«Егіналду подивився на мене, посміхнувся та продовжив лежати»: герой матчу з Шахтарем Кінарейкін дав щире інтерв’ю

Український воротар Яків Кінарейкін пройшов академію харківського Металіста і після невеличкого етапу життя за кордоном доєднався до молодіжної команди Дніпра-1. Саме у цьому клубі Яків дебютував у дорослому футболі, і ще в якому матчі! 25 липня 2023 року у кваліфікації Ліги Чемпіонів проти грецького Панатінаїкоса. Після одужання від травми Євгена Волинця витримати конкуренцію з досвідченим воротарем виявилось для Яші надважким завданням. Коли СК Дніпро-1 влітку 2024 року знявся з чемпіонату через фінансові проблеми, молодим голкіпером цікавились у Чехії, Португалії і навіть Іспанії, але Кінарейкін обрав львівські Карпати. 

І хоча першу половину сезону 2024/25 він не зміг записати собі у актив, бо провів лише один матч в основі, то у другому все змінилось. Кінарейкін став основним воротарем Карпат після зимової паузи, зігравши в усіх чотирьох матчах, пропустивши загалом лише два голи від київського Динамо. В інших трьох зустрічах Кінарейкін закривав свої ворота «на замок». Окремим бенефісом молодого воротаря стала гра з Шахтарем, де він просто «божив» у воротах. 

По гарячих слідах після драматичного матчу у Львові, кореспондент «УФ» Ігор Лисенко в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» обговорив з Яковом Кінарейкіним такі теми:

• Молоді роки Якова, як він поїхав у 15 років у Чехію;
• Який вид спорту допоміг Кінарейкіну стати воротарем?
• З ким порівнювали молодого голкіпера у Дніпрі?
• Чи страждали Гуцуляк та Довбик на зіркову хворобу?
• Чому перейшов саме до Карпат, коли мав на руках пропозиції від іспанських клубів?
• Як Яків переживав відсутність ігрової практики у Карпатах і хто йому у цьому допомагав?
• Зимові збори для Карпат: що зробив Кінарейкін, щоб потрапити у основу?
• Матч із Шахтарем: бенефіс Кінарейкіна, симуляція Егіналду та емоції після матчу;
• Конкуренція з Кемкіним, чи немає між двома перспективними воротарями ворожнечі?
• Що відчував Яків на наступний ранок після гри з Шахтарем?
• Об’єднання Карпат і Руху, думка Кінарейкіна;
• Яке місто подобається воротарю більше: Ужгород або Львів?

«Нічию з Шахтарем вважаю втратою очок»

‒ Якове, як прокоментуєте відновлення чемпіонату для Карпат? Команда мало пропускає, але ж і мало забиває.

‒ Так у футболі буває, не бачу нічого екстраординарного. Впевнений, що прийдуть і голи, і результати. Головне – продовжувати грати так само, комунікувати та взаємодіяти один з одним. 

‒ Із п’яти матчів у поточному сезоні ви не пропустили в чотирьох. Зокрема, з чемпіоном. 

‒ Малу кількість пропущених голів вважаю заслугою не тільки захисту, але й всієї команди, бо ми всі відпрацьовуємо на полі. Голи – справа часу. Під час паузи на збірних ми цей аспект налагодимо.

‒ За ці матчі добрали «власні» очки чи втратили?

‒ В Карпатах якщо не перемагаємо, то означає, що втратили залікові бали. Хай із Ворсклою чи Шахтарем.

Коли поле погане або суперник високого рівня, то ми все одно повинні адаптуватися. Отже, у наступних матчах доберемо своє.

‒ Правильно зрозумів, що нічию з Шахтарем вважаєте втратою очок?

‒ Справді так вважаю. Звісно, що кожне очко на вагу золота. Могли забивати, особливо у другому таймі, мали декілька непоганих можливостей, але там Різник відбивав або пробивали повз ворота. Загалом, могли три очки забрати.

Матч Карпати – Шахтар. Фото: ФК Карпати

«На наступний день після Шахтаря відчуваю виснаженість, як фізичну, так і моральну»

‒ Матч із Шахтарем – просто ваш бенефіс. Найкращий матч у кар’єрі?

‒ Можу сказати, що класний матч. Ми грали незвично, давали можливість Шахтарю розіграти м’яч, а потім накривали їх. Разом із цим, діяли сміливо та впевнено.

‒ Які емоції відчували впродовж матчу, це було щось особливе? 

‒ За відчуттями кожен матч, що я виходив – окремі емоції та відчуття. У цьому матчі мені надовго запам’ятається підтримка вболівальників, повний стадіон, як-то кажуть «sold out».

Мав впевненість та спокій впродовж усього матчу – це для воротаря найголовніше. Намагаюсь у жодному епізоді не панікувати, грати спокійно, щоб приносити користь команді. 

‒ А після фінального свистка?

‒ Емоції переповнювали. На наступний день після матчу емоцій майже не залишилось, відчуваю виснаженість як фізичну, так і моральну. 

‒ Що казали тренери та рідні після матчу?

‒ Родина задоволена, всі дивились матч, вболівали за мене. З тренерами розбір гри ще не робили, очікується цими днями.

‒ Партнери привітали з вдалою грою?

‒ Ми всі один одного привітали, це ж перший матч після перерви на стадіоні «Україна». Позитивні емоції, все добре.

‒ Бразилець Егіналду злився на вас, що декілька разів завадили йому забити?

‒ Був момент, що він пресингував мене, коли я вибивав м’яч, та налетів на мене, не знаю спеціально або ні. Потім сам впав, нібито я його збив. Казав йому вставати, нічого не було, а він подивився на мене, посміхнувся та продовжив лежати.

‒ Наскільки приємно не давати забивати бразильцям, що коштують багато мільйонів?

‒ Не думав про це. Всі ми люди, всі помиляємось або робимо вдалі дії. Проти кожного можна грати та перемагати, немає роботів, які все роблять ідеально.

«Уявіть, у 15 років поїхав до іншої країни сам, без батьків!»

‒ Давайте про ваш початок у футболі. Ви починали кар’єру у Харкові. Розкажіть, як сталося, що ви потрапили до академії Дніпра?

‒ Все так. Я народився взагалі в Харкові й до 15 років займався в академії Металіста. Після цього переїхав до Чехії, де грав близько року, але там не склалося. Як громадянину країни третього світу, для підписання контракту мені було потрібно мати або паспорт країни ЄС, або щоб хтось із батьків мав дозвіл на проживання чи офіційне працевлаштування в європейській країні. Цього не було, тому не вийшло залишитися. 

Тоді з'явився варіант поїхати на перегляд до юнацької команди Дніпра-1. Мені тоді було 16 років, вирішив спробувати себе, поїхав та й залишився.

‒ У Празі ви грали за місцеву команду Метеор. Що вам там особливо запам'яталось, як у життєвому, так і футбольному плані?

‒ Взагалі етап в Чехії для мене був дуже цінним. Уявіть, в 15 років поїхав до іншої країни сам, без батьків! Це був такий етап дорослішання, якщо можна так сказати, для мене. Я почав сам все робити: і готувати, і прати, і прибирати. 

Що стосується футбольного аспекту, то мені дуже сподобалося та запам'яталося відношення партнерів по команді. Тренери усі були дуже привітними, усі дуже цікавилися мною. Звісно, я там був всередині мовної середи, тому за два-три місяці вже опанував чеську мову. Я грав за команду 2002 року народження (на рік старші за мене). Усе дуже подобалося, показували пристойний рівень футболу, якісні тренування і професійні тренери.

Яків Кінарейкін. Фото: ФК Карпати

«Стати у ворота допомогла спортивна гімнастика»

‒ В інтерв’ю 11-річної давнини ви казали, що орієнтиром воротаря для вас є Буффон. Щось змінилося з того часу?

‒ Так, пам'ятаю це інтерв'ю, мені тоді виповнилося 10 років. Це було на турнірі в Маріуполі. Я тоді сказав що дуже подобається Буффон. Він мені дуже подобається й досі, але протягом останніх п'яти років мій фаворит – Едерсон з Манчестер Сіті, напевно, через його бачення поля, розуміння гри та гру ногами. 

‒ Чому обрали саме позицію воротаря? 

‒ Коли я прийшов на перше тренування з футболу в Металіст, мені було приблизно 6 або 7 років. Всі хлопці там займалися з 4 років, були добре розвинені, а я прийшов і взагалі нічого не міг. Став у ворота і через те, що до цього займався спортивною гімнастикою, в мене була добра розтяжка, тому було легко відбивати м'ячі, розкидаючи свої ноги, ніби сідаючи на шпагат.

‒ Чи погоджуєтесь з відомою тезою, що для того, щоб грати у воротах, потрібно бути по-доброму божевільним і трохи «без гальмів»? Ви такий?

‒ Не можу цілком погодитися, бо вважаю, що будь-хто може стати воротарем. Для цього потрібно бути, перш за все, спокійним морально та холоднокровним, звісно ще потрібно бути по-доброму злим. 

Воротар – це людина, яка керує командою, яка все бачить і підказує. Саме воротар, на мою думку, задає настрій команді, якщо він упевнений, то й увесь колектив буде таким.

«Мене дуже часто порівнювали з Луніним у Дніпрі»

‒ Ви перейшли по маршруту Харків-Дніпро. Не бачите тут паралелей з іншим воротарем з Харківщини – Андрієм Луніним?

‒ Мене дуже часто порівнювали з Луніним у Дніпрі (в основному працівники клубу, які працювали з ним), бо є щось спільне, якісь риси, таке ж ставлення до діла і так далі. Якісь паралелі провести, звісно, можна, але ми різні люди. 

‒ Які власні воротарські навички вважаєте сильними, а над якими ще треба попрацювати?

‒ Я не буду оцінювати себе, для цього є тренерський штаб, зі сторони краще видно, як-то кажуть. Скажу, що мені дуже подобається грати ногами, бо для мене є прикладом є той же Едерсон. 

Не можу виділити якісь особливі навички, на які треба звернути увагу: вони усі потрібні воротареві, над усіма треба працювати. Насамперед це ментальні скіли, які дозволяють відчувати впевненість у собі, у своїх силах. Напевно, для мене на першому місці саме ці аспекти, тому що багато можна відпрацювати на футбольному полі, а ось ментальні навички треба пропрацьовувати якось глибше, знати як це робити. 

«Зіркова хвороба? Це не про Довбика та Гуцуляка»

‒ Чи дотримуєтесь якихось ритуалів, на кшталт щасливих рукавичок, вихід з певної ноги на поле? Чи більше розраховуєте на свою майстерність, ніж на забобони?

‒ Раніше дотримувався якихось там ритуалів перед іграми, але зараз набагато менше. Просто заходжу на поле з правої ноги, це, напевно, і все, не можу більше нічого такого згадати.

‒ А раніше які були ритуали, якщо не секрет?

‒ Ну раніше я взагалі не любив у день матчу з кимось спілкуватись, навіть рідних просив не турбувати мене перед іграми. Але з часом зрозумів, що це не дуже допомагає. Також постійно одягався однаково: спочатку нижнє термо, а потім верхнє, наступними одягав спочатку правий гетер, а далі лівий, так само спочатку правий бутс, потім лівий і так далі.

‒ У Дніпрі-1 ви грали разом з Гуцуляком та Довбиком. Здалося зі сторони, що вони завжди були осторонь від колективу. Не помічали «зіркової хвороби» у хлопців?

‒ Та ні, це взагалі не про хлопців. Я б сказав навпаки, що вони максимально наближені до колективу, створюють максимально кайфову атмосферу в команді. Ніякої зіркової хвороби, це взагалі не про них.

«Сумніваюсь, що у «гірників» є місце гумору, враховуючи їх ситуацію»

‒ Перейдемо до актуальних тем. На наступний день після матчу чемпіонату Шахтар переміг Карпати з рахунком 2:1 у спарингу. Ви ж цей матч пропускали?

‒ Сам не грав, але дивився.

‒ Якісь жарти були на тему того, що «гірники» бажали б змінити результати матчу місцями?

‒ Щодо жартів, то у Карпатах точно такого не чув. Для хлопців, які отримують менше ігрової практики цей спаринг став можливістю проявити себе, тому відносились до матчу серйозно. 

У Шахтарі, може, щось і жартували, хоча, сумніваюсь, що у «гірників» зараз є місце гумору, враховуючи їх ситуацію. 

‒ В інтерв’ю «УФ» влітку ви сказали, що обрали найкращий для себе варіант. Мова була про Карпати. Ваша думка з того часу не змінилась?

‒ Взагалі ні. У цій команді відчуваю зростання власних можливостей, особистий прогрес. Ставлення тренерів та персоналу чудове. Загалом, рішення перейти в Карпати вважаю найкращим з тих, що я на той час міг прийняти. Ні про що не жалкую.

‒ З ким із Карпат ви спілкувались щодо переходу?

‒ З Андрієм Анатолійовичем Русолом.

‒ Чи вплинула на ваш вибір наявність Андрія Русола на посаді генерального директора клубу та Адамюка з Мірошніченком як одноклубників?

‒ Переходили приблизно в один час з Мірошніченком та Адамюком, радилися між собою, також із вибором допомогла родина.

Легше переходити до колективу, де вже є знайомі тобі люди. Першочергове – це особисте бачення майбутнього в Карпатах та простір для прогресу саме з цим тренерським штабом.

«Хотів довести, що я не пройдисвіт у Карпатах»

‒ Перша половина сезону для вас пройшла не зовсім вдало: лише 1 матч в основі. Не думали піти в оренду?

‒ Думок було багато, погані з’являлись через емоції. Коли вже заспокоювався та аналізував ситуацію, то розумів, що не пройшов літні збори з Карпатами. Будуть зимові збори й це буде моїм шансом поборотися за місце в основі. Визначив для себе, що буду проходити збори, проявляти себе та далі вирішувати по ситуації.

‒ Як вдавалось впоратися з емоціями?

‒ Важко. Якби не підтримка від моєї дівчини та родини, то було б ще складніше. А так я міг спокійно висловити свої думки та емоції, коли проходив додому, не тримав їх в собі. Потім заспокоювався і розумів, що все йде поступово, треба трохи потерпіти й все буде. Тому ще раз дякую близьким, які підтримали мене.

‒ Розмовляли з цього приводу з Владиславом Лупашком, що він казав?

‒ Розмовляли з усіма тренерами. Вони доступно пояснили, що на даний час така ситуація і що мені треба працювати, щоб змінити своє положення. Я так і робив, тренуючись майже щоденно на 100%. Планую продовжувати й надалі. Не все залежить від мене, але те що залежить, я намагаюсь на максимум виконувати. 

Відчував довіру тренера і хотів довести, що я не пройдисвіт у Карпатах. 

Владислав Лупашко. Фото: ФК Карпати

«Зіграли на зборах з командою, яка не взяла мене до себе під час перегляду»

‒ Як вам працюється з тренером воротарів Богданом Шустом?

‒ У нас два тренери воротарів. Крім Богдана Шуста, ще є Юрій Шевчук. Вони працюють удвох в чудовому симбіозі. Дуже цікаво з ними працювати, тренування незвичайні та приємні. Навіть знаходитися поруч приємно, бо завжди від них йде позитив.

‒ Чи є відмінності від Валерія Городова, який був тренером воротарів у Дніпрі-1?

‒ Відмінності з Городовим, звісно, є. З роботи з кожним тренером намагаюсь винести щось нове для себе.

‒ Розкажіть детальніше про тренування у Карпатах. Що здивувало?

‒ У Дніпрі-1 не було такого, що всі тренування записуються на камеру. В Карпатах тренери ставлять камеру Go Pro, знімають наші вправи та надсилають у нашу воротарську групу, щоб ми могли аналізувати власні дії та виправляти помилки. 

Відбувається постійний аналіз, як тренувань, так і матчів, дуже багато теорії. Такі заняття змістовні та цікаві. 

‒ Як Карпати провели зимові збори?

‒ Зимові збори провели чудово, гарний етап. Перші два тижні були важкими, бо проводили по два тренування на день, було мало часу навіть для розмови з рідними. Вважаю, що збори пройшли на високому рівні, грали контрольні матчі з конкурентоспроможними суперниками, багато молодих гравців та новачків, усі адаптувалися. Це стосується і «десанту з Дніпра-1», які вже пів року в команді, вважаю процес адаптації завершеним повністю, адаптувались до всіх умов в Карпатах. Якщо підсумовувати, то збори пройшло успішно та продуктивно.

‒ Який матч запам’ятався вам найбільше на зборах?

‒ Проти Богеміанса (Карпати програли з рахунком 2:5, – прим. І.Л.), бо як раніше згадував, то грав у Чехії. Одним з перших клубів, до яких я їздив на перегляд став саме Богеміанс. У підсумку, до юнацької команди Богеміанса мене не взяли. Запам’ятав цей момент. Коли вже грав за празький Метеор, грали проти них. Тепер зустрівся з Богеміансом уже у футболці Карпат. Добре знайома мені команда.

«Ніякої ворожнечі між мною та Кемкіним немає»

‒ Якщо враховувати зустріч першого кола з Оболонню, то з п’яти матчів у тебе чотири «сухарі». Набрав форму, відчув впевненість чи що сталось?

‒ Команда дуже гарно грає. Усі один одного страхують. Дуже багато в кожному матчі вдалих дій захисників та півзахисників, не тільки моїх. Дуже багато блокуємо ударів суперника. За статистикою Wyscout можна побачити, що захисники дуже серйозно перешкоджають потраплянню м’яча у ворота. Головне так само й продовжувати.

‒ Що можете сказати про свого конкурента за місце в основі – Олександра Кемкіна?

‒ Олександр дуже добре грає ногами. Добре приймає рішення, впевнено діє на м’ячі. Хороша людина, спілкуємось за межами поля, ніякої ворожнечі між нами немає. Знаю, що в деяких клубах подібні ситуації бувають, але це не про Карпати. І це є добре, бо такі ситуації дуже сильно шкодять колективу.

‒ В яких компонентах гри він сильніший, а в яких ви?

‒ Хто у чому сильніший? Не мені судити, це точно.

«До нас із Руху прийшли молоді та гарячі гравці, голодні до футболу»

‒ Що думаєте про анонсоване об’єднання Карпат та Руху? Непересічна подія для українського футболу.

‒ Не знаю, чи можна це назвати об’єднанням. До нас прийшли кваліфіковані гравці, які точно підсилять наш склад. Вони молоді та гарячі, голодні до футболу, хочуть добиватися результату. 

Перейшов також мій найкращий друг – Ігор Краснопір, дружимо з ним ще з найпершого збору молодіжної збірної, чудова подія!

‒ Як плануєте провести паузу збірних?

‒ Відновився після матчу з Шахтарем, а потім поїхав в Ужгород – у рідне місто моєї дівчини. Плануємо побути тут декілька днів, після чого повертаюсь до Львова – у тренувальний процес.

‒ Де подобається більше, у Львові чи Ужгороді?

‒ Ужгород для мене став рідним містом, після Харкова. Львів також стає рідним, проводжу дуже багато часу у ньому. Дуже подобається два міста, але Ужгород все ж рідніший.