону. В Першій лізі був лідером команди, забив багато важливих голів та провів велику кількість хвилин на полі. Але так робиться у футболі, що ти не підходиш тренеру. Це якраз моя ситуація. Повторюсь, що жодних образ не тримаю.
«Лівий Берег з часом буде на високих місцях в Україні»
‒ Що можете сказати про Віталія Первака? Як вам працювалося з ним, і який він тренер?
‒ Нормально працювалось. Віталій Миколайович Первак робить свої перші кроки як головний тренер, і у нього, як і всіх, є певні помилки. Все було добре, працювали разом півтора року. Ми намагалися виконувати всі його настанови, з завданнями, які перед нами ставились, вважаю, ми справились. Колектив у нас був хороший, завдяки й тренеру, і менеджменту. Можливо, я не зовсім підходив під його бачення футболу, але це нормально. У нього є певна концепція, і він обирає тих, хто найкраще підходить під неї. Тренер хороший, ставить свою гру, має особливий стиль, бажаю йому і команді успіхів в майбутньому.
Віталій Первак, фото: ФК Лівий Берег
‒ А що можете сказати про Миколу Лавренка – президента Лівого Берега? Наскільки він залучений у справи команди?
‒ Микола Лавренко дуже залучений у життя клубу. Це людина, яка справді живе футболом. Він знає всі процеси в команді, бо пройшов певний шлях з Олександрією. Професійно підходить до всіх питань, підтримує тренерів і гравців. Він часто приїжджає на тренування, спілкується з тренерами та футболістами, створює всі умови для успіху.
Микола Миколайович — президент із великими амбіціями, який працює у правильному напрямку. Я дуже поважаю його, бо за ці роки він багато дав мені, і я сподіваюся, що теж виправдав його довіру. Можу сказати, що це людина, яка будує міцний клуб із чіткою перспективою. Лівий Берег поступово розвивається і з часом буде на високих місцях в Україні.
‒ Яка роль у команді почесного президента клубу Миколи Павлова?
‒ Не знаю, як він допомагає тренерському штабу, бо на тренуваннях його майже не помічали. Знаю, що це близька людина для нашого президента, вони спілкуються і дружать. З іншими футболістами бачили його на іграх команди, думаю, що він більше, як вболівальник. Якихось футбольних моментів з його сторони я не бачив, з командою він не спілкується.
«Працював у полку поліції особливого призначення»
‒ Розкажіть, будь ласка, вашу футбольну історію. Знаю, що ви досить пізно дебютували на професійному рівні.
‒ Я з дитинства пов'язав своє життя з футболом. Пройшов повний шлях дитячо-юнацьких шкіл, перемагав у змаганнях у місті Києві. Перебував на переглядах у командах U-19, але ніде не закріпився. Тож вступив до університету – професійний футбол відійшов на другий план. В мене рано з’явилася родина: дружина і дитина. Під час навчання працював у поліції.
А щодо професійного футболу – грав за команду університету, за студентську збірну України, яку тренував Анатолій Іванович Бузник. Саме він мене покликав до Лівого Берега, який спочатку заявився до аматорів, а потім до Другої ліги. Він бачив в мені певні футбольні якості й хотів, щоб я реалізувався, як професіонал. Запевнив, що Лівий Берег – цікавий стабільний проект, не “пшик” на пів року. Поважаю та вірю цій людині, так і потрапив до Лівого Берега.
‒ Ким саме ви працювали у поліції?
‒ Працював у полку поліції особливого призначення у Київській області звичайним поліцейським. Це тривало декілька років, потім звільнився і пішов до ЛБ.
‒ Навички, отримані у поліції, вам якось допомагають у футболі?
‒ Мені в футболі допомагає моя футбольна майстерність, яку здобував в ДЮСШ. Хотів забезпечувати родину, тому паралельно вчився та працював. Завжди мріяв саме про професійний футбол, пощастило потрапити в таку команду, бо в Україні буває, що рік-два ‒ і команди немає, а я потрапив у стабільний та амбітний проект, де провів багато років. Дуже вдячний всім, хто мені в цьому допоміг.
Андрій Співаков, фото: ФК Лівий Берег
«Літак довго кружляв у повітрі, так і не приземлився в Анталії»
‒ Після початку повномасштабного вторгнення ЛБ тимчасово припинив своє існування. Як це сталося?
‒ Так, ми перебували на зборах у Туреччині. Команда тоді грала в Другій лізі, закінчилось перше коло. Приблизно 20 лютого ми полетіли вже на другий збір і до нас дійшли новини про можливість війни. Ми тренувалися, але згодом стало зрозуміло, що все зупиняється. Президент клубу оголосив про тимчасове призупинення діяльності, але Лівий Берег закріпив за собою місце у ПФЛ.
Наступні пів року провів із родиною у знайомого в Португалії, потім трапився період у Литві, а згодом повернувся в Україну ‒ до Лівого Берега, знову збирали команду на Першу лігу.
‒ Цікавий факт. У лютому 2022 року ми разом летіли з України до Туреччини. Ви ‒ на перші збори, я на відпочинок. Пам’ятаєте що було особливого в тій подорожі?
‒ Пам’ятаю. Ми з пересадкою в Анкарі мали летіти до Анталії. Літак довго кружляв у повітрі, так і не приземлився в Анталії та через погодні умови повернувся в аеропорт Анкари. Потім нас привезли в готель, і лише ввечері ми знову полетіли, вже без особливих пригод😊
«До мене приходили листи, підозрювали в нечесній грі»
‒ Розкажіть як потрапили до Литви. Що це за клуб Йонава?
‒ До Литви я потрапив також за допомоги Анатолія Бузника. Після пів року в Португалії, де я проживав разом з родиною та працював на будівництві, він запропонував поїхати на міжнародний студентський турнір у Польщі. Туди ми приїхали зіграти разом з Ернестом Астаховим (чинний гравець Лівого Берега, - прим. І.Л.).
Після турніру разом шукали варіанти працевлаштування. Бузник сказав, що у Литві тренує його знайомий – Петро Іванович Кушлик. Литовська Йонава займала останнє місце в чемпіонаті, але все одно це Вища ліга. Враховуючи, що інших варіантів особливо не було, то обговорили умови. Погодилися на мінімальні – десь в районі однієї тисячі євро. Логіка наступна: отримання практики, Вища ліга, можливість себе показати, тому й обрали цю команду.
Довідка “УФ”
У сезоні 2021/22 у складі Йонави, крім Андрія Співакова та Ернеста Астахова, грав значний український десант, а саме: Орест Костик (воротар), Артем Фастов (воротар), Андрій Слінкін (лівий захисник), Владислав Хамелюк (центральний півзахисник), Назар Моцик (центральний півзахисник), Артем Радченко (атакувальний півзахисник), Єгор Глушач (атакувальний півзахисник), Денис Васін (правий вінгер) та Вадим Міщенко (правий вінгер).
Про той період можу багато що розповісти, але це займе багато часу.
Андрій Співаков, фото: ФК Йонава
‒ Наприклад? Ви ж грали там лише півроку.
‒ Чемпіонат Литви йде в чотири кола. Усього десять команд, тобто чотири кола по дев’ять ігор. Ми приїхали якраз на третє та четверте коло. Рівень чемпіонату непоганий, як чемпіонська група нашої Першої ліги. Дві або три команди – вже рівня УПЛ, але не вище зони вильоту, наприклад – Жальгіріс.
Поганим виявилось інше – команда замішана у договірних матчах. Таким займались, переважно, аргентинці, що грали у Йонаві. Також свою частку у ці “ігри” вклали агенти. Через це я також стикнувся з неприємностями, до мене навіть приходили листи, підозрювали в нечесній грі. Пам’ятаю ситуацію, що я грав оборонця, а всі інші захисники та воротар здавали гру. Вимушений був відстоювати честь та захищати свої інтереси. Дуже неприємний момент.
«У роздягальні Йонави відбувались сутички між українцями та аргентинцями»
‒ Ви знали, що захисники та воротар здають матч, або як це зрозуміли?
‒ Конкретно ніхто нікого не ловив, але це було очевидно. Цим займались хлопці-аргентинці. Здогадувались, що у цьому «замішане» й керівництво команди. В роздягальні відбувались певні сутички між українцями та аргентинцями. Потім ці аргентинці отримали штрафи та дискваліфікації на 2-3 роки. Слава Богу, що невинні хлопці, що отримали також подібні листи, змогли довести власну непричетність.
‒ До вас зверталися з подібними пропозиціями щодо здачі матчів?
‒ Ні, нічого такого. Просто ти виходиш і розумієш, що хтось “заробляє”. В інший раз нас взагалі арбітри не випускали на поле, бо помітили підозрілі коефіцієнти у букмекерів. Для мене таке взагалі вперше. Довелось доводити, що ти до цього непричетний, бо існувала ймовірність отримати бан. Все закінчилось нормально, ніяких претензій до мене не було, отримав зарплату та розійшовся з Йонавою. Досвід скоріше негативний через такі моменти, з позитиву – грав у футбол та отримував постійну практику.
«Матч із Ворсклою опустив нас на землю»
‒ Як вам виступи Лівого Берега в УПЛ у першій половині цього сезону?
‒ Поставлю оцінку задовільно. Дебютували нормально. Ми ж в принципі дуже неочікувано потрапили до УПЛ. Після “турніру чотирьох” треба було грати дебютний матч в УПЛ через три-чотири дні.
Майже без відпустки та належної підготовки. Дуже багато ігор у той період зіграли та було важко тримати цей тонус. До того ж багато хлопців не мали досвіду гри на такому високому рівні. Важко звикнути до УПЛ, але далі справи пішли краще.
Думаю, що у другому колі у хлопців вийде виконати завдання, що стоїть перед командою – залишитися в УПЛ, буду вболівати за них.
Андрій Співаков, фото: ФК Лівий Берег
‒ Який матч за часів виступів за Лівий Берег ви запам’ятали найбільше?
‒ Коли пригадую найяскравіші моменти, найбільше запам’ятався матч із Шахтарем (завершився з рахунком 0:1 на користь “гірників”, - прим. І.Л.). Для мене це був особливий момент — зіграти з чемпіоном країни, тим більше, що раніше й уявити не міг, що дійду до такого рівня. Це залишило дуже приємні спогади.
Також хочеться згадати гру з Вікторією у Першій лізі, коли ми перемогли на домашньому полі з рахунком 5:0. Шикарна гра, все виходило, я оформив дубль.
‒ А який матч хотіли б забути?
‒ Можна згадати гру з Ворсклою, коли ми зазнали поразки 0:3. Це була важка домашня гра, і особливо прикро те, що у Ворскли тоді була дуже погана форма. Ми готувалися, налаштовувалися на перемогу, адже відчували певне піднесення. Проте той матч виявився болісним уроком, який трохи «опустив нас на землю». Це розчарування залишило свій слід, але такі моменти вчать і загартовують команду. Остаточно зрозуміли, куди ми потрапили.
Неприємним моментом також стала гра плей-офф із Оболонню (1:1), коли не змогли з першої спроби підвищитися в класі. Важкий матч: не дотиснули їх, хоча Оболонь і грала у меншості. Пропустили прикрий гол після рикошету. Добре, що потім всі одно потрапили до УПЛ.
«Сподіваюсь, що не сказав свого останнього слова у футболі»
‒ Чи отримували ви пропозиції від інших клубів після розірвання контракту з ЛБ?
‒ Пропозиції надходили, але поки що жодна з них не підійшла. Наприклад, були варіанти з клубами Першої ліги, але ми не змогли домовитися щодо умов. У моєму віці, коли вже майже 30 років, важливо враховувати всі аспекти: ігрові умови, фінансову сторону та перспективи. Умови праці мають бути відповідними, тому я готовий розглядати пропозиції, які будуть мені підходити. Зараз я у пошуках і підтримую форму, щоб бути готовим, коли надійде гідна пропозиція.
‒ А що це були за клуби і як далеко зайшли перемовини?
‒ Конкретні клуби не хочу називати, скажу лише, що контракт пропонували клуби з Першої ліги, одна – з чемпіонської групи, інша – з групи на вибування. Пропозицій надійшло декілька, але всі вони не відповідали моїм очікуванням.
Щодо Другої ліги – таких варіантів не розглядав. Зараз для мене важливо знайти команду, яка ставить перед собою серйозні завдання і відповідає моїм амбіціям. Тримаю себе в тонусі, адже минуло вже кілька місяців з моменту останньої офіційної гри. Хочу знайти команду із серйозними завданнями, бо після досвіду в Прем’єр-лізі розумію, що немає нічого неможливого.
‒ Що для вас значить клуб Лівий Берег, який став для вас першою професійною командою?
‒ Лівий Берег для мене значить дуже багато. Коли ми спілкувалися з президентом клубу, він сказав, що я, по суті – їхній вихованець. І я дійсно себе таким відчуваю, адже провів у цьому клубі майже чотири роки. Це був час, який багато мені дав, і я вдячний усім: президенту, тренерам, футболістам, працівникам клубу. Ми спрацювалися по-людськи, і це важливо.
Я сподіваюся, що колись у мене ще буде можливість попрацювати з цим клубом. Дуже вдячний Лівому Берегу за все. Час зробити наступний крок, сподіваюсь, що не сказав свого останнього слова у футболі.