Легенда Динамо-наступник Платіні, дебют Метра на чолі збірної: 26 квітня — цей день в історії українського футболу
26 квітня 1961 року у місті Луганськ народився Олександр Заваров – вихованець Зорі, легенда київського Динамо, атакувальний півзахисник Ювентуса та Нансі, переможець двох євротрофеїв, дворазовий чемпіон СРСР, володар Кубка Італії та віцечемпіон Європи.
Ігрову кар’єру на дорослому рівні у 1977 році розпочав у складі Зорі. Загалом за луганців провів близько 53 матчів, забивши 17 м’ячів. З 1980 по 1981 рр. виступав за СКА (Ростов-на-Дону), з яким став володарем Кубка СРСР.
У 1983 році став динамівцем Києва. У складі біло-синіх грав протягом шести сезонів: 170 матчів, 48 голів, 32 асисти. Разом з Динамо двічі здобував золоті медалі Вищої ліги СРСР та двічі був переможцем Кубка.
У 1986-му став переможцем Кубка володарів кубків, оформивши 5+5 за системою гол плюс пас, що дозволило йому стати найкращим бомбардиром турніру у тому сезоні. У тому ж році Заварова було визнано «Футболістом року» в СРСР та УРСР.
За часи своєї кар’єри в чемпіонаті Союзу чотири рази входив до списку 33 найкращих футболістів року, займаючи перші місця. У 1986-му посів шосте місце серед номінантів на «Золотий м’яч». Після цього ж три роки поспіль перебував серед кандидатів на нагороду, однак вище восьмої сходинки не забирався.
Олександр Заваров, фото: ФК Динамо Київ
10 вересня 1988-го за 5 млн доларів перейшов у туринський Ювентус. Заваров був покликаний замінити легендарного французького півзахисника Мішеля Платіні, який завершив ігрову кар’єру. Стати такою ж важливою фігурою, як і у складі Динамо, в Ювентусі, в Олександра не вийшло. Усього за туринців він провів 76 матчів, забивши 13 голів. Разом з італійським клубом став переможцем Кубка УЄФА та Кубка Італії (1990)
За порадою Платіні свою кар’єру Заваров продовжив у французького Нансі, де колись і починав сам Мішель. Саме там і пройшли останні роки виступів українського півзахисника на високому рівні: 142 гри, 24 голи. З 1995 по 2003 рр. був граючим тренером французького Сен-Дізьє.
У складі збірної СРСР Заваров провів 41 матч, забив шість голів та оформив шість результативних передач. У 1988 році дійшов до фіналу Євро, де його команда поступилася Нідерландам (0:2). Також Олександр брав участь у матчах ЧС-1990, де зіграв у всіх трьох поєдинках групового етапу.
На посаді головного тренера став переможцем Кубка Швейцарії разом з клубом Віль у 2003 році. Пізніше очолював казахський Женіс, харківський Металіст та дубль ФК Москва. З 2005 по 2010 був головним тренером київського Арсеналу: 39 перемог, 34 нічиї та 56 поразок.
Увійшов в історію національної збірної України, як тренер, що мав 100% результат перемог на чолі команди. Щоправда, біля керма синьо-жовтих Заваров провів лише один товариський матч проти Болгарії (1:0) у 2012 році.
Пізніше входив до тренерського штабу Михайла Фоменка у збірній України. Перед Євро-2016 був вимушений залишити команду, оскільки на його місце був запрошений Андрій Шевченко. Останнім місцем роботи Заварова є київське Динамо, де він обіймав посаду скаута з 2018 по 2023 рік.
26 квітня 1993 року у місті Генічеськ (Херсонська область) народився Антон Швець – вихованець московських ЦСКА та Спартака, Реал Сарагоси та Вільярреал, що нині виступає за грозненський Ахмат.
Народившись у сім’ї українця та грузинки, провів свою футбольну кар’єру за межами батьківщини. На юнацькому рівні виступав за московські клуби ЦСКА та Спартак, до цього перебував у академії тбіліського Динамо.
Дорослу кар’єру розпочав в Іспанії, де з 2012 по 2014 рр. грав за Реал Сарагосу (переважно у складі дубля). Наступні чотири роки провів у системі Вільярреалу, проте за першу команду так і не дебютував.
З 2017 року є півзахисником Ахмата (Грозний). За цей час провів 162 матчі за чеченський клуб: 11 голів, п’ять асистів. У березні 2013-го відмовився від виклику до лав національної команди Грузії, заявивши, що бачить себе лише у футболці збірної Росії. У її складі провів лише одну товариську гру з Францією (1:3) у березні 2018 року.
З приводу повномасштабної війни в Україні Швець не висловлювався, продовжуючи грати за команду чеченського злочинця Рамзана Кадирова.
26 квітня 1985 року у місті Нововолинськ (Волинська область) народився Артем Федецький – вихованець донецького Шахтаря, захисник львівських Карпат та Дніпра, володар Кубка УЄФА та фіналіст Ліги Європи.
Артем Федецький, фото: скріншот YouTube
Футбольний шлях розпочинав зі школи луцької Волині, звідки у 2001 році доєднався до лав «гірників». За першу команду Шахтаря Федецький зіграв не так багато – дев’ять матчів, забивши один гол.
Між своїми виступами за донеччан Артем виступав за київський Арсенал та ФК Харків. Попри малу кількість ігрового часу в Шахтарі, Федецький разом з «гірниками» став переможцем Кубка УЄФА в сезоні 2008/09.
Найкраще проявити себе Артему вдалося в лавах львівських Карпат. Усього у складі зелено-білих захисник провів 139 матчів, у яких забив 16 голів та оформив дев’ять результативних передач. Федецький був частиною того славетного колективу Олега Кононова, який на груповому етапі Ліги Європи 2010/11 давав бій дортмундській Боруссії та ПСЖ. До того ж, саме гол Артема у ворота Галатасараю на 90+3 хвилині в плей-оф кваліфікації вивів команду до основної частини турніру.
Не вдалось завантажити відео.
Найбільших успіхів у Лізі Європи Федецький досяг з іншим українським колективом – Дніпром. У сезоні 2015/16 команда Мирона Маркевича дійшла до фіналу турніру, де у напруженому поєдинку мінімально поступилася іспанській Севільї (2:3). У тій єврокубковій кампанії захисник взяв участь у 13 матчах, оформивши 2+2 за системою гол плюс пас. Загалом за Дніпро Федецький провів 115 поєдинків: сім голів, п’ять асистів.
Єдиним закордонним клубом в кар’єрі Артема став німецький Дармштадт, кольори якого він захищав у сезоні 2016/17. За клуб з Гессена оборонець провів 17 матчів, відзначившись результативною передачею. З 2020 по 2021 рр. виступав за аматорський колектив з Луцька – Вотранс.
У складі національної збірної України Федецький провів 53 матчі, забив два голи та оформив чотири асисти. Брав участь Євро-2012, зігравши у всіх трьох іграх турніру та був у заявці команди на чемпіонат Європи-2016.
Після завершення кар’єри був кандидатом від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року від 118 округу міста Львів.
Батько Артема – Андрій – легендарний нападник луцького Торпедо (пізніше Волині), за який у всіх турнірах провів 525 поєдинків, забивши 91 гол. Рекордсмен за кількістю забитих м’ячів в історії клубу на рівні з Володимиром Диким.
- Не можна не згадати про Чорнобильську катастрофу, яка сталася 26 квітня 1986 року. Детально про футбол у тому регіоні до вибуху на ЧАЕС, сам день аварії та життя після в інтерв’ю сайту FanDay.net розповів колишній тренер академії київського Динамо Сергій Величко. Також фахівець ділився спогадами про свою роботу в лавах столичного гранду вже для сайту sport-express.ua.
26 квітня 2000 року на стадіоні «Георгій Аспарухов» у Софії пройшов товариський поєдинок, в якому збірна Болгарії приймала команду України.
Здавалося, звичайна контрольна гра синьо-жовтих увійшла в історію, як дебютна для легендарного тренера Валерія Васильовича Лобановського на чолі національної збірної.
Вже у своєму першому матчі Метр дав дебютувати Андрію Несмачному, Ігорю Костюку, Сергію Кормільцеву та Анатолію Тимощуку.
Долю ж поєдинку вирішив забитий м’яч Андрія Шевченка, який він головою відправив у сітку воріт Здравко Здравкова.
Контрольний матч
Болгарія – Україна – 0:1 (0:0)
Гол: Шевченко, 54
- Болгарія: Здравков, Марков, Дончев, М. Петков (Топузаков, 46), Боримиров (Александов, 60), С. Петров (Пеєв, 11), Іванов, І. Петков, Балаков, Тодоров (М. Петров, 56), Донков (Іванов, 56).
- Україна: Шовковський, Старостяк (Лужний, 46), Тимощук (Максимюк, 61), Головко, Ващук, Дмитрулін (Несмачний, 46), Зубов (Гусін, 46), Ковальов (Михайленко, 46), Мізін (Костюк, 46), Шевченко (Кормільцев, 70), Мороз (Ребров, 46).
Не вдалось завантажити відео.
1904 — нар. Джіммі Макгрорі (Шотландія) — супер-бомбардир, забив 410 м’ячів у D-1 Шотландії. І це при тому, що його зріст — 168 см.
1949 — нар. Карлос Б’янкі (Аргентина) — забив 385 м’ячів у чемпіонатах Аргентини та Франції. Один із найтитулованіших тренерів світу.
1961 — нар. Олександр Заваров (Україна) — один із найкращих півзахисників у історії київського «Динамо», переможець КВК-1986 і Кубка УЄФА-1990.
1962 — нар. Наско Сіраков (Болгарія) — один із найкращих бомбардирів у історії болгарського футболу.