Наполі хотіло Довбика та Судакова, але в них уже є український футболіст: історія чемпіона Італії з Черкас

Останніми роками Наполі активно стежить за українськими талантами. У ЗМІ неодноразово з’являлася інформація про зацікавленість клубу Артемом Довбиком та Георгієм Судаковим – але вони в Ромі та Бенфіці відповідно. Та водночас у складі чемпіона Італії вже є футболіст із українським корінням – воротар Нікіта Контіні-Барановський, уродженець Черкас, який отримав золоті медалі Серії А сезону 2024/25.

На сайті «Український футбол» – незвичайна історія наступника П’єтро Верховода та можливого конкурента Трубіна, Різника, Бущана та Луніна, який відновився після тяжкої травми й може повернутися в склад якраз під сьогоднішній матч Торіно – Наполі. 

«Мама була за Дніпро, тато – за Наполі, а я…»

Травень 2015 року був важким місяцем для родини Контіні. В півфіналі Ліги Європи Наполі грав проти українського ФК Дніпро. В місті Джульяно-ін-Кампанія, що за 12 км від Неаполя, всі вболівають за найближчу велику команду. Ігуаїн, Гамшик, Інсіньє, Альбіоль, Кальєхон, Жоржиньйо… Прекрасна команда вдома зіграла внічию 1:1 із українцями, а на виїзді – в столиці Києві, на НСК «Олімпійський», – поступилася з мінімальним рахунком. 

Це була головна сенсація в історії новітньої Ліги Європи, ми навіть присвятили їй окрему статтю з п’ятьма інтерв’ю з головними героями найкращого сезону Дніпра. 

Проте говоримо зараз не про ФК Дніпро, Маркевича та Ротаня з Селезньовим. Говоримо про італійську родину Контіні, яка чомусь розділилася в дні матчів місцевого та українського клубів. Річ у тім, що на той час молодший Контіні вже залучався на тренування в першу клубну команду Наполі, його тато був місцевим – корінним італійцем, а мама – українкою із Черкас. 

Ось чому в травні 2015-го розділилася футбольна родина Контіні. Як згадував Нікіта в одному з перших інтерв’ю, «Тато вболівав, звичайно, за Наполі. Мама – за Дніпро, своїх земляків. А я розділився між ними».

Нікіта Контіні-Барановський, фото: Getty Images

Пройшло 10 років, на сьогодні Нікіта Контіні – це вже сформований, усталений воротар. У нього чітко визначена роль у Наполі – одній із найкращих команд Італії. Напевно, йому, хто звик до слов’ян у Партенопеї – від словака Гамшека до поляка Зєлінського, було б приємно пограти з Довбиком або Судаковим. Але натомість станом на зараз саме він, так би мовити, «футбольний консул України в Неаполі». 

А починалося все так. 

Чому Контіні – Барановський?

Нікіта народився 21 травня 1996 року в Черкасах. Його мати — українка Олена, а вітчим — італієць Паскуале Контіні, дитячий тренер із Джульяно-ін-Кампанія. Біологічний батько футболіста теж українець, тому офіційне подвійне прізвище звучить як Контіні-Барановський.

У трирічному віці сім’я переїхала до Італії, а вже в п’ять років хлопець почав займатися футболом. Перші кроки зробив в академії Атлетико Джульяно, а сам вболівав за Мілан – тому що основним воротарем там був його кумир Діда, а в нападі грав земляк-українець – Шева. Проте у 2007 році його помітили скаути Наполі й запросили до клубної школи. З того часу він невіддільно пов’язаний із неаполітанською командою.

«Його талант вибухнув на турнірі “Беппе Віола-Арко у Тренто”, де Наполі вийшло у фінал, а Контіні тягнув команду за собою, особливо в півфінальній перемозі по пенальті проти Аталанти. Лише Інтер у фіналі зупинив похід Адзурріні, але всі експерти заговорили про Контіні. Микита виграв нагороду найкращого воротаря і в травні його також викликали до збірної Італії до 17 років на стажування», – розповідали місцеві неаполітанські ЗМІ в 2013 році.

А ось що говорив сам Контіні:

«У дитинстві я став нападником, але оскільки я був молодшим за інших, мій тренер Франческо Асьйоне вирішив поставити мене між стійками. Відтоді я не залишав цю посаду. Коли я виріс, я все більше і більше вдосконалювався, і в 12 років у мене була можливість у моєму житті: саме в товариському матчі між Джульяно та Наполі Лучано Таралло відкрив мій талант, дозволивши мені приєднатися до молодіжної команди Наполі. Тут я пройшов усе навчання, починаючи з дебютантів і до прімавери».

Професійний контракт із Наполі Контіні підписав ще у 2014 році, але дорога до першої команди була довгою. Хоча ще при Лучано Спалетті Нікіта почав грати за першу команду в товариських матчах, його постійно віддавали в оренди: СПАЛ, Каррарезе, Таранто, Понтедера, Сієна, Віртус Ентелла, Кротоне, Віченца, Сампдорія, Реджина.

За ці роки він пережив і успіхи, і травми, і боротьбу за місце у складі. Важливим етапом став сезон 2019/20 у Віртус Ентелла, де він став основним воротарем у Серії B. Саме стабільна гра дозволила йому повернутися до Неаполя вже більш зрілим голкіпером.

Нікіта Контіні-Барановський, фото: Getty Images

Попри статус резервіста, Контіні завжди демонстрував характер і готовність боротися. Для гравця, який понад десять років провів у системі Наполі, отримати чемпіонський титул разом із клубом — справжня нагорода за витривалість. І хоча сам Нікіта провів у Серії А лиш один неповний матч, ніхто із справжніх фанатів Наполі не ставив під сумнів його чемпіонство. Більше того, резервний воротар – як місцевий вихованець, безмежно відданий клубу – на думку багатьох із тіффозі був навіть більш гідним золотої медалі за багатьох зірок, для яких Неаполь – перевалочний пункт.

Контіні – надійний дублер Мерета та інших воротарів Наполі

Нині Нікіта Контіні виконує роль резервного голкіпера Наполі, страхуючи основного воротаря Алекса Мерета. Саме він дебютував у Серії А 29 грудня 2023 року в матчі проти Монци, замінивши травмованого партнера. Контіні відстояв на нуль і допоміг команді уникнути поразки, хоча середняк прагнув скористатися ситуацією й піднести сенсацію.

У своїй кар’єрі він провів понад 160 офіційних поєдинків на професійному рівні, більшість з них — у Серії B та Серії C, зокрема за Віртус Ентелла, Віченцу, Сієну та інші клуби. Хоча матчів за Наполі поки небагато, його внесок як другого номера очевидний: у великій команді потрібна стабільність і готовність підмінити в найвідповідальніший момент. І те, що Контіні незмінно повертали в клуб після оренд, нижчих ліг, лише підкреслює, що він – надійний і командний гравець. 

29-річний Контіні тривалий час цієї осені пропустив через перелом руки, але готується повернутися в загальну групу й заявку команди, можливо, навіть у ці вихідні. Ніколи в кар’єрі він не оцінювався дорожче 800 тисяч євро, більшість матчів провів у нижчих лігах, зазвичай, окрім кількох сезонів, завжди був резервістом – і при цьому ви тільки подивіться на його кар’єру! 

Лучано Спалетті, Антоніо Конте, Рафа Бенітес, Вальтер Маццарі, Філіппо Індзагі та Дженнаро Гаттузо – ось із якими тренерами Контіні працював. 

Алекс Мерет, Давід Оспіна, Пепе Рейна, Маріано Андухар – ось які воротарі були його конкурентами, і це не повний список!

Пройшовши чудову неаполітанську школу, Нікіта Контіні зазначав: «Воротар завжди повинен мати щіпку божевілля. Я завжди думав про це». 

Українські італійці: від Верховода до сучасності

Нікіта Контіні — не єдиний футболіст українського походження, який залишив слід в італійському футболі. Ще у 1980–1990-х роках виступав П’єтро Верховод — легендарний захисник збірної Італії, чия родина походить із України. Він став чемпіоном світу 1982 року в складі збірної Італії, виграв Лігу чемпіонів із Ювентусом, Кубок кубків у складі Сампдорії – і залишається одним із найтитулованіших вихідців з України.

Але ким вважає себе Нікіта Контіні-Барановський? Про це він недвозначно свого часу відповів в інтерв’ю телеканалу «Футбол 1/2/3»:

«Я італієць. Але в моєму серці багато українців. Батько у мене натуральний українець. Але батьки не ті, що дали життя, а ті, які виховували. Тому батьком вважаю Паскуале Контіні». 

На питання, за яку збірну вболівав би в матчі Італія – Україна, Нікіта сказав:

«На таких матчах не треба вболівати. Просто спостерігати, хто грає краще. А взагалі, ні за кого не хворів би. Я італієць із українським серцем».

Нікіта Контіні-Барановський, фото: Getty Images

А також абсолютно конкретно відкрив, чи прийняв би запрошення в збірну України:

«Потрапити до збірної країни – це величезне досягнення. Я викликався до юнацької збірної Італії, але ні разу не зіграв за неї – навіть у товариському матчі. Важко сказати, де більше хотів би виступати: за Італію чи за Україну. Це не лише від мене залежить. Хоча не приховую: з України дуже хотілося б отримати запрошення». 

Забігаючи наперед, Контіні ні разу це запрошення не отримав. 

Безперечно, справедливо буде сказати, що у нас сильна воротарська школа і нині Трубін грає в Бенфіці, Лунін – у Реалі, а воротарі Динамо та Шахтаря на досить серйозному рівні в усіх 2000-х, щоб бути гідними конкурентами цим двом. Але той же Лунін сидить у запасі Реалу, і чи набагато менш статусно бути запасним Наполі, чемпіона Італії минулого сезону? Важке питання. У кожного буде своя відповідь.

Проте є один беззаперечний урок у кейсі Контіні-Барановського – а саме: цікавитися українськими юними талантами в європейських топ-клубах повинні не тільки журналісти! Сьогодні в Італії, та по всій Європі, зростає нова генерація українських талантів. У молодіжних командах Роми, Ювентуса, Мілана та інших клубів бували чи й зараз є футболісти з українським корінням або ті, хто приїхав із сім’ями після 2022 року. Історія Контіні показує, що навіть складний шлях через оренди та конкуренцію може привести до вершини – гри у великому клубі Серії А. Але також вона вчить нас, що скаути збірних України не мають права ігнорувати гравців українського походження, повинні детально відстежувати прімаверу кожного сильного закордонного клубу. 

Колись, в один день, знайдеться більший талант, якому поталанить стати не другим чи третім, а першим. І як прикро тоді буде дивитися на нього й думати, а чому ми не цікавилися ним у 2025-му, коли його ніхто не знав із фанів, але мали знати фахівці?