«Ворсклі цікавий Лєднєв, до збірної України мене не кликали»: Скрипник дав перше велике інтерв’ю за півтора роки

Наставник полтавської Ворскли Віктор Скрипник в інтерв’ю сайту «Український футбол» відверто розповів про останній півтора року своєї тренерської кар’єри.

Спеціаліст зізнався, коли насправді прийняв безповоротне рішення покинути Зорю, як на це відреагував президент клубу Євген Геллер, та коли луганці розпочали шукати йому заміну.

Також вдалося детально поспілкуватися і про перший сезон Віктора Анатолійовича на чолі Ворскли. Обговорили фінансове становище клубу після накладення санкцій проти почесного президента Костянтина Жеваго, кадрову ситуацію в команді, а також її майбутні трансферні цілі. Розповів тренер і про те, чи міг очолити національну збірну України на матч з Англією у відборі на Євро-2024.

Зоря розпочала шукати мені заміну ще взимку 2022 року

– Вікторе Анатолійовичу, в першу чергу хотілося б привітати вас із вдалим завершенням сезону 2022/23. Попри всі складнощі Ворсклі все ж таки вдалося врятувати кампанію. Як ви в загальному можете оцінити виступ команди?

– Якщо говорити в загальному, то нам вдалося досягти мети. Ми хотіли потрапити до єврокубків. Це було непросто, сезон був важким, проте усі задоволені підсумковим результатом.

– Своє останнє велике інтерв’ю ви давали ще наприкінці 2021 року у статусі головного тренера Зорі. З того часу відбулося багато подій в Україні, нашому футболі та безпосередньо вашій кар’єрі. Чи могли б ми із вами детально поспілкуватися саме про ці останні півтора року?

– Так, звичайно.

– Дякую. На момент грудня 2021 року найбільш актуальним навколо вашої персони було питання продовження чи не продовження контракту із луганцями, який спливав у вас 30 червня 2022 року. Коли ви прийняли для себе остаточне рішення, що покинете Зорю?

– Під час зимової відпустки у мене була бесіда із президентом клубу Євгенієм Гєллєром. Він запитав про мої плани на майбутнє. Я відверто відповів, що не буду продовжувати контракт та хочу повернутися працювати до Європи. Тим паче не секрет, що закордоном проживає моя сім’я, тому мені було б зручно бути поряд із рідними. Ми разом прийняли це рішення.

Віктор Скрипник, фото: Getty Images

Я став тренером закордоном, проте не хотів, аби у моєму резюме не було української команди. Три роки, я вважав, це достатній термін.

– Як президент відреагував на ваше рішення?

– Він запитав про причини. Я відповів, що хочу знову працювати у Європі. Була нормальна розмова. Сподіваюся, він мене зрозумів. Коли я вже переходив до Ворскли, то ми зателефонували один одному та побажали удачі. 

Не можу сказати, що ми розсталися великими друзями, проте у мене були професійні відносини із президентом, якого я поважаю. За ці роки, поки я працював у клубі, він робив все для команди. Можу із гордістю сказати, що тренував Зорю. У мене хороші відносини склалися з президентом та усіма працівниками клубу.

– Ви мали на той момент якісь конкретні пропозиції з закордону?

– Вони ніколи й не зникали. Можу назвати країни. Були пропозиції зі Словенії, Угорщини, Греції, Німеччини. В Німеччині був інтерес від команд другого та третього дивізіону. Це також хороший рівень, проте мені хотілося працювати у командах, що борються за єврокубки, як було в Зорі та зараз є у Ворсклі.

– Наскільки відомо, початок повномасштабної війни застав Зорю у Запоріжжі. Як для вас розвивалися події?

– Так. 24 лютого ми повинні були вилітати в Ужгород на гру проти Миная. О шостій ранку ми вже були на базі, бо все розпочалося. Виліт скасували. Іноземців ми почали організовувати, аби вони покинули країну.

Українці спочатку були на базі, потім роз’їхалися по своїх домівках у Запоріжжі. Через днів десять ми поїхали до Львівської області на машинах. Кожен вивозив свою сім’ю.

– Наскільки тоді  високим був рівень організації зі сторони клубу? 

– Ніхто не знав, скільки це все буде тривати. Не було чіткого розуміння ситуації. Хотілося триматися усім поряд. Потім стало зрозуміло, що це все не зупиниться. Ці придурки заходили все глибше і глибше. Вже вони дійшли до Енергодару, який знаходиться за 70 кілометрів від Запоріжжя. Треба було евакуюватися. 

Команда сама вже визначалася. Президент також дзвонив та казав, куди можна переїхати. Особисто я перший місяць війни я був в Україні. Наприкінці березня поїхав до Німеччини.

Віктор Скрипник, фото: ФК Динамо

– Чому ваші плани поїхати працювати знову до Європи змінилися?

– 24 лютого в Україні почалося те, що почалося. Тому я вирішив, що буде неправильним із мого боку не повернутися додому, а працювати десь закордоном та розповідати, як я переживаю за Україну. Не можу сказати, що роблю зараз щось надзвичайне, але хочу бути в центрі подій, грати цей чемпіонат. Зараз у кожної команди є складнощі, однак намагаюся чесно та професійно працювати.

– Чому за цією логікою не залишилися в Зорі?

– Бо вже раніше сказав, що не буду продовжувати контракт. Я більше не запитував про можливість залишитися. Це було моє рішення, яке я оголосив. Знаю, що Зоря вже готувала нового тренера, який приїздив до нас на збір до Туреччини. Ставився до цього із повагою, бо клуб хотів дивитися далі. У підсумку Зоря запросила Патріка Ван Леувена.

– Чи було щось, що вас конкретно не влаштовувало в Зорі?

– Мене все влаштовувало. Ми двічі вигравали бронзу. Третій сезон команда також могла дограти краще. У нас все було для цього. Перед другою частиною сезону Зоря відставала від третього Дніпра-1 на чотири очки. Однак ми вже зіграли дві гри з Динамо та повинні були приймати дніпрян вдома. Впевнений, що ми б ще поборолися за бронзу.

Коли я йшов до Зорі, то знав, що чекає на мене. Я був згоден на ці умови. Хотілося попрацювати в Україні. Радий, що 2,5 роки я чесно це робив. 

Я не жалкую, що минулого літа не став тренером Дніпра-1

– Коли та як на вас вийшла Ворскла?

– У мене є люди, які допомагають із цими питаннями. У червні минулого року мені сказали, що є інтерес від Ворскли. Я подзвонив президенту Зорі та повідомив про це. Цього ж місяця я повернувся до України.

– Ви ще мали у той період ще якісь пропозиції з України окрім Ворскли?

– Вважаю, що буде неправильним із мого боку про це говорити. Ворскла була першим клубом, який на мене вийшов. Мене цей варіант влаштував, тому інші автоматично відпали.

– Як склалися ваші відносини із почесним президентом Ворскли Костянтином Жеваго?

– Нормальні відносини, робочі. Він виклав мені свої побажання, а я сказав, що спробую це зробити.

Костянтин Жеваго, фото: ФК Ворскла

– Наскільки міцним протягом сезону був ваш контакт із Жеваго?

– Ми завжди на контакті із власником та менеджментом клубу. У нас нормальні робочі стосунки. Усі із розумінням ставляться до роботи, яку кожен робить.

– У 2020 році ви були близьким до переходу в стан Дніпра-1, проте тоді цьому статися не судилося. Буквально через два тижні після вашого призначення на пост головного тренера Ворскли, місце наставника дніпрян стало вакантним, бо пішов Ігор Йовічевич. Ви не жалкували тоді, що, можливо, прийняли поспішне рішення підписати контракт із Ворсклою?

– Я не із тих людей, які жалкують про те, що зробили. Я прийняв рішення та сконцентрувався на цій команді, став її частиною. Намагаюся тут професійно виконувати свої обов’язки. Зараз ми можемо лише фантазувати із цього приводу. Задоволений, як усе склалося.

– ЗМІ приписували Ворсклі інтерес до цілого ряду футболістів, які могли поповнити команду минулого літа. Навіть складали символічні збірні із  виконавців, яких начебто не вдалося підписати. Чи могли б ви назвати хоча б декілька прізвищ, які ви хотіли бачити в команді, проте із ними не вийшло домовитися?

– Не солідно про це говорити, я не така людина. У мене були розмови із футболістами. Тут треба розуміти, що кожен хоче мати для себе все якомога краще. Якщо хтось виявляв бажання грати за Ворсклу, то далі із ним розмовляло вже керівництво клубу. Когось вдалося підписати, а когось ні. Перемикалися на інших гравців.

– Протягом цього сезону навколо Ворскли ходили чутки про дисбаланс зарплат в команді. Мовляв, новачки, що прийшли за вашої каденції, отримали набагато кращі фінансові умови, аніж старожили. І це погано позначалося на мікрокліматі. Як ви можете це прокоментувати?

– Я не займаюся фінансовою складовою клубу. Це треба запитувати у гравців та керівництва. Я знаю, що зарплата виплачується. Також є бонуси за виконану роботу.

У кожного гравця можуть бути якісь нюанси, які необхідно вирішувати не із тренером, а із керівництвом клубу. Я приймаю рішення, буде він грати чи ні. Наприкінці сезону команда зібралася та перегнала конкурентів у боротьбі за єврокубкове місце. Це говорить про те, що у нас все налагодилося, та мікроклімат був на хорошому рівні.

– Наскільки по фінансовій стабільності Ворскли вдарили санкції проти почесного президента клубу Жеваго? Відомо, що на початку року через проблеми із законом були заарештовані його рахунки.

– Гірше не стало. Ми поїхали на збори, нас годували, команда їздила на гостьові матчі. Ніколи не було такого, що в нас не було грошей. Мені та усім хлопцям виплачували зарплату.

Нам повідомили про зменшення бюджету, що позначилося на деяких наших можливостях. Це не призвело до краху, ми не припинили існування. Навпаки всі об’єдналися та виконали задачу.

– У такому разі якої частини витрат стосувалося це зниження бюджету?

– Взимку команду покинули декілька гравців. Пішли Еннур Тотре та Ардіт Толі. Пішов Марлісон, який травмувався у відпустці. Також покинув команду Андрій Кравчук. Відповідно, зарплатна відомість стала трохи іншою.

Ардіт Толі, фото: ФК Ворскла

Ми підтягнули молодь, яка була у нас на скромніших контрактах. Вони зараз в обоймі, грали в основному складі. Той же Ваня Нестеренко, Данило Хрипчук, Павло Ісенко, Черниш Діма, Крупський Ілля. У першому колі вони грали за дубль, а після перерви вже більше були із першою командою. Хоча вони й раніше тренувалися майже завжди із першою командою. Навесні ці молоді гравці практично вже не грали за дубль, а давали якість основі.

– Сезон для Ворскли видався дуже важким в плані результатів. Наскільки великим був на вас тис із боку менеджменту по ходу кампанії?

– Коли навіть у віцепрезидента клубу Лисака Олега Вікторовича запитували про очікування від сезону, то він відверто казав, що сам на 100 відсотків не знає що буде у майбутньому.

Коли команда програє, то незадоволені всі: керівництво, тренер, гравці. На усі полощуть, розповідають, куди бігти та кого тримати. Повірте, найкращі критики – ми самі собі. Коли щось не виходить, то для цього і є тренувальний процес та час. Ми вірили у себе. Наші останні перемоги вже були плодом роботи всього року.

Після матчів з АІКом легіонери сказали: «Дякуємо, до побачення»

– Ви задоволені тією якістю гри, яку Ворскла демонструвала під вашим керівництвом?

– На початку сезону команду покинули ключові легіонери. Залишилися добротні українці, що мають характер. Я діяв прагматично та будував гру від сильних якостей своїх гравців. Важливо було не поступитися, добре грати проти м’яча, чекати власних шансів та користуючись індивідуальними якостями Тауляна Сефері, Ібрагіма Кане та Руслана Степанюка вигравати матчі. До кожного суперника ми готувалися окремо. З одними треба було грати сміливо та нахабно, з іншими – терпляче.

– Тобто спочатку ви хотіли, аби Ворскла грала в інший футбол?

– Згадаймо наші перші матчі у сезоні проти АІКу у кваліфікації до Ліги конференцій. У нас був Венсан Тілль, Давід Пуцлін, Джоко Зайков. 

Ми не пройшли цей етап, тому легіонери навіть не поїхали із нами до України через війну. Відіграли ці матчі та сказали: «Дякуємо, до побачення». Довелося оперативно шукати нових гравців. На початок чемпіонату України у нас була наполовину нова команда.

– Враховуючи усі вищеназвані фактори, підсумкове п’яте місце для Ворскли: закономірність чи збіг обставин?

– Збіг обставин є в тому, що Олександрія подарувала нам надію, за яку ми вчепилися. Ми дивилися на себе та сподівалися, що вони десь проваляться.

Віктор Скрипник і Ворскла, фото: ФК Ворскла

– Назвіть, будь ласка, найгіршу та найкращу гру Ворскли у сезоні.

– У першому колі ми програли Руху вдома. Вочевидь, ми трохи недооцінили суперника, а вони просто нас переламали. Думаю, якби ми грали ще день, то не забили б жодного голу. Не хотілося б згадувати цей матч. Проте він дав нам багато інформації про, де у нас слабкі місця.

Цілісну гру ми провели проти Дінпра-1 у другому колі. У тій грі ми не мали права на помилку, бо не можна було відпускати Олександрію. Була хороша гра із Чорноморцем в Одесі. Ми нічого не дали створити супернику, та виконали свій план.

– Ворскла пропустила багато голів у компенсований час, через що втратила безліч очок. Чому так ставалося, на ваш погляд?

– Якби я знав чому, то ми б так не грали. Це сукупність факторів, які подає футбол. Наприклад, перша гра із Зорею у другому колі. Після першого тайму ми вели 2:0. На 90+1-й хвилині ми пропустили, та рахунок став 2:2. Ми були усі злі та незадоволені, чому так сталося. Виявилося, що це був ще не кінець. Через дві хвилини команда отримала ще й третій гол. 

Такі поразки роблять команду лише сильніше, якщо вона правильно підходить до наступних ігор. Ми це й робили, тому останні матчі грали вже більш впевнено.

– За участю Ворскли були матчі із резонансним суддівством. Хотілося б поговорити про них детально. Поєдинок 28-го туру із Дніпром-1 (2:1). Чи відчували ви, що у цій грі суддівство було на вашу користь?

– Я можу згадати 100 ігор, де суддівство було не на нашу користь. Якщо ми виграли у сильної команди, то чомусь у цьому починають шукати якісь нюанси.

Вважаю, що ми перемогли цілком заслужено. Я знаю Дніпро-1. Ця команда забиває один гол та заспокоюється. У них майстерна команда, яка любить грати із м’ячем. Так і вийшло, що Ворскла мала володіння лише 30 відсотків. Проте ми мали свій план, який спрацював.

– Ще одна досить скандальна гра – це ваш матч 15-го туру із Шахтарем (2:3). На 85-й хвилині матчу за рахунку 2:2 у ворота Ворскли був призначений пенальті, через який ви у підсумку поступилися. Настільки злим, як після тієї зустрічі,  вас не бачили за усі чотири роки тренерської кар’єри в Україні. Ви вважали цей пенальті несправедливим?

– Я вважаю так й досі. Щось змінилося? Поставили пенальті, ми програли матч. Що тепер робити?

– Як взагалі ваші відносини складаються із суддівським корпусом?

– Я завжди суддям дякую за гру. Не можу сказати, що якщо посварюся з арбітрами, то це піде на користь моїй команді. Вважаю себе врівноваженою людиною. Краще мені переспати з емоціями та потім вже щось сказати. На пресконференції після гри із Шахтарем я сказав, що незадоволений суддівством та робота арбітра не викликала у мене поваги. Не мав на меті когось образити, просто висловив власну думку.

Ворсклі цікавий Лєднєв та ще багато хто

– Як ви оціните трансферну політику Ворскли, особливо що стосується легіонерів. Наскільки вони реально підсилили команду?

– Таулян Сефері забив 13 м’ячів. Так, багато із пенальті, але їх також треба забити. Цей футболіст вміє робити різницю на полі та є гравцем своєї національної збірної.

У нас є бразилець Феліпе Родрігес. Раніше він пережив важку травму. Ми запросили його на умови, які може собі дозволили Ворскла. Коли він у формі та добре себе почуває, то додає нашій грі багато якості. Я на нього розраховую у майбутньому.

Про Ібрагіма Кане говорити щось буде зайвим. Усі знають цього гравця та його сильні якості.

Ібрагім Кане, фото: ФК Ворскла

Також у нас є 21-річний хлопець захисник Лукас Рамірес. Він має усі дані, аби вирости у сильного футболіста. Я на нього також розраховую. Він взагалі ще міг пів року грати за дубль. Проте виступає за першу команду та складає хорошу конкуренцію для наших основних центральних захисників Володимира Чеснакова та Сергія Яворського. Ще на цю позицію у нас є молодий Хрипчук, якому 19 років.

– Як ви оціните виступ Рікардо Лопеса? Були великі аванси йому у пресі після підписання, проте він відверто не вразив.

– Лопес у свій час був сильним гравцем, який зробив собі славу в азійських лігах. Там він багато отримав досвіду та забивав. Проте Лопес також має травму. У нього шуруп в коліні, який завжди заважає. Ми відправляли його до Києва, де хороші спеціалісти. Його дивилися хлопці із Шахтаря, робили ін’єкції.

У нас була домовленість, що він дограє із нами цей чемпіонат, а далі будемо дивитися. Сталося так, що буквально через пару тижнів він почав відчувати дискомфорт в коліні.

– Він залишиться у Ворсклі?

– Думаю, що ні. Це вже дорослий футболіст, йому важко тут бути без родини, ракети літають. Він все нібито й розуміє та хоче грати, проте сумує.

– До речі, яка ситуація із Яворським? У ЗМІ були чутки, що начебто він збирається завершувати кар’єру.

– Не знаю. По перше, роки беруть своє. По друге, йому зробили операцію на коліні. Останні тижні він із нами вже не тренувався. Будемо збиратися та розмовляти. Наскільки я знаю, в нього ще є бажання грати у футбол.

– Наскільки Ворскла планує бути активною на трансферному ринку, і які позиції, на ваш погляд, потребують обов’язкового підсилення?

– Якщо ми матимемо можливість запросити гравців краще, аніж ми маємо зараз, то обов’язково будемо це робити. Завжди хочеться придбати одного захисника, одного півзахисника та одного нападника.

– Зараз говорять навіть про ваш особистий інтерес до хавбека Динамо Богдана Лєднєва. Він вам справді цікавий?

– Цікавий Лєднєв та ще багато хто. Інше питання, чи зможемо у фінансовому плані дозволили собі запросити того чи іншого гравця? Якщо це складеться, то я буду тільки радий. 

Богдан Лєднєв, фото: ФК Динамо

Справа ще в тому, що не тільки Ворскла хоче підсилитися. На хороших футболістів претендує половина клубів УПЛ. І в них також різні можливості. Будемо намагатися та боротися.

Очолити збірну України на матч проти Англії мені не пропонували

– Які плани у Ворскли на літнє міжсезоння?

– Ми 26 червня збираємося у Полтаві. Розпочинати підготовку будемо там. Також у цей період будемо розмовляти з усіма гравцями та визначатися, хто залишиться у команді, а хто її покине. Думаю, що до 30 червня ми вже повністю визначимося із нашим складом.

– У якій країні Ворскла буде проводити закордонний збір?

– Місце проведення закордонного збору будемо планувати виходячи із того, із ким доведеться грати у кваліфікації до Ліги конференцій. Хочеться бути ближче до тієї локації, де будемо грати. Проведемо дві-три товариські зустрічі з іноземними командами. Поки в нас це питання на паузі, бо вибір спаринг-партнерів також буде залежати від місця проведення збору. 

– Де команда буде грати свої домашні матчі у єврокубках?

– Думаю, це буде Польща або Угорщина. Хочеться, аби це було недалеко від України.

– Чого особисто ви хочете досягти із Ворсклою у наступному сезоні?

– Як мінімум, зайняти місце не нижче, аніж минулого сезону. Хоча це буде дуже важко зробити. Про ті команди, що вище нас, зайвий раз говорити не потрібно. Є й інші колективи хорошого рівня. Кривбас розвивається, Олександрія зла, Колос також, мені здається, хоче займати високі місця. 

Зараз Полісся зайшло. Там багато футболістів із досвідом виступів в УПЛ, до того ж вони підсилюються якісними виконавцями. Чемпіонат буде конкурентним, необхідно боротися.

Футболісти Ворскли, фото: УПЛ

– Під час свого останнього великого інтерв’ю ви зізнавалися, що у 2021 році із вами контактували з УАФ на предмет можливого призначення на пост головного тренера національної України. Чи заверталися до вас знову вже у цьому році, коли УАФ шукала в.о. головного тренера збірної на матч з Англією?

– Ні, мене ніхто не кликав та не пропонував.

– Останнє питання: Наскільки ваші очікування від переходу до Ворскли справдилися, і чи не розчарувалися ви за рік у цьому проєкті?

– Будь-який тренер, президент, менеджер, простий вболівальник кожної команди у світі хоче, щоб було все ще краще, аніж є. Проте також існують обставини, які впливають на можливість поліпшення. В Україні йде війна. Ми всі повинні це враховувати. Головне перемогти у війні, а потім буде всім легше та краще.