20 років чвертьфіналу України на ЧС-2006: де зараз і чим займаються Блохін і Ко

26 червня виповнюється рівно 20 років від 1/8 фіналу збірної України на чемпіонаті світу-2006. Як покаже час, той Мундіаль досі залишається єдиним в історії синьо-жовтих.

Сайт «Український футбол» згадує, де зараз усі учасники тієї команди, яка створила мінісенсацію, діставшись чвертьфіналу змагань.

Блохін: головний творець успіху

Коли Олега Володимировича тільки призначили на посаду головного тренера, той одразу пообіцяв вивести збірну України на чемпіонат світу. Причому не через плейоф, а напряму. І свою обіцянку фахівець виконав на всі 100%.

Головне – і на фінальному турнірі синьо-жовті виступили на «п’ятірку». Чвертьфінал Мундіалю для дебютанта такого рівня – це справжнє «вау». Однак уже в наступному циклі команду чекав холодний душ: невихід на Євро-2008 у надскладній групі з Італією та Францією.

Вдруге Блохін очолив збірну вже перед домашнім Євро-2012. Результат виявився менш вдалим – вийти з групи не вдалося. Хоча жереб знову був непривітним: обійти Францію та Англію було надзавданням. Причому той, хто бачив матч з англійцями, навряд чи дорікатиме команді за гру.

Після того, як Динамо вперше посіло четверте місце в чемпіонаті України, Блохін фактично пішов на заслужений відпочинок. З 2018 до 2024 року працював в УАФ у різних ролях. Нині здебільшого з’являється на футбольних заходах як запрошений гість.

Олег Блохін. Фото: Getty Images

Воротарі: епоха Шовковського та тренерський шлях Пятова і Шуста

Олександр Шовковський особливого представлення не потребує. Без сумніву, легенда Динамо, хоча від його кар’єри у збірній залишається відчуття недосказаності. Останній матч на клубному рівні він провів у 41 рік і 250 днів, а виступи за національну команду завершив більш ніж за чотири роки до того.

Майже одразу Шовковський обрав тренерську стежку: був асистентом у штабах Андрія Шевченка та Олександра Петракова у збірній, згодом приєднався до Динамо, з яким виграв чемпіонство. Та після першого невдалого сезону пішов у «творчу відпустку».

Андрій Пятов саме після ери Шовковського став беззаперечним першим номером збірної. Він доклався до легендарного виходу на Євро-2020 з першого місця, хоч і не зіграв жодної хвилини на фінальному турнірі. Загалом провів 102 матчі за синьо-жовтих, а з 2023 року працює в Шахтарі тренером воротарів.

Богдан Шуст виступав за Шахтар, Зорю, Ворсклу та інші клуби, а завершив кар’єру в Інгульці – просто перед початком повномасштабної війни. У клубі з Петрового він і розпочав тренерську роботу з воротарями, а з 2024 року обіймає аналогічну посаду в Карпатах, вихованцем яких і є.

Захисники: відлюдник Несмачний, бос Русол та європейський вояж Чигринського

Історія Андрія Несмачного є однією з найпомітніших серед гравців тієї команди. У збірній він мав статус беззаперечного гравця основи та провів на полі кожну хвилину. На клубному рівні Несмачний залишався важливою фігурою Динамо аж до завершення професійної кар’єри у 2011 році.

Втім, із роками його ім’я дедалі рідше згадується серед уболівальників. Колишній футболіст майже не з’являється у публічному просторі, не веде активного медійного життя та відсутній у соціальних мережах. Після завершення кар’єри Несмачний суттєво переглянув власні погляди на життя: відмовився від алкоголю, почав дотримуватися суворих релігійних принципів і приєднався до організації «Свідки Єгови».

Олександр Яценко вважався перспективним, але до першої команди Динамо так і не доріс по-справжньому, провівши лише 15 матчів. Утім, свої 111 ігор на рівні Прем’єр-ліги мав. Остаточно завершив кар’єру у 2021 році. Працював у Вікторії та Альянсі на рівні ПФЛ, а влітку 2022 року став асистентом у німецькому Монгаймі з п’ятого дивізіону.

Володимир Єзерський – один із тих, хто встиг пограти і за Динамо, і за Шахтар, зберігши повагу в обох «таборах». У його послужному списку також Дніпро, Карпати та Зоря. Після завершення кар’єри він надовго закріпився у структурі збірних України різних вікових категорій, а нині увійшов до штабу Андреа Мальдери в національній команді. Шлях від гравця збірної до її тренера – пройдений повністю.

Андрій Русол дуже рано завершив кар’єру – у 28 років, через травми. Проте встиг стати справжньою легендою Дніпра, провівши за клуб 267 матчів. Менш ніж за рік після цього став виконавчим директором клубу й працював там до його зникнення. Такий самий шлях пройшов у Дніпрі-1, а з 2024 року є генеральним директором Карпат.

Андрій Русол. Фото: Getty Images

Дмитро Чигринський – єдиний із цього списку захисників, кому вдалося по-справжньому заявити про себе в Європі. На сезон він навіть опинився в легендарній Барселоні Пепа Гвардіоли. Після повернення в Україну центрбек здійснив вояж до Греції, де став легендою афінського АЕКа, а у 2023-му здивував усіх, повернувшись до Шахтаря у 36 років. У 2025 році увійшов до тренерського штабу грецького Аріса.

В’ячеслав Свідерський частково повторив долю Русола. Його активна кар’єра фактично завершилася у 29 років, після чого, через два сезони, він провів ще один матч за Говерлу. Нині живе в Україні, грає за ветеранські команди та працює тренером із сокки – різновиду мініфутболу. Його син Микита зараз виступає за Чайку у Другій лізі.

Півзахисники: зрада Тимощука, трагедія Гусіна та тренерський злет Ротаня

У тій команді був і Толік Тимощук: пов’язував волосся синьо-жовтою стрічкою, гучніше за всіх співав гімн. А потім він перейшов у пітєрскій зєніт. Спочатку на Батьківщині за нього навіть вболівали, коли він підіймав над головою Кубок і Суперкубок УЄФА, трофей Ліги чемпіонів.

Але після 2014 року хавбек згадувався суто з негативного боку. Вихід «під рекорд» на Євро-2016. Він не залишив сінє-бєло-голубих, ані в 2014-му році у якості гравця, ані у 2022-му як тренер. Віддавав футболку на аукціон для окупаційних військ.

На Transfermarkt у Толіка зазначене російське громадянство, хоча офіційно ця інформація не підтверджується. А у 2023 році взагалі ходили чутки про те, що ексхавбек взяв паспорт Румунії.

Олег Шелаєв – легенда УПЛ, який провів в еліті 412 матчів. Грав за Шахтар і Металіст, а найбільше зустрічей – 270 – провів у Дніпрі. У 2021 році повернувся у футбол у 44-річному віці на рівні Другої ліги, щоправда, лише на пів року. Вовчанськ припинив існування через повномасштабне вторгнення ерефії. Хоча це можна сказати не лише про клуб… З 2025 року Шелаєв входить до тренерського штабу Руслана Костишина в Колосі.

Олег Гусєв провів майже 450 матчів за Динамо і 98 – за збірну України. Найприкріше, що його не взяли на Євро-2016, аби дати шанс дійти до сотні, але випустили Тимощука… Після завершення кар’єри Гусєв пішов тренерським шляхом: п’ять років працював у штабах Мірчі Луческу та Олександра Шовковського в Динамо, а нині його посада офіційно звучить як «радник президента».

Андрій Гусін залишив помітний слід в історії Динамо та національної збірної України. За головну команду країни він провів 71 поєдинок, а його забитий м’яч у ворота Греції став одним із вирішальних епізодів відбору на той чемпіонат світу.

Життя колишнього півзахисника трагічно обірвалося 17 вересня 2014 року. Гусін загинув у віці 41 року під час заїзду на мотоциклі на київському автодромі «Чайка»: він не впорався з керуванням і врізався у відбійник.

Андрій Гусін. Фото: Getty Images

Легендарні дальні удари Сергія Назаренка досі живуть у пам’яті вболівальників і збирають тисячі переглядів на YouTube. За Дніпро хавбек провів 331 матч, ставши справжньою легендою клубу. Там же завершив кар’єру у 2019 році, хоча команда вже виступала на аматорському рівні. З 2023 року Назаренко працює в Поліссі: спочатку асистентом Юрія Калитвинцева, згодом – із Геннадієм Литовченком та Олександром Максимовим у команді U-19 і Поліссі-2.

Максим Калиниченко ще у 2009 році провів останній офіційний матч за збірну України. Блохін повертав хавбека до синьо-жовтих на контрольні поєдинки у 2011-му, однак на домашнє Євро-2012 його все ж не викликав. Початок агресії росіян застав його у Таврії ще у 2014 році, коли він і ухвалив рішення завершити кар’єру.

Тим не менш, Калиниченко встиг попрацювати у московському клубі з красномовною назвою «Родіна», а також експертом на місцевому ТБ. Однак у 2022 році він засудив повномасштабне вторгнення росіян і залишив межі північного сусіда.

Пізніше очолив естонську Левадію, однак за дивних обставин залишив її за 10 днів. Судячи з його геотегів в Instagram, Калиниченко зараз проживає в Іспанії. У червні 2026 року він запустив власний Telegram-канал, де оглядає ЧС-2026.

Максим Калиниченко. Фото: Getty Images

Руслан Ротань провів за збірну України рівно 100 матчів і ще на полі мав репутацію «мозку» команди, тож його тренерський шлях виглядав закономірним. Улітку 2018-го він завершив кар’єру, восени почав працювати в Олімпіку, а невдовзі очолив молодіжну збірну України.

З нею дійшов до півфіналу Євро-2023 і виступив на Олімпіаді-2024. Навіть провів матч на чолі національної збірної. На клубному рівні взяв «срібло» УПЛ з Олександрією, а з 2025 року очолює Полісся, яке вперше зробив «бронзовим».

Після чемпіонату світу-2006 Сергій Ребров провів за збірну лише один матч – проти Грузії у відборі на Євро-2008 (3:2), тож його виступ на Мундіалі та гол Саудівській Аравії можна вважати майже прощанням із синьо-жовтими. Кар’єру футболіста він завершив наприкінці 2009 року.

Уже в 2010-му Ребров увійшов до тренерського штабу Динамо, а у квітні 2014-го сам очолив команду. З киянами виграв два чемпіонські титули, двічі – Кубок України, одного разу – Суперкубок, а головне – вперше після Лобановського вивів Динамо до плейоф Ліги чемпіонів. З Ференцварошем тричі поспіль ставав чемпіоном Угорщини, а з Аль-Айном оформив чемпіонський дубль в ОАЕ.

До збірної України Ребров у 2023 році приходив у статусі чи не найсильнішого тренера країни. Стартував наче й непогано, однак після Євро-2024 і прикрого невиходу з групи його робота дедалі більше асоціювалася з нервовими пресконференціями, а не зі змістовною грою команди.

Після провалу у плейоф відбору на ЧС-2026 шляхи Реброва й національної збірної розійшлися, хоча фахівець досі формально залишається віцепрезидентом УАФ. Зруйнував він і свій імідж патріота, який вибудовував роками правильними словами в соцмережах, допомогою армії. Достатньо було лише внести частину застави за Єрмака…

Нападники: від рекордів Шеви та паненки Мілевського до кабінетів і Медіаліги

Андрій Воробей провів чотири з п’яти матчів збірної України на ЧС-2006, зокрема 94 хвилини легендарної гри 1/8 фіналу проти Швейцарії. Після цього відіграв ще один відбірковий цикл – до Євро-2008 – і завершив виступи за збірну. Бутси на цвях повісив у 2013 році, згодом грав на аматорському рівні та за ветеранські команди, зараз здебільшого виступає у ролі експерта у медіа. Його 18-річний син Максим виступає в Італії за юнацькі команди різних клубів, зокрема був у системі Болоньї.

Олексій Бєлік провів лише 19 матчів за збірну України, однак на найважливіший турнір в її історії поїхав і навіть відіграв 18 хвилин у чвертьфіналі проти Італії. Кар’єру завершив у 2013 році, а тренером почав працювати лише у 2022-му. Після року в Шахтарі U-19 очолив команду самостійно і в сезоні-2025/2026 привів «гірників» до чемпіонства.

Андрій Воронін на ЧС-2006 пропустив лише один матч – чвертьфінал проти Італії. Згодом зіграв і на дебютному для України чемпіонаті Європи-2012. Клубну кар’єру завершив у 2014 році. Повномасштабна війна застала його в Москві, де він працював у штабі місцевого Дінамо. Українець одразу розірвав контракт і виїхав до Німеччини, де живе й досі. До тренерської роботи поки не повертався.

Андрій Воронін. Фото: Getty Images

Артем Мілевський поїхав на ЧС-2006 великим авансом, фактично дебютувавши за національну команду вже на Мундіалі. Але його «паненка» у вирішальній серії пенальті! Цей епізод добре описує всю кар’єру «Мілі»: він не реалізував і половини свого потенціалу, але назавжди залишився в пам’яті вболівальників чотирма голами Спартаку, непересічною технікою та позафутбольним життям, гідним окремого фільму. Таким він є і зараз – відвертим, відкритим, харизматичним. Веде власний блог і грає у Медіалізі.

Андрій Шевченко окремого представлення не потребує. На тому турнірі він відіграв майже п’ять повних матчів, забив два голи й віддав асист. Однак проти чемпіонської Італії навіть володар «Золотого м’яча-2004» був безсилим. Як виявилося, це був його останній чемпіонат світу. Важко стерти з пам’яті сльози легендарного форварда в Донецьку після вильоту синьо-жовтих від греків у плейоф відбору на турнір 2010 року.

Та кар’єру Шевченко завершив на мажорній ноті. Неймовірний дубль шведам на Євро-2012 підняв на ноги весь «Олімпійський». Асистував йому в моменті з одним із голів Андрій Ярмоленко. Символічно, що лише він в осяжній перспективі може обійти легендарного форварда у списку бомбардирів збірної – 47 голів проти 48.

У 2016 році Шевченко увійшов до тренерського штабу Михайла Фоменка у збірній України, а згодом п’ять років очолював національну команду. За цей час синьо-жовті вийшли до еліти Ліги націй, перемагали Іспанію, з першого місця пробилися на Євро-2020 через групу з Португалією та дійшли до чвертьфіналу континентальної першості.

Після невдалого періоду в Дженоа Шевченко став функціонером і у 2024 році очолив УАФ. Хотів бути обраним до Виконкому УЄФА, однак під час війни, схоже, бачити нас там не дуже хочуть. Плоди його роботи на чолі Асоціації ми зможемо оцінити вже в недалекому майбутньому, адже Андреа Мальдера – перший тренер збірної України, призначений уже за Шевченка.

Чи дійсно це було «найсильніше покоління»?

У складі збірної України на чемпіонаті світу-2006 було лише двоє справжніх легіонерів – Шевченко і Воронін. Тих, хто виступав у чемпіонаті північного сусіда, навряд чи можна такими назвати. Не було засилля представників Реала, Евертона, Бенфіки чи найкращого бомбардира Ла Ліги.

Однак та команда знала, за рахунок чого здобувати результат. Саме їй належить найвище досягнення в історії збірної України. Так високо ми ще ніколи не були – і невідомо, коли будемо.

Можливо, саме тому більшості з того складу вдалося реалізувати себе й після завершення кар’єри футболіста. Майже кожного з них у заголовках називають «легендою збірної України». Хотілося б через 20 років зробити такий самий матеріал про нинішню команду. Але вкотре ми пролетіли повз Мундіаль, маючи «найсильніше покоління» в історії українського футболу.