Багаторічний лідер Карпат, наступники Срни та Фреда у Шахтарі: 13 червня — цей день в історії українського футболу

Переглядів 1301
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
2 голоси
Багаторічний лідер Карпат, наступники Срни та Фреда у Шахтарі: 13 червня — цей день в історії українського футболу
Денис Кожанов, фото: ФК Карпати Львів
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

13 червня 1987 року в місті Гірник (Донеччина) народився Денис Кожанов – вихованець Шахтаря, багаторічний лідер львівських Карпат та півзахисник луцької Волині, двічі переможець Першої ліги.

Денис Кожанов, фото: ФК Карпати Львів

За 11 років у лавах «гірників» Кожанов провів лише один матч за першу команду Шахтаря ще в далекому червні 2007 року проти запорізького Металурга (0:2). На правах оренди Денис захищав кольори Карпат, Іллічівця та Севастополя.

У складі молдавської Дачії так і не дебютував, покинувши команду за місяць після підписання контракту. Після цього Кожанов повернувся до України, де виступав за Маріуполь протягом двох років. Усього ж за приазовський клуб Денис провів 92 матчі, оформивши 18+18 за системою гол плюс пас.

Після виступів за Верес Кожанов приєднався до лав луцької Волині. За два сезони досвідчений хавбек так і не зумів допомогти «хрестоносцям» повернутися до еліти, зігравши у 60 матчах (35 голів, 22 асисти). У сезоні 2019/20 став найкращим бомбардиром Першої ліги (18 голів). До цього ж Кожанов двічі ставав переможцем другого за силою дивізіону: із Севастополем (2012/13) та Іллічівцем (2016/17).

Транзитом через ФК Минай Денис повернувся до головного клубу своєї кар’єри – львівських Карпат, за які тривалий час раніше виступав на правах оренди. Загалом у складі «левів» Кожанов відіграв у 150 матчах, забив 22 голи та оформив 30 результативних передач. 

На рахунку хавбека також є гол на груповому етапі Ліги Європи сезону 2010/11 у шаленому поєдинку з дортмундською Боруссією. Після взяття воріт від Кожанова команда Олега Кононова вела в рахунку 3:2, проте забиті м’ячі Лукаса Барріоса та Маріо Гьотце принесли перемогу колективу Юргена Клоппа (4:3).

Наразі Кожанов є асистентом головного тренера в Карпатах-2 та гравцем аматорського клубу Blago-Юність (Івано-Франківська область). Кар’єру гравця на професіональному рівні він завершив. 

4 вересня 2010 року Денис дебютував за збірну України в поєдинку проти Польщі (1:1). Усього ж півзахисник брав участь у чотирьох матчах за національну команду: без результативних дій.

Антон Шиндер, фото: ФК Ворскла

13 червня 1987 року в місті Суми народився Антон Шиндер – багаторічний лідер Таврії, нападник донецького Шахтаря, полтавської Ворскли та низки німецьких клубів.

З 2000 по 2002 рр. Шиндер виховувався у сумській команді Зміна. На дорослому рівні нападник дебютував у складі німецького клубу Ян, який на той момент виступав у третій Бундеслізі. У колективі з Регенсбурга Антон працював з Маріо Баслером та Маркусом Вайнцирлем.

Влітку 2006-го Шиндер повернувся до України, ставши гравцем донецького Шахтаря. До першої команди форвард пробитися не зумів, виступаючи за дубль та Шахтар-3.

 На початку 2007 року Антон знову повертається до Німеччини, цього разу нападник приєднався до клубу другої Бундесліги – Гройтер Фюрт. І тут Шиндер знову не зумів стати гравцем першої команди, виступаючи за другу, що грала у п’ятій лізі (47 матчів, 20 голів).

Після виступів за Аален та Ян Антон вкотре повертається на батьківщину. З 2010 по 2013 рр. Шиндер був нападником сімферопольської Таврії, за яку провів 82 матчів – 19 голів, 18 результативних передач. 

Потім нападник знову повертається до Шахтаря, за який за три роки зіграв лише в одному поєдинку 1/8 фіналу Кубка України проти МФК Миколаїв (3:0). На правах оренди з донецького клубу форвард виступав за одеський Чорноморець та полтавську Ворсклу.

З 2016 по 2018 рр. Шиндер виступав за кордоном: Росія (Амкар), Казахстан (Тобол), Угорщина (Кішварда). Далі був період виступів за донецький Олімпік з перервою на гру в німецькій трясовині за Швабах. У сезоні 2020/21 Антон провів 21 матч у складі закарпатського Миная, забивши три голи. 

Наразі ж Шиндер виступає за команду п’ятого дивізіону Німеччини – Аммерталь (Баварська ліга Північ). У сезоні 2023/24 форвард за 23 матчів забив вісім голів.

У національній команді України дебютував за часів Олега Блохіна – товариський поєдинок проти Чехії (0:4) у вересні 2011 року. Усього ж за збірну нападник провів лише два матчі, голів не забивав, асистів не оформлював.

Сергій Болбат, фото: ФК Колос

13 червня 1993 року в місті Волноваха (Донеччина) народився Сергій Болбат – вихованець Шахтаря, півзахисник та захисник донецького Металурга, бельгійського Локерена та ковалівського Колоса, дворазовий чемпіон України.

У структурі «гірників» Болбат перебував з 2011 по 2022 рік. За цей час Сергій на правах оренди захищав кольори низки клубів, а з часом все-таки зумів пробитися до першої команди Шахтаря.

 Зробити це було нелегко – у півзахисті донеччан переважно грали зіркові бразильські виконавці, а на правому фланзі захисту діяв легендарний капітан команди Даріо Срна. 

Усього за 11 років у лавах Шахтаря Болбат провів 63 матчі (три голи, сім асистів). У складі «гірників» захисник став переможцем чотирьох трофеїв – два чемпіонства, Кубок та Суперкубок України.

На правах оренди ж Болбат виступав за донецький Металург, харківський Металіст, Маріуполь та Десну. З 2015 по 2017 рр. українець грав у бельгійському чемпіонаті за Локерен: 47 матчів, шість голів, чотири асисти.

Влітку 2022 року Сергій покинув Шахтар на правах вільного агента, підписавши контракт з ковалівським Колосом. За два сезони в клубі з Київщини захисник провів 44 поєдинки (гол, три асисти). Наприкінці лютого ходили чутки про перехід Болбата в одеський Чорноморець, гравець навіть достроково покинув Колос, однак трансферу так і не сталося. Відтоді вихованець «гірників» перебуває у статусі вільного агента.

За національну збірну України Болбат дебютував у листопаді 2018 року в товариській грі проти Туреччини (0:0), хоча перший виклик отримав ще у 2014-му. Загалом за синьо-жовтих відіграв у чотирьох матчах, результативними діями не відзначався.

Маркос Антоніо. Фото: Eurokinissi Sports

13 червня 1993 року у муніципалітеті Посйонс (Бразилія) народився Маркос Антоніо – півзахисник донецького Шахтаря, римського Лаціо та ПАОКа, переможець чемпіонатів України та Греції.

Кар’єру хавбек розпочинав в Атлетіко Паранаенсе, звідки у 2018 році перебрався до Португалії, підписавши контракт з Ештурілом. Провівши лише шість матчів за першу команду у своєму дебютному сезоні на дорослому рівні, Маркос Антоніо був придбаний Шахтарем за 3,5 млн євро. Бразилець мав стати наступником свого зіркового співвітчизника Фреда, якого «гірники» продали за 47 млн фунтів у Манчестер Юнайтед.

Проте стати таким самим важливим елементом у донецькій команді у Маркоса Антоніо не вийшло. За чотири сезони в Шахтарі бразилець провів 101 матч, забивши дев’ять голів та оформивши п’ять результативних передач. Разом з «гірниками» хавбек завоював чотири трофеї – два чемпіонства, Кубок та Суперкубок України.

Влітку 2022 року Маркос Антоніо був проданий до римського Лаціо за 7,5 млн євро. Проте закріпитися в клубі італійської Серії А бразилець не зумів: 22 матчі, один гол та асист. У вересні 2023-го півзахисник на правах оренди перебрався до ПАОКа, з яким став чемпіоном Греції, провівши 17 матчів (три голи).

13 червня 2021 року на «Йохан Кройфф Арені» в Амстердамі відбувся матч першого туру чемпіонату Європи, в якому збірна Нідерландів зустрічалася з командою України.

Вже у першому матчі на турнірі підопічні Андрія Шевченка видали яскравий поєдинок, проте так і не зуміли здобути бодай нічийний результат. Чергова поразка, за яку не соромно.

У першому таймі команди голів не забивали, а ось на початку другого Нідерланди вистрелили дуплетом – не обійшлося без помилок лівого захисника синьо-жовтих Віталія Миколенка, фланг якого розривав Дензел Думфріс. Як наслідок два пропущених голи за сім хвилин.

Проте команда Шевченка рук не опустила і теж оформила два доволі швидких голи наприкінці поєдинку. Спершу шаленим удар вийшов у капітана команди Андрія Ярмоленка, після чого рахунок зрівняв Роман Яремчук, який забив головою після подачі Руслана Малиновського.

Однак той-таки Думфріс своїм голом на 85-й хвилині й приніс перемогу власній збірній – цього разу в боротьбі нідерландцеві поступився Олександр Зінченко.

Чемпіонат Європи-2020, перший тур

Нідерланди – Україна – 3:2 (0:0)

Голи: Вейналдум, 52, Вегхорст, 59, Думфріс, 85 – Ярмоленко, 75, Яремчук, 79

  • Нідерланди: Стекеленбург, Блінд (Аке, 64), де Врей, Тімбер (Велтман, 88), ван Аанхолт (Вейндал, 64), Ф.де Йонг, Вейналдум, де Роон, Думфріс, Депай (Мален, 91), Вегхорст (Л. де Йонг, 88).
  • Україна: Бущан, Караваєв, Забарний, Матвієнко, Миколенко, Сидорчук, Ярмоленко, Зінченко, Маліновський, Зубков (Марлос, 13; Шапаренко, 64), Яремчук.

1937 — нар. Еріх Ріббек (Німеччина) — відомий тренер, очолював «Кайзерслаутерн», «Боруссію» Д,
«Байєр», «Баварію» та збірну Німеччини.

1937 — відкрито стадіон «Велодром» у Марселі.

1957 — нар. Ринат Дасаєв (Росія) — найкращий воротар світу-1988.

1974 — нар. Флавіо Консесайо (Бразилія) — хавбек збірної Бразилії, відомий за виступами в «Депортиво» та «Реалі».

1980 — нар. Флоран Малуда (Франція) — срібний призер ЧС-2006, чемпіон Франції та Англії.

2000 — пом. Роберт Дінст (Австрія) — найрезультативніший гравець у історії чемпіонату Австрії — 321 м’яч.