Київський Валет, легенда Динамо, повернення Блохіна у збірну: 1 червня — цей день в історії українського футболу

1 червня 1937 року у місті Одеса народився Володимир Щегольков – багаторічний оборонець Чорноморця та київського Динамо, захисник донецького Шахтаря та тернопільського Авангарду, триразовий чемпіон СРСР.

Перші кроки у футболі робив у команді рідного міста – Харчовику (нині Чорноморець). У 23 роки став капітаном команди, провівши за одеський колектив близько 186 поєдинків. Своєю вдалою грою Щегольков привернув увагу московського Спартака, проте захисника перехопив головний клуб української РСР – Динамо.

У складі київського клубу Володимир зіграв у 235 матчах, забивши п’ять голів. Разом з динамівцями захисник тричі ставав переможцем чемпіонату СРСР та двічі завойовував Кубок. Також Щегольков брав участь у перших матчах біло-синіх у Кубка володарів кубку у 1965 році.

Пізніше захисник виступав за донецький Шахтар, а свою кар’єру завершив у тернопільському Авангарді, де також був старшим тренером та адміністратором команди. За часи своїх виступів двічі потрапляв до списку найкращих футболістів року в СРСР.

Після завершення виступів деякий час працював у сфері харчового обслуговування, обіймав посаду директора одного з київських ресторанів та отримав вищу економічну освіту в Інституті народного господарства. Також Щегольков працював у Київському Політехнічному Інституті та був директором тресту на Печерську.

Помер у віці 71 року 22 жовтня 2008-го у селі Кодаки, що на Київщині.

Щегольков і Трояновський у складі Динамо, фото: ФК Динамо Київ

1 червня 1939 року у місті Київ народився Валентин Трояновський – півзахисник та нападник Динамо, що разом зі столичним клубом вперше в історії став чемпіоном СРСР (1961).

Розпочинав свій професійний шлях у футболі Трояновський з ФШМ, після чого опинився у віці 15 років опинився у дублі київського Динамо. Гра молодого та технічного гравця імпонувала, як вболівальникам, так і тренерам, однак були серйозні питання до професіоналізму футболіста. Саме через порушення спортивного режиму Трояновський був відрахований з клубу. 

Після київського періоду нападник встиг пограти за рівненський Колгоспник та вінницький Локомотив. У складі «залізничників» стабільно демонстрував достатньо високий рівень майстерності, що допомогло йому у 1960 році повернутися до Динамо, яке тоді очолив В’ячеслав Соловйов.

У свій другий прихід в Динамо склав потужний дует на лівому фланзі з Валерієм Лобановським. Гра «Валета» (прізвисько ще з часів гри у дворі) та «Лобана» породила приказку, яка звучить наступним чином: 

«Без Трояновського не було б Лобановського».

Перший сезон для Валентина ознаменувався другим місцем у чемпіонаті СРСР, але срібну медаль так і не отримав, оскільки зіграв лише у 12 матчах (потрібно було мінімум 15). Однак вже на наступний рік Трояновський допоміг динамівцям Києва здобути перше в історії чемпіонство Союзу та отримав свою золоту медаль, зігравши 15 ігор. 

Поступово почав втрачати свої позиції в Динамо після того, як клуб очолив Віктор Маслов. У 1964 році з трактуванням «порушення спортивного режиму» Трояновський був вже остаточний відрахований зі столичного клубу.

Футбольна кар’єра після Динамо виявилася не такою вже зірковою. «Валет» повернувся до вінницького Локомотива, потім пограв за одеський Чорноморець та криворізький Кривбас, а завершив свою кар’єру на Далекому Сході у ФК Сахалін.

Досить короткий проміжок часу працював тренером, займаючись з дітьми у секції при київському заводі «Більшовик». Зізнавався, що ця робота є для нього занадто нервовою, до того ж він мав постійні проблеми із забезпеченням базовим футбольним інвентарем. Після цього Трояновський працював звичайним робітником на київських підприємствах, граючи за ветеранські команди. 

Помер у віці 72 років 18 січня 2012-го у Києві.

Володимир Шепелєв, фото: ФК Динамо Київ

1 червня 1997 року у селі Павліївка (Одеська область) народився Володимир Шепелєв – багаторічний півзахисник київського Динамо, переможець чемпіонату України та дворазовий володар Кубка.

Перші кроки у футболі робив у школі одеського Чорноморця, звідки у 2011 році перебрався до столичного Динамо. На юнацькому та молодіжному рівні виступав пліч-о-пліч із Віктором Циганковим, Миколою Шапаренком, Назарієм Русином та Владиславом Дубінчаком.

За першу команду біло-синіх дебютував у лютому 2017-го у віці 19 років в поєдинку УПЛ проти луганської Зорі (2:1). Відтоді Шепелєв і продовжує захищати кольори динамівців Києва. За цей час Володимир провів 228 поєдинків, забивши сім голів та оформивши 19 результативних передач. Разом з киянами завоював шість трофеїв – чемпіонство України, два рази Кубок та три рази Суперкубок.

У складі національної збірної України Шепелєв провів шість поєдинків, дебютувавши у червні 2017 року в товариському матчі з Мальтою (0:1). Результативними діями за синьо-жовтих не відзначався.

1 червня 2011 року у Києві на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського відбувся товариський матч, у якому збірна України зустрічі приймала команду Узбекистану.

Цей поєдинок став першим для Олега Блохіна на чолі збірної України після повернення на посаду головного тренера через три роки. 

Для півзахисника Руслана Ротаня цей матч став 50-м у складі синьо-жовтих. Саме після удару хавбека зі штрафного удару м’яч влучив у поперечину, а там вже Андрій Воронін вправно зіграв на добиванні, забивши другий гол у грі. Відкрив же рахунок у грі майбутній манкурт – Анатолій Тимощук.

Товариський матч

Україна – Узбекистан – 2:0 (0:0)

Голи: Тимощук, 54, Воронін, 60

• Україна: Дикань, Федецький, Кучер, Хачеріді, Тимощук (Кравченко, 85), Шевченко (Воронін, 46), Гусєв (Назаренко, 70), Шевчук, Олійник (Кожанов, 46), Девич (Селезньов, 55), Мілевський (Ротань, 46).
• Узбекистан: Нестеров, Тухтаходжаєв (Філіпосян, 76), Джураєв (Раджапов, 59), Мулладжанов, Хайдаров, Ахмедов, Андрєєв (Карімов, 79), Турсунов, Шадрін (Карпенко, 56), Бікмаєв (Отакузієв, 51), Шацьких (Тураєв, 71).

1933 — в матчі чемпіонату Парагваю суддя зустрічі видалив із поля 20 гравців. Цей матч увійшов у історію світового футболу як найнедисциплінованіший.

1953 — пом. Алекс Джеймс (Англія) — лідер «Арсеналу» 1930-х, 4-разовий чемпіон країни.

1966 — нар. Абель Бальбо (Аргентина) — срібний призер ЧС-1990, з 1989 по 2001 грав за італійські клуби («Удінезе», «Рому», «Парму» та «Фіорентину»).

1969 — нар. Луїс Гарсія (Мексика) — результативний форвард (29 м’ячів за збірну, майже 200 м’ячів на клубному рівні).

1970 — нар. Алексі Лалас (США) — один із найколоритніших футболістів у історії футболу. Запам’ятався червоною шевелюрою та «фірмовою» борідкою, за яку отримав прізвисько Пірат.

1977 — пом. Рудольф Витлачіл (Чехія) — найуспішніший тренер у історії Чехословаччини. Під його керівництвом національна збірна стала фіналістом ЧС, призером ОІ та ЧЄ.