Розстріляний нападник-білогвардієць, легенда тернопільської Ниви: 9 червня — цей день в історії українського футболу
9 червня 1938-го у віці 39 років був розстріляний Олександр Шпаковський – легенда харківського футболу, нападник та тренер місцевого Динамо, чемпіон СРСР.
Вихованець школи Діана за роки своєї дорослої кар’єри виступав за такі харківські команди, як Янус, Штурм, ОЛС, Рабіс та Динамо. Шпаковський неодноразово здобував перемогу у першості міста, а у 1924 році ще й завоював золоті медалі СРСР разом з командою Харкова, яка переграла у фіналі колектив Ленінграда (2:1). За часи своєї ігрової кар’єри двічі входив до списку 33 найкращих футболістів року в Союзі (1928, 1930).
У 1924 році Шпаковський також дебютував у складі збірної СРСР у поєдинку проти Туреччини (3:0), забивши у тій грі. Загалом нападник провів 12 неофіційних поєдинків за головну команду Союзу, відзначившись трьома забитими м’ячами.
Протягом двох сезонів (1935-1936) Шпаковський очолював харківське Динамо. До цього ж крім футболу форвард займався тенісом, гандболом, легкою атлетикою та навіть ставав срібним призером чемпіонату СРСР по хокею з м’ячем. Пізніше ексфорвард працював у харківському інституті ортопедії, оскільки мав медичну освіту.
14 березня 1938 року був заарештований НКВС за анонімним донесенням. 23 квітня харківська «трійка» засудила Шпаковського до розстрілу як учасника військово-бойової білогвардійської організації. Зрештою футболіст був вбитий та похований у рідному Харкові. За іншою версією (менш розповсюдженою) Шпаковський помер у таборі в Хабаровському краї у 1942 році через хибне звинувачення. Під час «відлиги» легенду харківського футболу було посмертно реабілітовано.
9 червня 1959 року у селі Муроване (Львівська область) народився Ігор Яворський – легендарний форвард та тренер тернопільської Ниви, який також має досвід роботи у львівських Карпатах та донецькому Металурзі.
Протягом своєї ігрової кар’єри змінив низку колективів. Розпочинав Яворський зі львівського Соколу, а закінчував у тернопільській Ниві, де й здобув славу як результативний нападник. За Ниву Ігор провів 272 матчі, забивши 152 голи.
Також тривалий час Яворський виступав за павлоградський Колос (1982-1984). Поза межами батьківщини форвард грав в Угорщині (Егер), Чехії (Хемлон) та Швеції (Боліден).
Пізніше Яворський тривалий час працював у тернопільській Ниві, був граючим тренером, пізніше очолював клуб в ролі головного тренера. У сезоні 1997/98 команда під керівництвом фахівця посіла історичне сьоме місце чемпіонату України. Також Яворський очолював донецький Металург, Прикарпаття, ПФК Львів, Ниву (Теребовля), канадський Атомік Селект. У львівських Карпатах спеціаліст був асистентом Івана Голаца та Мирона Маркевича, а у запорізькому Металурзі допомагав Сергію Ященку.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Яворський вступив до лав територіальної оборони, про що розповів у інтерв’ю FanDay.net.
Ігор Яворський. Фото: ФК Нива
9 червня 1982 року у місті Миколаїв народився Анатолій Діденко – вихованець Миколаєва, багаторічний нападник одеського Чорноморця, двічі бронзовий призер чемпіонату України.
Перші кроки у дорослому футболі робив у складі рідного Миколаєва, звідки у 2004 році перебрався до російського Амкару. Разом з пермським колективом ставав переможцем Першої ліги. Усього ж Діденко провів за Амкар 55 поєдинків, забивши два голи.
З 2006 по 2008 рр. Анатолій перебував на контракті в харківському Металісті (43 матчі, п’ять голів). У цей же період на правах оренди виступав за луганську Зорю та ужгородську Говерлу.
А ось у 2009 році нападник приєднався до одеського Чорноморця, кольори якого захищав аж до 2015-го. За «моряків» Діденко встиг провести 184 матчі, забивши 31 гол та оформивши сім асистів. Разом з Чорноморцем виходив до фіналу Кубка України та ставав срібним призером Першої ліги. Пізніше повертався до одеського клубу в 2018 році, провівши вісім поєдинків.
Також Діденко за часи своєї ігрової кар’єри встиг пограти за луцьку Волинь, одеську Жемчужину та Маріуполь. Вже у 2018 році Анатолій увійшов у тренерський штаб Чорноморця, був помічником Ангела Червенкова. Потім ексфорвард працював асистентом Іллі Близнюка у МФК Миколаїв, очолював другу команду. З 2021 року Діденко є головним тренером юнацької команди Чорноморця.
У відвертому інтерв’ю «УФ» Діденко розповів про своє футбольне життя.
Анатолій Діденко. Фото: ФК Волинь
1913 — нар. Жан Ніколя (Франція) — лідер атак збірної Франції 1930-х (25 матчів, 21 гол), учасник ЧС 1930 і 1934 рр.
1946 — нар. Роберт Сара (Австрія) — один із найкращих центрбеків у історії австрійського футболу. Володар національного рекорду за кількістю проведених матчів у чемпіонаті Австрії — 572.
1969 — нар. Ерік Вінальда (США) — лідер збірної США 1990-х (107 матчів, 34 голи), найкращий футболіст у історії MLS.
1978 — нар. Мірослав Клозе (Німеччина) — 6 разів ставав призером ЧС і ЧЄ, провів у збірній 137 матчів, забив 71 м’яч.
1984 — нар. Уеслі Снайдер (Нідерланди) — півзахисник «Галатасараю», призер ЧС та ЧЄ, провів більше 110 матчів за збірну.