Найкращий тренер України, останній наставник Дніпра: 22 січня — цей день в історії українського футболу

22 січня 1966 року у місті Житомир народився Юрій Вернидуб – захисник/півзахисник, найкращий тренер України 2023 року, легенда запорізького футболу та луганської Зорі.

Розпочав свою професійну кар’єру півзахисник у рідному Житомирі, захищаючи кольори місцевого Спартака (1983-1984). Після виступів за нікопольський Колос опинився у Дніпрі, який зрештою відмовився від гравця. Саме так Вернидуб з’явився у Прикарпатті, за яке грало на рівні Другої ліги.

У тому ж 1989 році футболіст перейшов до запорізького Металурга, де нарешті осів на декілька сезонів. Разом з цією командою у 1990 році Вернидуб здобув бронзу Першої ліги та відповідно підвищення до елітного дивізіону (перше в історії клубу). Загалом за Металург провів понад 120 поєдинків протягом чотирьох років (1989-1993).

Далі Юрій вирішив спробувати легіонерського хлібу, підписавши контракт з клубом другої німецької Бундесліги – Хемінцером. Там у Вернидуба відверто не задалося, і після семи матчів він ухвалив рішення повернутися до України. Ось так він знову опинився у Запоріжжі, проте цього разу виступав за місцеве Торпедо. За два роки в клубі провів 76 матчів та провів 12 голів.

Юрій Вернидуб часів футболіста, фото: з відкритих джерел

З 1997 по 2000 рік виступав за санкт-петербурзький Зеніт. Саме з цим клубом дебютує у єврокубках та виграє єдиний трофей у власній кар’єрі гравця – Кубок Росії (1998/99). У 2000 році після переведення в дубль завершить виступи на професійному рівні.

Отримавши тренерську освіту в Санкт-Петербурзі, у 2007 році увійшов до тренерського штабу запорізького Металурга Анатолія Чанцева. Пізніше працював асистентом цього спеціаліста у луганській Зорі. У травні 2012 року, допомігши команді у ролі виконувача обов’язків зберегти прописку в еліті, став головним тренером клубу. Про подальший період кар’єри Вернидуба в Зорі можна писати цілі книги, а можна обмежитися декількома реченнями.

Саме за нього луганський клуб перетворився з вічного аутсайдера-середняка на команду «мужиків», що здатні дати бій Шахтареві та Динамо. Саме за нього Зоря стала третьою силою в українському футболі після зникнення харківського Металіста та Дніпра. Саме за нього цей клуб почав регулярно виступати у єврокубках. Загалом на чолі Зорі Вернидуб провів 266 матчів: 106 перемог, 68 нічиїх, 92 поразки. Бронзовий призер чемпіонату України 2016/17, фіналіст Кубка країни 2015/16.

Покинув луганський клуб у 2019 році та вже восени очолив солігорський Шахтар. Разом з цим білоруським клубом став чемпіоном країни (2020). У грудні 2020-го прийняв тираспольський Шериф, з яким двічі завойовував золоті медалі чемпіонату та здобував Кубок країни. 

Проте найяскравіший спогад з роботи Вернидуба в Шерифі – це шлях команди до дебютного сезону на груповому етапі Ліги чемпіонів 2020/21. Далі будуть чотири залікові пункти у двох матчах з Шахтарем (1:1, 2:0) та сенсаційна перемога над мадридським Реалом Карло Анчелотті на «Сантьяго Бернабеу» (2:1). Цей матч, або хоча б огляд, варто переглянути ще раз: 

А потім була війна. Маючи чинний контракт з Шерифом, Вернидуб покинув клуб та вступив до лав ЗСУ. Свою службу вів у артилерійському підрозділі, що базувався на півдні України. Повернувся до тренерської робити вже влітку 2022 року, підписавши контракт з Кривбасом. Вернидуб заявляв, що досі поєднує тренерство з військовою службою. Криворізький клуб під орудою Юрія Миколайовича пішов на зимову перерву-2024 чемпіоном української Прем’єр-ліги. А самого Вернидуба згідно з результатами референдуму, що проводився сайтом «Український футбол», було визнано Найкращим тренером України-2023. 

Син Вернидуба – Віталій – колишній захисник низки українських клубів, зокрема Кривбасу, Зорі та запорізького Металурга. Наразі Вернидуб-молодший працює асистентом батька у тренерському штабі криворіжців.  

22 січня 1975 року у місті Дніпропетровськ (нині Дніпро) народився Олександр Поклонський – захисник збірної України, легенда та останній тренер в історії ФК Дніпро.

Змінивши низку українських команд, у 1996 році Поклонський став гравцем Дніпра. Зрештою саме за цей клуб захисник і провів найбільше поєдинків у власній кар’єрі – 212. Разом із дніпрянами Олександр двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України та двічі фіналістом Кубка країни.

Після Дніпра Поклонський виступав за сім різних клубів: Таврія, Кривбас, Зоря, азербайджанський Сімург, ЦСКА (Київ), казахстанський Кизилжар та Нафтовик-Охтирка. У складі останнього й завершив виступи на професійному рівні у віці 34 років.

У власному активі має один матч за збірну України. Дебютував за національну команду Поклонський 17 травня 2002 року у товариській грі проти збірної Сербії і Чорногорії. Олександр з’явився на полі на 65-й хвилині замість Сергія Кормильцева.

Тренерську кар’єру розпочав у рідному Дніпрі. Працював з молоддю та займався скаутською діяльністю. Наприкінці існування Дніпра очолив клуб, увійшовши в історію, як останній тренер команди. 

Олександр Поклонський, фото: СК Дніпро-1

Детальніше про цей епізод, власних вихованців та свою футбольну кар’єру Поклонський розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту FanDay.net.

22 січня 1994 року у місті Миколаїв народився Владлен Юрченко – вихованець Шахтаря, півзахисник леверкузенського Баєра, системоутворюючий гравець команд Віктора Скрипника.

У футболі дуже важливо знайти свою команду, а ще краще свого тренера, який робитиме команду навколо тебе. Ось це те, з чим Владленові пощастило в непростий момент його кар’єри. Однак про це згодом.

За чотири роки (2010-2014) на контракті в Шахтарі Владлен так і не зумів отримати шанс у першій команді. Довелося виступати за Шахтар-2/3 та маріупольський Іллічівець. 

У 2014 році талановитий півзахисник підписав контракт з леверкузенським Баєром на два роки з можливістю подовження ще на два. Пролонгування угоди Юрченко все ж заробив, однак у Німеччині повноцінно розкритися заважали травми та високий рівень конкурентів. Загалом за першу команду леверкузенців Владлен провів 18 матчів, забив три голи та оформив один асист. Найяскравіший спогад про цей період кар’єри Юрченка (окрім бронзи Бундесліги в сезоні 2015/16) – це його гол на груповому етапі Ліги чемпіонів у ворота французького Монако (3:0).

Після Баєру Владлена занесло у чемпіонату Данії, де він виступав за аутсайдерів дивізіону – Вайле (19 матчів, три голи, чотири асисти). А вже влітку 2019 року Юрченко повернувся до рідного чемпіонату, підписавши контракт з луганською Зорею. Одним з важливих факторів переходу хавбека стало те, що команду тоді очолював колишній наставник та гравець бременського Вердера – Віктор Скрипник. 

Наступні роки стануть найуспішнішими в кар’єрі Владлена. Він перетвориться на системоутворюючого гравця Зорі, навколо якого будуватиметься гра. За два роки в Зорі Юрченко забив 16 голів та оформив 13 результативних передач у 68 матчах.

Далі хавбек неочікувано опиниться в чернігівській Десні. Цей трансфер, зрештою, не став успішним для обох сторін. Вже взимку Юрченко опинився у латвійській Ризі, де теж не пробув довго, покинувши її у вересні 2022 року. Саме тоді Владлен повернувся не тільки до УПЛ, а й до вже рідного тренера Віктора Скрипника, що очолив полтавську Ворсклу.

 У Полтаві Юрченко та Скрипник не зуміли повторити успіх, що був у Зорі. Згодом у Ворскли посилилися фінансові проблеми, тому команда розлучилася з головним тренером, зарплата якого досить серйозно вдаряла по бюджету клубу. 

Однак Скрипник не довго сидів без роботи та очолив амбіційний харківський Металіст 1925. Майже відразу після переходу Скрипника з’явилися чутки, що разом з ним до харків’ян перейде і Юрченко. Зрештою цей трансфер таки стався, про що було офіційно оголошено 17 січня 2024 року.

Владлен Юрченко, фото: ФК Металіст 1925

Загалом під керівництвом Скрипника Владлен провів 99 матчів, забив 19 голів та оформив 15 результативних передач.

22 січня 1998 року у місті Тродорф народився Йоель Абу Ханна – вихованець леверкузенського Баєра, захисник луганської Зорі, двічі бронзовий призер чемпіонату України та фіналіст Кубка країни.

Абу Ханна опинився в Зорі через те, що тодішній наставник луганського клубу Віктор Скрипник знав його ще з часів виступів у німецькому чемпіонаті. В Україні своєю грою відразу привернув до себе увагу інших клубів чемпіонату. Зокрема гравцеві приписували інтерес з боку київського Динамо.

За два роки в луганському клубі Йоель провів 55 матчів, відзначився асистом проти Браги (1:2) та голом у ворота Динамо (2:2) красивим ударом.

За період виступів Абу Хани у Зорі його трансферна вартість зросла з 250 тисяч євро до 1,2 млн євро. Після відходу з луганської команди влітку 2021 року виступав за такі польські клуби, як Легія (Варшава) та Лехія (Гданськ). З літа 2023 року захищає кольори ізраїльського Маккабі (Нетанья).

Йоель Абу Ханна, фото: з відкритих джерел

Провів шість матчів за збірну Ізраїлю. Дебютував за національну команду у поєдинку Ліги Націй 2020/21 проти Чехії (1:2) в ролі гравця Зорі.

22 січня 2002 року у місті Вугледар (Донецька область) народився Родіон Плакса – вихованець Шахтаря, атакувальний півзахисник Олександрії.

Першим професійним клубом на дорослому рівні в кар’єрі Плакси став Маріуполь. Саме у цьому місті хавбек і зустрів початок повномасштабної війни 24 лютого, переживши всі труднощі обстрілів і окупації. 

Оскільки приазовський клуб перестав існувати, Родіон був вимушений шукати нову команду, якою став одеський Чорноморець. За короткий проміжок часу півзахисник встиг провести вісім матчів під керівництвом Романа Григорчука, але результативними діями не відзначився.

Влітку 2023 року приєднався до Олександрії, де цього сезону забив свій дебютний гол в УПЛ. Усього на рахунку Плакси в цій кампанії два голи в 10 матчах за команду Руслана Ротаня.

Родіон Плакса, фото: ФК Олександрія

Відверто про початок війни, яка застала у Маріуполі, роботу з Григорчуком й Ротанем та своє святкування присвячене «Азову» Родіон розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».

22 січня 2002 року у місті Мукачево (Закарпатська область) народився Руслан Нещерет – воротар Динамо та молодіжної збірної України. 

Вже у віці 10 років Нещерет перебрався до академії київського Динамо. За часів виступів у юнацьких змаганнях вважався одним з найталановитіших воротарів України. На своєму рахунку має 14 матчів у Юнацькій лізі УЄФА: 10 пропущених голів, сім ігор «на нуль».

Дебютував за київське Динамо 31 жовтня 2020 року у віці 18 років в поєдинку чемпіонату України проти СК Дніпро (2:1). Менше, ніж за тиждень зіграв на рівні групового етапу Ліги чемпіонів у матчі з каталонською Барселоною (0:1). У поєдинку на «Камп Ноу» продемонстрував досить зрілу гру, відзначився низкою відмінних сейвів, особливо ефектно врятував ворота команди після удару Ліонеля Мессі зі штрафного. 

Гра 18-річного кіпера Динамо в столиці Каталонії розлетілася на хайлайти, з якими дійсно варто ознайомитися:

Усього за Динамо Нещерет провів 29 матчів у всіх офіційних турнірах. Також в активі має 16 поєдинків за молодіжну збірну України (U-21), у складі якої став бронзовим призером чемпіонату Європи-2023. На самому турнірі провів лише одну гру третього туру проти іспанців (2:2).