Легенда та майстер стандартів Динамо, перестрілка з Іспанією: 29 березня — цей день в історії українського футболу

29 березня 1940 року у місті Запоріжжя народився Віктор Серебренников – легендарний півзахисник київського Динамо, майстер штрафних ударів, п’ятиразовий переможець чемпіонату СРСР та двічі володар Кубка.

Віктор Серебренников. Фото: Динамо

Свій перший сезон на дорослому рівні провів у складі запорізького Металурга та вже у 1959 році став динамівцем Києва. На початках поступово підпускався до основної обойми гравців, але по-справжньому важливим елементом команди став вже у 1961-му, коли біло-сині здобули перші чемпіонські нагороди СРСР в історії. Після цього Серебренников разом з динамівцями ще чотири рази ставав золотим призером Вищої ліги та двічі здобував Кубок Союзу.

Усього за Динамо (1959-1971) провів 335 матчів, забивши 79 голів. За часи своїх виступів дев’ять разів входив до списку 33 найкращих футболістів року в СРСР, двічі займав перше місце у своїй номінації.

Також півзахисник був визнаним майстром виконання штрафних ударів, розробивши власний стиль, який у народі отримав назву «дуга Серебренникова». Пояснювати у чому саме полягає стиль виконання стандартного положення немає сенсу – це треба бачити.

Відео тієї самої «дуги Серебренникова»:

Сам півзахисник зізнався, що підгледів такий удар у гравців з Південної Америки. В сезоні 1969 року Серебренников у такому стилі забив сім голів, а загальний відсоток влучання у площину воріт після таких пострілів становив близько 75%.

У складі збірної СРСР півзахисник брав участь на ЧС-1962 (усі матчі в запасі) та ЧС-1966, де його команда стала бронзовим призером, хоч поступилася у грі за третю сходинку Португалії (1:2). На цьому турнірі атакувальний хавбек взяв участь у двох матчах: без результативних дій. 

Загалом за збірну СРСР провів 21 матч, забивши три голи. Свої останні поєдинки у складі команди Союзу провів на мундіалі 1970 року, зігравши у двох матчах групового етапу.

Після завершення ігрової кар’єри Серебренников пробував свої сили у тренерському ремеслі, працювавши у сумському клубі Фрунзенець та вінницькій Ниві. Помер 12 листопада 2014-го у віці 74 років у місті Київ.

29 березня 1982 року у місті Ніжин (Чернігівська область) народився Олег Давидов – захисник київського ЦСКА, кіровоградської Зірки, тренер ПФК Суми, де і заробив довічне відсторонення від футбольної діяльності.

Розпочинав у РВУФК та більшу частину своєї кар’єри провів саме у футболці столичного клубу –  ЦСКА. За київських «армійців» Давидов зіграв у 88 поєдинках, забивши сім голів. Також чимало часу (2009-2011) захисник провів у складі кіровоградської Зірки, за яку забив вісім м’ячів у 55 матчах. 

Крім цих двох клубів Давидов також був гравцем білоруського Свислоч-Кровля, одеського Чорноморця, житомирського Полісся, Севастополя, охтирського Нафтовик-Укрнафта, Миколаєва, Черкаського Дніпра та Сум. Загалом захисник провів близько 237 матчів на рівні Першої ліги: 15 голів, п’ять асистів.

Саме у Сумах у 2019 році Давидов і заробив своє довічне відсторонення від будь-якої футбольної діяльності. Згідно з рішенням КДК ФФУ захисник брав участь в організації договірних матчів. 

29 березня 1995 року на НСК «Олімпійський» пройшов матч п’ятого туру відбору на ЧЄ-1996, в якому збірна України приймала Італію.

Команді Анатолія Конькова у Києві протистояли чинні віцечемпіони світу, яких очолював легендарний Арріго Саккі. Свій статус зіркової команди італійці підтвердили вже у першому таймі, двічі увігнавши м’яч у сітку воріт Дмитра Тяпушкіна. За «скуадру адзурру» голами відзначилися Аттіліо Ломбардо та Джанфранко Дзола.

Після цієї поразки українська збірна опустилася на п’яте з шести місць групи 4, випереджаючи Естонію та поступаючись Хорватії, Італії, Литві й Словаччині.

Відбір на чемпіонат Європи, п’ятий тур

Україна – Італія – 0:2 (0:2)

Голи: Ломбардо, 12, Дзола, 38

• Україна: Тяпушкін, Лужний (Букель, 56), Телесненко, Хомін, Євтушок, Орбу, Мізін, Калитвинцев, Шевченко, Леоненко, Коновалов (Похлебаєв, 77).
• Італія: Перуцці, Бенарріво, Мальдіні, Альбертіні, Аполлоні, Мінотті, Ломбардо (Конте, 62), Ді Маттео, Казірагі (Раванеллі, 74), Дзола, Берті.

29 березня 1997 року на стадіоні «Лос Керменос» у іспанській Гранаді пройшов матч четвертого туру відбору на ЧС-1998, в якому збірна України зустрічалася з Албанією.

Через заворушення в Албанії матч проводився у Іспанії. Таким чином українська збірна зіграла перший у власній історії офіційний матч на нейтральному полі. Не надто видовищний поєдинок закінчився мінімальною перемогою команди Йожефа Сабо, хоча моменти для того, аби відзначитися ще були.

Переможний гол на свій рахунок записав Сергій Ребров, що відзначився з передачі Андрія Шевченка, вже під кінець першої половини гри. Для самого Сабо цей матч став 10-м на чолі національної команди.

Відбір на чемпіонат світу, четвертий тур

Албанія – Україна – 0:1 (0:1)

Гол: Ребров, 40

• Албанія: Стракоша, Дема (Хасі, 46), Дайя, Абазі, Вата, Качай, Бозго (Буші, 78), Белай (Шпуза, 83), Кола, Рракллі, Вата. 
• Україна: Суслов, Старостяк, Беженар, Головко, Ващук, Михайленко (Кардаш, 73), Орбу (Скрипник, 46), Калитвинцев (Кривенцов, 86), Косовський, Шевченко, Ребров.

29 березня 1998 року у місті Харцизьк (Донецька область) народився Олексій Биков – вихованець донецького Шахтаря, захисник Маріуполя, болгарського Локомотива та польського Заглембє (Сосновець).

Олексій Биков. Фото: Маріуполь

Змалечку виховувався в академії Шахтаря, де виступав лише за юнацьку команду. У сезоні 2016/17 на правах оренди грав за молодіжку Олександрії.

З 2017 по 2021 рік захищав кольори Маріуполя. За увесь час в складі приазовців провів 71 поєдинок, відзначившись одним результативним пасом. Сезон 2021/22 провів в оренді у Локомотиві (Пловдив, Болгарія), взявши участь у 19 матчах.

Після виступів за ісландський Акурейрі, влітку 2022-го приєднався до польського Заглембє (Сосновець), кольори якого захищає й досі. За цей час оборонець провів вже 42 поєдинки, забив два голи та оформив один асист. 

Наразі Биков під орудою відомого білоруського тренера Олександра Хацкевича бореться за виживання свого Заглембє у другому за силою дивізіоні Польщі. На цей момент команда перебуває на останній сходинці турнірної таблиці.

Також в активі Олексія є дев’ять матчів за молодіжну збірну України, в яких він відзначився одним асистом.

29 березня 2003 року на НСК «Олімпійський» пройшов матч четвертого туру відбору на ЧЄ-2004, в якому збірна України приймала Іспанію.

Команда Леоніда Буряка рівно 21 рік тому дала справжній бій зірковим підопічним Іньякі Саєса. Рахунок у грі відкрили саме синьо-жовті – це Андрій Шевченко асистував Андрію Вороніну, який розписався у воротах Ікера Касільяса.

Матч ішов до перемоги нашої збірної, однак наприкінці гри «червона фурія» вистрілила дуплетом – голи в активі Рауля Гонсалеса та Хосеби Ечеберрії.

Рятівником української команди став 33-річний дебютант нашої збірної Олександр Горшков, який вже у компенсований арбітром час наважився на удар з дальньої відстані та був винагороджений за сміливість. 

Таким чином на заповненому «Олімпійському» була зафіксована нічия між зірковою збірною Саєса та командою Буряка, яка продемонструвала справжній характер.

Відбір на чемпіонат Європи, четвертий тур

Україна – Іспанія – 2:2 (1:0)

Голи: Воронін, 11, Горшков, 90+2 – Рауль, 83, Ечеберрія, 87

• Україна: Шовковський, Тимощук, Дмитрулін, Федоров, Несмачний, Кормільцев (Калиниченко, 62), Гусин, Горшков, Воробей, Воронін, Шевченко (Серебренников, 72).
• Іспанія: Касільяс, Сальгадо, Сезар, Марчена, Арансабаль, Бараха, Альбельда (Хаві, 65), Ечеберрія, Гуті (Валерон, 65), Вісенте (Дієго, 77), Рауль.

1937 — нар. Бруно Мора (Італія) — нападник «Мілана», переможець КЄЧ-1963 і КВК-1968.

1940 — нар. Віктор Серебряников (СРСР) — зірка київського «Динамо» 1960-х, півфіналіст чемпіонату світу-1966. Прекрасно виконував штрафні удари.

1952 — нар. Райнер Бонхоф (Німеччина) — чемпіон світу-1974, чемпіон Європи-1980.

1966 — нар. Красімір Балаков (Болгарія) — один із найкращих півзахисників Болгарії 1990-х. У складі збірної зіграв 92 матчі, забив 16 м’ячів.

1973 — нар. Марк Овермарс (Нідерланди) — переможець ЛЧ-1995, один із найкращих «вінгерів» європейського футболу.

1999 — пом. Дьюла Женгеллер (Угорщина) — один із найкращих форвардів Європи довоєнної пори. Забив більше 400 м’ячів у національних чемпіонатах.

2008 — пом. Райко Мітіч (Югославія) — віце-чемпіон Олімпіади 1948,
1952 рр.