Голеадор з Волині, скаут Динамо з групи Шевченка, легенда Таврії: 28 січня — цей день в історії українського футболу

28 січня 1962 року у місті Донецьк народився Віктор Смігунов – захисник сімферопольської Таврії та донецького Шахтаря, володар Кубка України.

Закінчивши школу «гірників», заради ігрової практики у 1980 році перейшов до череповецького Будівельника. За два роки повернувся до рідного клубу, але повноцінно заграти за донеччан завадила травма. З 1986 по 1987-й виступав за горлівський Шахтар, де був помічений тренером Таврії Анатолієм Заяєвим, що запропонував йому перейти до сімферопольського клубу.

З 1988 по 1991 рік Смігунов захищатиме кольори сімферопольців, провівши понад 150 поєдинків. За іронією долі чемпіоном України у 1992 році разом з Таврією оборонець так і не став. Все через повернення до лав донецького Шахтаря.

Разом з «гірниками» він так і не завоює золоті медалі, проте виграє Кубок України (1994/95) та срібло елітного дивізіону (1993/94). Загалом за донецький Шахтар провів близько 110 поєдинків.

Віктор Смігунов, фото: скріншот YouTube

У 1995 році повернувся до Таврії, за яку гратиме наступні п’ять років. Усього ж за таврійців Смігунов відіграв 313 поєдинків, після чого перейшов на тренерську роботу в клубі. 

Наразі працює тренером у ДЮФК Скіф (Сімферополь) з дітьми 2009-го року народження.

28 січня 1963 року у місті Москва народився Леонід Федоров – капітан кіровоградської Зірки, півзахисник чернівецької Буковини, переможець Першої ліги.

Вихованець московського Локомотива перебрався до кіровоградської Зірки у січні 1985 року. Наступні три роки хавбек проведе у її складі, після чого перейде до харківського Металісту, в якому виступатиме лише за дублюючий склад.

Після сезонів у сімферопольській Таврії та чернігівській Десні у 1990 році стане гравцем чернівецької Буковини. У свій перший сезон в команді здобув перемогу у зоні «Захід» другої ліги чемпіонату СРСР. Усього за буковинців протягом п’яти наступних років Федоров провів близько 150 поєдинків. 

У 1994 році відгукнувся на пропозицію головного тренера кіровоградської Зірки-НІБАС Олександра Іщенка приєднатися до його команди. Дуже швидко Федоров стане ключовим гравцем та капітаном кіровоградців. Разом з Зіркою-НІБАС став переможцем Першої ліги в сезоні 1994/95. У тій кампанії команда Іщенка випередила ЦСКА-Борисфен та нікопольський Металург.

Леонід Федоров, фото: ФК Чертаново

Половину сезону 1998 року проведе у вінницькій Ниві, після чого повернуться до Зірки. Заграти на попередньому рівні Федорову не вдалося, тому вже за рік він опинився в охтирському Нафтовику, а ще за рік у роменському Електроні. Усього за кіровоградський клуб провів більше, як 100 поєдинків.

Після завершення кар’єри розпочав тренерську роботу. Наразі є асистентом головного тренера у московському ФК Чертаново, що йде на передостанньому місці у третьому за рангом дивізіоні Росії.

28 січня 1964 року у місті Луцьк народився Володимир Мозолюк – легенда луцької Волині, один з найкращих бомбардирів в історії клубу.

Розпочинав кар’єру в тоді ще луцькому Торпедо, у якому за чотири роки (1981-1984) провів понад 120 поєдинків. У 1985 році форвард спробує свої сили в одному з найсильніших український клубів Союзу – Дніпрі. Однак велика конкуренція завадила молодому нападникові вибороти місце під сонцем. У підсумку за дніпрян Мозолюк провів лише один поєдинок.

З 1986 по 1988 рік захищав кольори нікопольського Колоса, що грав у Першій лізі СРСР. Після виступів на Дніпропетровщині нарешті повертається до рідного Луцька в своє Торпедо, яке вже йменувалося Волинню. У 1989 році разом з командою стане переможцем чемпіонату УРСР, випередивши чернівецьку Буковину на два очки.

Сезон 1994/95 в львівських Карпатах для Мозолюка виявився невдалим – цього разу нападнику завадила проявити себе травма. Після короткотривалих виступів за польський Мотор Мозолюк знову повертається до Волині, яку вже за рік покине заради ізраїльського Маккабі (Кфар-Кана).

Володимир Мозолюк, фото: з відкритих джерел

У 1997 році сталося четверте та останнє повернення форварда до луцького клубу. Цього разу Мозолюк провів у Волині три роки поспіль, завершивши кар’єру в 2000 році. Входить до трійки найкращих бомбардирів в історії клубу. Більше Мозолюка за Волинь забивали лише двоє – Андрій Федецький та Володимир Дикий (по 91 голу). Загалом за лучан провів 502 гри, що є третім показником в історичному заліку команди. Також Мозолюк є автором 3000-го голу в чемпіонатах України у Вищій лізі. Встановити це досягнення форвард зумів 6 травня 1996 року, забивши у ворота Зірки-НІБАС (1:0).

Після завершення футбольної кар’єри перейшов до тренерської роботи. Працював з молодіжним складом Волині, очолював аматорський клуб Ласка (Боратин, Волинська область).

28 січня 1976 року у місті Одеса народився Олександр Голоколосов – вихованець та скаут київського Динамо, нападник одеського Чорноморця з футбольної династії.

В академії Динамо Голоколосов навчався в одній групі з такими відомими в майбутньому футболістами, як Андрій Шевченко, Ігор Костюк та В’ячеслав Кернозенко. За першу команду біло-синіх так і не зіграв, а виступаючи за дубль не зумів забити жодного голу за 50 ігор.

Пізніше виступав за вінницьку Ниву, закарпатську Верховину та словацький Кераметал. У 1999 році став гравцем одеського Чорноморця, забивши в дебютному сезоні у Першій лізі 15 голів у 16 матчах. Продовжити успіх не рівні Вищої ліги у Голоколосова не вийшло – у підсумку Чорноморець-2, а потім і луцька Волинь.

З 2000 по 2002 рік виступав за іспанський Альбасете, де повноцінно заграти завадила важка травма: розрив хрестоподібних зв’язок. Завершив свою кар’єру в ролі гравця вже знайомого словацького Кераметала, який на той момент вже мав назву ЗТС Дубніца. 

Олександр Голоколосов, фото: ФК Динамо Київ

Завершивши виступи на професійному рівні, Голоколосов був футбольним агентом у компанії Інтерфутбол, згодом працював селекціонером у маріупольському Іллічівці. З жовтня 2007 року є скаутом у селекційному відділі київського Динамо.

• Батько Голоколосова – Олександр – відомий у минулому футболіст низки радянських клубів. У ролі тренера став чемпіоном Молдови з тираспольським Шерифом (2001/02).
• Син Голокосова - Даніель – займався у ДЮСШ київського Динамо. У сезоні 2020/21 грав за ФК Скайларк (Київ) у Першій лізі чемпіонату U-19.

28 січня 1995 року у місті Сан-Мігель народився Франсіско Ді Франко – атакувальний півзахисник львівських Карпат та Дніпра-1.

Перш ніж перейти до українського чемпіонату вихованець Бока-Хуніорс змінив низку клубів. Окрім кольорів рідної команди, за яку він провів три матчі, аргентинець також виступав за такі колективи, як  Тласкала (Мексика), Апполон (Кіпр) та АЕЗ (Кіпр). 

У 2017 році на правах оренди Ді Франко перебрався до львівських Карпат. За свій перший сезон у зелено-білій футболці Франсіско оформив дві результативні передачі у 27 матчах. Вже влітку 2018-го Карпати викупили контракт аргентинця у Бока Хуніорс. За увесь час гри за «левів» Ді Франко провів 77 матчів, забив чотири голи та оформив п’ять результативних передач.

Наступним українським клубом для Франсіско став Дніпро-1, який придбав його у Карпат за 300 тисяч євро. За дніпрян хавбек зіграв 54 матчів та оформив лише один асист. Після початку повномасштабного вторгнення покинув клуб. 

Виступав на правах оренди за аргентинський Атлетіко (Тукуман), а в січні 2023-го став повноцінним гравцем команди. Наразі Ді Франко перебуває у статусі вільного агента.