«Цю команду я ніколи не забуду»: півфіналіст молодіжного Євро Желізко – про шанси поїхати на Олімпіаду та Лігу чемпіонів з Валмієрою

Іван Желізко – один з небагатьох гравців з чемпіонського складу Валмієри, який залишився у команді після «золотого» сезону, маючи пропозиції з більш сильніших чемпіонатів. В останні півроку Желізко в Латвії отримував стабільну практику та заслужив поїхати з молодіжною збірною України на Євро-2023, де команда Руслана Ротаня зупинилася за крок до фіналу.

Після Євро-2023 Іван поринув у клубні справи, взявши участь у поєдинках кваліфікації ЛЧ з Олімпією (1:2, 0:2) та допоміг Валмієрі пробитися до чвертьфіналу Кубка Латвії. Привітавши Івана з перемогою над Тре-Пенне (3:0), сайт «Український футбол» поцікавився у Желізка, як йому грається в досить щільному графіку.

«Автогол –  це була випадковість, яка може трапитись у футболі»

– Іване, одразу після Євро ви поринули у клубні справи. Ви взяли участь у матчах кваліфікації ЛЧ проти Олімпії та зіграли на кубок. Як себе почуваєте фізично?

– Перші матчі давалися важко фізично, напевно через усі ці переїзди, перельоти.

– Валмієра вас привітала з бронзою молодіжного Євро?

– Так, перед та після кожного нашого матчу дзвонили, підтримували, переживали.

– З якими  враженнями ви повернулися з табору молодіжки до Латвії?

– Враження неймовірні, дуже пишаюся нашою командою , яку я не забуду ніколи.

Гравці збірної України U-21. Фото: Оксана Васильєва

– В заключному матчі групового етапу з Іспанією (2:2) трапився прикрий автогол за вашої участі. Не картали себе за той епізод? Хлопці вас підтримали після того матчу?

– Після матчу було ніяково чесно кажучи, проте такий епізод, на жаль, я ніяк не міг зреагувати. Навіть нічого не казали, тому що це була випадковість, яка може трапитись у футболі.

– Як для себе аналізуєте виступи молодіжки?

– Від першого до останнього матчу ми були одним колективом і це дуже важливо. Хотіли подарувати нашій країні у цей складний час позитивні емоції.

– Що говорив гравцям тренерський штаб у критичний момент для команди?

– Перед кожним матчем ставали за мету тільки перемогу, тренер завжди незалежно від матчу, результату нас підбадьорював, підтримував, говорив що ми кращі і повинні вірити у себе.

– Як проводили вільний час між іграми?

– В основному, це були настільні ігри, перегляди матчів фільмів, PlayStation. Небагато часу було на відновлювання, тому в хід йшли різні процедури, масажі, а найголовніше – сон.

«За два роки у нас підібралася неймовірна команда як на полі, так і поза ним»

– Будете сумувати за хлопцями з молодіжки?

– Чесно, цю команду я ніколи не забуду. За два роки у нас вийшла просто неймовірна команда як на полі, так і внутрішня «кухня», тому так буду сильно сумувати. Що на полі, що поза ним ми підтримували один одного і ніколи не було негативних моментів.

– Розраховуєте поїхати на олімпіаду?

– Це вже рішення тренера, кого залучати. Я 2001 року народження, тому, мені здається, під обмеження не потрапляю, буду робити все від себе можливе, щоб туди поїхати.

Фото: УАФ

– Ви конкурували за місце в основі з Володимиром Бражком, який провів блискучий минулий сезон та отримав шанс спробувати себе у першій команді Динамо. Відчувалося, як він спрогресував, граючи на дорослому рівні.

– Конкуренція присутня, але від неї кожен з нас ставав сильнішим.

– В  березні ви казали про інтерес до вас з боку клубів Польщі, Австрії, Бельгії ‒ він і досі залишається?

– Пропозиції інтереси присутні, проте зараз я сконцентрований на єврокубках з Валмієрою, а далі час покаже.

– Чи правда, що Карпати та Верес вами цікавилися влітку?

– Цю інформацію я чую вперше.