Барселона у Києві, легіонер Динамо, що зайняв місце Шовковського: 6 березня — цей день в історії українського футболу

6 березня 1927 року у місті Харків народився Микола Уграїцький – легендарний воротар харківського Локомотива та Авангарду, що має в своєму активі гол від воріт до воріт.

Розпочинав кар’єру у харківському Дзержинці, після чого у 1947-му приєднався до Локомотива, який на той момент вважався головною командою міста. У складі «залізничників» Уграїцький взяв участь у 187 матчах, пропустивши 196 голів.

Наступні шість років своєї кар’єри (1956-1962) голкіпер провів у харківському Авангарді. Усього за авангардистів воротар зіграв приблизно 135 матчів, пропустивши 78 голів.

Під час ігор за Авангард Уграїцький навіть записав на свій рахунок гол. Сталося це у 1959 році в товариському матчі проти команди Об'єднаної Арабської Республіки. Харків’янин відзначився у воротах суперника, завдавши удару прямо зі свого карного майданчика.

А у 1961 році разом з Авангардом Уграїцький посів шосту сходинку в класі «А», що є найвищим місцем для харківських клубних команд за всю історію чемпіонатів СРСР. 

Колишній форвард харківського Локомотиву та Авангарду нападник Віталій Зуб зізнавався:

«Уграїцького я б поставив в один ряд з іншим чудовим воротарем Львом Яшиним. Я з обома і грав, і дружив. Лев Іванович був такий самий різносторонній, як і Коля Уграїцький. 

Обидва грали взимку в хокей із шайбою. І обидва першими почали грати на виході, тобто як польові гравці. Микола Тихонович любив грати в полі. Коли на тренуваннях була двостороння гра, Ожередов – племінник Уграїцького – грав центрального захисника, а Уграїцький грав у полі».

Після завершення кар’єри Уграїцький працював старшим викладачем, був завідувачем на кафедрі фізичного виховання Харківського авіаційного інституту.

Помер 7 червня 1969 року в Харкові внаслідок саркоми у віці 42-х років.

6 березня 1985 року у місті Івано-Франківськ народився Ярослав Годзюр – воротар з українським та російським громадянством, що відомий своїми виступами за грозненський Терек та єкатеринбурзький Урал.

Ярослав Годзюр. Фото: Google

Свою кар’єру Годзюр розпочинав з друголігового івано-франківського клубу Чорногора, після чого перебрався у Газовик-Скала, що грав у дивізіоні рівнем вище. 

З 2006 по 2007 рік грав за самарський клуб Крилья Совєтов, де виступав за дублюючий склад. Після завершення сезону повернувся до України, ставши воротарем київського Динамо-2: чотири матчі, 13 пропущених голів.

У 2008-му перебрався до грозненського Терека, за який грав протягом дев’яти років. За цей час Годзюр в складі чеченського клубу провів 105 поєдинків, пропустив 140 голів та у 31 грі залишив свої ворота у недоторканності.

Наступні п’ять років Ярослав захищав кольори Уралу. Саме у складі цього клубу з Єкатеринбурга Годзюр провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 112 (146 пропущених, 24 гри «на нуль»).

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну воротар розірвав контракт з Уралом та повернувся на батьківщину. 

У 2023 році Годзюр був помічений у заявці команди Фенікс (село Підмонастир) на матч чемпіонату Львівської області.

6 березня 1991 року у місті Відень народився Александар Драгович – захисник київського Динамо, леверкузенського Байєра, Лестера та збірної Австрії, чемпіон України, Швейцарії та Сербії.

Александар Драгович. Фото: Динамо

Перед своїм трансфером до київського Динамо Драгович встиг пограти за рідну віденську Аустрію та швейцарський Базель. У складі перших він завоював Кубок Австрії в сезоні 2008/09, а з другими крім перемоги в Кубку Швейцарії ще чотири рази здобував золоті медалі чемпіонату.

Влітку 2013-го Драгович перейшов до київського Динамо з Базеля за 10 млн євро. Усі три роки був основним захисником біло-синіх, провівши за цей час 109 матчів: два голи, дві результативні передачі. Разом з динамівцями Александар здобув два чемпіонства, два Кубки та один Суперкубок України.

У липні 2015 року Драговичу довелося стати у ворота Динамо. Сталося це в матчі Суперкубка проти донецького Шахтаря, коли на 90+1-й хвилині голкіпер Олександр Шовковський отримав пряму червону картку за фол у штрафному майданчику. 

Запасний кіпер Олександр Рибка вже не міг вийти не поле, оскільки головний тренер киян використав на той момент уже всі заміни.

Зрештою, Драгович удар з 11-метрової позначки від капітана донеччан Даріо Срни взяти не зумів, а потім ще й пропустив гол від Бернарда. Таким чином «гірники» святкували перемогу в матчі за Суперкубок (2:0), забивши двічі австрійському захисникові.

У серпні 2016-го за 21 млн євро Драгович перейшов до леверкузенського Байєра, у складі якого виступав з перемінним успіхом. Загалом за «фармацевтів» протягом п’яти років взяв участь у 106 матчах, забив чотири голи та оформив три асисти.

В сезоні 2017/18 Александар на правах оренди грав за Лестер, який на той момент мав статус чинного чемпіона Англії: 16 матчів, без результативних дій.

З 2021 року Драгович виступає за сербський клуб Црвена Звезда, є капітаном команди. Наразі в активі захисника 125 матчів, шість голів та три результативні передачі у складі червоно-білих. Разом з Црвеною Звездою Александар по два рази завойовував Кубок та чемпіонат Сербії.

У складі збірної Австрії Драгович провів рівно 100 поєдинків, забивши два голи. Брав участь на Євро-2016 та Євро-2020, де на груповому етапі зустрічався з командою України (1:0).

6 березня 1995 року у місті Мінськ народився Микита Корзун – півзахисник мінського та київського Динамо, чемпіон України та Білорусі.

Микита Корзун. Фото: Google

На початку кар’єри здорово проявив себе у рідному Динамо. У 2013 році Корзун був визнаний найкращим у номінації «Футбольна надія Білорусі». Через два роки інтерес до півзахисника приписували донецькому Шахтарю та київському Динамо. 

Зрештою, у лютому 2016-го Корзун за 700 тисяч євро перейшов до лав динамівців Києва. За чотири роки на контракті у клубі стати важливим гравцем не зумів. Усього за біло-синіх провів 30 матчів: без результативних дій. Разом з киянами ставав чемпіоном та володарем Суперкубка України.

На правах оренди грав у мінському Динамо, саудівському Аль-Фатех та нижчоліговому португальському Вілафранкенше.

У 2020 році підписав контракт з солігорським Шахтарем, з яким пізніше двічі став чемпіоном Білорусі (третій трофей було анульовано через скандал з договірними матчами). Взимку 2024-го на правах вільного агента перейшов до казахстанського клубу Єлімай. 

У складі національної збірної Білорусі Корзун провів 22 поєдинки: без результативних дій.

6 березня 1996 року у селі Троїцько-Сафонове (Миколаївська область) народився Максим Третьяков – вихованець Дніпра, вінгер одеського Чорноморця, Олександрії та Дніпра-1, срібний призер чемпіонату Словаччини.

Максим Третьяков. Фото: Дніпро-1

Розпочинав займатися футболом в структурі Дніпра, за який і виступав на ДЮФЛ. Пізніше грав за юнацьку та молодіжну команду дніпрян, а ось за основну так і не дебютував. У 2016 на правах оренди був у харківському Металісті: вісім матчів, один асист.

З 2016 по 2018 рік Третьяков виступав за одеський Чорноморець. У складі «моряків» за цей час вінгер провів 52 поєдинки, оформивши 4+4 за системою гол плюс пас.

Наступні два роки Максим грав у словацькому клубі ДАК 1904. Разом з ними у сезоні 2018/19 став срібним призером місцевого чемпіонату. Усього ж в активі Третякова 22 матчі, три голи та один асист за клуб з міста Дунайська Стреда.

У 2019 році на правах оренди Максим пограв за Олександрію, де зрештою і лишився на повноцінній основі аж до 2023-го. Саме за «містян» Третьяков провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 102 (26 голів, 11 асистів). 

Влітку минулого року Максим за 400 тисяч євро перебрався з Олександрії до срібних призерів чемпіонату України – Дніпра-1. Через важку травму (надрив хрестоподібної зв’язки) вінгер провів за дніпровський клуб лише три поєдинки: результативними діями не відзначався.

Також в активі Третьякова 16 матчів за молодіжну збірну України. Голів не забивав, але оформив два асисти.

6 березня 1991 року на стадіоні «Республіканський» пройшов матч 1/4  фіналу Кубка кубків УЄФА, в якому київське Динамо приймало каталонську Барселону.

У першій зустрічі протистояння підопічні Анатолія Пузача поступилися команді Йохана Кройффа у поєдинку, що можна назвати перестрілкою.

Спершу після кутового результативним ударом головою відзначився Хуан Марія Бакеро. На це свою відповідь дав Сергій Заєць, який пройшов крізь захист каталонців та закотив м’яч у ворота Андоні Субісаретти. 

Однак вже у першій половині гри Барселона знову вийшла вперед – гол на рахунку Антоніо Карлоса Ортеги. По перерві каталонці знову забили. Цього разу з пенальті після фолу Олександра Жидкова відзначився Хрісто Стоїчков. 

Наприкінці поєдинку свій 11-метровий реалізують і кияни – Олег Саленко розвів м’яч та Субісаретту по різних кутах, встановивши підсумковий рахунок гри.

Кубок кубків УЄФА, 1/4 фіналу

Динамо – Барселона – 2:3 (1:2)

Голи: Заєць, 34, Саленко, 82 (пенальті) – Бакеро, 6, Ортега, 45, Стоїчков, 63 (пенальті)

Динамо: Жидков, Лужний, Цвейба, Деркач, Мороз, Беца, Шматоваленко, Заєць, Юрченко (Матвєєв, 67), Саленко, Юран.

Барселона: Субісаретта, Елера, Алесанко, Сакрістан, Серна, Бакеро, Ортега, Стоїчков, Лаудруп (Гарсія, 63), Амор, Бегірістайн (Лопес, 88).