«Думаю, що гени дідуся в мене присутні»: Настя Кварцяна – про ФК Волинь, роботу в Металісті 1925 та найулюбленіших гравців
136605 
Настя Кварцяна – онука легендарного тренера ФК Волинь Віталія Кварцяного – теж у футболі. 23-річна фахівчиня працює тренером з фізпідготовки у Металісті 1925-Житлобуд-1 і дівочій збірній України U-17.
Чим не привід познайомити читачів із Настею? Це, до речі, її перше інтерв’ю. Редактор сайту «Український футбол» поговорив з Кварцяною про наступне:
- Як вона потрапила у Металіст 1925?
- Чи можуть жінки бути успішними у чоловічому футболі і навпаки?
- Чи повинні чоловіки і жінки футболісти отримувати однакову зарплатню?
- Чи стикалась вона із сексизмом та чи підкатували футболісти?
- Які найулюбленіші та найкрасивіші футболісти України?
- Як могла стати футболісткою і що цьому завадило?
- Як їздила на тренування ФК Волинь із дідусем та Роккі.
- Хто із гравців ФК Волинь її вразив та подарував футболку?
- Яка в неї мрія та що вона робить із конспектами Віталія Кварцяного?
«У нас тямуща команда, всі дівчата стараються, у них горять очі та є велике бажання відновлювати житлобудівський футбол»
– Настя, як довго ви працюєте у жіночій команді Металіста 1925?
– Я працюю тут із середини серпня цього року.
Анастасія Кварцяна. Фото: Instagram
– Як стався ваш прихід до харківського клубу?
– Мені зателефонувало керівництво Металіста 1925 і запропонувало роботу. Я не довго думала, одразу погодилась і переїхала в Київ.
– Ви ж працюєте і в юнацькій збірній?
– Так, я працюю в жіночій команді U-17 вже більше року.
– Розкажіть, як проходить ваша робота у Металісті 1925?
– Я працюю там тренером із фізичної підготовки. Мій напрямок – підготувати футболісток до основної роботи. Я їм проводжу різні активації, аеробіку, коли це потрібно, розминку, бігові вправи, заняття з м’ячами.
– Яка ваша найулюбленіша вправа?
– Я веду групові заняття, там є різні класи: силові, кардіо. Мої найулюбленіші – це функціональні степи. Це тренування, яке складається з різних силових вправ різної інтенсивності.
– Гравчині в Металісті 1925 тямущі?
– Звичайно. У нас тямуща команда, всі дівчата стараються, у них горять очі та є велике бажання відновлювати житлобудівський футбол. Мені приємно з ними працювати і, що найголовніше – бачити результати.
– Із чоловічої команди Металіста 1925 дружите?
– Ми пересікаємось, бо тренуємось на одній базі, але дружніх зав’язків ні з ким немає.
– Ви ж і у фітнес-залі «Sport Lifе» працюєте? Як ви всюди встигаєте?
– В «Sport Lifе» я працювала в Луцьку. Я залишила цю роботу, коли переїхала до Києва і почала працювати в Металісті 1925. В «Sport Lifе» можна влаштуватись завжди, але мене постійно тягнуло до футболу.
«Стоять 30 чоловіків, а перед ними одна я… Звичайно, футбольне цькування було присутнє. Але це все було по-доброму»
– У майбутньому ви плануєте продовжувати займатись тренером по фізпідготовці чи, можливо, у вас у планах стати головним тренером?
– Складне питання. Я з дитинства люблю футбол і ще в дитячому віці завжди казала, що стану головним тренером. Але це важка робота. Поки мені подобається бути тренером з фізичної підготовки, там також є куди рости. І, можливо, з роками я дійду до посади головного тренера. Було б цікаво спробувати себе у цій справі.
– Жінки у футболі отримують набагато менше за чоловіків. Американська гравчиня Меган Рапіно в інтерв’ю завжди наголошує на тому, що жінки-футболістки повинні отримувати зарплату на рівні з чоловіками. Ви погоджуєтесь з такою думкою?
– Якщо чесно, я згідна з нею. Жінки і чоловіки займаються однією і тією ж справою. Так, жіночий футбол відрізняється від чоловічого швидкістю та силою, але хочеться бачити розвиток фінансування жіночого футболу. Тому хочеться, щоб заробітна плата жінок і чоловіків була на рівні.
– Придумав цікаве питання: якщо б чоловіча збірна України зіграла проти жіночою, яким би був рахунок на вашу думку?
– Ой, я навіть не знаю, але думаю, це був би цікавий матч. Напевно, чоловіки переможуть з рахунком 8:2. Я вірю в жінок, тому думаю два голи вони точно заб’ють, а можливо, і більше. Хто відзначиться? Звичайно, мої найулюбленіші Апанащенко і Панцулая із Металіста 1925.
– Жіночу збірну України очолює Володимир Пятенко. Як ви думаєте, чоловіки у жіночій команді це нормально?
– Думаю, що так.
Володимир Пятенко. Фото: Google
– Не боїтеся, що в команді може бути сексизм або ще якісь моменти?
– Тема дуже складна, ситуації бувають різні. Але головний тренер, який працює в жіночій команді, повинен бути націлений тільки на роботу. Інші думки не повинні бути в голові.
– Ви у своїй професійній кар’єрі стикались із сексизмом?
– Я працювала деякий час у чоловічий команді ФК Волинь і футболісти реагували так: «О, жінка проводить нам фітнес! Це як?». Стоять 30 чоловіків, а перед ними одна я: звичайно, маленьке футбольне цькування було присутнє. Але це все було по-доброму, як прикол. Нічого поганого в свою сторону я ніколи не чула.
– Бувало таке, що футболісти намагались до вас підкотити, запросити на побачення?
– Звичайно, підкатували, це нормально. Але межу робочих відносин я ніколи не переходила. Я професійно ставлюсь до своїх обов’язків і в мене є свої принципи на рахунок цього – якщо ми працюємо разом, то нічого більше.
– Ці футболісти були з ФК Волинь чи Металіста 1925?
– Скажу так, це було в Луцьку.
– Чоловіків у жіночому футболі ми обговорили, тепер давайте протилежну тему. Ія Андрущак очолила юнацьку чоловічу команду Ворскли. Як ви думаєте, тренера-жінку будуть сприймати хлопці?
– Це цікавий момент, але я думаю, що вона буде впевнено справлятись. Думаю, в неї все вийде.
– Якщо ФК Волинь відродиться, для вас буде символічно туди повернутись чи ви вже розглядаєте інші шляхи продовження кар’єри?
– Луцьк завжди славився футболом. Мені дуже хочеться, щоб в моєму рідному місті відродилася ФК Волинь. Я не впевнена, що відразу повернуся туди і буду працювати в чоловічій команді, але була б не проти спробувати себе у жіночій.
– Головним тренером ФК Волинь у майбутньому себе бачите?
– Чоловічої команди ні в якому разі!
Анастасія Кварцяна. Фото: Instagram
– Чому?
– Там є кому працювати із чоловіків. Мені комфортніше бути головним тренером жіночої команди.
«Із збірної України мені подобаються Зінченко і Сваток. Мене просто на блондинів тягне»
– За кого ви вболіваєте?
– В Україні я раніше вболівала за Динамо, а зараз за чоловічу та жіночу команди Металіста 1925. В цій команді моє сердечко і душа. А взагалі, мені завжди подобався англійський футбол. Колись давно я вболівала за Реал, коли там грали більш сильні футболісти, а зараз підтримую Ман Сіті. Ну і звичайно, номер 1 для мене – це збірна України.
– Хто ваші улюблені гравці у збірній України?
– Миколенко, Сваток, Також мені подобається Зінченко своєю футбольною логікою.
– А Мудрик?
– Можна я не буду відповідати (сміється, – прим. А.П.)? Я не можу аналізувати його як футболіста, тому що не так довго працюю у цій сфері, але мені здається, що він ще не розкрився на 100%. Його клас футболу помітний, але він може більше.
– Улюблених гравців збірної ви назвали, а хто вам подобається з УПЛ?
– Я не дуже слідкую зараз за чоловічим футболом, щоб когось виділяти, але спробую. Сватка я уже називала. У Судакова дуже велика перспектива стати топ-гравцем світового рівня. Буяльський непоганий.
– А хто вам подобається із гравців нашої збірної, як чоловік? Хто красунчик для вас?
– Зінченко і Сваток. Мене просто на блондинів тягне, тому я їх постійно називаю (сміється, – прим. А.П.).
Олександр Зінченко. Фото: Google
– Зінченко і Сваток запросили вас на побачення, але вибрати треба лише одного.
– Тоді Зінченко.
– У Ман Сіті, за який ви вболіваєте, грає блондин Ерлінг Голанд. Він вам також подобається?
– Ні, це точно не мій типаж.
«Найбільше мені запам’ятався височенний воротар Ісса Ндойє, у якого був зріст 202 см. Досі перед очима, як він рукою викидає м’яч далі центра поля»
– Давайте повернемось у ваше дитинство. Ви могли стати футболісткою?
– Я хотіла нею стати. Зараз розкажу вам мою найулюбленішу історію. Мені було років 11. Дідусь (Віталій Кварцяний, – прим. А.П.) знав моє захоплення і відвів мене на футзал, тому що в Луцьку не було великого футболу для дівчат.
А мама та бабуся були проти мого захоплення, вони думали, що я ходжу на великий теніс. В сумку для тенісу я складала бутси, щитки для футзалу. Але в один прекрасний момент, мама вирішила розібрати цю сумку і побачила, що там знаходиться. Вона запитала: «Так ти на теніс ходиш чи все таки на футбол?». У підсумку я і дідусь отримали на горіхи. Ось так мою футбольну кар’єру швидко закрили і мене віддали на фітнес.
– Чому батьки не хотіли, щоб ви займались футболом?
– Напевно, вважали, що це не дівоча справа. Але я все дитинство провела у дворі з м’ячем. Поки я не наб’ю м’яч сто разів, додому не поверталась. Я купу разів попадала м’ячем у балкони, сусіди жалілись, у мене відбирали м’яч, але знаходила виходи, щоб грати. У дворі я постійно грала з хлопцями.
– Дідусь часто брав вас на тренування ФК Волинь?
– Так, я практично все дитинство провела з ним на тренуваннях. Мені було це цікаво. Якби було можна, то я б і на збори з ним їздила, але маленьку дівчинку ніхто б не взяв.
– Батьки відпускали вас дивитись тренування?
– У них не було шансів мене не пустити. Вони були тому раді – аби тільки не грала.
– Розкажіть, що вам запам’яталось з того часу.
– Найбільше мені запам’ятався височенний воротар Ісса Ндойє, у якого був зріст 202 см. У мене досі перед очима момент, як він рукою викидає м’яч далі центра поля. Також запам’яталось, як футболісти ФК Волинь возили мене в квадраті.
«Роккі завжди брав участь у квадраті, й у футболістів не було жодного шансу ‒ пес постійно відбирав і прокушував м’ячі»
– Віталій Кварцяний відомий своєю емоціональністю. Дідусь при вас сильно кричав на футболістів?
– Скажу чесно, я ніколи не чула, або робила вигляд, що не чула, тому це не запам’яталося. Так, дідусь емоційний, але він дуже сильно віддається у тренувальному процесі та іграх. Це нормально.
Віталій Кварцяний. Фото: Google
– Знаю, що у Володимировича була вівчарка Роккі, яку він завжди брав на тренування.
– Було таке. За півгодини до тренування ми з Роккі вже сиділи у коридорі і чекали, щоб дідусь дав відмашку, що ми їдемо з ним на тренування. Дідусь випускав Роккі на поле, як 12-го гравця. Пес дуже любив м’ячі. Роккі завжди брав участь у квадраті, у футболістів не було жодного шансу, щоб зробити неправильне рішення. Роккі постійно відбирав і прокушував м’ячі.
– Гравці його не боялись?
– Перший час може й боялись, але потім звикли до нього.
– Від гри яких футболістів ФК Волинь ви кайфували?
– Я дуже любила бразильців: Майкона та Леонардо. Румун Матей був класним гравцем. Також мені подобався Шабанов ‒ можливо тому, що він блондин. Хоча він і отримував на горіхи від дідуся частенько. А як чоловік, мені подобався Женя Павлов, бо він був дуже гарний.
– У ФК Волинь раніше грав уродженець Луцька Анатолій Тимощук, який зараз працює у російському Зеніті, і не виїхав звідти навіть після початку повномасштабної війни. Що ви думаєте про нього?
– Для мене ця тема – табу. Я не хочу її обговорювати, тому що мені його дії незрозумілі. Тимощука я особисто не знаю.
«Дідусь постійно шукає інвесторів і хоче відродити ФК Волинь, бо це його друга дитинка»
– Всі ми знаємо Володимировича, як жорсткого тренера, а як він був удома?
– Його емоційність на роботі ніколи не була награною. Він такий і є, але вдома зовсім інший. Дідусь дуже спокійний, добрий і щирий, з хорошим почуттям гумору. Вдома він любить читати і багато дивиться футбол. Я дуже багато чому в нього навчилась. Це саме дідусь прив’язав мені любов до футболу. Мені дуже б хотілося піти по його стопам.
– Дідусь колись на вас кричав?
– Такого ніколи не було.
– Розкажіть трохи про вашу бабусю – дружину Віталія Володимировича.
– Якщо дідусь – голова, то бабуся – шия, на якій вона тримається. Вона дуже сильна і мудра людина, яка пройшла з дідусем весь його футбольний шлях. У бабусі також дуже сильний характер.
– Хто в сім’ї головніший – бабуся чи дідусь?
– Кожен по своєму, але головою сім’ї повинен бути чоловік, тому назву дідуся.
– Зараз ви часто бачитесь з дідусем?
– Зараз нечасто, тому що я в Києві, а дідусь в Луцьку. Але, коли в мене випадають три дні вихідних, то я відразу стараюсь поїхати додому і зустрітись з рідними. Ми постійно з дідусем розмовляємо по телефону.
– Чим зараз займається Володимирович?
– Він працює головою Волинської асоціації футболу та розвиває обласний футбол.
– Чув, що він шукав інвесторів для відродження ФК Волинь.
– Так, він постійно шукає і хоче відродити ФК Волинь, бо це його друга дитинка.
– Який матч ФК Волинь вам запам’ятався найбільше?
– Кожен матч я дуже переживала за команду і дідуся. Мені запам’яталось, коли ФК Волинь обіграла Дніпро і Майкон забив два голи. З Карпатами постійно були заруби: і між уболівальниками, і між футболістами.
– З якимись гравцями ФК Волинь спілкувались?
– Я була тоді зовсім юна, тому особливого спілкування не було, ми тільки вітались. Одного разу я попросила футболку у Майкона. Він її мені подарував після якогось матчу, вона зараз висить у мене вдома.
«Думаю, на прес-конференціях, я була б спокійніша, а на полі, можливо, була б і копією дідуся, але без матів»
– Питання від наших читачів: чи є у вас зараз хлопець?
– Починається (сміється, – прим. А.П.). Я не публічна людина, тому не хочу говорити про особисте життя, скажу лише, що в мене все добре.
Анастасія Кварцяна. Фото: Instagram
– Прізвище Кварцяна допомагає вам у житті чи навпаки – тяжіє над вами?
– Я ніколи не користувалась своїм прізвищем для досягнення якихось цілей. Ніколи не зазнавалася, що в мене прізвище Кварцяна. Я дуже ціную своє прізвище, тому що мій дідусь багато чого добився. Я теж хочу добитися всього сама, а не за допомогою прізвища.
– Дивився ваш Instagram, але не знайшов там фото з дідусем. Чому не викладаєте?
– Дідусь відіграє велику роль у моєму житті, багато в чому допомагає і направляє мене в правильне русло. До нього я завжди можу звернутись за порадою. Чого немає спільної фотки в Instagram? Вона зберігається там, де їй місце. Я вважаю, що особисті фото з рідними не потрібно все виставляти на публіку.
– Володимирович славився своїми різкими висловлюваннями на адресу футболістів. Давайте пофантазуємо, яким би ви були головним тренером?
– Я також доволі емоційна, але в жорстких висловлюваннях, напевно, стримувалась би. Але не завжди. Мене теж може прорвати. Футбол – це емоційна штука, і не завжди можна стримати себе в руках. Думаю, що гени дідуся в мене присутні.
– Тобто на прес-конференціях ми б побачили жіночу копію Володимировича?
– Думаю, на прес-конференціях, я була б спокійніша, а на полі, можливо, була б і копією дідуся, але без матів. На футболісток я б кричала, але без нецензурної лайки.
– Також Володимирович відомий своїми силовими тренуваннями: подвійні тести Купера, біг у бронежилетах. Ви б щось взяли із його тренувань?
– У мене є конспекти дідуся, які я до сих пір дуже довго вивчаю та розбираю. Повірте, це не так легко. Думаю, його конспекти стануть мені в нагоді.
– Щось цікаве можете розказати із конспектів?
– Це секретна інформація (сміється, – прим. А.П.).
– Боїтеся конкуренції?)
– Не боюсь, але вважаю, що у кожного тренера є своя методика, яку не потрібно розкривати.
– Чому ви не виїхали з України під час війни?
– Тому що Україна – це мій дім, і я хочу знаходитись на своїй рідній землі. Сьогодні в нашій країні непростий час, але, якби страшно це не звучало, всі звикли до війни. Луцьк знаходиться в західній частині України, там спокійніше, але приїхавши в Київ – страху у мене не має. Сподіваюсь, ЗСУ скоро здолають підступного ворога і в Україні настане довгоочікуваний мир.
Анастасія Кварцяна. Фото: Instagram
– Останнє питання: ким ви себе бачите через 20 років?
– Я себе бачу головним тренером жіночої команди. Дай Бог, це буде ФК Волинь.
