«До літа будете грати без зарплати»: Челядін – про Рябоконя, невдачу в Колосі та крах Ворскли

Хавбек Артем Челядін зробив собі ім’я в українському футболі, виступаючи за Ворсклу, у складі якої пройшов шлях від єврокубків до вильоту в Першу лігу. У минулому сезоні він без успіху намагався заграти у Колосі, а зі старту цієї кампанії представляє Лівий Берег, якому допомагає закріпитися в УПЛ.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Челядін у подробицях розповів про фінансовий крах Ворскли, пояснив, чому не закріпився у Колосі, а також поділився враженнями від виступів у Лівому Березі під керівництвом Олександра Рябоконя.

«Кайфую від роботи з Рябоконем у Лівому Березі»

– Артеме, позаду в Лівого Берега вже шість матчів у новому сезоні УПЛ. Як оцінюєш цей відтинок для команди?

– Думаю, можна оцінити більше позитивно, аніж негативно. В нас по суті одна поразка (посміхається, – прим. «УФ»). Звичайно, мені здається, у якихось матчах могли взяти трохи більше очок, але добре, що так (Лівий Берег, маючи один матч у запасі, посідає дев’яте місце у таблиці УПЛ із сімома очками. Єдиної поразки команда зазнала у шостому турі в гостях з Поліссям (0:1), – прим. «УФ»).

Чудово, що в останній грі перемогли Епіцентр (2:0), і нам це, вважаю, дасть ще більший заряд на майбутнє покращувати результати.

– Чи оголошували вам якісь завдання перед стартом сезону?

– Ну, завдання зрозуміле. Тільки-но вийшли до Прем’єр-ліги. Треба у ній залишитися. Чим вище – тим краще буде.

– Як тобі грається під керівництвом Олександра Рябоконя? Людина в українському футболі впізнавана.

– Взагалі дуже здорово. Прямо кайфую, можна сказати. Трохи впевненості дасть перемога над Епіцентром і, думаю, ми навіть будемо грати трохи в інший футбол.

– Ти перейшов до Лівого Берега з Колоса влітку. Чи розглядав альтернативні варіанти?

– Ну, в мене ще були варіанти з Чорноморцем та Оболонню. Проте Лівий Берег був більш наполегливим, так сказати, і ми відразу почали домовлятися. Вони усе узгодили з керівництвом Колоса. Так вийшло, що опинився там.

Олександр Рябоконь. Фото: ФК Лівий Берег

«У Колосі я не «зайшов» Костишину»

– Сезон у Колосі тобі не надто вдався. Лише чотири матчі в активі й усі із заміни. Чому не вийшло?

– Я, чесно кажучи, сам для себе шукаю відповідь. Якщо відверто, думаю, просто не підійшов тренеру, та і все. Звичайно, були ще невчасні травми й таке інше. Однак основною причиною бачу, що десь не «зайшов» тренеру.

– Чи пробував з Русланом Костишиним спілкуватися?

– Була розмова, що десь не підійшов під його тактичну схему, можна навіть так сказати. Ну, я ж кажу, навіть сам не знаю. Це футбол. Не беру до уваги.

Я все одно дякую Колосу. Там усе на хорошому рівні, керівництво працює. Мені подобалося. Тренерський склад, хоча я і не грав, ставився до мене дуже добре.

– Як ухвалили рішення розійтися?

– Це була більше моя ініціатива. Я поговорив з тренером. Він казав, що я добре проявив себе на зборах і йому хотілося б ще зі мною попрацювати. Ну, я розумів, що грати не буду. Пройшов усі збори, Лівий Берег хотів підписати, і я вже внутрішньо хотів туди перейти. Якось вони усі між собою домовилися, і так вийшло.

– А чи були в тебе ще якісь варіанти, окрім Колоса, минулого літа після Ворскли?

– В мене там були варіанти. Проте ситуація вийшла такою, що я розривав контракт з Ворсклою в односторонньому порядку. Вони не хотіли відпускати й трохи вставляли палки у колеса, можна так сказати. В цьому плані тяжко було піти з Ворскли.

Дякую Колосу, що вони взялися за мою ситуацію. Мало клубів так роблять, коли йдуть суди. Вони мене підписали, коли контракт з Ворсклою ще не був до кінця розірваний. Цей процес йшов дуже довго. Я підписав з Колосом, а відповідь, що дійсно розірвав контракт з Ворсклою в односторонньому, прийшла десь у травні, здається.

По суті вони взяли на себе ризики. Ситуація була зрозумілою, але ж юридично може бути як завжди. Ще раз дуже їм дякую, що взяли мене з такою ситуацією. Міг взагалі бути без команди, поки тривають суди.

Руслан Костишин. Фото: ФК Колос

«Досі не розумію відставки Максимова з Ворскли у 2022-му»

– До деталей твого розставання з Ворсклою повернемося пізніше, а зараз пригадаємо твій старт у полтавському клубі. Розпочав ти виступи в основі ще за Віталія Косовського на посаді головного тренера, коли команда переживала дуже скрутні часи, програючи усім наліво та направо в УПЛ. Чому тоді усе йшло настільки важко?

– Так, тоді ще Косовський був у нас в дублі, і його поставили в першу команду. Він почав підтягувати мене та інших молодих гравців.

Не можу оцінити. Для мене він також був хорошим тренером. Просто, можливо, десь не вистачало йому досвіду, і треба було, не знаю, як сказати, перелаштовувати свою гру. Так, часи не дуже.

– Справжнім рятівником Ворскли тоді став Юрій Максимов, який, замінивши Косовського, доволі швидко повернув Ворсклу на провідні позиції.

– Прийшов після Косовського Вілійович і якось одразу пішло в команди вгору. Він дав трохи інші емоції, я думаю, відпустив ситуацію. Клас гравців був хорошим, якось знайшов правильні слова, напевно. В нього ж є досвід таких моментів.

Особисто я був молодим. Що мені? Дав пару матчів зіграти, і я вже задоволений. Мені взагалі класно. Почав виступати при ньому й перебував на своїй ейфорії.

– Особливо за першої каденції Максимова у Ворсклі розкрився Владислав Кулач, який у сезоні 2020/21 став найкращим бомбардиром УПЛ та перебрався до Динамо. З цього сезону у свої 33 роки він є граючим тренером аматорського колективу Маяк (Сарни). Чи здивував тебе такий різкий поворот у його кар’єрі?

– Та я з ним дуже добре спілкуюся. Він туди перейшов і йому подобається, наскільки знаю. Тим паче він загорівся тренерством й хоче розвиватися у цій справі. Вже вийшов в 1/8 фіналу Кубка України (Маяк в 1/8 фіналу Кубка України прийме Харків, – прим. «УФ»). Трохи галасу наробив (посміхається, – прим. «УФ»).

– Напередодні старту сезону 2022/23 на фоні другого поспіль виходу Ворскли у єврокубки усіх дуже здивувала відставка Максимова. Як команда тоді сприйняла цю історію?

– Та я навіть сам не знаю. Досі незрозуміло. Так вирішило керівництво. Як пам’ятаю, прийшов Віктор Скрипник, й команда прямо змінилася. Дуже багато нових гравців до нас прийшли. Людей 10-15 щось.

Юрій Максимов. Фото: ФК Ворскла

«З приходом Скрипника до Ворскли задачі були дуже серйозні. У трійку мали потрапити – це 100%»

– Нова кампанія розпочалася для вас дуже важко, та і протягом усієї дистанції команду гойдало.

– В Скрипника ж була своя тактика – «ромб». Як грали у єврокубках, то вона нам взагалі «зайшла» усім. Дуже добре з АІКом тоді виступили (Ворскла поступилася АІКу (3:2, 0:2) в другому відбірковому раунді Ліги конференцій, – прим. «УФ»). Потім розпочався чемпіонат, і якось воно одразу не пішло. У чотирьох іграх набрали одне очко. Робили перестанови, перейшли на іншу тактику, багато гравців у складі змінювалися.

Для Скрипника також це була нова команда, і поки усі себе знайшли, то на нормальний рівень почали виходити лише наприкінці першого кола. Потім зігралися й видали нереальну серію з п’яти перемог на фініші сезону, а Олександрія не змогла набрати три очки у кінцевих чотирьох турах, що дозволило нам посісти п’яте місце. Пощастило знову вийти у єврокубки.

– Здається, Ворскла починала той сезон з дуже великими амбіціями, що підтверджує вищезгаданий тобою прихід Скрипника та цілого ряду статусних гравців. Складалося враження, що клуб планував вистрілити на тлі певного хаосу першого сезону в умовах воєнного стану та, як мінімум, взяти медалі, а то і поборотися за чемпіонство.

– Ну, задачі тоді в нас були дуже серйозні. Здається, у трійку мали потрапити – це 100%. Думаю, вони хотіли дуже великий крок уперед зробити. І вкладали багато.

– Якщо так, то проєкт був дійсно дуже амбітним. Однак чи можна сказати, що на усі 100% він проіснував лише пів року, і після санкцій, накладених на тодішнього почесного президента Ворскли Костянтина Жеваго, у клубу поступово почали з’являтися труднощі?

– У Ворсклі плюс-мінус завжди були затримки, але постійно усе з горем навпіл виплачувалося. Скільки я грав за клуб, то майже постійно «висіли» три-чотири місяці. Після санкцій стало помітно, що усе потрохи пішло на спад. Вже і скрутно виплачувалося, і не такі трансфери…

Костянтин Жеваго. Фото: ФК Ворскла

«Після вильоту в Першу лігу від Кудрівки у Ворсклі був траур»

– За наступника Скрипника – Сергія Долганського – результати просіли ще більше.

– Вже просто клуб потихеньку своїми кроками йшов, можна сказати, на дно, і це почало позначатися на результатах. Було тяжко. Думаю, таку відповідь дасть кожен, хто тоді перебував у Ворсклі.

– А все-таки Ворскла за тих умов вийшла до фіналу Кубка України, де зійшлася з Шахтарем (1:2). Чи вірили ви внутрішньо, що можете виграти матч?

– Та це ж один матч. Тим паче фінал. На такі ігри завжди є віра, що можна перемогти будь-яку команду. Коли вийшли, то зрозуміли: буде дуже нелегко, звичайно (посміхається, – прим. «УФ»).

Така тяжка гра. Програвали 0:2, але забили гол й відразу малюнок трохи перевернувся. Почали нагнітати, і Шахтар трохи занервував.

– Зрештою Ворскла дійшла до рішення повернути Максимова, але другий його прихід в команду завершився вильотом з УПЛ. Чому так склалося?

– Йому також обіцяли, що усе буде добре. Після зборів ми зіграли пару турів, здається, вже зарплату не отримували, нічого, і нам директор сказав: «До літа точно грати будете взагалі без зарплати. Ось така ситуація. Якщо залишитеся в УПЛ, то ми усе віддамо». За усі роки цих обіцянок вже стільки наслухалися, що зрозуміли… Однак на полі усі все одно віддавалися. Просто не знаю…

Звичайно, це впливає. До нас приїхали орендовані гравці із сім’ями та дітьми, і вони також були без грошей та навіть не могли заплатити за квартиру. Легіонери із самого початку були в шоку. Вони ще залишалися та грали, хоча могли взагалі плюнути. На останні матчі залишалося по 12-13 футболістів.

– Вирішальними для Ворскли стали перехідні матчі проти Кудрівки (2:1, 0:1, пен. 3:4). За рахунку 2:0 у гостьовому першому поєдинку вже складалося враження, що ви спокійно пройдете суперника, однак пропущений тоді гол, а потім ще один – швидкий, уже в домашній зустрічі – фактично звели ваші зусилля нанівець. Чому впустили ту перевагу?

– Можна сказати, більше навіть нефарт. Ми стільки не позабивали там моментів… Коли в них у Києві грали, то могли 3:0 або 4:0 закривати взагалі. Гол непотрібний пропущений такий… Плюс вдома отримали м’яч й почалися нерви. Не могли забити, обстріляли усе, що можна. Та і на матч вийшли з п’ятьма польовими гравцями у запасі, купа втрат… Я вже лівого захисника грав. Тобто, за позиціями також вже було...

Мені здається, як воно мало бути, так і сталося. Не знаю, як би склалося у випадку збереження прописки. Можливо, так само десь довелося б шукати фінанси. Цього вже ніхто не дізнається.

Дуже шкода, що команда, в якій я стільки років провів, зараз йде таким шляхом. Вболівальників шкода. Завжди, коли зустрічав їх у місті, то ніхто кривого слова не сказав стосовно нашого вильоту від Кудрівки. У місті підтримували та були за нас. Більше звинувачували керівництво. Ну, вони ж бачили, що ми викладаємося на усі 100%. Після останньої гри Ігорьок Пердута взагалі кров’ю плювався, бо йому, наче, в ребра влучили, але дограв до кінця. Які можуть бути претензії?

– Що сказав Максимов у роздягальні після вильоту Ворскли з УПЛ?

– Вілійович, звичайно, був дуже і дуже засмученим. Він же такий емоційний, однак у той момент зайшов у роздягальню та сказав: «Дякую усім». Після цього тренер пішов. Там такий траур був, що тяжко навіть уявити. Ми й самі з хлопцями пару днів взагалі не розуміли, як так вийшло. Не могли отямитися.

Артем Челядін. Фото: ФК Ворскла

«Я був готовий пробачити Ворсклі усі борги, аби одразу відпустили. Вони відповіли: «Ні, ми тебе будемо продавати»

– Що відбувалося у Ворсклі далі?

– Багато в кого ще були контракти, і люди виявляли готовність йти на адекватне пониження – на 40-50%. Наскільки я знаю, поміж таких гравців перебували, наприклад, Кулач та Олександр Скляр. Тобто, можна було розмовляти та якось домовлятися. Однак нам сказали, що таких фінансів немає. Зарплата максимум, здається, 2000 чи 3000 доларів, точно не пам’ятаю.

Приходив Желько Любенович, і спочатку йому обіцяли, що може багато хто лишитися й так далі, а у підсумку усі відмовилися від таких умов. Ми навіть казали: «Віддайте спочатку борги, і потім вже будемо якось домовлятися». Заборгованість перед усіма становила щонайменше шість-сім місяців. А вони відповідають: «Та там якось розпишемо». Люди зрозуміли, що воно вже таке. Ось це «розпишемо» ніякого ефекту не дасть точно.

– І що у підсумку?

– Обіцяли-обіцяли… Зі старшими прощалися та відпускали. А ось мене…

Я був готовий пробачити взагалі усі борги, аби одразу відпустили просто безплатно. Вони: «Ні, ми тебе будемо продавати. Ти коштуєш на Transfermarkt 600 [тисяч євро], і ми тебе за стільки маємо продати». Кажу: «Ніхто зараз не купить після такого сезону. Ситуація, що команда вилетіла». Відповідали: «Та ні, чекай, тут нам телефонують, зараз усе буде».

Я чекав-чекав. Потім вже зрозумів, що треба якось… Підходжу кожен день до них: «Ну, що там?». А мені у відповідь: «Ні-ні, ми тебе будемо продавати». Я дивлюся, липень закінчився, чемпіонат України починається… Почав паралельно писати у Палату [з вирішення спорів УАФ] та розривати в односторонньому порядку. Вже навіть не підходив та нічого не казав. Там вийшов варіант з Колосом, що готові були забрати, і до мене звертаються за день до закриття трансферного вікна: «Ну, ти ж молодий футболіст, тобі треба грати. Пробачай нам усе й можеш йти». Я сказав: «Ні, будемо вже через Палату. Я в односторонньому розриваю й усе». Ну, так і вийшло.

– Чи залишилася образа на клуб?

– Це мені дуже не сподобалося. Стільки років віддати Ворсклі… Розумію, звичайно, що і вони мені багато чого дали, однак я підходив та пробачав їм шість чи сім місяців зарплати, аби відпустили. Вважаю, це нормальний вчинок від мене. Вони захотіли продавати мене.

Мав тоді дуже непогані пропозиції, і міг піти вільним агентом. У підсумку не відпустили, і я опинився у такій ситуації, що перебрався у Колос, не пройшовши збори.

Думаю, це зіграло свою роль, бо в них команда тоді вже була вкомплектована. Плюс Колос дуже добре йшов. Просто втратив час на усе це. Тому минулий рік вийшов дуже важким. Коли не граєш, то стає помітно, що на тебе не дуже сильно розраховують та не дають ігровий час.

Гравці Ворскли. Фото: ФК Ворскла

«Нові керівники хотіли врятувати Ворсклу, але зрозуміли, що там дуже багато проблем, масштаб яких не оцінили»

– То яка ситуація з боргами сьогодні?

– Ні, ну, вони ж, наче, не зникли прямо. Щось є (Ворскла не отримала допуску до участі у клубних змаганнях Професійної футбольної ліги сезону 2026/27, – прим. «УФ»). Борги та бани залишаються. Можуть віддати, якщо хтось прийме команду Ворскла, а не Ворскла-1 (посміхається, – прим. «УФ»). В іншому випадку, думаю, взагалі ніяк.

– Чи є якийсь зворотний зв’язок від колишніх менеджерів Ворскли?

– Ні, ніякого зв’язку. Взагалі нічого.

– Заборгованість із зарплати за шість-сім місяців, про яку ти зазначив вище, – це десятки тисяч доларів?

–  Ну, так-так.

– Ближче до кінця минулого сезону Жеваго та старе керівництво відсунули від управління Ворсклою, а до клубу прийшов новий генеральний директор Максим Гарус, який також підтягнув у свою команду легендарного Володимира Чеснакова. Здавалося, з’явилася якась надія, однак у підсумку команда взагалі не вийшла на новий сезон.

– Ну, вони, як я знаю, захотіли трохи врятувати Ворсклу, так сказати, але прийшли й зрозуміли, що там дуже багато проблем, масштаб яких спочатку не оцінили. Вийшло так… Чесно кажучи, усіх деталей не знаю.

Я спілкувався з хлопцями, які ще у минулому сезоні грали за Ворсклу у Першій лізі, і їм, так само як і нам за рік до того, взимку перед другим колом сказали: «Ну, все, грошей немає, ви будете без зарплати». Постаралися щось виплачувати… Коротко кажучи, також годували їх обіцянками. У підсумку тільки-но почалися негативні результати, то одразу все. Надія була.

– Тобто після зміни керівництва Ворскли особисто для тебе ситуація ще більше погіршилася?

– Та я не сподівався ні на що, коли ще сам був у Ворсклі. Вже зрозумів, тому і приходив спочатку з пропозицією усе пробачити та піти вільним агентом. Вони відмовили.