Провал збірної у дебютному матчі на ЧС, наставник клубу УПЛ: 14 червня — цей день в історії українського футболу

14 червня 1974 року у селищі Битків (Івано-Франківщина) народився Роман Максимюк – півзахисник Зеніта, київського Динамо, Дніпра та Волині, чемпіон України, володар Кубка Росії.

Роман Максимюк, фото: з відкритих джерел

За свою тривалу кар’єру хавбек встиг змінити низку клубів, проте лише в деяких з них затримувався на тривалий період. У складі луцької Волині Максимюк провів найбільше матчів – 114 (чотири голи, три асисти). 

Більше як 100 поєдинків півзахисник відіграв за Дніпро (15 голів, 11 результативних передач). У складі київського Динамо став переможцем чемпіонату та Кубка України. Загалом у складі біло-синіх провів 10 матчів, оформивши один асист.

На зорі своєї кар’єри Роман також виступав за івано-франківське Прикарпаття, зігравши у 68 поєдинках (два голи, п’ять асистів). Разом з тим Максимюк на батьківщині захищав кольори таких клубів, як Кристал (Чортків), ЦСКА-Борисфен, Хутровик, Тисмениця та Чорноморець.

Перший закордонний досвід півзахисника – виступи в чемпіонаті Росії за санкт-петербурзький Зеніт. Разом з синьо-біло-блакитними Максимюк ставав володарем Кубка Росії. Усього ж за російський клуб хавбек провів 51 матч (13 матчів, 11 асистів). З 2008 по 2009 рр. Роман грав у Казахстані, встиг змінити два клуби – Атирау та Казахмис.

У складі збірної України дебютував за Йожефа Сабо 19 серпня 1998 року в товариському поєдинку з Грузією (4:0). Усього за національну команду провів п’ять матчів, результативними діями не відзначався.

Після завершення кар’єри розпочав роботу тренером, працював у структурі луцької Волині (в.о. головного тренера та асистент у юнацькій команді). У січні 2017 року Максимюк очолив ФК Тернопіль, проте вже за декілька днів покинув цю посаду. Згідно з даними Transfermarkt останнім місцем роботи фахівця був луцький колектив Вотранс (2018-2019).

Що цікаво, колишня дружина Романа – Тетяна – пізніше була заміжня за іншим півзахисником збірної України та київського Динамо – Олександром Алієвим. Про це та багато іншого Максимюк розповідав сайту FanDay в вогняному інтерв’ю. 

Олександр Поздєєв, фото: ФК Колос

14 червня 1986 року у місті Київ народився Олександр Поздєєв – півзахисник низки українських клубів, ветеран та головний тренер Колоса, переможець Другої ліги.

Кар’єра Поздєєва у дорослому футболі розпочиналася з київського Арсенала, за першу команду якого він так і не дебютував. На правах оренди хавбек виступав за кіровоградську Зірку у 2004 році.

Після Арсеналу Олександр змінив низку клубів: Єдність (Плиски), Прикарпаття, Нафком (Бровари), ЦСКА (Київ), Верес та Алмалик (Узбекистан). 

У 2015 році Поздєєв приєднався до клубу з Київщини – Колос. Там півзахисник і провів решту своєї кар’єри, ставав переможцем Другої ліги. За ковалівців Олександр зіграв близько 107 поєдинків, забивши 21 гол. У серпні 2019 року провів свій єдиний матч в еліті, вийшовши на поєдинок з Дніпром-1 з капітанською пов’язкою на руці.

Після завершення ігрової кар’єри продовжив роботу тренером в системі Колоса, тренуючи юнацьку команду ковалівців. Навесні 2024 року Поздєєв був представлений у ролі головного тренера команди. Олександр вважається молодим та перспективним тренером, який ще в Колосі U-19 намагався грати в гострий атакувальний футбол. Нетиповий випадок для ковалівського клубу, який до цього сповідував доволі організований, але захисний підхід до гри.

Сергій Рудика, фото: ФК Карпати Львів

14 червня 1988 року у місті Запоріжжя народився Сергій Рудика – легенда запорізького Металурга, півзахисник харківського Металіста та низки інших клубів, чемпіон Першої ліги.

Більшу частину своєї ігрової кар’єри Рудика провів у складі рідного Металурга (2005-2015). За цей час хавбек провів 124 матчі, забив дев’ять голів та віддав чотири результативні передачі. Пізніше (2019) Сергій також виступав за МФК Металург, за який зіграв у 10 поєдинках.

В Україні Рудика встиг також пограти за харківський Металіст (13 матчів, гол), Маріуполь (18 матчів, два асисти, перемога в Першій лізі), луганську Зорю (10 матчів) та львівські Карпати (п’ять матчів). У 2020 році Рудика виступав за аматорський колектив Таврія-Скіф.

Разом з тим півзахисник пробував свої сили і за кордоном: Білорусь (Шахтар Солігорськ, Дніпро Могильов) та Болгарія (Верея). На початку 2022 року Рудика оголосив про завершення ігрової кар’єри.

• Детально про свою кар’єру ветеран запорізького Металурга розповідав в ексклюзивному інтерв’ю «УФ».

Микита Кравченко, фото: ФК Полісся

14 червня 1997 року у місті Зугрес (Донеччина) народився Микита Кравченко – вихованець маріупольського Іллічівця, захисник київського Динамо, ковалівського Колоса та житомирського Полісся.

На дитячо-юнацькому рівні Кравченко виступав за донецький Шахтар та Іллічівець. За першу команду приазовців провів два поєдинки, після чого перейшов до київського Динамо.

Саме з 2015 року контракт Микити належить столичному грандові, проте більшу частину часу проводив поза його межами, виступаючи на правах оренди за інші клуби: Олімпік (Донецьк), Колос та Дніпро-1. Найбільше матчів провів у лавах Колоса – 33 (два асисти). За першу команду біло-синіх відіграв у восьми поєдинках, результативними діями не відзначався.

Сезон 2023/24 провів на правах оренди за житомирське Полісся: 15 матчів, два асисти. Контракт Кравченка з Динамо чинний до 31 грудня 2024 року.

14 червня 2006 року на «Ред Булл Арені» в Лейпцигу відбувся матч першого туру чемпіонату світу, в якому Іспанія зустрічалася проти команди України.

Перший млинець нанівець, як то кажуть. У своєму дебютному поєдинку на чемпіонаті світу збірна України під керівництвом Олега Блохіна була розтрощена іспанцями. 

Півзахисник синьо-жовтих Максим Калиниченко пригадував, що до «успіху» в першому в історії матчі збірної на ЧС доклався володар «Золотого м’яча» Андрій Шевченко:

«Шевченко сказав, що Іспанію без тактики ми не переграємо, треба переміщатися, перекривати якісь зони. Володимирович дивився, а потім сказав: «Ну, давай, показуй».

І ось ми кілька днів без м'яча були цим зайняті: пересувалися без м'яча. До організації тренування Шевченко приклав руку, але після цього Блохін йому сказав, щоб не підходив».

Чемпіонат світу-2006, перший тур

Іспанія – Україна 4:0 (2:0)

Голи: Хабі Алонсо, 14, Вілья, 17, 48 (пенальті), Торрес, 80

Вилучення: Ващук, 48

• Іспанія: Касільяс, Пернія, Пуйоль, Хаві, Торрес, Луїс Гарсія (Фабрегас, 75), Хабі Алонсо (Албелда, 55), Рамос, Маркос Сенна, Вілья (Рауль, 55), Пабло.
• Україна: Шовковський, Єзерський, Ващук, Русол, Несмачний, Тимощук, Гусін (Шелаєв, 46), Ротань (Ребров, 61), Гусєв (Воробей, 46), Воронін, Шевченко.

14 червня 2022 року у польській Лодзі на арені «ЛКС» відбувся поєдинок Ліги Націй четвертого туру дивізіону В, у якому Україна приймала Ірландію.

Синьо-жовті під керівництвом Олександра Петракова не зуміли здолати ірландську збірну, обмінявшись голами. Рахунок у грі відкрив Нейтан Коллінс, а вже на початку другого тайму Артем Довбик відновив паритет, встановивши паритет у матчі. 

Ліга Націй, четвертий тур

Україна – Ірландія 1:1 (0:1)

Голи: Довбик 47 – Коллінс 31

• Україна: Різник, Караваєв, Забарний, Матвієнко (Попов, 73), Миколенко, Сидорчук, Шапаренко, Зінченко, Ярмоленко, Маліновський (Мудрик, 28), Довбик (Сікан, 73).
• Ірландія: Келлехер, Коллінс, О'Ші, Леніхен, Браун, Моламбі (Хендрік, 67), Каллен, Найт (Хуріхейн, 67), Макклін, Хоган (Робінсон, 56), Перротт (Огбене, 82).

14 червня 2015 року на «Львів Арені» відбувся поєдинок відбору на чемпіонат Європи, в якому Україна приймала збірну Люксембурга.

На старті другої половини гри Артем Кравець відкрив рахунок, відзначившись голом грудьми. Подвоїв перевагу команди Михайла Фоменка – Денис Гармаш, який замкнув головою подачу В'ячеслава Шевчука. Наприкінці матчу Сергій Сидорчук та Андрій Ярмоленко спричинили метушню в штрафному майданчику Люксембургу, що призвело до грубої помилки захисника гостей, якою скористався Євген Коноплянка, що і довів рахунок до розгромного.

Відбір на чемпіонат Європи, шостий тур

Україна – Люксембург 3:0 (0:0)

Голи: Кравець, 49, Гармаш, 57, Коноплянка, 87

• Україна: Пятов, Морозюк, Хачеріді, Ракицький (Кучер, 77), Шевчук, Степаненко, Сидорчук, Ярмоленко, Ротань (Гармаш, 46), Коноплянка, Кравець (Селезньов, 71).
• Люксембург: Жубер, Шано, Шнелль, Мальже, Янс, Жерсон, Да Мота (Девілль, 69), Пайяль, Мутш, Хольтер (Філіппс, 77), Тюрпель (Бенсі, 52).

1960 — нар. Бора Костіч (Югославія) — чемпіон ОІ-1956, рекордсмен «Црвени Звєзди» за кількістю м’ячів, забитих за клуб.

1943 — нар. Піт Кейзер (Нідерланди) — переможець КЄЧ 1971-73 рр., напарник Кройфа в нападі «Аякса», їх називали «королівська пара».

1951 — пом. Гордон Ходжсон (Англія) — форвард «Ліверпуля» та «Лідса», забив 287 м’ячів у D-1.

1971 — нар. Хакан Мільд (Норвегія) — один із найкращих футболістів у історії «Гетеборга». Призер ЧС та ЧЄ.

1976 — нар. Массімо Оддо (Італія) — чемпіон світу-2006, працює тренером «Пескари».