«Данченку присвятив гол Динамо»: «Корабеллінгем» – про воскресіння Минаю та святкування в стилі одноклубника Луніна
1277 
ФК Минай продовжує відчайдушну боротьбу за прописку в УПЛ. Закарпатці змогли вдома обіграти Чорноморець і вперше з осені залишити останню сходинку в таблиці. За умови перемоги над Вересом у наступному турі Минай може обійти команду з Рівного.
Цікаво, що перемогу над одеситами забезпечили Тимур Кораблін та Артур Ременяк, які у першій частині сезону не отримували багато часу від Володимира Шарана, а після приходу Желько Любеновича отримали шанс перезапустити кар'єру в Минаї. Ременяк цієї весни тому розповідав нам про трансформацію Минаю при Любеновичу. Настала черга поговорити з Корабліним.
Тимур Кораблін в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:
- Перезапуск кар'єри на Закарпатті
- Революцію Любеновича в Минаї
- «Договірняк» з грандом
- Родича в УПЛ і інтерес з-за кордону
- Настанови Вернидуба та ін.
«Шаран не давав свободи на полі. Постійний тиск, люди не могли отримати задоволення від футболу»
– Емоційно відійшов після Чорноморця?
– Так. Потрібно швидко переключитися і готуватися до Вереса. Дуже класно, що змогли підняти настрій собі і нашим вболівальникам.
– Перші півроку в Минаї ти не сильно виділявся. Весняний прогрес – заслуга Любеновича?
– Дуже важко було в системі Шарана. Мало футболу, більше боротьби. Я не міг адаптуватися. Коли прийшов Желько, він сказав, що вірить у нас. Що ми можемо вибратися з цієї ситуації.
Команда бореться за виживання, пацани переживали і Богданович накрутив усіх, що ми особливо у футбол не грали. Постійний тиск, люди не могли отримати задоволення від футболу.
– Але ти ж перед трансфером з Кривбасу мав розуміти, в яку команду приходиш. Саме Шаран тебе й запросив.
– Я розумів, що для мене буде краще залишити Кривбас, щоб мати більше практики та набути досвіду. Юрій Миколайович Вернидуб так само вимагає від гравців битися на полі, але футболу там було більше, ніж в Минаї при Шарані.
Для мене важливо мати свободу дій на футбольному полі і за рахунок цього допомогти команді домогтися результату, Шаран мені цього не давав, а Желько повірив у мене. Хочу віддячити за цю довіру голами та асистами.
– В чому феномен Любеновича?
– Він сказав, що хоче бачити посмішки на наших обличчях: «Ви повинні отримувати задоволення від футболу». З перших тренувань ми зрозуміли, що від нас вимагається. На зимових зборах він щодня розмовляв із футболістами. Були індивідуальні бесіди. Желько вселив у нас упевненість і це приносить результат.
В нього дуже класні тренування. Желько – як друг, який може тебе заспокоїти, підтримати. Він знає кожного в команді: від гравця до співробітника клубу.
Желько Любенович. Фото: СК Дніпро-1
– Схема, за якою грає Минай, тобі одразу зайшла?
– До цього ніколи не грав в три центрбеки. Мені подобається, що поруч зі мною є два нападники, які відволікають увагу на себе. Замість флангових нападників, є латералі, які по всій бровці відпрацьовують. Можемо по ходу гри перебудовуватися в 4-3-3.
– Дехто каже, що в сучасному футболі позиція 10-ки себе вичерпала, але не у випадку з Минаєм.
– Грати там не так просто, як здається. Ти повинен постійно крутити головою, шукати вільні зони, брати ініціативу на себе. Від гравця на тій позиції багато чого залежить.
– Що ти відчув, коли побачив Минай не останнім в таблиці?
– Дуже неприємно бути в кінці таблиці. Ми десь із вересня застрягли внизу. Набираєш очки, але цього мало, щоб піднятися. Завжди треба вміти чекати, працювати і це принесе результат.
«Хочеться знову і знову переживати емоції від забитих голів»
– Давай про Чорноморець поговоримо. Одесити за стилем гри схожі на Рух, в якого перед цим забрали очки?
– Дуже схожі. Чорноморець агресивно грає один в один, пресингує.
– З яким планом Минай виходив на цей матч?
– Треба було сідати за лінію м'яча і чекати шансу на контрах. Гравці Чорноморця індивідуально сильні. Ми знали, що в нас будуть вільні зони. Якщо витримаємо їхній темп, у нас будуть моменти. Я не знаю, як би склалася гра, якби ми не забили швидкий гол.
– Давай пригадаємо твій гол. Ти одразу побачив, що можеш вклинитися в боротьбу?
– Цитуючи Желько: «Віддав – біжи у вільну зону». Дуже надихає, коли твої результативні дії приносять користь команді. Хочеться знову і знову переживати подібне. Приємно отримувати увагу від вболівальників, журналісти починають говорити про тебе. Це кайф!
– Минай в наступному ж поєдинку може залишити зону прямого вильоту. Матч проти Вереса можна назвати «матчем життя» для Минаю?
– У Рівному нам буде дуже складно. Вони будуть битися не на жарт за підтримки власних трибун. Те, що вони програли Руху, нічого нам не гарантує. У їх розпорядженні багато класних гравців.
Ми хочемо написати історію. Нас списали з рахунків, а ми своєю грою повертаємо до себе повагу. Після Вереса нас чекає Ворскла, Колос і Кривбас. Зробимо все від себе можливе, аби взяти максимум очок.
– За рахунок чого Минай може врятуватися?
– Єдність, віра один в одного і в те, що ми робимо. Лише так ми можемо сподіватися на хороший результат.
– В команді не прозвали «Корабеллінгемом» за святкування?
– Дуже хотів відсвяткувати в стилі Джуда перед нашими вболівальниками. Може, після інтерв’ю «УФ» й прозвуть:)
– Подобається стиль гри Беллінгема?
– Так. Для мене все тільки починається у великому футболі. Потрібно працювати ще більше, щоб пробивати нову стелю можливостей. Хочу довести, щоб люди ніколи в мені не сумнівалися.
– Відчуваєш себе недооціненим в плані футболу? Можливо, дитячі гештальти не закриті?
– Тут суто футбольне. Коли я випускався зі школи, часто стикався зі скепсисом щодо мене: «Він не буде грати, тому що замалий». Був невпевненим у собі.
Коли я потрапив в Кривбас, то хотів довести, що заслуговую на свій шанс, щоб Вернидуб почав більше довіряти. Юрій Миколайович нещодавно мене підтримав. Він завжди говорив, у яких аспектах потрібно додати, і помітив, що я стараюся працювати над недоліками. Робота без таланту нічого не варта.
Мені подобається, коли люди в мені сумніваються, а я своєю грою доводжу, що вони помиляються.
«Як можна пропонувати здачу проти Динамо? Це брєд!»
– У твоєму активі також був класний гол у ворота Динамо, хоча цей матч більше асоціюється з історією, коли Скибі та Нємчанінову пропонували кеш за здачу. Як це психологічно вплинуло на команду?
– Осад неприємний залишився. Коли про це стало відомо, Желько зібрав вся команду і сказав: «Я вам всім довіряю. Все нормально. Робіть свою справу».
– Тобі не пропонували гроші?
– Якби надійшла подібна пропозиція, одразу послав би – і до побачення. Я не розумію, чому це досі є в нашому футболі. Виходять на пацанів, в яких все тільки починається, і пропонують здачу в грі проти такого суперника, як Динамо (Київ)? Можна класно зіграти проти гранда і за кілька місяців отримати запрошення, умовно кажучи. Це брєд!
– Можу припустити, що влітку у Минаю не буде відбою від запрошень. До тебе якісь чутки долітали?
– Агент говорив, що цікавились у Європі. Йдеться про Польщу, Норвегію, Португалію. Проте зараз всі мої думки пов'язані з Минаєм і мрією про те, щоб не вилетіти в Першу лігу.
– Минай, на твій погляд, може стати трампліном, який відкриватиме нових зірочок і стане бізнес-проектом?
– Приклади Ахмедзаде, Петрусенка, Кулієва показують, що двері відкриті. Для молоді ФК Минай – це топовий варіант. Набираєшся досвіду, прогресуєш, граєш із сильними опонентами. Багато хлопців, які не могли потрапити в УПЛ, вхопилися за свій шанс.
Дуже багато хто розкрився, коли повтікали легіонери. Просто потрібно повірити в своїх, довіряти – і все буде гаразд. Пацани прийшли з Першої ліги, Другої ліги, U-19 і показують, що грають не гірше команд з великими бюджетами.
– Помітно, що ти прокачуєш психологію. Хтось допомагає тобі?
– Так. Це мій персональний тренер, який дуже «прошарений» в психології. Багато чого мені дали індивідуальні бесіди з Желько. Хочу підтягнути також і фізику, аби не відлітати від суперника.
– Не кожен проходить випробування славою, особливо в молодому віці, коли багато спокус. Що допомагає тобі тримати фокус на футболі?
– Мрія грати в топ-чемпіонаті. Пацани з команди не дадуть задерти голову.
Влад Вакула молодшим допомагає на полі і поза ним, що не потрібно повторювати його помилок.
– Про Вакулу часто говорять в контексті його минулого. Зараз він змінився?
– Однозначно. Ми досить швидко знайшли спільну мову за рахунок того, що обидва індивідуалісти. Влад – один із найбільш досвідчених виконавців в команді. Він знає, через що мені доводиться проходити.
Владислав Вакула. ФК Минай
– Ветерани Бандура, Петько, Нємчанінов допомагають тримати баланс у команді?
– Тримають команду. Багато допомагають. Якщо напхають – лише по ділу. Щоб голова не закрутилася від успіху. Аби не розслаблялися.
«З Вакулою швидко знайшли спільну мову»
– Доля іноді підкидує цікаві сюжети: ти з Кривбасу в Минай перейшов і заграв, а Єгору Твердохлібу, який відправився в зворотному напрямку, поки складно конкурувати.
– У Кривбасі підібралися дуже сильні футболісти, йому дійсно важко конкурувати. Твердохліб переріс Минай і йому був потрібен новий виклик у кар'єрі. Миколайович обов'язково дасть шанс, якщо будеш «орати» на полі та виконувати його вимоги. Вернидуб ніколи не відвернеться від тебе, якщо ти викладаєшся.
Сподіваюсь, коли приїду до Кривого Рогу ми тепло поспілкуємося.
– Ти родом із Запоріжжя, де виховали не одного зіркового футболіста. В Металурзі тебе недооцінили?
– Я пройшов всю школу. Мені Металург дуже багато дав. Там були всі умови для зростання, сильні тренери. Коли ти говориш, що пройшов школу Металурга, одразу до тебе по-іншому відносяться. Скільки талановитих пацанів грають, а хто не дійшов до цього рівня. Всіх не перерахуєш.
Мені дуже боляче бачити, що зараз коїться з Металургом. На це є об'єктивні причини.
– Але у професійний футбол ти потрапив завдяки Вернидубу, правильно?
– Так. Рік, який я провів в Кривбасі, дуже багато мені дав. Я ніколи не забуду, коли забив дебютний гол в УПЛ Металісту 1925. Ти згадуєш весь шлях, який ти пройшов, коли до тебе підбігають партнери. Був складний матч.
Юрій Миколайович був впевнений, що я вийду і заб'ю, тому що в мене буде момент. Він дуже сильний мотиватор. Він може так тебе замотивувати, що ти хочеш довести собі і тренеру, на що здатен.
– Хто з твоїх рідних зараз у Запоріжжі?
– Мама та бабуся.
– Пропонував забрати їх в Ужгород?
– Навідріз відмовляються. Хоч там поменше прильотів, але дуже за них переживаю. 24/7 ми з ними на телефоні. Вони дивляться мої матчі, підтримують мене.
– Як у твоєму житті з'явився футбол?
– З самого дитинства не розлучаюсь з м'ячем. Хотів повторити шлях мого двоюрідного брата Олега Данченка. Згадую, коли минулого сезону ми протистояли один одному в матчі Зоря – Кривбас (2:2). Кілька разів вдалося пройти.
– Не знав, що ви родичі.
– Я присвятив йому гол у ворота Динамо. Граю за себе і за нього.
– Олег жодного матчу не провів після рестарту УПЛ. Проблеми з серцем дали про себе знати?
– Постійно проходить обстеження. Він дуже хоче повернутися в футбол. Можна в 30 років зупинитися і закінчити. Я не знаю, що буде після закінчення його контракту із Зорею.
– Як ти проводиш час поза футболом?
– Підтягую англійську, тренуюся. У вихідні десь вийти з друзями погуляти в Ужгороді. Полюбляю PUBG Mobile (мобільна версія гри PlayerUnknown's Battlegrounds, – прим. «УФ»).