«Дякую, що не торгувався, а одразу сказав «Так»: Фрідман зізнався, як Буткевич відпустив Максимова в Дніпро-1

Переглядів 82073
Олександр Петров Олександр Петров
8 голосів
«Дякую, що не торгувався, а одразу сказав «Так»: Фрідман зізнався, як Буткевич відпустив Максимова в Дніпро-1
Андрій Русол і В'ячеслав Фрідман, фото: СК Дніпро-1
В ексклюзивному інтерв’ю «УФ» комерційний директор Дніпра-1 В’ячеслав Фрідман підбив підсумки першої частини сезону 2023/24 років і розповів, чого слід очікувати від команди у другій частині сезону.

На зимову перерву СК Дніпро-1 пішов, займаючи другу позицію в турнірній таблиці, поступаючись Кривбасу лише за різницею забитих та пропущених м’ячів. На весняну частину внутрішніх змагань у Дніпра-1 серйозні плани. Від того, яке місце в підсумку посяде команда, залежатиме її подальша доля. Чому? Читайте далі.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» комерційний директор Дніпра-1 В’ячеслав Фрідман розповів про:

  • призначення головного тренера Максимова та його конкурентів
  • бюджет Дніпра-1 та «стелю» зарплат
  • цілі Дніпра-1 на весінню частину чемпіонату
  • чи залишаться до літа в команді Піхальонок і Гуцуляк 
  • збірну і тих гравців Дніпра-1, які стукають у її двері
  • те, що подарував Довбик Дніпру-1 в знак подяки

«Друге місце Дніпра-1 у сезоні 2022/23 – це заслуга Краснікова та Кучера»

– В’ячеславе Євгеновичу, у грудні зазвичай прийнято підбивати підсумки року, що минає. Яким він вийшов для Дніпра-1?

– Якщо загалом розглядати 2023 рік, то для Дніпра-1 його можна вважати цілком успішним. У цьому контексті я насамперед хотів би подякувати тим людям, хто привів команду до другого місця в чемпіонаті України сезону 2022/23 – це Євген Красніков та Олександр Кучер. Поясню, чому. 

Олександр Кучер і Євген Красніков, фото: СК Дніпро-1

Коли у червні 2022 року вирішили відновити наш чемпіонат, у нас реально команди не було. Пішов головний тренер – Ігор Йовічевич. Половина футболістів, які у нас і визначали гру, залишили команду. Хтось через війну, а хтось через те, що в нього закінчилася оренда. Це – Дубінчак, Кравченко, Ігнатенко. Легіонери – Кожокару, Джурасек, Нельсон Монте, Ді Франко. Дуже класний нападник Марк Гуаль, якого Андрій Русол встиг купити, не провів жодної гри, через вторгнення в нашу країну російських військ. 

Отоді й пролунав дзвінок від Краснікова, який сказав, що справи у Металіста погані, і запитав: «А як у вас?» Ми поговорили й дійшли висновку, що непогано було б йому прийти в Дніпро-1 разом із деякими футболістами, за яких ми заплатимо гроші. 

– Ці гроші допомогли б вижити Металісту?

– Саме так. Красніков прийшов у Дніпро-1 не з порожніми руками. Він привіз із собою гравців, які зараз є лідерами Дніпра-1. Це – Сарапій, Бабенко, Танчик. Красніков посприяв тому, що у нас з’явилися якісні легіонери – Бланко, Амаш. А найголовніше те, що завдяки Краснікову ми ще на рік утримали у Дніпрі-1 Довбика. 

Думаю, що сьогоднішній Довбик – це підсумок сезону 2022/23, який він провів у нас. Артем став найкращим бомбардиром, відчув впевненість, що дало йому змогу найкращим чином проявити себе у збірній України. У Жироні ми зараз бачимо саме того Довбика, якого ми всі хотіли бачити. 

Тому велике спасибі за все те, що зробили для Дніпра-1 Євген Красніков та Олександр Кучер. Друге місце та путівка в 2-й кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів УЄФА – це їхня заслуга. 

– Тоді напрошується таке питання. Ваше ставлення до скандального інтерв’ю почесного президента Дніпра-1 Юрія Берези, в якому він негативно висловився про роботу Краснікова та Кучера, назвавши їх основними винуватцями невдач команди як на внутрішній, так і на міжнародній арені. 

– Юрій Береза в цей час перебував у батальйоні «Дніпро-1», за що йому велика подяка. Можливо, він комусь і телефонував, але я не думаю, що він мав повну інформацію про те, що відбувається у клубі. Напевно, він орієнтувався на висловлювання вболівальників або якихось спеціалістів, які не дуже добре ставляться до Дніпра-1. 

Юрій Береза, фото: СК Дніпро-1

Мені іноді показують якісь наші внутрішні сайти, на яких спілкуються вболівальники Дніпра-1, де вони якось з неповагою відгукуються про цих фахівців, які приїхали до нас з Харкова. Це не зовсім об’єктивно. Особисто я цим людям можу висловити лише подяку. Час усе розставить на свої місця. 

– Ваш коментар щодо невдалих виступів Дніпра-1 почергово у трьох єврокубкових турнірах – ЛЧ, ЛЄ, ЛК, та невпевненої гри на старті чемпіонату в УПЛ?

– По-перше, ми керівництво клубу припустилися помилки. Хотіли заощадити та провели літні збори в Ужгороді. Самі розумієте, які це були збори. Поруч з футболістами їхні сім’ї – дружини, діти. Звичайно, якість полів в Ужгороді була не та, пішло багато травм. Тобто команда не була готова так, як це повинно бути. 

По-друге, десь, напевно, позначився і фактор другого сезону, коли у молодого тренера, яким був Кучер, щось не виходило. Напевно, якісь позиції ми не змогли закрити. Тут можна назвати багато об’єктивних причин. Так, наш лідер Довбик, граючи в перших матчах єврокубків, поглядав вже у бік іспанської Жирони. Піхальонок через отриману травму не міг повноцінно готуватися до сезону.

– Що скажете про суперників, з якими Дніпру-1 довелося грати у єврокубках?

– Суперники нам дісталися досить серйозні: як у кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів, так і у відборі до групового турніру Ліги Європи. Панатінаїкос і Славія об’єктивно були сильніші за Дніпро-1 на той момент. Подивіться, як Славія грала у груповому турнірі – вона там виборола перше місце. Після єврокубкових баталій у футболістів і тренерського штабу похитнулась впевненість у своїх силах. Команда провела невиразні ігри у чемпіонаті.

– Поразка від Спартака (Трнава) у Лізі конференцій – випадковість?

– Це зовсім немислимий виліт з турніру. Дніпро-1 підходив до цієї гри без тренера, напередодні цього матчу подав у відставку Олександр Кучер. Командою керував тренер воротарів – Валерій Городов. У першій грі вже на п’ятій хвилині отримали вилучення нашого гравця. Вимушені були грати майже весь матч у меншості, однак здобули цілком сприятливий результат – 1:1. 

Валерій Городов і гравці Дніпра-1 у матчі зі Спартаком, фото: СК Дніпро-1

У другому матчі ми просто зобов’язані були вигравати. Почали активно, контролювали хід гри, і тут на тобі – дурний гол пропустили вже на 3-й хвилині, в контратаці. Просто фатальний збіг обставин. Адже Спартак (Трнава) – команда, набагато слабкіша за Дніпро-1. Подальші їх виступи у груповому турнірі показали усю слабкість цієї команди – одне набране очко у 6 іграх. 

«У міжсезоння ми не змогли виявити рішучість і зробити те, що зробив Шахтар»

– Як ви сказали, Олександр Кучер молодий тренер. Яким у вас був кредит довіри до нього, враховуючи той календар міжнародних ігор, який був у команди на початку сезону?

– Підходячи до сезону, ми розуміли, що, можливо, нам слід зміцнити тренерський штаб. Однак у думках було і те, що цей тренерський штаб привів команду до другого місця. А це найвище досягнення для клубу. Хоча бачите, Шахтар пішов на зміну тренера, посівши перше місце. 

А ми, скажімо так, не змогли виявити рішучість і зробити це, хоча розуміли, що другий сезон у молодого тренера може вийти не таким, як перший. Принаймні, зіграти на тому підйомі, який був у команди в перший рік його роботи, буде дуже складно. Ми просто вірили в якесь диво. А дива не сталося. 

– Коли пішов Кучер, виконувати посаду головного тренера ви призначили Валерія Городова. Чому саме його? 

– Разом із Кучером пішов увесь його тренерський штаб. У нас залишився Валерій Городов – тренер воротарів, та Євген Баришніков – тренер з фітнесу. Це віддані команді люди. Городов просто змушений був виконувати цю роль. Хоча останні років 15 в якості головного тренера він ніде не працював. Не вивчав глибоко якісь тактичні нововведення у футболі. 

Чесно скажу, ми не думали про відставку Кучера, тому не шукали тренера. Думали, пройдемо Трнаву, а вже потім сядемо і спокійно все обговоримо, але сталося так, що ми неочікувано вибули з єврокубків.

– Розкажіть про хронологію призначення головним тренером Дніпра-1 Юрія Максимова. 

– Перше, що ми зробили – це зателефонували Дмитру Михайленку, який багато років грав, а потім і тренував Дніпро-1 ще до Йовічевича. Він уже мав якусь роботу на Кіпрі, тому узяв час на роздуми. У нього сім'я – дві маленькі дівчинки, які звикли там, ходять до школи. Михайленко хотів тренувати Дніпро, але сумнівався, що залишить на Кіпрі сім'ю, приїде сюди, а тут буде не те. Ми щодня розмовляли з ним. 

Юрій Максимов і Дмитро Михайленко, фото: СК Дніпро-1

Але водночас Андрій Русол займався переговорами із двома іспанськими фахівцями, прізвища їх усі знають, ця інформація була в Інтернеті. Однак, саме в той час, коли тривали переговори, у центрі міста пролунав вибух – прилетіла російська ракета. Іспанець відразу надіслав Русолу фото своїх дітей, хлопчику – 7 років, дівчинці – 5. Сказав, як я можу до вас приїхати, коли моя сім'я турбується, боїться. Хоча казав, що хоче працювати в Україні, що тут є для нього перспективи. Але є сім'я, яка на першому місці. 

Якраз у чемпіонаті була перерва, на ігри збірної – з 4 по 18 вересня. За цей час нам треба було щось робити. Ми якось сіли із Русолом, стали розмірковувати, і тут у голові спливло прізвище Юрія Максимова.

– З Максимовим ви до цього перетиналися? 

– Десь ми з ним у футболі перетиналися – бігали разом. Він у авторитеті, його поважають. І хлопці знайомі приємно про нього відгукувалися. Казали, що є хороший фахівець Максимов, зараз у Звягелі працює, але це не його рівень. Казали, що він своїм авторитетом може згуртувати команду, придати їй впевненість, і швидко вивести на свій рівень. Ми з ним зв’язалися, дякую Геннадію Буткевичу за те, що він його відпустив. Дякую Максимову, що він не торгувався і в першій нашій телефонній розмові одразу сказав «Так».

«Про компенсацію за Максимова у нас із Буткевичем навіть речі не йшло»

– ПФК Звягель, з яким працював Юрій Максимов – це, як кажуть, друга команда уродженця Дніпра та президента Полісся Геннадія Буткевича. Ви сказали, що він його відразу відпустив.

– Я телефонував Буткевичу, і він сказав мені наступне: «Максимов – якісний тренер, тому не діло сидіти йому тут, у Другій лізі, це не його рівень»

– Тобто, Буткевич просто так його відпустив, і Дніпро-1 за Максимова не платив компенсацію?

– Та у нас із Буткевичем навіть речі про це не йшло. Ми нічого не платили. 

Геннадій Буткевич, фото: ФК Полісся

– Чи правда, що був такий момент, коли головним тренером Дніпра-1 ви хотіли призначити Олександра Грицая?

– Олександр Грицай працював у попередньому тренерському штабі і пішов разом із Кучером. Ми якось грали тут у Дніпрі у футбол, це було десь 10 вересня, ще до розмови з Максимовим. І я Грицаю кажу: «Ось дивись Сашко, якщо ми нікого зараз не знайдемо, то доведеться тебе тимчасово призначити головним, до зими» (усміхається, – прим. О.П.). 

Та взагалі кепська була у нас ситуація. Просто не було кого призначити. Із Михайленком все зрозуміли до 10 вересня – умовна дата. Він відкрито сказав нам: «Вибачте, я не можу». Іспанці також відповіли відмовою. 

– Ходили чутки нібито тренером Дніпра-1 можуть стати Скрипник або Ротань – люди, не чужі для Дніпра. З ними ви контактували?

– На той момент вони були при клубах. Ми ж не можемо просто брати та переманювати цих людей. Але через знайомих, того ж Андрія Полуніна, який свого часу грав разом зі Скрипником, ми знали, що він хоче тренувати Дніпро-1. Трохи контактували з ним у телефонному режимі, але тут спливла кандидатура вільного Максимова, і все у нас відразу склалося. 

– А з Ротанем не спілкувалися?

– В Олександрії, як я розумію, своя програма, свій тренерський штаб. Вони там роблять якийсь «Ротань-Стайл» (агресивну команду, яка грає першим номером, – прим. О. П.). І як йому дзвонити? У нього діючий контракт. Ми з Русланом Петровичем у дуже добрих, дружніх відносинах. Вважаю, що такі питання не можна так вирішувати.

Руслан Ротань, фото: ФК Олександрія

– Давайте повернемося до Максимова. Після його приходу Дніпро-1 видав вдалий відрізок, упродовж семи матчів у чемпіонаті не знав поразок. Ви пов'язуєте цей результат виключно із фігурою головного тренера, чи є інші причини?

– Начебто ми нічого не міняли – ті ж самі гравці. Тут складно щось сказати, чому відбувся такий прогрес, і команда так стрімко пішла нагору. Максимов у нас працює лише три місяці. Напевно, якісь слова в роздягальні, якісь настанови на тренуваннях, якісь жарти і загальні командні збори дали такий ефект. 

Максимов з'єднав воєдино все те, що було у нас гарне. Плюс до всього, з часом усі футболісти і фізично, і морально відійшли, набрали форму – Піхальонок, Сваток, Бабенко, Сарапій, Рубчинський. Так я можу перерахувати весь колектив. Філіппов ожив у нашому колективі. Хлопець, не пройшовши командні збори, через ігри набирав форму. 

– Тобто, прихід Максимова дав насамперед психологічний ефект?

– Саме це я й хотів сказати. З приходом нового тренера будь-яка команда майже завжди відчуває психологічний підйом. Максимов не проводив із командою зборів. Коли він прийшов, то казав, що не розуміє, у якому фізичному стані перебувають гравці. Саме психологічний чинник тут зіграв першочергову роль.

– На зимову перерву команда пішла, ділячи за набраними очками перше місце з Кривбасом. При цьому Дніпро-1 однакову кількість балів набрав як удома, так і в гостях. Про що це свідчить?

– Лише про те, що зараз для нас не має значення, де грати. Раніше фактор свого поля грав величезну роль і надавав команді перевагу. Тут і сприятливе до господарів суддівство, і заповнений уболівальниками стадіон, які підтримують команду. На гостьову команду все це якось тиснуло. Зараз такого нема. 

Можна приїхати в гості до Динамо або Шахтаря й обіграти впевнено ці команди. Що, до речі, ми і зробили. Водночас до нас на Дніпро-Арену приїхала Ворскла – взяла й обіграла нас. Нехай не по грі, але результат для нас невдалий. Що тут казати? Тільки те, що сьогодні фактор свого поля не відіграє ролі.

– Але ж ви не заперечуватимете той факт, що, повернувшись до рідного міста, Дніпро-1 відчув себе комфортніше?

– Не стану. Жити на власній базі та грати на своїй арені набагато комфортніше, ніж десь в іншому місті. Як вони там жили в Ужгороді, не маючи своєї бази? Збиралися десь у готелі в день гри. Тренувались незрозуміло на яких полях. З цим пов’язана велика кількість травм. 

В Дніпрі все по-іншому. Купа всього дається взнаки: фізіотерапевтичні процедури, басейн, тренажерний зал, харчування, якість поля. База у місті для команди має величезне значення. Важливо, щоб тренування команда проводила в якісних умовах.

– Не можу не запитати вас про календар чемпіонату. Не всі команди на перерву пішли з рівною кількістю ігор. Динамо та Шахтар деякі свої матчі перенесли на весну. Чому Дніпро-1 не пішов цим шляхом, а провів щільний відрізок, коли за 10 днів зіграв 4 матчі?

– У нас не було жодних аргументів, для того щоб переносити, якісь матчі на весну. Динамо, наприклад, переносило свої матчі на прохання Сергія Реброва. У них багато збірників, і Ребров наполягав на тому, щоб не перевантажували футболістів перед якоюсь важливою грою. На той момент нам не треба було виїжджати за кордон, як це робили Шахтар і Зоря, які грали у єврокубках. Тай й взагалі, футболісти люблять грати через три дні на четвертий. Це досить комфортний графік. Ми їздили у Полтаву, Кривий Ріг – це зовсім поруч від нас.

«Де б Вернидуб не працював, у нього всі команди бойові – «мужики» бігають по полю» 

– Але ж результатом такого щільного графіку стала поразка 0:3 від Кривбасу?

– Вважаю, то був нещасний випадок. Хто дивився той матч, той все бачив. Перший тайм ми грали проти вітру, який був просто божевільний. Воротар вибиває м'яч, а він летить назад до нашого карного майданчика. Кривбас скористався цим і забив нам у першому таймі два м'ячі. Звичайно, десь далася взнаки і наша фізична втома. Плюс Кривбас вийшов заряджений, їхні гравці виглядали свіжішими. 

– Ці два м'ячі забив Олег Кожушко, колишній гравець Дніпра-1. Не шкодували, що свого часу розлучилися з цим футболістом?

– А що тут поробиш? Від нас багато йшло молодих хлопців – і Кожушко, і Назаренко, і Батагов. Олександр Назаренко не підходив під ігрову схему Олександра Кучера. Арсеній Батагов із якихось причин не влаштовував Ігора Йовічевича, як і Олег Кожушко. Він їм не знайшов місце у команді, тож ми їх і відпустили. А у Вернидуба, бачите, Кожушко заграв, він знайшов для нього місце. Що тут сказати? Вернидуб – молодець! Наш український футбол не втратив такого гравця, як Кожушко.

Олег Кожушко, фото: УПЛ

– Як вам рівень чемпіонату України?

– Якщо його порівнювати з тим рівнем, який у нас був, скажімо у 2010-2015 роках, то він, звичайно, впав. Через відхід класних легіонерів, які наповнювали наш внутрішній турнір. Але такої інтриги, яка є зараз, у нашому чемпіонаті, ще ніколи не було. Скільки клубів зараз борються за місця у верхній частині турнірної таблиці! Яке напруження в нижній частині! А які ми маємо несподівані результати! 

На мою думку, чемпіонат у нас дуже цікавий. Ось я говорив з багатьма людьми – це спеціалісти, керівники клубів, журналісти, вболівальники і навіть судді – всім подобається наш чемпіонат, для всіх він цікавий.

– Якою вам бачиться подальша боротьба за чемпіонство, за місця у єврокубках?

– Зараз я бачу п'ять клубів, які і за грою, та й за очками вищі за інші колективи. Як завжди, це – Шахтар, Динамо, Дніпро-1, і сюди додалися Полісся та Кривбас. Думаю, ці п'ять клубів і розіграють п'ять перших місць. Кому особисто я віддаю перевагу? Не хочу говорити – це таємниця (сміється, – прим. О.П.).

– Чи є такі команди, які вас здивували?

– Якщо не брати останні ігри – Чорноморець дуже здивував. Тому що на початку чемпіонату в Одесі команди, як такої, не було. Їм гравців не вистачало. Сказати, що Кривбас, чи Полісся здивувало? Кривбас угорі за рахунок тренерського хисту Вернидуба, який вміє щось зліпити. Де б Вернидуб не працював, у нього всі команди бойові – «мужики» бігають по полю. Щодо Полісся, то у них класні виконавці, та й президент Геннадій Буткевич гарний..

– До речі, ваш земляк. У Дніпрі ви з ним раніше не перетинались?

– Ми добре знаємо один одного. Свого часу і я, і він захоплювалися великим тенісом у парному розряді. Буткевич у Дніпрі мав свої корти і проводив турнір серед тенісистів-любителів, яким за 35 років. Ми багато разів із ним перетиналися на корті, бувало, що у міні-футбол разом грали. Навіть наші молодші доньки вчилися разом – сиділи за однією партою у початкових класах. 

В'ячеслав Фрідман, фото: Instagram

В цьому році ми двічі грали у Житомирі із Поліссям, мали їх обігравати як на Кубок, так і в останній грі чемпіонату, де Дніпро-1 явно був сильнішим. Але припустилися якихось необов'язкових помилок в обороні, які не дозволили нам здобути необхідний для нас результат. 

– Ви помітили, що команди, з якими працює Вернидуб, постійно обігрують Дніпро?

– Є таке. Минулого року ми йшли без поразок, але були виснаженні і нам потрібно було грати з Кривбасом грудневу гру. Хотіли звернутися до них, але об’єктивних причин для перенесення матчу не було. Хоча і Кучер, і Красніков запитували мене: «Може, щось зробите, напишете якогось листа?». Однак ми в Дніпрі цього не вміємо: комусь щось доводити, кудись писати. 

З Ужгорода добу їхали туди потягом. Дуже втомленими з дороги були, а там то вітер, то сніг, то дощ. Програли – 1:2. Після тієї гри, у Кривому Розі, у нас почалася серія невдалих ігор, де ми втрачали очки – в підсумку перемістилися з першого місця на друге. Цього року ми також їм програли. Ну нічого. Навесні приїдуть до Дніпра, ми їх тут обіграємо. 

«Сьогодні рівень підготовки арбітрів відстає від рівня нашого чемпіонату»

– А як ви загалом оцінюєте роботу суддів у матчі за участю Дніпра-1? Ті ж Григорчук і Вернидуб різко критикували суддівство в цьому чемпіонаті?

– Тему суддівства мені не дуже хочеться обговорювати. З цього приводу можу лише сказати: хотілося б, щоб наші судді, як і футболісти та вболівальники, були б лише учасниками тієї вистави, якою є для нас всіх футбол.

– Є статистика, згідно з якою арбітри у першій частині сезону показали рекордну кількість червоних карток. У нас такий брудний футбол?

– Коли дивишся матчі, іноді кидається в очі, яка у нас низька якість арбітражу. Особливо це було помітно в останніх матчах чемпіонату. Усі ці помилки суддів – і на ВАРі, і у грі. Мені здається, що сьогодні рівень підготовки арбітрів значно відстає від рівня нашого чемпіонату. 

Арбітри мають бути мотивовані для того, щоб якісно виконувати свою роботу. Коли ми випадково у розмовах дізнаємось, які у наших арбітрів зарплати, за які гроші вони обслуговують ігри, як у полі, так і на ВАРі, що арбітру за свої гроші доводиться добиратися на гру, оплачувати житло і так далі, то розуміємо, як вони можуть судити. Він сидить на ВАРі, і при цьому думає, що в нього вдома, як забезпечити свою сім'ю. 

Монітор системи ВАР, фото: УАФ

У нас зарплати арбітрів відстають від рівня зарплат усіх учасників футбольного дійства. Треба щось міняти в керівництві Комітету арбітрів УАФ, яке несе відповідальність за суддівство. Можливо, тоді щось зміниться і у арбітражі.

– Як прокоментуєте дії головної арбітрині Катерини Монзуль і арбітра ВАР Віталія Романова, які призначили пенальті у матчі Шахтар-Верес?

– Катерину Монзуль та Віталія Романова я вважаю одними з наших найкваліфікованіших арбітрів. Вони, скажімо так, входять до першої трійки. З Віталієм Романовим особисто знайомий, ми у Дніпрі щотижня граємо у футбол – чудовий хлопець. Що там з ним сталося на ВАРі, я не знаю. Я не можу це якось коментувати.

– Хто у нас в Україні найкращій суддя?

– Якщо я почну зараз називати якісь прізвища, можуть образитися ті, кого я не згадав. Якщо скажу, що у нас багато дівчат-арбітрів – мене звинуватять у сексизмі, а я цього не хочу. 

– Ви згадали дівчат-арбітрів. Дніпру-1 з арбітринями щастить: шість ігор – п'ять перемог. Що скажете? 

– Ми вважаємо, що коли судять дівчата, то вони об'єктивніші, ніж чоловіки. У них немає зв'язків із якимись клубами. Якщо дівчина-арбітр свиснула не туди, то вона це зробила тому, що припустилася помилки ненавмисно. Так вона бачить футбол, таку оцінку вона дала тому ігровому епізоду. Знаємо, що жодної упередженості в її діях точно не було. 

«До літа ми не хочемо нікого продавати»

– Попереду трансферна компанія. Якою вона буде у Дніпра-1?

– У нас у Дніпрі-1 не така ситуація, як, наприклад, у Шахтаря, де є великі гроші від участі команди в Лізі чемпіонів, від продажу гравців. І не така, як у Полісся, у якого є Буткевич, чи у Кривбасу, де є велике фінансування – і базу команди будують, та й гравців купують. 

Гравці Дніпра-1, фото: СК Дніпро-1

Такої людини, яка б сказала нам, що готова витрачати будь-які гроші на футбол, у нас на сьогодні немає. У нас клуб, де засновники свої гроші у футбол вкладати не можуть, тому нам доводиться шукати усіляких спонсорів, думати про те, як когось продати, як заробити гроші через участь команди у єврокубках. Тобто у нас пріоритет на те, щоб стати клубом, який сам собі заробляє кошти і ні на кого не розраховує. 

Тому сказати, що ми зараз будемо посилюватися – це неправильно. Скажу чесно – нам би своїх гравців не втратити. Ми не хочемо нікого продавати до літа. Хочемо зайняти призове місце, та грати в єврокубках. Така наша ціль.

– На вашу думку, команда повністю укомплектована?

– Так. Вважаємо, що ми добре укомплектовані. Чекаємо на одужання Третьякова. Жалкуємо, що вибули надовго Лєднєв і Когут. Може, десь у квітні вони повернуться в гру. Усі ключові матчі нам доведеться провести, починаючи з кінця квітня. 27-го у нас гра з Динамо, 4 травня – Кривбас, 18-го – Шахтар. Перед цим 11-го дуже важка гра нас чекає в Олександрії. А далі – заключний матч в Одесі із Чорноморцем. 

До цих матчів було б добре, щоб ці гравці відновилися і були в обоймі. Найкраще для нас посилення – це відновлення цих футболістів.

– Останнім часом всі бурхливо обговорювали майбутнє Піхальонка. Він залишається в команді? 

– Піхальонку – 26 років, і в нього, безумовно, є бажання пограти за кордоном. У нас із ним чинний контракт – ще півтора роки. Якщо влітку надійде по ньому гарна пропозиція, ми його відпустимо. Потиснемо Олександру руку і скажемо спасибі, як це було у випадку з Довбиком – чесно. Піхальонок, як і Довбик, порядний, відповідальний хлопець. Це стосується і Гуцуляка, і Сватка. 

Олександр Піхальонок, фото: СК Дніпро-1

В останні місяці ми бачили як і Піхальонок, і Гуцуляк помітно додали, порівняно з початком сезону. Сьогодні це лідери нашої команди. Якщо будуть хороші пропозиції, звичайно ж, ми їх будемо відпускати.

– На даний момент, чи є інтерес до Піхальонка з боку західних клубів?

– Ні, нема. На рівні чуток є інформація, що нібито Жирона до нього придивляється. Але трансферне вікно зараз тільки відкрилося, тож побачимо. 

– На сьогодні яка ймовірність, що Піхальонок до літа залишиться у Дніпрі-1?

– Якщо не буде хороших пропозицій, то висока – 100 відсотків.

– А з Гуцуляком яка ситуація?

– Така сама. У нього також контракт з Дніпром-1, якій діє ще півтора року. 

– На Гуцуляка наче Карпати претендують?

– Ну, слухайте, команди можуть називатися які завгодно. До речі, Буткевич також сказав, що йому подобається Гуцуляк. У нього чинний контракт із Дніпром-1. Подивимося, яке місце ми займемо, від того будемо відштовхуватись. Ну якщо гравець захоче піти, скаже, що у нього є пропозиція, яка буде вигідна Дніпру-1, ми його відпустимо.

Олексій Гуцуляк, фото: СК Дніпро-1

– Скажіть, Піхальонок і Гуцуляк хочуть залишитись у Дніпрі-1?

– В усякому разі, ніхто з них не підходив ні до мене, ні до Андрія Русола і не казав, щоб його відпустили у Полісся, Динамо, Карпати чи ще кудись. Жодного разу такого не було.

«Цього року ми понизили свій бюджет»

– Люди люблять цифри. Який нині річний бюджет Дніпра-1? Чи можете ви цю цифру озвучити?

– Ця цифра змінюється. Цього року ми понизили свій бюджет. Причина лежить на поверхні – ми не пробилися до групового етапу єврокубків, тож не заробили певної суми грошей. Недорахувалися ми близько 6 мільйонів євро – це якби ми продовжували виступати у Лізі конференцій. Якби грали у Лізі Європи, заробили б більше.

– Зараз у Дніпрі-1 є певна «стеля» зарплат?

– Зарплати за останній рік-два у нас зросли. Але ми не можемо зробити так, щоб у гравців був суттєвий розрив у зарплатах. Вони ж між собою все це обговорюють. У лідерів, звичайно, зарплати трохи вищі, але це у трьох-п'яти осіб. 

– Давайте від грошової теми повернемося до особистостей. Хто в першій частині сезону стрибнув вище своєї голови, а хто зіграв нижче своїх можливостей?

– Якщо скажу, хто порадував, зіграв на своєму рівні, то назву майже всю команду. Це, насамперед, Сваток і Сарапій. Першого викликали у збірну, за яку він уже грає, а ось чому Ребров не звернув увагу на Сарапія, я пояснити не можу. 

Дивуюсь, чому в збірній немає Бабенка. Рубчинський проводить чудовий сезон. До речі, Кучер коли побачив його на першому тренуванні, відразу включив Рубчинського в основний склад. Хлопець другий рік грає на високому рівні, однак Ротань чомусь не взяв його на молодіжний чемпіонат Європи. Це було незрозуміло. 

Руслан Бабенко, фото: СК Дніпро-1

Гуцуляк і Піхальонок зіграли на дуже високому рівні. Філіппов перевищив наші очікування. Багато хто скептично ставився до його запрошення, орієнтуючись на перші матчі, які він провів за Дніпро-1, однак зараз дивишся на його гру й отримуєш задоволення. До того ж, і хлопець він щирий, приємний у спілкуванні за межами поля. Лєднєв набрав форму, дуже здорово грав, забив чотири м’ячі, але прикра травма на тренуванні вибила його зі складу на довгий час. 

Танчик приємно порадував нас, досвідчений гравець – йому 32 роки, він виходить чи зі старту, чи когось змінює, і завжди проводить чудові матчі. Мірошниченко ходив, скаржився, мовляв: «Взяли мене, а на поле не випускають». А потім додав, поставили його зліва, і він витіснив зі складу Кравця. Тепер Кравець скаржиться, що не потрапляє до складу. 

Та, як сказав Максимов, чемпіонат у нас довгий, і йому потрібно в обоймі мати 18-20 чоловік. Так що у кожного є можливість проявити себе.

– А що ви скажете про тих легіонерів, які є в Дніпрі-1?

– Білл і Пірес, коли до нас ішли, то про них, були дуже хороші відгуки. Але вони тут нікого не вразили – Максимова у тому числі. На базі у Дніпрі вони жити не захотіли, тому ми їх відпустили. Вітіньо – перспективний хлопець. Проте зараз місця у команді для нього немає. Але він виходив на заміну, видно було, що хлопець зміцнів. Коли грав, то хвилин 15-20 тримався впевнено. Вітіньо також у нас перебуває в оренді, і ми до нього придивляємося.

– Що скажете про Маркоса?

– Мені важко про цього бразильця зараз щось сказати. На поле він виходив на заміну у двох іграх і провів дуже мало часу. 

– Пуріта…

– Пуріта прийшов до нас минулого року, отримав важку травму, через що не грав. Пропустив майже цілий рік. Той час, що йому давали, коли Пуріта виходив на заміну, він не вразив. Зараз йому навряд чи вдасться витіснити когось на своєму фланзі. Все ж таки фізично він поступається тим гравцям, які грають на його позиції. 

Еміліано Пуріта, фото: СК Дніпро-1

– А як справи у Бланко?

– Він продовжує перебувати в оренді. Його родина живе у Барселоні, і у Дніпро він їхати не захотів. Якби ми продовжили базуватися в Ужгороді, Бланко був готовий залишитись у команді. Навіщо було нам просто так тримати дорогого гравця?

– Добре. Давайте поговоримо про голкіперів Дніпра-1. Як вважаєте, тут у вас порядок?

– Так. Ми купили досвідченого 30-річного Євгена Волинця. Також у нас є 20-річний Яків Кінарейкін – воротар молодіжної збірної. Це наш улюбленець, на якого у майбутньому ми покладаємо великі надії. Ще є досвідчений Юрчук. Він вже багато років у команді – завжди готовий допомогти. Кажуть, що у нас у юнацькій команді хороший 18-річний воротар підростає (Владислав Крапивцов, – прим. О. П.). Скажу так – ми не збираємося зміцнювати цю позицію.

«Гуцуляк точно стукає у двері збірної»

– Чого особисто ви очікуєте від другої частини сезону?

– По-перше, безкомпромісної боротьби. По-друге, щоб ніякі необґрунтовані суддівські рішення не втрутилися в розташування команд по місцях, на які вони заслуговують за своєю грою.

– Цікаво дізнатися вашу думку стосовно гри збірної України у 2023 році.

– Мені сподобалося, як виглядає наша збірна, в який футбол вона грає. В цьому є велика заслуга Сергія Реброва. Шанси пробитися на чемпіонат Європи у нас великі. Команди, з якими нам доведеться грати у плей-офф, це не Італія, яку нам треба було обігравати в останньому груповому матчі. Команди, які нам дісталися по жеребу, нам поступаються. Як за якістю гравців, так і за футбольними традиціями. Якщо пройдемо Боснію та Герцеговину, то пройдемо й інших – або Ізраїль, або Ісландію.

Збірна України, фото: УАФ

– Хто, на ваш погляд, із гравців Дніпра-1, крім Сватка і Піхальонка, стукає у двері збірної?

– Гуцуляк точно стукає. Він однозначно гравець збірної. Знаємо, що Ребров цікавиться Олексієм, дзвонив Максимову. Ну взяв би і запросив його на збори, подивився на нього у справі. Нехай би там, на тренуваннях, позмагалися із Зубковим, і тренери побачили, хто з них виглядає сильніше. А взагалі, гадаю, гра, яку Дніпро-1 показував, заслуговує на те, щоб із нашої команди у збірну викликалось більше людей. 

– Про наших легіонерів, які грають за кордоном, що скажете? Слідкуєте за тим, як вони грають?

– Із задоволенням завжди дивлюся ігри за їхньою участю. Переглядаю матчі і Жирони, і Челсі. За Довбиком стежу особисто. За Мудриком, якого у віці 13-14 років привіз в академію ФК Дніпро саме Євген Красніков. Та за всіма нашими хлопцями стежу – Забарним, Циганковим, Миколенком, Малиновським, Зінченком, Ярмолюком. Отримую задоволення від того, що наші хлопці в Європі мають таку вагу. Ніколи такого не було, щоб у таких провідних клубах і лігах грало стільки українців.

– А з Довбиком спілкуєтесь?

– Через агента Олексія Люндовського, який їздить у Іспанію, відвідує матчі, передає Артему від нас привіт. До речі, Довбик передав нам кілька своїх футболок, підписав їх на знак подяки нашому клубу. Приємно, що він не забуває про Дніпро-1.

– Ви вже вирішили, що будете робити з цими футболками?

– Чесно кажучи, ще не думав. Вони тільки прийшли. Але ідея є. Напевно, виставимо їх на аукціон. Потрібно буде подумати, як нам це краще зробити.

X