«Арбітр Вакс взяв бакси і матюкав усіх на полі»: ексголкіпер Боровик – про гол Арсеналу та скандал у ТБ-ефірі

Ексклюзивне інтерв’ю для сайту «Український футбол» колишнього голкіпера Євгена Боровика може порвати шаблони багатьом, хто думає, що до 2015 року у вітчизняному чемпіонаті усе було чудово.

Нашого співрозмовника називають нещасливим персонажем, адже протягом кар’єри він кілька разів приходив у нібито хороші клуби, а в підсумку роками сидів без грошей.

Футбольний шлях Боровика наповнений просто безліччю резонансних подій, однак в широкого загалу вболівальників він асоціюється з першим воротарським голом з гри у чемпіонатах України, безглуздим вильотом київського Арсеналу з Ліги Європи та одним із найбільш епічних флешінтерв’ю в історії телеканалів «Футбол».

Нам герой розповів про таке:

• Чому судді «вбивали» Дніпро?
• За що йому хотів помститися легендарний воротар Рева?
• Як київський Арсенал вилетів з Ліги Європи після перемоги 5:0?
• Чому не потягнув гармату Алієва у першому матчі на НСК «Олімпійський»?
• Як майже два роки довелося роки грати безплатно?
• Чому арбітр Вакс матюкав гравців на полі?
• З яких причин Карпати виставили за двері після успішного сезону?
• Що думає про «мутний» матч у Казахстані на чолі з Мазяром?
• За що ультрас Чорноморця закидали автобус команди камінням?
• Як може пояснити дивовижний автогол свого підопічного Аніагбосо?

«Кажуть, воротарі – дебіли, які б’ються головою об штангу. Я такого жодного разу не бачив»

– Євгене, ви народилися у Прилуках, Чернігівської області. Як почали займатися футболом?

– Тоді не було усіх цих гаджетів, PlayStation й тому подібне. Усі грали на дворі у футбол. У сім років я пішов до ДЮСШ та записався у секцію.

– Як визначилося, що ви будете саме воротарем?

– В нас один воротар захворів, чи щось таке, і я сказав: «Давайте стану й спробую себе». Ось так й досі пробую:) Це сталося майже одразу, у сім чи вісім років.

– Кажуть, що лише особлива людина може стати воротарем. Ви відчували у собі щось унікальне?

– Я не відчував у собі нічого особливого:) Просто став у ворота, адже ніхто інший не хотів. Усі бажали забивати голи.

– Чи шкодували протягом кар’єри про свій вибір?

– Ні. Ніколи. Воротар – це найвідповідальніша позиція, яка може бути на полі. Усі голкіпери, яких я знаю, – це найвідповідальніші люди. В будь-якій життєвій ситуації вони тебе не підведуть.

Хоча, кажуть, що воротарі – дебіли, які б’ються головою об штангу. Однак я ж у футболі не перший день. Бачу, як захисники грають головою у м’яч. І, що, дебіли, виходить? Дебіли! Який воротар б’ється головою об штангу? Не бачив такого жодного разу.

«Шовковський або Ноєр? Ноєр, звичайно»

– На яких голкіперів ви рівнялися?

– У дитинстві – на Сашу Шовковського, Петера Шмейхеля. Коли став трохи старшим, то рівнявся на Ікера Касільяса. З сучасних мені дуже подобається Мануель Ноєр зі своїми нестандартними речами, які він приніс у світовий футбол ще з часів виступів за Шальке, коли почав бігати та грати ногами практично по усьому полю.

– Шовковський – найкращий голкіпер у новітній історії України?

– Ну, зі своїм бекграундом він – найкращий воротар України. Це 100%.

Олександр Шовковський. Фото: Динамо

– Хто кращий: Шовковський або Ноєр?

– Ноєр, звичайно. Він – взагалі шалений. Так, іноді помиляється, але те, що робить – це фантастика якась.

– Своє футбольне навчання ви продовжили у київському РВУФК.

– Я там навчався з сьомого по 11 клас. Це спортінтернат. Величезний комплекс, у якому перебувають купа спортсменів: фехтувальники, борці, плавці... Купа різних видів спорту, й в усіх свої класи.

Ми жили там на постійній основі. Зранку нас будили, ми снідали й шли до школи, а ввечері проходили тренування Потім брудні смердючі речі ми самі прали у тазику та вішали у сушильні. Іноді вони встигали висохнути, а іноді – ні. Тому часто на наступний день доводилося йти на тренування у мокрих брудних речах. А як дитя у 13 років може їх відіпрати руками, йо-ма-йо? Це школа життя.

– З дідівщиною стикалися?

– Була дідівщина зі сторони старших. РВУФК знаходиться на Лісовому масиві, і там є купа магазинчиків й базарчиків, де продається шаурма й різні дурниці. Борці могли сказати: «Малий, іди, купи нам щось». При цьому могли дати, умовно кажучи, десять гривень, а замовлення зробити на 50. І ще казали решту принести 20 гривень.

– Хто з вашого класу ще заграв після випуску з РВУФК?

– Ігор Ощипко, Сєрий Шевчук, Славко Сердюк, Роман Луценко. Це ті, хто грав у Вищій лізі.

«Дніпро ніколи не платив гроші суддям. Коломойський був проти цього»

– У 2009 році ви перейшли з Кривбасу до Дніпра. Існує думка, що в ті часи наші гранди не гидували жодними методами у боротьбі за найвищі місця, й дніпряни страждали через суддівське свавілля.

– Так, звичайно. Дніпро ніколи не платив гроші суддям. Тому так й відбувалося. Усі купляли арбітрів, аби їм підмалювали якийсь пенальті, чи ще щось. Ігор Коломойський був проти цього!

Я провів небагато матчів за Дніпро, однак, наприклад, в одній з наших принципових зустрічей з Металістом (2:3) наприкінці першого тайму мене вилучили нібито за «фол останньої надії» й призначили пенальті. Я не чіпав Віталія Бордіяна. На мій погляд, там не було червоної картки. Суддя мав протилежну думку.

– Чи не було образливо, коли Дніпро фактично через травму вас списав та відправив назад до Кривбасу в оренду?

– Так, в мене була травма. В мене защемило сідничний нерв. Я зранку прокинувся й просто не міг нахилитися. Мені як ніж в дупу вставили! Просто капець! З часом попустило, і я почав тренуватися.

В один день мені зателефонував адміністратор з Кривбасу: «Що ти там? До нас їдеш?» Питаю: «В сенсі?». Він: «Ну, тебе в оренду віддають до нас». Мені ніхто про це не казав. Зробили ротацію. Канібала (Антона Каніболоцького, – прим. «УФ») забрали назад, а мене кривого відправили до Кривого:)

Євген Боровик. Фото: Кривбас

«Ніхто не міг забити, а тут прийшов Бор й забив. Максимов за голову схопився»

– 31 жовтня 2010 року на 90+1-й хвилині матчу 15-го туру УПЛ Кривбас – Арсенал (1:1) ви забили перший й поки останній воротарський гол у чемпіонатах України. Чим вам запам’ятався цей історичний момент?

– Та що? Лисиця (Віталій Лисицький, – прим. «УФ») сказав: «Нумо, спробуй». Ок, побіг до штрафного майданчика суперника. Відбулася подача, і я не зрозумів, куди усі побігли? Ніхто, окрім мене, не розрахував траєкторію польоту м’яча. Ну, і йди сюди. Добрий вечір.

– Якою була реакція оточення?

– Юрій Максимов за голову схопився. Ніхто не міг забити, а тут прийшов Бор й забив.

Перед цим у нас була гра у Луганську із Зорею (0:1), після якої я, йдучи до роздягальні, сказав адміністратору: «Уся ця дефективна публіка бігає, й ніхто не може забити! Може, я вже заб’ю якийсь гол?». І у наступному матчі відзначився забитим м’ячем:) Напророкував!

– Чи був якийсь найпам’ятніший фідбек після цього голу?

– Найпам’ятніший фідбек був від Віталіка Реви, коли ми летіли у відпустку в Дубай. Сидимо з дружиною, й тут він заходить! Кажу: «Привіт». А він мені: «Я тобі обов’язково заб’ю». Відповів: «Ок, добре». Хотів мені помститися.

Цікаво, що влітку я також став гравцем Арсеналу:) Сказав Віталіку: «Все, шансів у тебе немає. Ти мені не заб’єш. Лише на тренуванні можеш спробувати».

«Після 0:3 від Мури Рабінович отримав під хвіст від головного. Того, який Ігор»

– Ваш період виступів за Арсенал запам’ятався безглуздим вильотом команди в третьому кваліфікаційному раунді Ліги Європи від Мури (0:3, 2:0) через технічну поразку у першій зустрічі. Як так сталося?

– Перед першим матчем в офіс Арсеналу надійшов лист, що Ерік Матуку не може грати через дискваліфікацію, однак люди просто п*********. Ось і все.

– Як у клубі відреагували, коли стало відомо, що Арсенал замість 3:0 отримав 0:3?

– Приїхав Вадим Рабінович і заявив, що нам потрібно перемагати в другому матчі. Преміальні – 500 тисяч, умовно кажучи. Він також, я так розумію, отримав під хвіст.

Вадим Рабінович. Фото: пресслужба партії За життя

– Від кого?

– Напевне, від головного. Того, який Ігор:)

Ми виграли другий поєдинок з рахунком 2:0, хоча моментів в нас було дуже-дуже багато. Ось так перемогли 5:0 й вилетіли.

– У матчі Динамо – Арсенал (1:0) у 21-му турі УПЛ сезону 2011/12 біло-сині забили вам свій перший гол на оновленому НСК «Олімпійський» завдяки дивовижному лонгшоту Олександра Алієва. Знову потрапили до історії.

– Так. Цей м’яч пластмасовий... Звичайна людина не зрозуміє. Зрозуміє лише воротар. Така траєкторія, що м’яч спочатку пішов вліво від мене, а потім х**к – і вправо! Тобто я ногами в одну сторону відштовхнувся, а круглий полетів у протилежну. Можливо, якби в мене тоді було більше досвіду, то я б не пропустив.

– Який гравець в Україні був найнеприємнішим для вас, як для голкіпера, протягом кар’єри?

– В Шахтарі завжди були сильні нападники. В цьому плані можу згадати Дугласа Косту, який потім грав у Баварії. На швидкості проривався та своєю лівою – бам! Кидав як ключкою. А так мені однаково.

«Я сумарно майже два роки грав безплатно»

– Протягом кар’єри ви неодноразово переходили в команди, які давали хороші умови, однак саме після вашої появи там починалися фінансові проблеми.

– Я грав без грошей наприкінці свого першого періоду в Арсеналі, потім після повернення до Кривбасу й потім знову в Арсеналі до закриття клубу. Сумарно майже два роки.

– Тобто ви не отримували взагалі нічого?

– Взагалі.

– Багато не доплатили?

– Багато. Дуже. Якби мені зараз дали ці гроші, то я б взагалі закінчив з усією цією діяльністю, скажемо так. Міг би жити у будь-якій точці світу.

– Парадоксально, що за підсумками сезону 2012/13, який став останнім для Кривбасу перед розформуванням, команда на голому ентузіазмі примудрилася посісти сьоме місце в УПЛ.

– При цьому в нас жодного разу такого не було, що хтось не хотів виходити на гру. Тоді усі ЗМІ писали, що Кривбас почне здавати матчі, а ми билися до кінця. Ми сіли й сказали одне одному: «Будемо х********!». Суто чоловічі відносини. Бабки – це усе шляпа!

– На це вплинув фактор тодішнього головного тренера Олега Тарана?

– Ні. Це ми пацанами зібралися. Сказали: «Хто хоче – грає чесно. Хто не хоче – не грає».

«Вакс взяв бакси. Інакше він не міг судити»

– Після свого останнього матчу за Чорноморець проти Олександрії (1:2) у 18-му турі УПЛ сезону 2016/17 ви в прямому ефірі телеканалів «Футбол» в жорсткій формі висловили претензії до поведінки арбітра Юрія Вакса. Що між вами відбулося?

– Вакс взяв бакси. Інакше він не міг судити. В нас було вилучення. Поле лайно... Багнюка, в якій неможливо ні м’яч вибити, нічого. І тут він підбіг: «Ти, п****, б****, вибивай скоріше!». Усіх на полі матюкав. Може, напідпитку був?

– Він завжди так спілкувався?

– Не знаю. Можливо, з польовими гравцями він завжди так спілкувався. Зі мною таке було вперше. Не зрозумів ситуацію. Я у його бік нічого не казав.

В нас же судді недоторкані. Їх чіпати не можна – а то усе. Після гри з Олександрією хотів зайти в роздягальню до арбітрів та розповісти йому більш-менш зрозумілими словами, який він п******, але мене не пустили.

– Олексій Дитятьєв нам розповів, як у Карпатах після успішної другої частини сезону 2016/17 новий іспанський тренерський штаб, що прийшов на заміну Олегу Дулубу, виставив за двері його, вас та ще двох гравців. Що сталося?

– Цей Серхіо Наварро мені розповідав: «Ти в порядку!». Та я знаю, що в порядку. 15 з 32 матчів у сезоні зіграв на нуль. Тоді в Карпатах була, мабуть, найкраща оборона в моїй кар’єрі. У трійці грали Дитятьєв, Нестер (Андрій Нестеров, – прим. «УФ») та Іван Лобай. В підсумку через три дні після початку зборів мене та ще декількох хлопців прибрали.

Можливо комусь було незручно, що в команді грали люди, які мали вплив на колектив. Нас треба було прибрати й займатися своєю шляпою. Ми жодним чином не заважали тренеру. Просто мали авторитет. А вони, я так розумію, прийшли з дитячої школи, де авторитет є лише в тренера. Побоялися, що можемо нашкодити, тому почали н**** чистити.

Євген Боровик. Фото: Карпати

«Команда горіла 0:3, а Мазяр сидів у телефоні. Може, ставки робив»

– У 2018 році в складі Акжайика ви під керівництвом Володимира Мазяра у десятому турі чемпіонату Казахстану взяли участь у матчі проти Актобе (3:5), довкола його потім було багато недобрих розмов. Що відбулося насправді?

– Це була якась повна х****. Наприкінці першого тайму мене п****нули, і я взагалі не відчував ногу. А те, що робили казахи.... Це неможливо пояснити. Просто усі шлюзи відкрили, бігали, хто куди й мене розстрілювали з усіх сторін та забивали.

– А як Мазяр реагував на те, що відбувалося?

– Ми 0:3 горіли, а цей ї***** Мазяр сидів у телефоні. Може, ставки робив. Х** його знає!

– Що в перерві відбувалося?

– Нічого. Тиша та спокій. Усіх усе влаштовувало. Однак не усіх.

– Через що вас замінили у перерві?

– Та я ж кажу, мене чувак вдарив у ногу, і я не тренувався три тижні. Зіткнення було.

– Особисто до вас були претензії по грі?

– До мене? Звичайно, ні! Ви що?! Ні в кого не може бути претензій до моєї гри. Якщо я помиляюся  – то я помиляюся. В цю х**** не граю!

– Як Мазяр після гри поводився?

– Він навіть в автобусі з командою назад не їхав.

– Чому?

– Я не знаю. Це не тренер.

– Той матч потім розбирали в клубі або компетентні органи?

– Та ні. Усім усе підходило, мабуть. Не знаю.

– Після відставки Мазяра, яка відбулася незабаром, виводити Акжайик з піке намагався Сергій Зайцев, однак в підсумку команда з останнього місця вилетіла в другий дивізіон. В чому була проблема?

– Казахи – це своєрідні хлопці взагалі. Їх х** розгадаєш! Вони сидять у цьому телефоні й ставки на спорт х**рять й х**рять. Як не пройдеш повз казаха – він постійно щось ставить. Що вони ставлять?!

«У лобове скло автобусу Чорноморця почали жбурляти яйця! Далі полетіла димова шашка й каміння»

– Після нетривалого періоду виступів за Оболонь-Бровар під керівництвом Сергія Ковальця ви у віці 34 років завершили професійну ігрову кар’єру. Невже не було бажання ще пограти?

– Не було. Коли вже Ковалець прийняв Чорноморець, він запропонував мені стати граючим тренером у його штабі, але я сказав: «Ні, все. Не хочу». Почав просто працювати тренером воротарів.

– Як для вас пройшов цей перехід з ігрової діяльності до тренерської?

– Легко. В принципі, усе те саме, але ти не виходиш на гру. Моя роль полягає у тому, щоб підготувати воротарів, і усі вони були в порядку. Проте голкіпера на гру обирає головний тренер.

– У 2021 році, коли Чорноморець прийняв Юрій Мороз, ультрас одеситів активно протестували проти засилля команди орендованими з Динамо гравцями. Наскільки напруженою була ситуація?

– Вони приїздили на базу й викликали Мороза на спілкування. Потім ми на клубному автобусі добиралися на останню гру перед перервою проти Металіста 1925 (2:1) й х*** – нам перегородила проїзд машина й у лобове скло почали жбурляти яйця! Далі під автобус полетіла димова шашка і як у*****! Ця машина поїхала, ми почали рух, і ззаду полетіли камені – бам-бам! Розбили скло н****!

Юрій Мороз. Фото: Чорноморець

– Хтось постраждав?

– Ні, усі були в порядку.

– Мороз, здається, тоді дуже важко переживав цю ситуацію.

– Це футбол. Леонтійович – топ мужик взагалі.

«Кожухарю забивав по 15 голів і вовтузив, як вужа. Паламарчуку нехай й далі пре»

– Протягом періоду в Чорноморці ви працювали з рядом класних воротарів. Наприклад, ваш експідопічний Андрій Кожухар нині є першим номером Вереса та викликається до збірної Молдови. Наскільки великий в нього потенціал?

– Не знаю до якого рівня він може дорости. Я ж із ним не працюю. Пам’ятаю, коли він ще був маленьким, і я грав у футбол, то забивав йому по 15 голів за тренування. Вовтузив, як вужа.

– Антипенальтист Інгульця Олексій Паламарчук вже в Чорноморці виділявся своєю суперздібністю?

– Льоху я тренував увесь час, коли він був тут. Ну, здорово! Якщо поперла серія, то нехай пре й далі:) Зараз читаю, що він хоче піти до Металіста 1925.

– В нього є дані, щоб грати вище?

– Дані в кожного є. Питання полягає в тому, як ними користуватися.

– Ви з Паламарчуком приділяли якусь особливу увагу пенальті?

– Ні. Ми зараз з пацанами часто пенальті пробиваємо одне одному.

«Автогол Аніагбосо? Це взагалі п******. Маячня якась»

– До нинішніх воротарів Чорноморця, на жаль, є багато питань. Артур Рудько, який починав в ролі першого номера, протягом сезону періодично припускався грубих помилок.

– З Рудею ми спілкуємося. Ось сьогодні спілкувалися близько пів години. Він – топ. Як він грає ногами – це топ.

Те, що є якісь моменти в плані... Коли завдається удар, то він падає в лінію. Кажу: «Артурику, ну, вище перебувай. Ти ж такий кінь здоровий, що усе перекриєш». Коротко кажучи, багато нюансів.

🔥 Читайте також: «Пережив жах, коли ракета влучила у готель, де я жив»: воротар Чорноморця Аніагбосо дав відверте інтерв’ю про віру та футбол

– Проблеми Рудька дали шанс зіграти у воротах його конкуренту Чижиоке Аніагбосо, однак у матчі 24-го туру УПЛ проти Оболоні (0:1) він відзначився, мабуть, найкурйознішим автоголом цього сезону. Що це було?

– Та не лише цього сезону. Це взагалі п******. Маячня якась. На рефлексі спрацював – побачив м’яч й у****. Мабуть, так.

Чижиоке Аніагбосо. Фото: Чорноморець

– А як він це сам пояснив?

– Я воротарів не чіпаю після помилок. Це вже історія. Навіщо мені його тріпати за живе?

– Нинішній головний тренер Чорноморця Олександр Кучер цікавився вашою думкою про те, чи варто змінювати першого номера?

– Ні.

– Ситуація, звичайно, патова. Можливо, вам доведеться кар’єру відновити, щоб в Чорноморці з’явився надійний голкіпер?

– Я закінчив з футболом і мені це н**** нецікаво.