Наш Гаскойн, розгром Динамо у першому єврокубковому сезоні: 12 січня — цей день в історії українського футболу

12 січня 1985 року у місті Мінськ народився Артем Мілевський – легендарна постать в історії українського футболу. Засяявши у ранньому віці на різних турнірах білоруський нападник привернув увагу відомого українського тренера київського Динамо Павла Яковенка, який тоді займався формуванням команди 1985 року народження. Детальніше про той спецклас та тренерські методи Яковенка можете прочитати в ексклюзивному матеріалі сайту «Український футбол». 

Артем Мілевський. Фото: УАФ

Саме в ті роки Мілевський познайомиться з головним кентом свого життя – Олександром Алієвим, якого запросять до Динамо зі школи московського Спартака. Набравшись досвіду та ігрової практики під час виступів за Борисфен-2 у Другій лізі, Мілевський поступово почав залучатися до першої команди Динамо. 

Дебют Артема за біло-синіх стався 10 червня 2002 року в кубковому матчі проти бурштинського Енергетика (1:0). У Вищій лізі нападник дебютував 12 квітня 2003 року в грі проти Олександрії (2:0), вийшовши на останні чотири хвилини поєдинку.

Стати гравцем основної обойми Мілевському вдалося у сезоні 2005/06, коли він забив три голи у 15 матчах за киян. Надалі Артем став гравцем стартового складу команди та почав привертати увагу журналістів, як своїми діями на полі, так і за ним. Інтернет пам’ятає скандали навколо нічного життя двох кентів, пам’ятає і фразу «Палич, скоро буду», за що Мілевському та Алієву діставалося від президента клубу Ігоря Михайловича Суркіса. Космічні штрафи не бентежили молодих талантів, тому вони продовжували запалювати і на полі, і в клубах.

Найрезультативнішим сезоном для Мілевського у футболці київського Динамо став розіграш чемпіонату 2009/10. У 26 матчах Артем забив 17 голів та оформив вісім результативних передач.

Сезоном раніше Мілевський разом з Ісмаелем Бангурою двічі поховав московський Спартак у кваліфікації до Ліги чемпіонів (4:1, 4:1). На рахунку Артема чотири голи та асист у двоматчевому протистоянні з червоно-білими. 

У тому сезоні київський клуб дійшов до півфіналу Кубка УЄФА, де поступився майбутньому переможцю – донецькому Шахтарю (1:1, 1:2).

У наступні роки Артем Володимирович продовжував сяяти в Динамо, маючи надію одного разу все ж піти з рідного клубу, спробувавши власні сили в улюбленому італійському чемпіонаті. Нагадаємо, що найкращим футболістом для Мілевського є легенда Роми – Франческо Тотті.

Роки минали, однак президент Динамо так і не відпускав Мілевського. А далі ви знаєте: скандал з приходом на презентацію Олега Блохіна в одному халаті, конфлікт з головним тренером та президентом, ігри з Алієвим за дубль, навколофутбольні скандали, а потім і розставання з київським клубом. 

Загалом за біло-синіх Мілевський провів 274 гри, забив 86 голів та оформив 23 асисти. Разом з киянами нападник чотири рази ставав чемпіоном України та завоював Кубок, а також три рази був володарем Суперкубка країни.

Після Динамо, здавалося, у Мілевського ще є шанс спробувати заявити про себе в європейському футболі, однак не задалося. Після Києва Артем змінив вісім клубів – Газіентепспор, Хайдук, Спліт, Конкордія, Тосно, Динамо (Брест), Кішварда, Минай.

Що стосується кар’єри у збірній, то не можна не згадати про найяскравіший момент – паненка у післяматчевій серії пенальті в грі 1/8 фіналу ЧС-2006 проти збірної Швейцарії (0:0, 3:0 пен). Тоді Мілевський на очах усього стадіону продемонстрував глядачам свої сталеві… нерви. Загалом за національну команду України етнічний білорус провів 50 матчів: вісім голів, чотири асисти. 

За свій футбольний талант та стиль життя поза полем Мілевського часто порівнювали з легендарним англійським атакувальним півзахисником Полом Гаскойном. В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» колишній тренер Артема Олексій Михайличенко заявив, що динамівець не гірший за зіркового британця.

«Дуже прикро, що Мілевський повторює долю Гаскойна. Не всі футболісти можуть знайти себе після ігрової кар'єри. Я не сказав би, що Мілевський гірший за Гаскойна. Артем грав на чемпіонаті світу, є віце-чемпіоном Європи у складі України U-21, здобув купу титулів з Динамо».

Після закінчення футбольної кар’єри Артем спробував себе ютуб-блогером, знімаючи відео на канал «Міля», знявся у епізодичній ролі в українському фільмі «Довбуш» (ось як оцінив у інтерв’ю «УФ» його дебют напарник по кінозйомках і збірній Артем Федецький) та, здається, мав великі перспективи в медіа. Однак, після початку повномасштабного вторгнення в Україну у Мілевського почалися проблеми з його психологічним станом, ексгравець почав зловживати алкоголем. Все дійшло до того, що довелося пройти лікування, яке оплатив президент Динамо. 

У 2021 році Мілевський оголосив про завершення кар’єри, бувши гравцем закарпатського Миная. Звісно, Артем міг піти на піку, коли разом з брестським Динамо вперше в історії став чемпіоном Білорусі, проте c'est la vie. 

Наразі Мілевський займається своїм каналом на стрімінговій платформі Twitch, де на своїх трансляціях грає у футбольні симулятори, відповідає на питання глядачів та розповідає історії з власного футбольного минулого. Не виключено, що вже незабаром ми зможемо побачити Мілевського в структурі Динамо, посаду в якому йому запропонував сам Суркіс.

12 січня 2001 року у місті Бобо-Діуласо народився Лассіна Траоре – вихованець амстердамського Аяксу та нападник донецького Шахтаря. Перебравшись у ранньому віці з африканської філії Аяксу до головної команди в Амстердам, форвард з Буркіна-Фасо зарекомендував себе як один з головних талантів клубу. 

Лассіна Траоре. Фото: Шахтар

У матчі шостого туру чемпіонату Нідерландів сезону 2020/21 проти Венло Лассіна відзначився пента-триком, зігравши найбільшу роль у феєричному розгромі з рахунком 13:0. Загалом за Аякс (2019-2021) Траоре провів 31 матч: 12 голів та 12 асистів.

Влітку 2021 року за 10 млн євро африканський нападник перейшов до складу донецького Шахтаря. Повноцінно засяяти у складі «гірників» у Траоре не вийшло, адже вже наприкінці вересня форвард отримав надважку травму коліна, через яку вибув на 275 днів. Повернувшись після відновлення, йому знадобилося чимало часу, аби привести себе у належні кондиції. 

У серпні 2023 року у Траоре стався рецидив травми, через що зіграв у нинішньому сезоні лише у трьох стартових турах чемпіонату України (два голи). Загалом на рахунку Лассіни 48 матчів за Шахтар, у яких він забив 17 голів та оформив чотири асисти. Детальніше про біографію Траоре – в окремій статті на «УФ».

12 січня 2000 року у місті Ніжин (Чернігівська область) народився Богдан Білошевський – вихованець київського Динамо, що захищає кольори Олександрії. Півзахисник у дуже ранньому віці опинився у структурі Динамо, в якому пройшов усі щаблі та виступав за юнацьку і молодіжну команду клубу.

Богдан Білошевський. Фото: Олександрія

Травматичність завадила Білошевському стати наступником Сергія Сидорчука, зрештою ця роль впала на плечі іншого вихованця Динамо – Володимира Бражка. Сам Білошевський за часи перебування на контракті в Динамо виступав на правах оренди за чернігівську Десну, одеський Чорноморець та Олександрію.

Влітку 2023 року Білошевський підписав повноцінний дворічний контракт з командою Руслана Ротаня. Цього сезону в складі Олександрії Богдан взяв участь у семи матчах клубу, результативними діями не відзначався.

12 січня 1966 року у шотландському Глазго київське Динамо провело свій перший в історії єврокубковий матч на стадії чвертьфіналу. У сезоні 1965/66 саме динамівцям Києва випало за честь представляти СРСР у Кубку володарів Кубку УЄФА. 

Раніше керівництво Радянського Союзу не наважувалося відпускати свої команди на турніри в Європу. Так, наприклад, чемпіон СРСР – тбіліське Динамо – не отримало дозвіл на участь у турнірі. І хоча протистояння комуністичного ладу капіталістичному світу продовжувалося, киянам, яких тоді очолював Віктор Маслов, вдалося потрапити на турнір.

До матчу з Селтіком кияни провели чотири гри у двох раундах, знищивши північноірландський Колрейн (6:1, 4:0) та норвезький Русенборг (4:1, 2:0).

У першому матчі 1/4 фіналу на Динамо чекав виїзд до столиці Шотландії, де кияни мали зіграти з Селтіком. Взагалі важко уявити, щоб зараз команди були змушені грати свої єврокубкові матчі у такий час. Що стосується погоди, то у Глазго на момент початку гри на стовпчику термометра було зафіксовано +2°C.

Фото: Google

Вже в першому таймі захисник «кельтів» Томмі Джеммелл забив дебютний гол у зустрічі. Команди пішли на перерву за рахунку 1:0 на користь Селтіка.

У другому таймі на 49-й хвилині матчу головний арбітр гри Гюнтер Баумгертель вирішив призначив пенальті у ворота киян після зіткнення Володимира Щеголькова з Джоном Г'юзом. Поки гравцю киян надавали медичну допомогу до позначки підійшов сам Г'юз, який не зумів переграти Баннікова, пробивши вище воріт.

Підопічні Маслова у тій зустрічі на «Паркхед» так і не зуміли відквитати бодай один гол. У підсумку розгромна поразка Динамо у першому єврокубковому чвертьфіналі в історії.

Кубок володарів Кубків, 1/4 фіналу, перший матч 

Селтік (Глазго, Шотландія) – Динамо (Київ, СРСР) – 3:0 (1:0)

Голи: Джеммелл, 27, Мердок 63, 85.

Нереалізований пенальті: Г'юз (49, вище воріт).

Селтік: Сімпсон, Грейг, Джеммелл, Мердок, Кашлі, Кларк, Джонстон, Галлахер, Макбрайд, Чалмерс, Г'юз. Головний тренер – Джок Стейн.

Динамо: Банніков, Щегольков, Сосніхін, Островський, Пузач, Турянчик, Базилевич, Серебренніков, Медвідь, Біба, Хмельницький. Головний тренер – Віктор Маслов.

Уся надія команди Маслова була на матч-відповідь, який саме через погодні умови пройшов 26 січня на «Центральному стадіоні» у Тбілісі.