«Дніпро заслужив чемпіонство, ось що нам завадило»: Хуанде Рамос вперше за тривалий час заговорив про Україну в інтерв’ю «УФ»

Задум взяти інтерв’ю у Хуанде Рамоса нездійсненним здавався лише на перший погляд. Насправді, все вийшло напрочуд легко: іспанець одразу погодився на бесіду. Однак попросив говорити лише про спорт, через що довелося відкинути купу запитань. Вийшла ретроспективна бесіда з відчутним присмаком ностальгії, який підсилювала майстерна допомога перекладача Максима Афанасьєва. На якусь мить навіть здалося, що й не було минулих десяти років, а ми втрьох знову сидимо на пресконференції…

Але ж ні, реалії зовсім інші. У Дніпрі з тієї пори спливло багато води, якою змило вже два клуби. А 70-річний Хуанде Рамос на самому початку інтерв’ю сайту «Український футбол» дивує… Чим саме? Екс-наставник Севільї, Тоттенхема, Малаги та ФК Дніпро розповів про таке…

• Чим зараз займається й чого хоче досягти в футболі. 
• Що зберіг у себе в Іспанії на згадку про Дніпро.
• Що катастрофічного запам’ятав в українському футболі.
• Сюрреалістичну картинку в Криму в тому самому 2014 році.
• Нефутбольні події в мега-дербі з Металістом.
• Власну оцінку вартості Євгена Коноплянки, яка не збулася рівно в 50 разів. 

«Хочу попрацювати, але є одне побажання та умова»

– Чим займаєтесь? У якому вигляді футбол зараз присутній у вашому житті?

– Футбол, як і раніше, постійно у моєму житті. Я продовжую перебувати у футбольному світі і ще маю бажання та амбіції попрацювати з національною збірною такого рівня, щоб зіграти у фінальній частині чемпіонату світу або якогось континенту.

– Попри таке бажання, ви після Дніпра за 10 років працювали лише пів року у Малазі. Чому так склалося?

– В мене були пропозиції з клубів Німеччини, Англії, Іспанії, але мій пріоритет – працювати саме з національною збірною. Не хотілося б завершувати кар’єру тренера без участі у великому турнірі. Тому я відкидав ті пропозиції від клубів в очікуванні варіантів зі збірною хорошого рівня.

– Які клуби були зацікавлені у ваших послугах?

– Не хотілося б говорити про це з поваги до тренерів, які там працюють. Та й самі клуби, якщо їм відмовляють, не дуже схильні до того, щоб хтось про це потім розповідав.

Хуанде Рамос. Фото: ФК Дніпро

«Українська срібна медаль дуже важлива для мене»

– Наскільки часто згадуєте Україну? Що саме першим спадає на думку?

– Насамперед, на згадку приходять європейські успіхи Дніпра. Вважаю, ті здобутки були позитивними і для клубу, і для країни, і для нашого тренерського штабу. Тож, перш за все, приємно згадати перемоги у міжнародних матчах.

– А що з собою привезли з України до Іспанії, окрім спогадів? Може, якісь сувеніри, подарунки? Де зберігається срібна медаль чемпіонату?

– Ця медаль дійсно є дуже важливою для мене, і я зберігаю її із задоволенням. Окрім того, про часи у Дніпрі нагадує клубне екіпірування. Так, є деякі сувеніри, а ще багато фото, відео і, звичайно, багато контактів та знайомств, багато з яких підтримую досі. Чотири роки – чималий строк. За цей час накопичується великий, а у даному випадку ще й позитивний досвід.

«Суддівські рішення були катастрофічними»

– Озираючись на 10 років назад, в Україні розуміють, що в той період в нас був найсильніший чемпіонат в історії вітчизняного футболу. Ви відчували цей рівень? І яким він вбачався тоді у порівнянні з провідними європейськими лігами?

– Чемпіонат зростав на наших очах. Чесно кажучи, коли ми приїхали після роботи у кращих європейських лігах, рівень чемпіонату України одразу не здався нам дуже високим. Але поступово з року в рік відбувалося зростання. 

Це знаходило своє відображення і в тому, що Дніпро почав стабільно грати на хорошому рівні у єврокубках, а за рік після нашого відходу дійшов до фіналу Ліги Європи. Тобто, повторюся, це зростання відбувалося поступово. Спочатку не було абсолютно нічого дивного, а потім, коли перебували всередині, вже спостерігали прогрес.

– Шахтар, Динамо, Металіст – у цій компанії Дніпро претендував на чемпіонство…

– Ми заслуговували бути чемпіонами у тому сезоні (мається на увазі сезон 2013/14, коли Дніпро фінішував другим – прим. В.Т.); виглядали краще за інших. Але навколофутбольні фактори, які того часу в Україні були частим явищем, не дозволили нам здобути титул. У потрібні моменти у важливих матчах приймалися рішення, які нам закрили шлях до чемпіонства.

– Нещодавно, згадуючи ті часи, і генеральний директор Дніпра Андрій Стеценко, і капітан команди Руслан Ротань говорили, що чемпіоном не вдалося стати лише через суддівство. Виходить, ви дотримуєтесь тієї ж думки?

– Повністю згоден! Ми були на фінішній прямій, але в останніх 3-4 матчах були просто катастрофічні суддівські рішення, які просто не дозволили нам стати чемпіонами.

Читайте також: Вернидуб, Шовковський, Ребров чи, може, Ротань? Найкращий тренер України 2024 року і хто за кого голосував у референдумі «УФ»

– Одним з таких матчів була гра з Чорноморцем, коли відбулася ваша сутичка з Романом Григорчуком?

– Так-так, і цей матч також. Пам’ятаю гру та незрозуміле суддівське рішення (арбітр Жабченко скасував чистий гол Селезньова – прим. В.Т.). Такого не має бути у футболі.

– Потім говорили, що Григорчук вибачився перед вами…

– Так, він надіслав повідомлення. Напевно, охолонув після матчу та зрозумів, що поведінка була неприпустимою (Григорчук підбіг до лави Дніпра та дуже емоційно й агресивно щось висловлював Рамосу, – прим. В.Т.). А можливо, хтось порадив написати те повідомлення, вибачитися.

• Читайте також: Що сказав Ребров гравцям ЛНЗ і чи могли там опинитися Русин, Андрієвський і Салюк? Григорчук відверто розповів про все 

«Була не та атмосфера, в якій іноземець мав залишатися»

– Ви поїхали з України попри те, що команда мала стартувати у Лізі чемпіонів. Не було шкода кидати все перед новим етапом?

– Ні, все було логічно. Сезон завершився, контракт добіг кінця і одночасно з цим почався збройний конфлікт. Відчувалася нестабільність у країні, відбулися кримські події. Для іноземця це була не та атмосфера, в якій потрібно було залишатися.

– Уже йшла анексія Криму, коли Дніпро вирушив туди грати матч чемпіонату України. Наскільки виїзд до Сімферополя, коли команда змушена була проходити озброєні блок-пости, вплинув на ваше рішення їхати?

– Це була якась сюрреалістична ситуація: аби дістатися на черговий матч чемпіонату, ти маєш проходити перевірки блок-пости, якісь кордони перетинати, бачити озброєних людей. Працюючи у спорті, ти не те, що не готовий до такого – ти перебуваєш в іншій країні не заради цього. У тому числі той виїзд також вплинув на наше розуміння, що в кінці сезону будемо їхати з України.

Гравці Дніпра. Фото: О.Осіпов

«Дніпро вгадав із Маркевичем»

– В Україні досі дехто сперечається, чия ж команда дійшла до фіналу Ліги Європи: Маркевича чи Рамоса. Ви вважаєте себе дотичним до успіху Дніпра у 2015-му?

– Звичайно, чотири роки – довгий термін. Гадаю, наш штаб заклав основу, щоб за деякий час команда зіграла у фіналі євротурніра. Але треба визнати заслугу Маркевича: він не лише зберіг сильні якості того Дніпра, а й додав своє, підсилив певним чином команду та привів її до великого успіху. Цього й раніше мало хто досягав з українських клубів, а потім таке досягнення ще не повторювалося.

– Чи не здивувало вас те, що Дніпро очолив саме Маркевич – головний тренер чи на найзапеклішого суперника у чемпіонаті?

– З одного боку, це було тоді несподівано, з огляду на суперництво клубів. Але водночас Дніпро вгадав із Маркевичем. Він досвідчений кваліфікований тренер, що й довів у наступні роки. Зберіг кістяк команди, додав власні ідеї і досяг великого успіху. Тому підписання такого тренера було розумним рішенням.

– До речі, пам’ятаєте дербі з Металістом?

– Так, звичайно, пам’ятаю ті матчі, і той, коли світло вимкнулось😊 І не можу не пам’ятати також суддівські рішення, які нам не дозволили стати чемпіонами. Рішення не на нашу користь, які приймалися, зокрема, і у матчах з Металістом.

– Чи була атмосфера на «Дніпро-Арені» однією з найгарячіших у вашій кар’єрі?

– Зрозуміло, важко щось порівняти з атмосферою фіналів єврокубків, де мені довелося брати участь, або найбільших стадіонів у Європі. Але на «Дніпро-Арені» дійсно була особлива атмосфера, яку я завжди буду пам’ятати.

• Читайте також: «Дніпро-1? Цей фейковий клуб придумав Русол, а Бєня йому дав добро». Велике інтерв’ю з лідером ультрас Дніпра Юджином

«Коноплянка міг досягти більшого»

– Чи можете скласти перелік найкращих матчів Дніпра під вашим керівництвом?

– Багато було таких матчів. Одразу пригадую гру з Шахтарем, коли ми перемогли на виїзді (ймовірно, мається на увазі виграш 2:0 у Донецьку навесні 2014 року – прим. В.Т.), матчі з Наполі, інші єврокубкові поєдинки… Важливо розуміти, що такі результати не досягаються щоденно, тому вони залишаються у пам’яті надовго.

– Є щось, у чому вас змінили роки, проведені в Україні? Можливо, чомусь ви навчились у футболістів, чогось набули в оточенні людей із зовсім іншим менталітетом?

– Очевидно, що менталітет українського футболіста відрізнявся від західноєвропейського, тому доводилося вчитися, адаптуватися до нових реалій, нового типу гравців, з якими працюєш. Можливо, тому перші матчі й були не дуже вдалими, не одразу прийшов результат. Але поступово, з тим, як ми вчилися та пізнавали один одного, здобутки покращувалися.

– Дійсно, Дніпро спочатку намагався грати за рахунок контролю м’яча, але потім перебудувався на інший стиль. Як зрозуміли, що потрібно змінювати концепцію?

– Ми краще вивчили команду. В нас не було таких гравців, які б могли довго розігрувати м’яч. І з тим, як ми знайомилися з футболістами, підбирали під них ту концепцію й ту ігрову манеру, завдяки якій можна було б максимально розкрити та використовувати потенціал гравців.

– Свого часу великий резонанс викликала ваша оцінка Коноплянки у 50 мільйонів євро. Ви дійсно так вважали чи це був більше психологічний хід?

– Чогось із психології там було зовсім небагато. Так, звичайно, хотілося підтримати гравця в той момент, але він дійсно мав такий потенціал та якості, що коштував грошей, про які я говорив. Можливо, через ментальність Коноплянка не розкрив свій потенціал по максимуму. На мою думку, зі своїми даними він міг би досягти більшого у футболі.