Артем Фаворов: «Міг грати у Зорі, але Рафаїлов сказав: «У нас шість гравців у центрі поля. Думали, ти нападник»

Переглядів 87654
Кирило Круторогов Кирило Круторогов
6 голосів
Артем Фаворов: «Міг грати у Зорі, але Рафаїлов сказав: «У нас шість гравців у центрі поля. Думали, ти нападник»
Вернидуб, Фаворов і Рафаїлов, колаж: «Український футбол»
Молодший з братів Фаворових грав за Динамо-2 під керівництвом Гусина, конкурував з Малиновським у молодіжній збірній, феєрив у Першій лізі за Оболонь, змінив кілька клубів Прем’єр-ліги і в підсумку опинився в чемпіонаті Угорщини, де чергує вдалі сезони з втратою ігрової практики.

На кожному етапі своєї кар’єри він перетинався з культовими для українського футболу персонажами і доволі відверто поговорив про все це з коментатором Кирилом Крутороговим. 

В ексклюзивному інтерв’ю для сайту «Український футбол» Артем Фаворов розповів про: 

  • Які проблеми є в чемпіонаті Угорщини та чи підтримують угорці свій проросійський уряд;
  • За що міг «прасувати» Андрій Гусин та хто прибрав Артема з Динамо-2; 
  • Чим вирізнявся в команді Роман Яремчук та як себе поводили Алієв та Мілевський;
  • В якому європейському чемпіонаті він міг опинитися ще в 2016 році;
  • Запрошення в Зорю від Юрія Вернидуба та чому він так і не опинився в луганській команді;
  • Яким тренером був Даріо Друді в Зірці та кого в команді називали «серфінгістом»;
  • Кого він вважає найсильнішим тактиком з українських тренерів;
  • Чому його брат Денис Фаворов грає в третій лізі чемпіонату Польщі.

«Футбол в Угорщині специфічний – не такий тактичний як в Україні, більш відкритий»

- У тебе був статистично дуже непоганий минулий сезон у складі Академії Пушкаша, але в цьому сезоні ти граєш зовсім мало. В чому причина?

- Навіть не знаю, якщо чесно (сміється, ‒ прим. К.К.). Якось не пішло з самого початку сезону. Грубо кажучи, з першої гри я присів в запас і сиджу, чекаю на свій шанс. Я особливо ні з ким про це не говорив. Один раз спробував поспілкуватися з тренером, він сказав, що йому подобається як я працюю. Але це стандартні фрази для такої ситуації. 

- Які задачі у вашої команди? 

- По тому, що ми говоримо між собою в роздягальні – бути в трійці кожен сезон і грати в єврокубках. Але керівництво не ставить перед нами якихось конкретних задач. 

- Як оціниш нинішній рівень чемпіонату Угорщини? 

- Думаю, що він прогресує щороку. Але футбол специфічний – не такий тактичний як в Україні, більш відкритий. Показово, що сюди регулярно приїздять непогані футболісти, збірники своїх країн, не топових, звісно, але пристойних. Є з Чехії, є з заокеанських збірних. 

- А як щодо футбольної інфраструктури в Угорщині? 

- Вона бомбова! Можливо, лише Мезекевешд і Кечкемет, який тільки-но піднявся з нижчої ліги, мають старенький стадіон. У решти – топові стадіони. Бази також чудові, поля, готельні номери, кімнати для відновлення, кріосауни – є всюди. 

Артем Фаворов, фото: ФК Академія Пушкаша

- Як добираєтеся на матчі?

- Автобусом. Тут найбільш дальній виїзд з Будапешта до Кішварди ‒ трохи менше трьох годин. І у бік Австрії до Залаегерсега це 2,5 години. 

«Коли розповів гравцям з Європи, що в Україні можуть бути затримки по зарплатні, вони були в шоці»

- А проблеми взагалі в чемпіонаті якісь є?  

- На мою думку, він мало розкручений. Не вистачає медійності, шоу, довкола футбольних програм, студій. Вони роблять якусь одну студію, але не зі стадіонів – запрошують якогось експерта і цілий день з ним обговорюють три гри – по п’ять хвилин перед та по десять після. Це не популяризує чемпіонат. 

- Бувають затримки по зарплатні?

- Та ні, тут таке неможливо (сміється, ‒ прим. К.К.). Коли я переїхав з України і розповідав їм про це, вони зі здивуванням на мене дивилися. Словаки, чехи, можливо, знають, що це таке. Але решта хлопців, хто з Євросоюзу подалі, умовні голландці, були в шоці. 

- Якою мовою спілкуєшся в клубі? 

- Англійською. 

- Чи розумієш угорську? Непрості назви команд промовляєш дуже невимушено.

- Трохи, окремі фрази – «праворуч», «ліворуч», «як справи». Якесь футбольне інтерв’ю невелике зможу зметикувати – «ця гра найважливіша» і в такому дусі. Про життя угорською не розповім. Мову розумію відсотків на 10. Вона дуже важка, тому я навіть і не намагався її вчити. 

«В Угорщині ніколи не чув, щоб хтось підтримував росію або радикально висловлювався проти нас»

- У травні минулого року ми бачили відео, де ти красиво співаєш у роздягальні «Ой у лузі червона калина». З чим був пов’язаний тоді цей порив?

- Тоді в мене в машині тільки такі пісні грали, син мій її на пам’ять вивчив. І я після гри наприкінці сезону подумав заспівати, щоб сину показати та і для себе. 

Артем Фаворов, фото: ФК Академія Пушкаша

- А вийшло і для всієї України.

- Так, хоч і не планував.

- Здалося, що хтось тобі підспівує. Хто? 

- В нас був хлопець з України – молодий, якого запрошували в команду. Зараз він у другій команді.

- В Україні є відчуття, що Угорщина веде проросійську політику і регулярно ставить палки в колеса в плані підтримки нашої країни. А як реагують звичайні угорці на війну в сусідній країні? 

- В Будапешті багато українців. В багатьох місцях можна побачити прапори України. Є українські кафе. Ніколи не чув, щоб тут хтось підтримував росію або радикально висловлювався проти нас. Навпаки, багато питають, висловлюють співчуття та підтримують. 

«Роман Яремчук в академії був дуже худим. А потім зробив стрімкий ривок і набрав фізичну міць»

- Ти є вихованцем Динамо, грав у другій команді під керівництвом Андрія Гусина. Якою людиною та тренером він був?

- Тоді я був зовсім юним, потрапив у дорослий футбол і багато чого вчився. Тим більше, хлопці в команді були переважно старшими років на 4-5. Гусин багато спілкувався зі мною та допомагав, як і його помічники Шматоваленко та Кардаш. Так, трохи «прасували», якщо, наприклад, ліжко не застелили. Дисципліну так тренували. Але проблем у мене з ними не було. 

- Хто з тренерів Динамо, під чиїм керівництвом ти тренувався та грав, був найжорсткішим? 

- В Академії був тренер Хвоя, який, ніби, зараз в Арсеналі. Він міг і матом щось розповісти 12-річним хлопцям, тож я його таким і запам’ятав. 

- Хто з гравців тієї команди, на твою думку, подавав найбільші надії?

- Женя Макаренко вирізнявся у другій команді. Віталій Гемега був талановитим хлопцем, але розкритися йому завадили травми.  

Євген Макаренко, фото: Динамоманія

- Фактично лише Роман Яремчук з тієї команди дійшов до збірної України і залишається в ній зараз. Що скажеш про нього?

- Він спершу був у дублі, потім його перевели в другу команду. В академії він завжди був дуже худим, а потім зробив стрімкий ривок і набрав фізичну міць. Молодець, що працював над собою, це йому допомогло.

- Іноді за цю команду грали і футболісти першої команди Динамо, зокрема, легіонери. Хто з них згадується передусім? 

- Бадр Ель Каддурі. Він добре працював і в кожній грі на 100% викладався. Його відношення до справи було правильним. Важко змусити зірок робити те, що вони не хочуть. Але він був молодцем ‒ дуже простий, завжди допомагав. 

- З Алієвим та Мілевським перетинався?

- Коли першу команду очолював Блохін, то Алієва та Мілевського дійсно «опускали» в другу команду, вони приходили на тренування, зазвичай це траплялося у міжсезоння. Пам’ятаю, Алієв пару разів «напихав» мені на тренуванні. Але з точки зору людських якостей до хлопців взагалі питань ніяких нема. Думаю, всі, хто їх знає – ніколи не скаже про них поганого слова. 

«Прийшов Хацкевич і просто прибрав мене. Сказав: «Якщо є питання – звертайся в клуб», і на цьому все»

- Був у команді болівієць Дієго Суарес – справжня «легенда» Динамо-2, який провів більше сотні матчів. Але по суті за свою кар’єру він ніде, окрім Динамо-2, і не грав. Що це був за хлопець? 

- Цікавий хлопець. Казали, що це був дуже талановитий гравець, його ж запросили коли йому було років 14 чи 15.  А потім, мабуть, пересидів і десь в один час зник. 

- Каддурі чи Юсуф ніяк не стимулювали молодих партнерів?

- Ні, такого не було (сміється, ‒ прим. К.К.). Може, десь ввечері в ресторані і могли, але щоб про це знали усі – такого не було. 

- Чи підпускали тебе до тренувань з першою командою Динамо? 

- Ні.

- А чи був ти знайомий з Ігорем Суркісом?

- Та ні, мене взяли в другу команду, я грав, а потім мене обережно та спокійно звідти прибрали. Прийшов Хацкевич і просто прибрав мене. Сказав: «Якщо є питання – звертайся в клуб», і на цьому все. Я забрав документи і пішов. 

Олександр Хацкевич, фото: ФК Динамо

- Найбільший штраф на твоїй пам’яті? 

- Гусин мене особливо не штрафував, тільки лякав, що зробить це. В мене була невелика зарплатня, не було на що штрафувати. А хлопців, знаю, міг оштрафувати. Діму Коркішка – на півзарплатні. Саню Чорноморця на пристойні гроші. 

- Чим потрібно було завинити?

- Міг хтось загуляти. Якщо когось пізно ввечері десь побачили в ресторані о 10-11-й вечора, могли оштрафувати. Або запізнився на збори – маєш. 

- В кого був найсильніший удар?

- Діма Кушніров бив добре.

- По м’ячу?

- Так, мав хороший удар (сміється, ‒ прим. К.К.). Після тренувань відпрацьовува. Слава Лухтанов на той час бив ‒ дай бог. 

- Багато гравців тієї команди вже і завершили кар’єру. Хтось здивував тебе вибором наступної професії?

- Бачив, що Артем Бутєнін займається піцерією. Кушніров пішов у поліцію. Як на мене, він мав два серця. В іграх та на тренуваннях витримував неймовірні навантаження і дуже швидко відновлювався. Я був упевнений, що він точно гратиме в хорошій команді. Тож мене здивувало, що він уже завершив кар’єру та пішов у поліцію. Але у кожного своя доля і кожен обирає своє.

«Міг перейти в Академію Пушкаша ще в 2016 році. Вони хотіли мене запросити і відправити в оренду в Осієк» 

- Молодіжна збірна Ковальця, частиною якої ти був. Які спогади про той період?

- Хороші спогади. Сергій Іванович – спокійний та виважений тренер, чудово працював у плані психології. Тоді були золоті роки Барселони, він показував нам записи і казав: «Не поспішайте бити м’яч, завжди намагайтеся його зберегти, якщо що ‒ навіть віддайте воротарю». Для нього контроль м’яча був передусім. А ще мені подобалося, що він намагався налагодити контакт з усіма футболістами. Для мене це було новим. Тому що в динамівській школі вимагали лише результату. 

Сергій Ковалець, фото: Google

- В сезоні 2015-2016 ти забив 17 голів у Першій лізі за Оболонь. Викликався до молодіжної збірної, але не часто потрапляв у заявку. Чому? 

- Збірна – це така справа: є кістяк, і тренер спирається на нього. Інші в ротації. 

- Одним з твоїх конкурентів на цій позиції був Руслан Малиновський, який тепер грає в топ-чемпіонатах. Він вирізнявся на молодіжному рівні?

- Так, він був на два роки старшим, коли я вперше його побачив у збірній, одразу звернув увагу. Але я грав проти нього в Першій лізі, тоді він виходив на 20 хвилин на заміну за Севастополь в компанію Левандовський-Дуляй-Карноза в центрі поля. Він вирізнявся антропометрією та баченням поля. 

- Що згадуєш про період в Оболоні? Здається, тоді ти був «on fair». 

- Топовий для мене період. Тренери довіряли мені і підтримували. Десь заплющували очі на мої помилки. 

- Які відкривалися перспективи? 

- Ще на той час мене хотіли запросити в Академію Пушкаша у 2016 році. Але щось не домовились про компенсаці.. Я вже був у Будапешті. Вони хотіли мене підписати і віддати в оренду в хорватський Осієк, тому що тоді самі вилетіли в нижчу лігу, а там заборона на легіонерів. 

«В Зорю мене запрошував Вернидуб. Потім приїхав Рафаїлов, який спілкувався зі мною так, ніби робить мені послугу»

- Що було потім?

- Я підписав контракт з Волинню, але їм не дозволили реєструвати нових футболістів. 

- Все було проти тебе. А як доля розпорядилася потім?

- А потім мені зателефонував Юрій Миколайович Вернидуб. І я подумав: «Усе, тепер піде!». Але потім я не домовився з одним діячем, який зараз ховається.

- Мова про Рафаїлова?

- Так, про нього. Коли мені Вернидуб зателефонував, я їхав в машині з Анатолієм Діденком (ексгравець Волині, Чорноморця та низки інших команд УПЛ – прим. К.К.), він підвозив мене з Луцька до Києва. Я йому кажу: «Толік, мені Вернидуб дзвонить». Він: «Давай, відповідай скоріше!». Вернидуб мені сказав: «Артеме, ти знаєш, що ми футболістів на перегляд не беремо, я хочу тебе бачити в команді». А тоді в них команда чудова була: Петряк, Рафаель, Денніс Боннавентура, Пилявський. 

Сергій Рафаїлов, фото: Google

- Ти потрапив у розташування Зорі?

- Я приїхав, він представив мене в роздягальні команді. А потім приїхав Рафаїлов і почав розповідати: «Та в нас шість людей на позиції в центрі поля. Ми думали ти нападник, якщо забив стільки голів». Назвав мені умови. Я все це послухав, мені не сподобалося, як він розмовляв, наче робить мені послугу, що я отримав запрошення в команду. Хоча я вже тиждень потренувався з Зорею, мені дуже подобалася робота з Вернидубом, його концепція. Але через Рафаїлова я відмовився. 

«Даріо Друді – не тренер. Він запрошував незрозумілих легіонерів. Одного з них ми кликали «Серфінгіст»

- Тож ти продовжив шукати себе?

- Поїхав у Ворсклу. Сачко зателефонував, сказав, що бере мене. Я приїхав, а він каже: «В нас закритий бюджет, ми підписали Турсунова вдруге». З ним більше ніколи не спілкувався.

- В підсумку ти опинився у Зірці. Там грав під керівництвом Даріо Друді, він до того був відеооператором. А яким тренером?

- Ну таке (зітхає, ‒ прим. К.К.). У нас не склалося з ним з початку. Давайте відверто, він не тренер. Ми з ним тренувалися по дві години без сенсу, потім я ще на паркеті чи в тренажерці працював, щоб навантаження дотягнути. Він коїв, що хотів – запрошував футболістів якихось із Франції, Португалії.

- Були пристойні легіонери чи були ліві?

- Таких, щоб зовсім лівих не було, але щоб вони чимось допомагали – теж не скажу. Вони, мабуть, думали, що запрошуватимуть по двісті легіонерів і хоч кількох потім продадуть. Але там відверто не було кого продати.

- Був хтось з розряду «особливо сторонніх пасажирів»?

- Був іспанець Айтор в центрі поля. Ми називали його «Серфінгіст». Він був з косичкою і виглядав, наче прийшов зі змагань з серфінгу. Макс Ковальов його так і прозвав. Він взагалі не футбольний був. Приїхав з Другої ліги Іспанії і думав, що все буде легко.

«Хороше питання, чому мій брат Денис грає в третій лізі Польщі. Мене це також цікавить!»

- Період у складі якої української команди ти згадуєш з найбільшим теплом?

- Десна, звичайно. Для мене це була топ-команда. По футболістах, по всьому, запевняю.

Артем Фаворов, фото: ФК Десна

- Як можеш охарактеризувати Олександра Рябоконя?

- Передусім назву його Людиною. Працював з багатьма тренерами, були різні, але це Людина! Багатьом треба в нього повчитися. Коли багато не говориш, але багато робиш. Десь в чомусь я і ображався на нього, але з плином часу вважаю, що він був в усьому правий. Він ніколи публічно нікого не критикував. Ніколи не робив великих розборів матчів у інтерв’ю. Хоча на теорії завжди все максимально чітко розповідав з найменшими деталями для своїх футболістів. Вважаю, що він один з найсильніших тактиків в Україні. 

- Як вважаєш, чи можна очікувати його повернення у футбол?

- Я з ним спілкувався по телефону місяць тому і казав, що дуже хотів би, аби він повернувся. Його не вистачає. Але, знаючи його, йому потрібна хороша команда, де б йому не заважали. Бо він Мужик, а знаючи наші «сторонні фактори», йому це заважатиме.  

- І наостанок: як так сталося, що твій брат Денис Фаворов, який був одним з кращих в УПЛ на своїй позиції, опинився і продовжує грати в команді третьої за ліком ліги Польщі?

- Ось і в мене таке питання, дуже хороше питання (сміється, ‒ прим. К.К.). Я би його переадресував трохи іншим людям: як Денис опинився в команді такого рівня? Будучи дійсно одним з провідних гравців на цій позиції. Але ці люди не можуть відповісти на це питання. Мова про агентів та функціонерів, які не змогли знайти для нього хороший варіант в Україні.