Легенда Динамо-наступник Платіні, дебют Метра на чолі збірної: 26 квітня — цей день в історії українського футболу

26 квітня 1961 року у місті Луганськ народився Олександр Заваров – вихованець Зорі, легенда київського Динамо, атакувальний півзахисник Ювентуса та Нансі, переможець двох євротрофеїв, дворазовий чемпіон СРСР, володар Кубка Італії та віцечемпіон Європи.

Ігрову кар’єру на дорослому рівні у 1977 році розпочав у складі Зорі. Загалом за луганців провів близько 53 матчів, забивши 17 м’ячів. З 1980 по 1981 рр. виступав за СКА (Ростов-на-Дону), з яким став володарем Кубка СРСР.

У 1983 році став динамівцем Києва. У складі біло-синіх грав протягом шести сезонів: 170 матчів, 48 голів, 32 асисти. Разом з Динамо двічі здобував золоті медалі Вищої ліги СРСР та двічі був переможцем Кубка.

У 1986-му став переможцем Кубка володарів кубків, оформивши 5+5 за системою гол плюс пас, що дозволило йому стати найкращим бомбардиром турніру у тому сезоні. У тому ж році Заварова було визнано «Футболістом року» в СРСР та УРСР. 

За часи своєї кар’єри в чемпіонаті Союзу чотири рази входив до списку 33 найкращих футболістів року, займаючи перші місця. У 1986-му посів шосте місце серед номінантів на «Золотий м’яч». Після цього ж три роки поспіль перебував серед кандидатів на нагороду, однак вище восьмої сходинки не забирався.

Олександр Заваров, фото: ФК Динамо Київ

10 вересня 1988-го за 5 млн доларів перейшов у туринський Ювентус. Заваров був покликаний замінити легендарного французького півзахисника Мішеля Платіні, який завершив ігрову кар’єру. Стати такою ж важливою фігурою, як і у складі Динамо, в Ювентусі, в Олександра не вийшло. Усього за туринців він провів 76 матчів, забивши 13 голів. Разом з італійським клубом став переможцем Кубка УЄФА та Кубка Італії (1990) 

За порадою Платіні свою кар’єру Заваров продовжив у французького Нансі, де колись і починав сам Мішель. Саме там і пройшли останні роки виступів українського півзахисника на високому рівні: 142 гри, 24 голи. З 1995 по 2003 рр. був граючим тренером французького Сен-Дізьє.

У складі збірної СРСР Заваров провів 41 матч, забив шість голів та оформив шість результативних передач. У 1988 році дійшов до фіналу Євро, де його команда поступилася Нідерландам (0:2). Також Олександр брав участь у матчах ЧС-1990, де зіграв у всіх трьох поєдинках групового етапу.

На посаді головного тренера став переможцем Кубка Швейцарії разом з клубом Віль у 2003 році. Пізніше очолював казахський Женіс, харківський Металіст та дубль ФК Москва. З 2005 по 2010 був головним тренером київського Арсеналу: 39 перемог, 34 нічиї та 56 поразок.

Увійшов в історію національної збірної України, як тренер, що мав 100% результат перемог на чолі команди. Щоправда, біля керма синьо-жовтих Заваров провів лише один товариський матч проти Болгарії (1:0) у 2012 році. 

Пізніше входив до тренерського штабу Михайла Фоменка у збірній України. Перед Євро-2016 був вимушений залишити команду, оскільки на його місце був запрошений Андрій Шевченко. Останнім місцем роботи Заварова є київське Динамо, де він обіймав посаду скаута з 2018 по 2023 рік.

26 квітня 1993 року у місті Генічеськ (Херсонська область) народився Антон Швець – вихованець московських ЦСКА та Спартака, Реал Сарагоси та Вільярреал, що нині виступає за грозненський Ахмат.

Народившись у сім’ї українця та грузинки, провів свою футбольну кар’єру за межами батьківщини. На юнацькому рівні виступав за московські клуби ЦСКА та Спартак, до цього перебував у академії тбіліського Динамо.

Дорослу кар’єру розпочав в Іспанії, де з 2012 по 2014 рр. грав за Реал Сарагосу (переважно у складі дубля). Наступні чотири роки провів у системі Вільярреалу, проте за першу команду так і не дебютував.

З 2017 року є півзахисником Ахмата (Грозний). За цей час провів 162 матчі за чеченський клуб: 11 голів, п’ять асистів. У березні 2013-го відмовився від виклику до лав національної команди Грузії, заявивши, що бачить себе лише у футболці збірної Росії. У її складі провів лише одну товариську гру з Францією (1:3) у березні 2018 року.

З приводу повномасштабної війни в Україні Швець не висловлювався, продовжуючи грати за команду чеченського злочинця Рамзана Кадирова.

26 квітня 1985 року у місті Нововолинськ (Волинська область) народився Артем Федецький – вихованець донецького Шахтаря, захисник львівських Карпат та Дніпра, володар Кубка УЄФА та фіналіст Ліги Європи.

Артем Федецький, фото: скріншот YouTube

Футбольний шлях розпочинав зі школи луцької Волині, звідки у 2001 році доєднався до лав «гірників». За першу команду Шахтаря Федецький зіграв не так багато – дев’ять матчів, забивши один гол.

 Між своїми виступами за донеччан Артем виступав за київський Арсенал та ФК Харків. Попри малу кількість ігрового часу в Шахтарі, Федецький разом з «гірниками» став переможцем Кубка УЄФА в сезоні 2008/09.

Найкраще проявити себе Артему вдалося в лавах львівських Карпат. Усього у складі зелено-білих захисник провів 139 матчів, у яких забив 16 голів та оформив дев’ять результативних передач. Федецький був частиною того славетного колективу Олега Кононова, який на груповому етапі Ліги Європи 2010/11 давав бій дортмундській Боруссії та ПСЖ. До того ж, саме гол Артема у ворота Галатасараю на 90+3 хвилині в плей-оф кваліфікації вивів команду до основної частини турніру.

Найбільших успіхів у Лізі Європи Федецький досяг з іншим українським колективом – Дніпром. У сезоні 2015/16 команда Мирона Маркевича дійшла до фіналу турніру, де у напруженому поєдинку мінімально поступилася іспанській Севільї (2:3). У тій єврокубковій кампанії захисник взяв участь у 13 матчах, оформивши 2+2 за системою гол плюс пас. Загалом за Дніпро Федецький провів 115 поєдинків: сім голів, п’ять асистів.

Єдиним закордонним клубом в кар’єрі Артема став німецький Дармштадт, кольори якого він захищав у сезоні 2016/17. За клуб з Гессена оборонець провів 17 матчів, відзначившись результативною передачею. З 2020 по 2021 рр. виступав за аматорський колектив з Луцька – Вотранс.

У складі національної збірної України Федецький провів 53 матчі, забив два голи та оформив чотири асисти. Брав участь Євро-2012, зігравши у всіх трьох іграх турніру та був у заявці команди на чемпіонат Європи-2016.

Після завершення кар’єри був кандидатом від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року від 118 округу міста Львів.

Батько Артема – Андрій – легендарний нападник луцького Торпедо (пізніше Волині), за який у всіх турнірах провів 525 поєдинків, забивши 91 гол. Рекордсмен за кількістю забитих м’ячів в історії клубу на рівні з Володимиром Диким.

• Не можна не згадати про Чорнобильську катастрофу, яка сталася 26 квітня 1986 року. Детально про футбол у тому регіоні до вибуху на ЧАЕС, сам день аварії та життя після в інтерв’ю сайту FanDay.net розповів колишній тренер академії київського Динамо Сергій Величко. Також фахівець ділився спогадами про свою роботу в лавах столичного гранду вже для сайту sport-express.ua.

26 квітня 2000 року на стадіоні «Георгій Аспарухов» у Софії пройшов товариський поєдинок, в якому збірна Болгарії приймала команду України.

Здавалося, звичайна контрольна гра синьо-жовтих увійшла в історію, як дебютна для легендарного тренера Валерія Васильовича Лобановського на чолі національної збірної. 

Вже у своєму першому матчі Метр дав дебютувати Андрію Несмачному, Ігорю Костюку, Сергію Кормільцеву та Анатолію Тимощуку.

Долю ж поєдинку вирішив забитий м’яч Андрія Шевченка, який він головою відправив у сітку воріт Здравко Здравкова. 

Контрольний матч

Болгарія – Україна – 0:1 (0:0)

Гол: Шевченко, 54

• Болгарія: Здравков, Марков, Дончев, М. Петков (Топузаков, 46), Боримиров (Александов, 60), С. Петров (Пеєв, 11), Іванов, І. Петков, Балаков, Тодоров (М. Петров, 56), Донков (Іванов, 56).
• Україна: Шовковський, Старостяк (Лужний, 46), Тимощук (Максимюк, 61), Головко, Ващук, Дмитрулін (Несмачний, 46), Зубов (Гусін, 46), Ковальов (Михайленко, 46), Мізін (Костюк, 46), Шевченко (Кормільцев, 70), Мороз (Ребров, 46).

1904 — нар. Джіммі Макгрорі (Шотландія) — супер-бомбардир, забив 410 м’ячів у D-1 Шотландії. І це при тому, що його зріст — 168 см.

1949 — нар. Карлос Б’янкі (Аргентина) — забив 385 м’ячів у чемпіонатах Аргентини та Франції. Один із найтитулованіших тренерів світу.

1961 — нар. Олександр Заваров (Україна) — один із найкращих півзахисників у історії київського «Динамо», переможець КВК-1986 і Кубка УЄФА-1990.

1962 — нар. Наско Сіраков (Болгарія) — один із найкращих бомбардирів у історії болгарського футболу.