«Запитують, чи ми потренуємо Фіорентину»: Артем Фаворов – про гол в Лізі конференцій та «технічну перемогу» над Дніпром-1

Артем Фаворов не отримує регулярних виходів в основі Академії Пушкаша. У матчі проти Арарат-Вірменії він з’явився на заміну лише на 83-й хвилині. Команда грала в більшості, але програвала і була близькою до овертаймів. Однак його ефектний гол зі штрафного на останніх секундах у ворота українського воротаря Данила Кучера став рятівним для представників чемпіонату Угорщини. 

Коментатор Кирило Круторогов поспілкувався з Фаворовим – про переможний гол, святкування, що призвело до жовтої картки, наступну зустріч з Фіорентиною та протистояння з Дніпром-1, яке так і не відбулося. Вийшло інтерв’ю для сайту «Український футбол». 

«Отримав жовту, адже зняв футболку. Просто прес качав цілий місяць – треба було показати. Добре, хоч шорти не зняв»

‒ У четвер ти забив свій перший єврокубкових гол у кар’єрі. Вийшло драматично, 94 хвилина і якби не цей гол, гра перейшла би в овертайми… Що відчув одразу після?

‒ Бачив, що добре летить, через стінку перебив, траєкторія гарна, подумав «мабуть, залетить». Так і вийшло. Я розумів, що останні хвилини і дуже важливо забити, а якщо це станеться, то ми вже результат не відпустимо, тим більше, грали в більшості. 

‒ Жовтку картку, я так розумію, ти отримав за те, що зняв футболку. Спекотно стало?

‒ Так. Просто прес качав цілий місяць – треба було показати😊. Та ні, насправді, не знав, що робити після голу, тож від радощів усе підряд зробив. Добре, хоч шорти не зняв😊.

‒ Команда і тренер якось подякували тобі?

‒ Всі привітали, сказали, що вийшов хороший удар. Жартували, мовляв, дякуємо, що не грали додаткові 30 хвилин в овертаймах, адже було би важко. Тим більше, у нас ще гра в неділю. Було дуже задушливо, сухе повітря, було важкувато в плані погоди. 

‒ Розраховуєш, що після цього голу в наступних матчах гратимеш в основі?

‒ Я взагалі завжди хотів би грати в основі, незалежно від голів. Не вважаю, що саме голи мають впливати на місце в складі. Гол це приємний бонус, але важливо як футболіст проявляє себе в кожному матчі загалом. З іншого боку, звісно, мені дуже хочеться грати більше. Але бодай так. Моє завдання – працювати. 

‒ Як так взагалі вийшло, що Арарат-Вірменія грала вдесятьох з 62-ї хвилини, але вела в рахунку?

‒ Було 1:2, потім 2:2, потім червона – і ми пропустили третій. Чесно кажучи, вони всі три голи забили дійсно класні. Так вийшло. В них дійсно хороша команда. Наскільки я розумію, клуб добре фінансується. У команді кілька вірменських футболістів, а решта – бразильці, африканці – цікава команда. 

‒ Ти відзначився зі штрафного. Відпрацьовуєш такі удари на тренуваннях?

‒ Як і в усіх командах залишаємося після тренування, ще допрацьовуємо. Хтось у два дотики з-за меж штрафного, хтось серію ударів. Я також роблю це майже після кожного тренування. 

‒ Це був гол у ворота українського голкіпера Данила Кучера. Ви були раніше знайомі?

‒ Раніше ні, але познайомилися після першого матчу у Вірменії. Перекинулися кількома словами, запитали, як справи, та й все. Минулого разу ми поспішали на літак, цього разу вони були засмучені, тож посміхнулися одне одному, побажали успіхів. 

Артем Фаворов. Фото: ФК Академія Пушкаша

«У команді зраділи, що не доведеться грати проти Дніпра-1»

‒ Ваш наступний суперник – Фіорентина. Якось обговорювали його з партнерами? 

‒ О так, однозначно! Ми вже знали, що поїдемо в Італію поїсти смачної пасти, жартую😊. Насправді люди мені дзвонять, пишуть, чи буде для Фіорентини це гарним тренуванням. Я відповідаю: «Подивимося». 

Це все жарти, а насправді минулого сезону команда грала у фіналі Ліги конференцій. Серйозний клуб, серйозна команда, всі знають їхні трансфери, їхні цілі, за які місця борються в Серії А. Для мене особисто дуже цікаво зіграти з такою великою командою. В плані психології, думаю, так навіть і легше. Тобі немає, що втрачати – ти хочеш перевірити власні сили, чого ти вартуєш на тлі таких суперників, до чого маєш прагнути. Адже в будь-якому віці, на будь-якому етапі кар’єри потрібно прогресувати і чогось вчитися.  

‒ Зможеш зараз назвати бодай трьох гравців цієї команди?

‒ Знаю, що вони нещодавно підписали Де Хеа. Більше мабуть не назву.

‒ Додо – колишній гравець Шахтаря…

‒ Ооо, так, про нього знаю. 

‒ Мойзе Кін…

‒ Ооо, і він, так – вже купу команд поміняв, але класний гравець. 

‒ Що відчуваєш напередодні: страх чи азарт?

‒ Ні, страху ніякого нема точно. Навпаки, в мене особисто більше азарт – приїхати, відчути атмосферу стадіону, цікаво зіграти з такою командою на такому стадіоні. 

‒ На попередній стадії ви мали грати з Дніпро-1. Угорці питали в тебе, як це можливо – команда потрапила в Єврокубки і припинила існування?

‒ Так, запитували кожні два дні: буде гра чи ні? Я вже втомився відповідати, що не знаю. Я ж читаю новини з України, і постійно писали «буде», «не буде», «буде», «не буде». Я написав другу, Сані Філіппову, він відповів: «Тьома, не знаю, скоріш за все, не буде, бо нас не зібрали навіть». Але ж у Європі інакше працює – вони вірять офіційним джерелам і ми до останнього чекали офіційного листа від Дніпра-1. Хоча, думаю, всі плюс-мінус розуміють, яка ситуація в Україні і усвідомлювали, що дещо подібне можливе. Хлопці не здивувалися цьому.

‒ А зраділи? 

‒ Ну, звісно, зраділи, адже всі дивилися минулого року, коли Дніпро-1 грав зі Спартаком з Трнави, бо у нас чимало чехів у команді, є словаки, і розуміли, що це була хороша команда. І український футбол та українські футболісти мають дійсно хороший рівень. Тому з одного боку, зраділи. А з іншого – завжди хочеться зіграти та перемогти у спортивній грі.