«Це був сюрприз, що Степанюк не бив пенальті»: герой Минаю Кемкін – про божевільний матч із Ворсклою та ендшпіль УПЛ

Переглядів 2431
Олександр Карпенко Олександр Карпенко
8 голосів
«Це був сюрприз, що Степанюк не бив пенальті»: герой Минаю Кемкін – про божевільний матч із Ворсклою та ендшпіль УПЛ
Олександр Кемкін. Колаж: УФ
Голкіпер Минаю Олександр Кемкін ексклюзивно для «УФ» пригадав подробиці матчу 28 туру УПЛ проти Ворскли (3:2), в якому закарпатці змогли перевернути хід гри.

ФК Минай у весняній частині сезону продовжує відкривати нам молоді таланти. Прихід Желько Любеновича допоміг: 

  • перезапустити кар'єру Вакулі, 
  • засвітитися молодим Скибі, Корабліну, Корнійчуку, 
  • перезапустити кар'єру Ременяку та Устименку, 
  • а також заявити про себе герою нашого інтерв'ю, який витіснив зі складу капітана команди Олександра Бандуру та навіть визнавався гравцем місяця в своїй команді.

Наставник Минаю зробив ставку на молодого воротаря Кемкіна, який довго чекав свого шансу і зміг ним скористатися, поки залишалось невизначеним майбутнє Бандури, який ішов з Минаю, але повернувся на Закарпаття. Саме Кемкін двома поспіль відбитими пенальті наприкінці матчу в Полтаві допоміг аутсайдеру УПЛ залишити собі шанси на порятунок від вильоту.

Олександр Кемкін в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:

  • Перестрілку з Ворсклою
  • Інтерес з боку українських та іноземних клубів
  • Яку іноземну мову вже вивчає

«Любенович у Полтаві зміг знайти правильні слова»

– Саша, опиши, будь ласка, яка атмосфера зараз у команді перед грою з Колосом?

– Після двох вихідних атмосфера хороша, оскільки вдалося здобути важливу перемогу для Миная. Один день пораділи і почали готуватися на важливий поєдинок із Колосом.

– У матчі Ворскла – Минай (2:3) ми побачили два різні тайми.

– Ворскла нас повністю перегравала. Після другого м'яча вони розслабилися, вважали, що справу зроблено. Ми показали характер і змогли перевернути цю гру. Упевнений, що вболівальникам було цікаво поспостерігати за такою грою.

– Повітряна тривога, яка перервала гру, могла послужити Минаю на шляху до камбеку?

– Важко сказати – це ж для обох команд однакові умови. Просто наш тренер зумів знайти правильні слова. Желько сказав, щоб ми продовжували вірити в себе.

Желько Любенович. Фото: СК Дніпро-1

– Перед грою з Ворсклою ви зазнали болючої поразки від Вереса (1:3). Як за кілька днів вдалося відійти від програшу в Рівному, щоб знайти в собі сили перевернути матч у Полтаві?

– Після Вереса ми зібралися всією командою, переговорили між собою. Одразу переключилися на Ворсклу, спокійно готувалися і виходили перемагати, бо в нас немає іншого виходу.

– Тебе здивував факт, що пенальті у ворота Миная пішов бити Феліпе, а не Степанюк?

– Це стало для мене сюрпризом. Я готувався до Степанюка, розбирав його.

– Ти розгадав, куди битиме Феліпе вперше, коли вискочив за лінію. Вибір іншого кута був для тебе очевидний?

– Коли суддя знову показав на точку, я не психував. Була якась упевненість, що я візьму ще один пенальті.

– Ти його зжер психологічно?

– Це воротарські секрети, які не всім потрібно знати.

– Хто тебе так натаскав?

– Я багато залишався після тренувань, у нас були змагання різного роду з пацанами, парі на лимонад. Коли Феліпе пробивав другий, тримав у голові, що він буде змінювати кут. Але коли подивився на тренера з воротарів Дмитра Бабенка, на 100 % переконався, що це правильне рішення.

– Сучасні правила залишають воротарям не так багато простору для маневру, тоді як гравець, який б'є пенальті, може робити, що хочеш...

– Я вважаю, що воротареві при пенальті дуже важко зараз, але треба відштовхуватися від того, що є. Робити все можливе, щоб відбити.

«З Бандурою важко конкурувати»

– У тебе є рольова модель голкіпера, на якого рівняєшся?

– Одного обрати важко. Подобається, як на стрічці грає Зоммер (Інтер), гра ногами в Едерсона (Ман Сіті). Я намагаюся в кожного воротаря помічати фішки, брати найкраще.

– ФК Минай привчив нас навесні, що, заганяючи себе у скрутне становище, примудряється перевертати ігри. Як вам це вдається?

– У деяких іграх ми показували не дуже хорошу гру. Я можу тільки сказати, що у Минаю є характер. Не можу пояснити, чому це відбувається, але наявність характеру – це 100%.

– Тоді чому Минай так безвольно грав у першій половині сезону?

– Не знаю.

– Ти в Минаї не новачок, застав часи, коли тут бували навіть імениті ветерани. Зараз тобі цікаво бути в цьому складі?

– Цікаво. У нашій команді підібралися молоді гравці. Ноунейми, можна так сказати, які хочуть показати себе і довести, що взимку нас даремно списали. Ми продовжуємо боротися за УПЛ, навіть коли багато хто вже нас поховав.

– У тому числі й ти отримав шанс проявити себе. Мало хто міг припустити, що капітан Бандура сяде на лавку.

– У мене дуже сильний і досвідчений конкурент. Мені важко з ним конкурувати. Саша в першому колі провів багато хороших ігор.

Коли прийшов Любенович, він повірив у мене. Моя справа була – скористатися шансом.

– Є в цьому вина вашого попереднього головного тренера Володимира Шарана?

– Я не хотів би обговорювати Володимира Богдановича. Те, що ми провалили перше коло – це факт. Ми, як гравці, теж не знімаємо відповідальності за результат.

Володимир Шаран. Фото: ФК Минай

– Що для тебе змінилося в тренувальному процесі після приходу Любеновича?

– Желько побачив у тренувальному процесі, що я добре виглядаю, і не побоявся дати мені можливість себе проявити, тому що на нього теж тиснула присутність Саші Бандури. Я чекав на цей шанс і я хочу віддячити тренеру хорошою грою.

– Бандура ділиться з тобою лайфхаками? Що взяв від Саші для себе?

– Він повністю відкритий. Я завжди можу підійти до Саші і запитати, як діяти в тій чи іншій ситуації.

– Які емоції відчуваєш, коли бачиш Минай не останньою командою УПЛ?

– Приємно доводити зворотне тим, хто нас поховав.

– Що може стати ключовим для порятунку Миная від вильоту?

– Віра, характер, колектив.

– Попереду у Миная непросте випробування – домашня гра з Колосом, який наприкінці чемпіонату пристойно лихоманить. Це може вам зіграти на руку?

– Ми дивимося не на суперника, а на свою гру. Хочемо показати нашу найкращу гру, щоб взяти три очки з Колосом.

– У випадку перемоги над Колосом Минай зможе опинитися в зоні перехідних матчів. Цей результат можна буде вважати за подвиг?

– Подвиг щодня здійснюють Сили Оборони України, завдяки яким ми можемо грати у футбол.

– Якщо Минаю вдасться зберегти кістяк сьогоднішньої команди, чи є у вас потенціал для подальшого зростання?

– Я б не хотів забігати наперед. Зараз уся концентрація на тому, щоб допомогти Минаю залишитися в УПЛ.

«Чутки про мій трансфер? Зараз сконцентрований допомогти Минаю»

– Твоє прізвище часто можна почути в контексті трансферів. Уся ця метушня має під собою конкретику?

– Я про це зараз не думаю.

– Як тебе взагалі занесло в Минай?

– Тоді прибрали чемпіонат U-21. Довелося шукати собі команду. У Минаї я тренувався з першою командою, але для ігрової практики спускали в U-19.

– Легко було хлопцеві з півдня України прижитися на Закарпатті?

– Із найпершого дня мене тут добре прийняли. Я відчув себе відразу своїм.

– Можна сказати, що масовий вихід легіонерів скоротив тобі шлях у дорослий футбол?

– У нас же також були легіонери. І якісні вітчизняні майстри. Я вважаю, що Минай став трампліном для молодих гравців, які мають шанс заявити про себе на рівні УПЛ.

– Присутність у команді досвідчених хлопців, як Немчанінов, Бандура, Петько, допомагає тримати команду в балансі?

– Не дають задирати ніс молодим. Їхній внесок дуже великий.

Олександр Бандура. Фото: ФК Минай

– Коли ти для себе зрозумів, що хочеш пов'язати своє життя з футболом?

– Із самого дитинства весь вільний час проводив із м'ячем. Усі пацани грали у футбол.

– У родині ніхто з футболом не був пов'язаний?

– Ні.

– Воротарем ти став явно не відразу...

– Я трохи грав у полі, а потім вирішив спробувати себе воротарем. Сподобалося стрибати, відбивати м'ячі. Яскраві враження.

«У Металурзі застав Бражка, Драмбаєва та Корабліна»

– Як ти потрапив у ДЮСШ Металург (Запоріжжя)?

– Ми грали в одному турнірі, коли мені було 11 років. Тренер Олександр Павлович Рудика помітив мене і запросив у Металург.

– З ким із відомих нині хлопців перетинався в Металурзі?

– Вову Бражка (Динамо) ще застав, Сашу Драмбаєва (Осієк), з Тимуром Корабліним з 12-ти років один одного знаємо.

– Ми всі знаємо, скільки Металург виховав талантів. Наскільки тобі боляче бачити, що клуб переживає непрості часи?

– Я ще з дитинства пам'ятаю старий Металург в УПЛ. Після банкрутства клубу було дуже боляче. Зараз місто не може в повному обсязі фінансувати футбол. Усі розуміють, що оборона Запоріжжя зараз у пріоритеті.

– За півроку до закінчення школи ти опинився в структурі Шахтаря. Ти не застав Мудрика і Судакова в U-19?

– Мудрик на рік старший за мене був. З Судаковим ми одного року. Перетиналися на рівні U-21. До того ж, їх із раннього віку почали залучати в першу команду. 

– У Шахтарі ти не особливо багато награв. Досвід роботи з іноземними фахівцями тобі допоміг додати в ігровому плані?

– Там дуже якісні фахівці. Ти вчишся чогось нового і це допомогло.

– Немає образи на Шахтар, що отримував мало практики?

– Якщо не дуже вірили в Шахтарі, значить, я був десь слабким. Потрібно більше працювати. Не звинувачувати оточуючих, а з себе запитувати, в першу чергу. Ставати сильнішим, вдосконалюватися. І це мене привело в Минай.

– Ти сам родом із Мелітополя. Усі близькі, друзі виїхали з окупації?

– Усі мої рідні виїхали і живуть в Ірпені.

– На Закарпаття до себе не пропонував переїхати?

– Пропонував, але вони вирішили, що буде краще бути ближче до Києва.

– Сильно переживав, поки із Запоріжжя не виїхали?

– Ви самі розумієте, що таке жити в прифронтовій області, коли щодня ти на телефоні з рідними. Дуже сильно переживав.

– Складно було перемикатися на футбол?

– Важко було перемикатися, але це частина твоєї роботи.

– Як проводиш час поза футболом?

– Підтягую англійську, люблю прогулятися з пацанами в Ужгороді, багато уваги приділяю роботі в тренажерному залі.

– По Ужгороду спокійно можеш прогулятися? Часто впізнають?

– Спокійно. Здебільшого можуть впізнати діти, які займаються футболом.