«Де ла Фуенте – це Петраков здорової людини»: журналісти розібрали Євро-2024, його героїв і фінал Іспанія – Англія
3034 
- Автор: «Український футбол»
17-й чемпіонат Європи з футболу завершився перемогою збірної Іспанії. З рахунком 2:1 вона обіграла англійців, володіючи суттєвою перевагою в більшості ігрових показників, але при цьому залишивши розв’язку останнім хвилинам – де знову спрацював новий джокер (цього разу Оярсабаль).
В індивідуальних номінаціях тотально переважали нові чемпіони:
- найкращий гравець фіналу – Ніко Вільямс (Іспанія)
- найкращий молодий гравець Євро-2024 – Ламін Ямаль (Іспанія)
- найкращий футболіст Євро-2024 – Родрі (Іспанія)
- найкращий бомбардир Євро-2024 – шестеро гравців із показником лише в три голи (Коді Гакпо із Нідерландів, Харрі Кейн із Англії, Жорж Мікаутадзе із Грузії, Джамал Мусіала із Німеччини, Іван Шранц із Словаччини та Дані Ольмо із Іспанії)
Унікальний Луїс де ла Фуенте став першим тренером за всю історію, який послідовно виграв чемпіонати Європи U-19, U-21 та серед дорослих, до того ж, додавши сюди континентальну Лігу націй.
Хто б міг це все спрогнозувати? Хто б до такого додумався?
Нагадаємо, що перед стартом Євро-2024 прогноз для «УФ» залишали журналісти Ігор Циганик, Андрій Шахов-старший і Кирило Крижановський, а також легендарні експерти Йожеф Сабо, Микола Павлов, Артем Федецький і Тарас Михалик. Для сайту Sport-express.ua свої думки виклав Віктор Леоненко. Зараз дуже цікаво переглянути логіку їхніх прогнозів, а також відзначити, хто з них усіх віддавав ще до турніру перевагу саме Іспанії.
Тепер, після завершення турніру, редакції сайтів «Український футбол», FanDay, Sport-express.ua та «Збірна» розібрали всі головні тенденції та персоналії Євро-2024.
«Він не «черговий новий Мессі» з Ла Масії!»
- Хто особисто для вас став відкриттям чемпіонату Європи 2024 року? (говоримо про гравців)
Артур Валерко: Слово «Відкриття» передбачає несподівано сильний виступ гравця, якого ти раніше не знав, або від нього такого не сподівався. Ламін Ямаль оформив 14 результативних дій за Барсу в 16 років, а 17-річчя відсвяткував перемогою на Євро-2024 в статусі найкращого асистента турніру. Ніби не відкриття, а реалізація великого природного таланту.
Тому в відкриття назву декого із співнайкращих бомбардирів – грузина Жоржа Мікаутадзе та словака Івана Шранца. От від кого боротьби за це почесне звання я б точно не чекав.
Артур Валерко
Дмитро Вєнков: Ламін Ямаль на турнірі остаточно затвердив себе у статусі зірки європейського футболу. Одне діло – на клубному рівні бути піднощиком снарядів, і зовсім інше – на великому форумі стати основним гравцем суперзіркової збірної. Став наймолодшим гравцем в історії фіналів Євро й 1+4 у семи матчах говорять самі за себе.
Артем Войцеховський: Дані Ольмо. Іспанець з нетиповим для іспанця футбольним шляхом. Вихованець Барселони, який за не те що за неї не зіграв, а навіть у чемпіонаті Іспанії не виходив, бо у дорослому футболі вирішив дебютувати… в Хорватії. На дебютному для себе Євро забив три голи (кращий результат турніру) і зробив два асисти. Чим не відкриття?
Андрій Каплун: Із топ-збірних виділяти когось складно, оскільки тут кожен гравець постійно перебуває на видноті. Якщо рахувати тих, хто розкрився лише в останньому клубному сезоні і на високому рівні проявив себе на Євро-2024, то це Ламін Ямаль (Іспанія), Кобі Майну (Англія) та Арда Гюлер (Туреччина). Плюс Жорж Мікаутадзе (Грузія).
Олександр Карпенко: Я міг би назвати когось із футболістів, але Євро-2024 (тим більше, в наші страшні часи) – це не лише про гру. Вуличний музикант Андре Шнура своїм прикладом показав, як футбол може об'єднати абсолютно різних людей. Як би не склалося у парубка після чемпіонату Європи, він однозначно став символом цього турніру.
Кирило Круторогов: Ямаль показав, що він не «черговий новий Мессі» з Ла Масії, а дійсно великий талант. Щось схоже можна сказати про нідерландця Хаві Сімонса – на Євро він дійсно заявив про себе, як і ще один іспанець — Ніко Вільямс. У таланті Вірца і Ольмо не сумнівався, але тепер вони довели, що вже вийшли на топовий рівень.
Владислав Лютостанський: Я б відзначив Ламіна Ямаля. На цьому турнірі він довів, що ближчий до порівняння з Мессі, ніж його попередники в особах Бояна Кркіча, Муніра та Ансу Фаті. Ну, і один з головних хайлайтів Євро – гол 16-річного Ямалья у ворота французів.
Андрій Піскун: Ямаль. Хлопчина нещодавно закінчив школу, в 16 років забиває за Іспанію, стає найкращим асистентом Євро та б'є рекорди Пеле. Сподіваюсь, він не повторить у Барселоні долю ще одного вундеркінда – Бояна Кркіча.
Семен Альтман і Андрій Піскун
«Головні розчарування –Мбаппе, Кріштіану, Лукаку та де Брюйне. А також, звісно, практично усі лідери збірної України»
- Кого назвете розчаруванням Євро-2024 (також у центрі уваги гравці)
Артур Валерко: Можна понасміхатися із невдалої «лебединої пісні» Роналду, проте – якщо об’єктивно – від 39-річного футболіста не очікуєш шести голів і шести асистів за один турнір. Навпаки, треба віддати належне Кріштіану, який ціною важкої щоденної праці втримує свій організм у рамках, достатніх для професійного футболу високого рівня. Це вже проблеми збірної Португалії, якщо за ці роки вона не напрацювала форварда, який би всадив легенду на лаву запасних.
Можна підкреслити кризу особистостей, адже всі найкращі бомбардири провідних європейських чемпіонатів провалилися (це і Довбик із Ла Ліги, і Мбаппе із Ліги 1, і Кейн із Бундесліги – а зусиль топ-снайпера АПЛ Холланда не вистачило, щоб взагалі вивести Норвегію на Євро-2024).
Тож для мене головне розчарування турніру – це Джуд Белінгем. Мало кому футбол давав настільки високий старт, настільки великі аванси. При всіх конкурентах місце молодого Джуда в збірній Англії не ставилося під сумнів. Але чи тягнув він роль лідера? Ні. Це в Реалі Белінгем назабивав переможних м’ячів і затінив Віні Джуніора, у збірній йому не вдалося зробити різницю і проти іспанців у фіналі він не виглядав гравцем, гідним «Золотого м’яча».
Дмитро Вєнков: Проводи Кріштіану Роналду зі збірної Португалії перетворюються з крутого голлівудського бойовика на сумну мильну оперу. Склалося враження, що людину привезли на турнір просто за старою-доброю традицією, і саме з цієї ж причини постійно тримали на полі. В очікуванні на магічний спалах від зіркового Роналду, якого так і не сталося, Португалія сама себе змусила грати на турнірі вдесятьох проти 11 футболістів команди суперника.
Артем Войцеховський: Андрій Лунін. Основний у цьому сезоні воротар найкращого клубу Європи мав підтвердити свій рівень у змаганнях збірних, а, замість того, став тим, хто двома невдалими рухами виключи команду Реброва з числа претендентів на плей-оф.
Андрій Каплун: Головні розчарування – Кіліан Мбаппе (Франція), Кріштіану Роналду (Португалія), Ромелу Лукаку та Кевін де Брюйне (Бельгія). А також, звісно, практично усі лідери збірної України – особливо Артем Довбик, Андрій Лунін, Михайло Мудрик та Георгій Судаков.
Олександр Карпенко: Коли в твоїй збірній грає найкращий бомбардир Ла Ліги, який не забив жодного разу, виникає багато питань. З іншого боку, для Артема Довбика цей непростий етап стане перевіркою його ментальних якостей, чи зможе стати сильнішим після не зовсім вдалого виступу за збірну.
Олександр Карпенко (праворуч) після інтерв'ю з Владиславом Ванатом
Кирило Круторогов: Дуже слабкий турнір для більшості форвардів. Але якщо Лукаку забив багато голів, які скасував VAR, то інші нападники топових збірних відверто розчарували. Гаверц, Роналду, Скамакка, той же Мбаппе і, на жаль, наш Довбик.
Владислав Лютостанський: Тут і Роналду своє останнє Євро провалив, і Мбаппе вкотре на чемпіонатах Європи розчаровує. З української збірної покладав великі надії на Артема Довбик, але той не забив жодного та виглядав відірваним від партнерів.
Андрій Піскун: Розривався між Мбаппе та Роналду, але все ж таки виберу КріРо. Сучасна легенда футболу вперше не забив на великому турнірі за Португалію, що ще можна сказати. Думаю, Кріш також назвав би себе.
«Краще за німців робити це з футболом по цей бік океану ніхто так і не навчився»
- Як оціните турнір з точки зору видовищності та організації?
Артур Валерко: Вкотре Німеччина доводить, що вміє зразково виконувати складний комплекс робіт. Турнір провели прекрасно як із точки зору організації, так і з точки зору безпеки. Прекрасна атмосфера на стадіонах і поза ними. Справжнє свято футболу. Звісно, якби футбольні чиновники думали про сам футбол, це вагомий аргумент для проведення великих турнірів саме у традиційних великих футбольних країнах.
З точки зору гри, турнір видався посереднім. Нижче свого рівня зіграли більшість провідних футболістів Європи. Більшість збірних виглядали саме збірними, тобто, командами, які збираються зрідка й незадовго. На жаль, залишається незмінним очевидний факт: жоден великий турнір збірних не зрівняється за насиченістю та якістю матчів із весняними стадіями Ліги чемпіонів, які кожен рік, регулярно, задають тренд світового футболу.
Дмитро Вєнков: Нормальний турнір. Не без нюансів у плані політичних провокацій, фанатських зіткнень та інших траблів, однак це невід’ємні атрибути будь-якого великого міжнародного змагання. В цілому, організаторам вдалося втримати усе під контролем та провести Євро на рівні.
Дмитро Вєнков
Артем Войцеховський: Організація – на рівні, трансляції – прекрасні. Краще за німців показувати спортивні події по цей бік океану ніхто так і не навчився. Щодо змагальної складової, то є суттєва ностальгія за часами, коли в фінальній частині грали 16 команд. Рівень матчів і гравців був вище, ігри – видовищніші, турнір – динамічніше, драматургія – гостріше.
Андрій Каплун: У перші дні турніру видовищність радувала, але з наближенням вирішальних стадій команди грали обережніше. Одразу «посипалися» нульовки та закриті матчі, що було очікувано. Проте навряд чи можна говорити, що ця тенденція була відмінністю Євро-2024 від інших великих турнірів.
По організації турніру – складно оцінювати, коли дивишся всі матчі по телевізору. Єдине, що здалося – було забагато вибігань уболівальників на поле в різних матчах.
Олександр Карпенко: Німці показали своїм прикладом, наскільки важливо проводити турнірі в країнах, які живуть футболом. Якщо порівняти з останнім ЧС за атмосферою – різниця очевидна.
Кирило Круторогов: Мені здається, з точки зору організації Німеччина ідеально провела Євро-2024. Ні до чого не докопатися, жодних гучних нарікань та претензій не бачив. Ще й нібито з рекордно найменшими витратами з-поміж великих турнірів у історії.
З точки зору видовищності, також, мабуть, кращого чекати і не можна було. Зазвичай на великих турнірах матчі групового етапу можуть бути не цікавими, а все найгарячіше починається з плей-оф. У Німеччині ж й більшість матчів групового етапу були вогняні.
Владислав Лютостанський: Змішані відчуття: загалом доволі нудне Євро розбавлялося матчами, де були цікаві Швейцарія, Австрія і Туреччина. Навряд я щось надовго запам'ятаю з цього Євро, крім нашого фіаско з румунами та голу Ямаля.
Владислав Лютостанський (ліворуч) із найкращим легіонером УПЛ Бені Макуана
Андрій Піскун: Суперм’ячі, серії пенальті, додатковий час, голи на останніх хвилинах (Беллінгем, привіт!). Що-що, а видовищності на Євро-2024 вистачало.
«Цікавіше за все було спостерігати за Австрією. Рангнік – єдиний на Євро-2024 іноземний тренер, який називає себе учнем Лобановського»
- Що вас найбільше здивувало в ігрових тенденціях Євро-2024?
Артур Валерко: На мою думку, Євро-2024 продовжує доводити, що в якийсь момент міжнародний футбол звернув не туди. Збільшення кількості непотрібних турнірів на кшталт клубного чемпіонату світу чи Ліги націй украло відчуття магії щодо великих змагань, які раніше ми так очікували з нетерпінням раз на чотири роки. Тепер є бездушний календар, кількість матчів у якому щорічно збільшується, він виснажує футболістів і позбавляє тренерські штаби часу на ретельну підготовку. В погоні за надприбутками організатори вигадують нові й нові календарні події, збільшують число матчів і учасників. І тепер немає чіткої різниці між відбірним турніром і фінальним етапом, як було це під час чемпіонатів Європи 90-х із 8-16 учасниками.
Звідси – ті ознаки, які зараз видаються дивними. Аномальна кількість автоголів, вкрай низька результативність найкращих бомбардирів, підвищення ролі подій, які не повинні бути вирішальними за буденною статистикою. В кінці кінців, збитий великою кількістю замін і незадовільно довгою роботою VAR темп. Я неймовірно скучив за олдскульним футболом 80-х і 90-х і дуже шкодую щодо більшості реформ, запроваджених у світовому футболі в останні десятиліття.
Дмитро Вєнков: Євро-2024 для мене стало першим великим турніром, на якому я чітко почав усвідомлювати тенденцію до поступового нівелювання розриву у класі між великими та середніми, а також середніми та маленькими збірними. Можливо, певною мірою допомогло пушити цей процес розширення учасників континентальної першості до 24, хоча особисто я і є критиком такого кроку. Проте варто визнати, що маленькі та середні збірні, відчувши смак великих турнірів, з кожним наступним форумом набираються все більшої впевненості у власних силах.
Артем Войцеховський: Якихось суттєвих тактичних проривів ніхто не очікував. Їх і не сталося. Усі команди грали так, як звикли грати. З точки зору організації гри Цікавіше за все було спостерігати за Австрією, яку не бачив у кваліфікації. До того ж Рангнік – єдиний на Євро-2024 іноземний тренер, який називає себе учнем Лобановського. Дрібниця, але приємно.
Андрій Каплун: Перемога атакувальної Іспанії над захисними Францією та Англією приємно здивувала та порадувала.
Андрій Каплун
Олександр Карпенко: Найбільше здивувала велика кількість результативних матчів. Також сильна тренерська робота, яка проявилася у записних аутсайдерів.
Кирило Круторогов: Видовищність та результативність матчів на груповому етапі. Хороша фізична готовність більшості збірних. Сил вистачало фактично усім, а для деяких гравців, зауважу, це більш ніж 50-й матч за сезон! (Привіт нашим скигліям про важкість зіграти два матчі на тиждень кілька разів за сезон). Трохи здивувало, що майже не виникло якихось сенсацій зі знаком плюс. Жодної несподіваної команди у півфіналі. А може це й до кращого – перемагали дійсно сильніші.
Владислав Лютостанський: Стає все більше прагматичних команд, оскільки це працює на великих турнірах. Приклад з Англією, яка з одного боку, маючий такий ресурс, доповзла до фіналу, з іншого Гарет Саутгейт б'є всі рекорди успішності та має чим відповісти на критику. Таким чином ще ціннішими стають команди романтичні, які нагадують вершників без голови.
Андрій Піскун: Англія вже 58-й рік без трофеїв – неприємна тенденція. «Три леви» із топ-складом, напевно, найкращим на Євро, грали у відвертий антифутбол і було б несправедливо по відношенню до футболу, якби вони підняли над головою трофей.
«Де ла Фуенте – це Петраков здорової людини»
- Як оціните чемпіона? Тренерська робота, командна взаємодія, вольові якості...
Артур Валерко: Іспанська збірна – це наслідок системної роботи. Луїс де ла Фуенте більше десяти років працює в королівській Федерації футболу, він пройшов увесь шлях від юнацьких команд до національної збірної. Врешті-решт, він – перший тренер в історії, хто послідовно виграв три чемпіонати Європи від категорії 19-річних до перших збірних. Вражає те, як він провів до такого великого досягнення досить велику групу гравців.
Ще коли Іспанія грала з Україною на молодіжному Євро-2023, було видно, настільки системною є робота де ла Фуенте. Це – його успіх, його відкриття, його гра. Недарма Іспанія в підсумку стала найкращою на Євро-2024 і за кількістю перемог, і за кількістю голів, і за побудовою гри, і навіть за сумарною кількістю відбирань, підбирань і перехоплень, що нівелює думку про «механічну ксерокопію тікі-таки». Ні, це чудовий тренер зі своїм баченням, який сповна використав можливості та переваги свого складу, а також зумів нівелювати немалі недоліки. Браво!
Дмитро Вєнков: Іспанці не показали чогось неймовірного, але були об’єктивно найкращою командою Євро-2024 за якістю гри та закономірно виграли усі свої матчі. До тренерської роботи питань не має, бо в Луїса де ла Фуенте усе працювало. З характером також усе ок, адже по ходу плей-оф Іспанія виграла два матчі, у яких пропускала першою.
Артем Войцеховський: Чемпіон – оптимальний, бо цьогоріч виграла команда, яка дійсно була найкращою. Футбол іспанців не тільки давав результат, але й приносив естетичну насолоду. До того ж на шляху до трофею Родрі, Ямаль, Ольмо і Руїс перемогли усіх головних претендентів на корону, включаючи обох попередніх фіналістів і господарів.
Артем Войцеховський
Андрій Каплун: Чемпіонство Іспанії заслужене. Команда не входила в топ-3 фаворитів перед стартом турніру, але чудово зіграли Ламін Ямаль, Ніко Вільямс, Родрі, Фабіан Руїс. Травма Педрі виявилася майже непоміченою, добре підмінив Дані Ольмо.
Вирішальними були виходи з лави басків Мікеля Меріно та Мікеля Оярсабаля. Відмінне керування грою від головного тренера Луїса де ла Фуенте.
У трьох останніх матчах іспанці забили шість голів, і авторами чотирьох із них були гравці, які на старті турніру були явними запасними.
Характер команди – на висоті! Німеччину дотиснули в той момент, коли всі чекали на серію пенальті, з Францією була вольова перемога, у фіналі забили Англії наприкінці основного часу.
Олександр Карпенко: Ні в кого не повернеться язик назвати Іспанію «халявним чемпіоном». За команду скажуть більше суперники, яких червона фурія пройшла по дистанції. Тренерська зірка де ла Фуенте тепер спалахнула на топовому рівні.
Кирило Круторогов: Без сумнівів, Іспанія була найкращою командою упродовж усього турніру. Зізнаюся, грішив думкою, що на всю дистанцію їх не вистачить, що знайдеться хтось міцніший, що не вистачить стрижневих гравців, якими у тріумфальні роки були Рамос, Пуйоль, Хаві та Іньєста. Але ні, ця Іспанія була абсолютно переконлива, яскрава та потужна.
Луїс де ла Фуенте заслуговує на компліменти. Його внесок, його вплив на команду для здобуття трофею — ключовий фактор. Геніальна робота тренера. Мені здається, в кожному компоненті він спрацював ідеально — ігрова стратегія, тактика, вибір футболістів у заявку на турнір, тренувальний процес, розбір суперників, вибір футболістів на кожну гру, заміни по ходу кожної, психологія, загальний клімат у команді — ідеально!
До жодного з футболістів в жодному окремому випадку не було ніяких питань, жодних претензій, жодного провалу. Геніальна гра ключових фігур – Сімона, Карвахаля, Кукурельї, Руїса, Ольмо, Ямалья, Вільямса... А як себе проявили гравці, коли потрібно було замінити основних?! Той же Навас у півфіналі. Начо. А Меріно, а Ойарсабаль у фіналі..
Кирило Круторогов
Владислав Лютостанський: Іспанія здивувала, оскільки я не очікував, що вони зможуть так стабільно тримати високий клас, на якому і була вже в першій грі розгромлена Хорватія. Де ла Фуенте виявився Петраковим на максималках, який пройшов через тривалу роботу з юнацькими збірними, а великий турнір зумів виграти і на дорослому рівні. На цьому Євро не було захисту, який міг би втримати Ямалья, Ніко Вільямса та Ко.
Андрій Піскун: Іспанія, без перебільшення, була найкращою командою Євро, команда діяла як єдиний механізм, хто б не виходив на поле. Де ла Фуенте, який прийшов у команду з молодіжки – це Петраков здорової людини.
Бліц
- Найкращий гравець?
Артур Валерко: Ламін Ямаль (Іспанія)
Дмитро Вєнков: Дані Ольмо (Іспанія)
Артем Войцеховський: Ламін Ямаль (Іспанія)
Андрій Каплун: Ніко Вільямс (Іспанія)
Олександр Карпенко: Фабіан Руїс (Іспанія)
Кирило Круторогов: Дані Ольмо (Іспанія)
Владислав Лютостанський: Ламін Ямаль (Іспанія)
Андрій Піскун: Родрі (Іспанія)
- Найкращий воротар?
Артур Валерко: Георгій Мамардашвілі (Грузія)
Дмитро Вєнков: Діогу Кошта (Португалія)
Артем Войцеховський: Джордан Пікфорд (Англія)
Андрій Каплун: Георгій Мамардашвілі (Грузія)
Олександр Карпенко: Джордан Пікфорд (Англія)
Кирило Круторогов: Майк Меньян (Франція)
Владислав Лютостанський: Мамардашвілі
Андрій Піскун: Джордан Пікфорд (Англія)
- Найкращий тренер?
Артур Валерко: Луїс Де ла Фуенте (Іспанія)
Дмитро Вєнков: Луїс Де ла Фуенте (Іспанія)
Артем Войцеховський: Луїс де ла Фуенте (Іспанія)
Андрій Каплун: Луїс де ла Фуенте (Іспанія)
Олександр Карпенко: Луїс де ла Фуенте (Іспанія)
Кирило Круторогов: Луїс де ла Фуенте (Іспанія)
Владислав Лютостанський: Луїс де ла Фуенте (Іспанія)
Андрій Піскун: Луїс де ла Фуенте (Іспанія)
- Найкращий матч?
Артур Валерко: Нідерланди – Австрія – 2:3 (груповий турнір)
Дмитро Вєнков: Іспанія – Німеччина – 2:1 (1/4 фіналу)
Артем Войцеховський: Іспанія – Німеччина – 2:1
Андрій Каплун: Туреччина – Грузія – 3:1 (за емоціями), фінал Іспанія – Англія – 2:1 (за рівнем гри)
Олександр Карпенко: Португалія – Словенія – 0:0, пен. 3:0 (1/8 фіналу)
Кирило Круторогов: Нідерланди — Англія – 1:2, півфінал
Владислав Лютостанський: Іспанія – Німеччина – 2:1
Андрій Піскун: Нідерланди — Англія – 1:2
