Таврія – чемпіон, черкаський «Пічічі», поразки збірної на Євро: 21 червня — цей день в історії українського футболу

21 червня 1971 року у місті Яворів (Львівська область) народився Андрій Покладок – багаторічний нападник та бомбардир львівських Карпат, форвард донецького Металургу, фіналіст Кубка України.

У чемпіонатах незалежної України Покладок дебютував у складі стрийської Скали, після чого перейшов у львівські Карпати. За зелено-білий клуб нападник виступав з 1992 по 1997 рр. та з 1999 по 2002 рр. За цей час Покладок став одним з найкращих бомбардирів команди, виходив разом з ними у фінал Кубка України. Три сезони поспіль Андрій перебував у статусі найкращого голеадора «левів». За увесь час форвард забив 69 голів у 219 матчах.

Також чимало ігор Покладок провів у складі донецького Металургу, за який він виступав два сезони: 40 матчів, дев’ять забитих м’ячів. Наприкінці кар’єри нападник виступав за Прикарпаття, Олександрію, Ниву (Вінниця), Рава та Галичина (Львів), де він був у статусі граючого тренера.

Андрій Покладок. Фото: Google

21 червня 1984 року у місті Дакар (Сенегалі) народився Пап Діакате – захисник французького Нансі, київського Динамо та іспанської Гранаді, чемпіон України.

Дебютував у дорослому футболі в складі Нансі, у школі якого одним з його тренерів був легендарний динамівець Олександр Заваров. За свій рідний клуб Діакате провів 168 матчів (три голи), ставав переможцем Кубка французької ліги.

У 2007 році сенегалець перейшов у київське Динамо, де перебував на контракті до 2011 року. У біло-синій футболці захисник провів 59 матчів, забив два голи. Разом з динамівцями став переможцем трьох трофеїв – чемпіонату, Кубка та Суперкубка України.

На правах оренди Діакате виступав за Сент-Етьєнн та Олімпік Ліон. У 2011 році оборонець переїхав до Іспанії, де захищав кольори Гранади (46 голів). Наприкінці кар’єри Пап ще й пограв у Туреччині за Кайсері Ерджіясспор.

У складі збірної Сенегалу провів 33 поєдинків, виступав на двох Кубка африканських націй у 2006 та 2012 років. У 2019-му Діакате розпочав тренерську кар’єру у Франції, а наразі очолює клуб п’ятої місцевої ліги МЗС Страсбург Кенігсхоффен 06.

Пап Діакате. Фото: Google

21 червня 1990 року у селищі Васильківка (Дніпропетровська область) народився Максим Ігорович Білий – вихованець донецького Шахтаря, захисник луганської Зорі та львівського Руху, чемпіон Європи.

За довгі роки у лавах рідних «гірників» Білий так і не зумів заслужити на шанс дебютувати у першій команді Шахтаря. Погравши на правах оренди за алчевську Сталь, Максим перейшов до луганської Зорі, де у подальшому став одним з ключових гравців команди.

За час у Зорі (2011-2015, 2019-2020) захисник провів 106 матчів, оформивши 5+5 за системою гол плюс пас. З 2015 по 2017 рр. Білий виступав за кордоном: у Хорватії (Хайдук) та Росії (Анжі). Пізніше ж повернувся до України, підписавши контракт з Маріуполем. Наступним клубом у кар’єрі оборонця став львівський Рух (45 матчів), за який він виступав з перервами на одеський Чорноморець.

У складі збірної України (U-19) Білий став переможцем чемпіонату Європи, проте на самому турнірі так і не провів жодного поєдинку. У сезоні 2023/24 виступав за Рух-2 у Другій лізі, був помічником головного тренера.

Максим Білий. Фото: Рух

21 червня 1990 року у місті Черкаси народився Артем Довбик – вихованець черкаського Дніпра, бомбардир Дніпра-1 та нападник іспанської Жирони, найкращий бомбардир сезону в Ла Лізі, віцечемпіон України та чемпіон Данії.

Детально про початок кар’єри Довбика можна прочитати в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» з першим тренером нападника Олексієм Блохою.

Дорослий період Артем розпочав у Черкаському Дніпрі, звідки у 2015 році перебрався до головних дніпрян країни. За два роки в складі Дніпра Довбик провів 35 матчів, забивши 18 голів. Саме звідти отримав дебютний виклик до національної збірної України.

У 2016 році на правах оренди Артем виступав за Зарю (Бєльці), разом з якою став переможцем Кубка Молдови. Взимку 2018-го українець переїхав підкорювати Європу, підписавши контракт з данським Мідтьюлланном. Повністю проявити себе завадили травми, але з позитиву – перемога у чемпіонаті та Кубку Данії. Кубок Довбик здобував двічі, причому з двома різними клубами: Мідтьюлланн та Сеннер'юск (гра на правах оренди).

Повернення до України сталося влітку 2020-го. Саме тоді Довбик розпочав виступати за Дніпро-1, два сезони поспіль був найкращим бомбардиром чемпіонату, був близький до того, аби побити рекорд результативності за сезон, який встановив Генріх Мхітарян та став віцечемпіоном України.

Про трансфер Артема в європейський клуб ходило багато розмов, але сам перехід стався влітку 2023-го. Довбик склав компанію Віктору Циганкову в каталонській Жироні. Вже у свій дебютний сезон став найкращим бомбардиром чемпіонату Іспанії, забивши 24 голи та завоювавши трофей «Пічічі».

За національну збірну України дебютував у березні 2021 року в поєдинку відбору на ЧС-2022 проти Казахстану (1:1). На Євро-2020 Довбик став автором переможного голу збірної у овертаймі 1/8 фіналу проти Швеції (2:1). Загалом за національну команду провів 29 матчів: 10 голів, чотири асисти.

Артем Довбик. Фото: Жирона

21 червня 2019-го у віці 84 років помер Олександр Філяєв – перший капітан в історії Карпат, нападник московського Локомотива та львівського СКА.

Народившись у Московській області, Філяєв розпочинав свій футбольний шлях саме там. Після старту в калінінградського Зеніту та виступів за московський Локомотив. 

У 1957 році форвард переїжджає до української РСР, де починає грати за львівський СКА. За шість сезонів у команді Філяєв провів 182 матчі, забивши 55 голів у другому дивізіоні радянського футболу.

Вже у 1963-му у Львові було засновано Карпати, першим капітаном якого Олександр і став. Пізніше Філяєв також здобув звання автора першого хет-трику в історії клубу. Загалом за «левів» провів 33 гри, забивши 5 голів.  За рік форвард призупинив кар’єру та увійшов у тренерський штаб команди.

Закінчував кар’єру нападник у дрогобицькому Нафтовику (1964), після чого протягом 44 роки працював вчителем фізкультури та праці у львівській школі №6.

Олександр Філяєв. Фото: Google

21 червня 1992 року у Львові пройшов перший в історії незалежної України фінал чемпіонату, у якому Таврія, здолавши київське Динамо, здобула золоті медалі.

У напруженому поєдинку команди встигли обмінятися небезпечними моментами та атаками, проте вирішальний гол стався наприкінці гри. Капітан Таврії Сергій Шевченко, який відзначився після подачі з кутового, і приніс історичний трофей Сімферополю.

Головний тренер таврійців Анатолій Миколайович Заяєв зізнався, що був переконаний у перемозі своєї команди на динамівцями: 

«Я знав, що ми виграємо. Гравці виконали на 100% те, що я їм наказав напередодні. Взагалі ж програвати я не люблю. Навіть коли у основному складі немає чотирьох основних гравців, як у цьому матчі. Та й у армії я служив у Мукачевому, що зовсім недалеко звідси, тому вважаю до певної міри себе «західняком», програвати ж удома тим паче не хочеться».

Чемпіонат України, фінал

Таврія  – Динамо – 1:0 (0:0)

Гол: С. Шевченко, 75

• Таврія: Колесов, С. Шевченко, Турчиненко, Головко, Вишняускас, Воронезький, Опарин (Михайлус, 77; Єсін, 87), Алібаєв, Гетиков, Гладишев, Новиков.
• Динамо: Мартінкенас, Лужний, Безсмертний (Матвеєв, 55), Алексаненков, Шматоваленко, Ковалець, Ю.Мороз, Заєць, Саленко, Беца, Шаран (Грицина, 75).

21 червня 2016 року на марсельському «Велодромі» пройшов матч третього туру чемпіонату Європи, у якому збірна України зустрічалася з Польщею.

Матч, який вже нічого не вирішував, запам’ятався хіба що черговим розчаруванням від безпомічності гравців команди Михайла Фоменка. 

Наприкінці сам фахівець додав масла у вогонь, змінивши нападника Романа Зозулю на опорного півзахисника Анатолія Тимощука, на що отримав добрячу порцію критику на свою адресу. Замість того, аби спробувати відігратися, Фоменко випустив на поле ветерана, який, як показав час, переслідував на меті індивідуальні здобутки та рекорди.

Поразка, про яку, напевно, вже мало й хто пам’ятає. Усю карту пам’яті, на жаль, займає «гра» зі збірною Північної Ірландії у другому турі.

Чемпіонат Європи-2016, третій тур

Україна – Польща – 0:1 (0:0)

Гол: Блащиковскі, 54

• Україна: Пятов, Бутко, Хачеріді, Кучер, Федецький, Степаненко, Ротань, Зінченко (Коваленко, 73), Ярмоленко, Коноплянка, Зозуля (Тимощук, 90+2).
• Польща: Фаб'яньскі, Паздан, Єнджейчик, Тіаго, Йодловець, Мілік (Стажиньскі, 90+3), Левандовскі, Крихов'як, Ґлік, Зелінскі (Блащиковскі, 46), Капустка (Ґросіцкі, 71).

21 червня 2021 року на «Національному стадіоні» у Бухаресті пройшов матч третього туру чемпіонату Європи, у якому збірна України протистояла Австрії.

Після перемоги над Північною Македонією команда Андрія Шевченка набула впевненості та була готова поборотися за вихід з групи з другого місця. Проте матч проти Австрії розчарував – українська збірна вже з перших хвилин демонструвала ознаки фізичної втоми і дуже кволо намагалася протидіяти суперникові. 

Як висновок – 0:1 та вихід з групи з третього місця. Як показав час, ця поразка зіграла на користь синьо-жовтим.

Чемпіонат Європи-2020, третій тур

Україна – Австрія – 0:1 (0:1)

Гол: Баумгартлінгер, 21

• Україна: Бущан, Караваєв, Забарний, Матвієнко, Миколенко (Бєсєдін, 85), Сидорчук, Зінченко, Ярмоленко, Малиновський (Циганков, 46), Шапаренко (Марлос, 68), Яремчук.
• Австрія: Бахман, Драгович, Гінтереггер, Арнаутович, Алаба, Забітцер, Грілліч, Баумгартлінгер (Шопф, 33), Лайнер, Шлагер, Лаймер (Ільзанкер, 72).

1948 — нар. Йован Ачимович (Сербія) — лідер «Црвени Звєзди» та збірної Югославії 1960–70-х.

1955 — нар. Мішель Платіні (Франція) — він так і не зумів стати чемпіоном світу, може стане натомість президентом ФІФА?

1964 — фінал II ЧЄ: Іспанія — СРСР — 2:1 (Переда, 6, Марселіно, 84 — Хусаїнов, 8).

1964 — нар. Дін Сондерс (Уельс) — один із найкращих форвардів у історії валлійського футболу.

1970 — фінал IX ЧС: Бразилія — Італія — 4:1. (Пеле, 18, Жерсон, 66, Жаірзіньо, 71, Карлос Альберто, 86 — Бонінсенья, 37).

1978 — один із найскандальніших матчів у історії ЧС: Аргентина — Перу — 6:0. Аргентинці точно знали, з якою різницею м’ячів необхідно обіграти перуанців, аби обійти бразильців у групі.