Претендували два топ-клуби: Динамо назвало чотири команди, у які міг піти легендарний тренер

Валерій Лобановський, незважаючи на усі свої тренерські регалії, так і не зміг попрацювати у європейському клубі. Тим не менш, у тренера все ж таки був шанс спробувати свої сили в Європі вже на заході Союзу.

Пресслужба Динамо у своїх спогадах про Лобановського на честь його дня народження розповідає, що після срібла зі збірною СРСР на Євро-1988 тренером цікавилося кілька європейських клубів.

«Ювентус розглядав можливість придбання не лише Заварова, а й Михайличенка та Протасова, за умови, щоб головним тренером був Валерій Васильович. Цікавилися Лобановським Інтер, Гамбург, Вальядолід».

Лобановський очолював київське Динамо (1973-1982, 1984-1990, 1996-2002), збірні СРСР (1975-1976, 1982-1983, 1986-1990) та України (2000-2001). Під час тренерської кар'єри у київському клубі він виграв 31 трофей, включаючи два Кубки володарів кубків (1975, 1986) та Суперкубок УЄФА 1975.

1990 року тренер вперше знайшов роботу за кордоном. Він очолив збірну ОАЕ, з якою працював два роки. З 1994 року по 1996 рік Лобановський працював зі збірною Кувейту. Тренер допоміг команді посісти третє місце на Азіатських іграх 1994 року, а також виграти Кубок націй Перської затоки 1996 року.

Зовсім недавно видання FourFourTwo включило Лобановського до десятки найкращих тренерів в історії футболу, а ось за версією видання 90min український фахівець займає 24-й рядок.